Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

РІШЕННЯ

Іменем України

23 листопада 2010 року

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Худякова А.М.

суддів: Широкової Л.В., Франовської К.С.

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1

з участю:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду від 13 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Третьої Житомирської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними, -

встановила:

У травні 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до своїх сестер ОСОБА_3, ОСОБА_4, та братів ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті 19.03.2001 року батька ОСОБА_7 у вигляді грошового вкладу з усіма відсотками та компенсаціями, виданого відповідачам в 1/5 на кожного та недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті 29.11.2001 року матері ОСОБА_8 у вигляді 2/18 грошового вкладу з відсотками та компенсаціями, видане відповідачам у 1/5 кожному. Позивач просила визнати за нею право на 19/45 частин, а за ОСОБА_3, ОСОБА_4 право на 13/45 грошового вкладу.

У травні 2010 року ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги і просила : визнати повністю недійсним свідоцтва про право на спадщину :

№2-1967 та №2-1968 від 01.07.2005 року ,№ 2-62 та № 2-63 від 13 січня 2006 року, видані на ім»я відповідачів, та свідоцтва № 2-1027 та №2-1028, видані на її ім»я (а.с.109 ).

На обгрунтування доводів позивач посилалась на те, що свідоцтва про право на спадщину, які оспорюються, видані за відсутності права у спадкоємців на спадщину та з порушенням встановленого законом порядку.

Рішенням Житомирського районного суду від 13 жовтня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину №2-62 та 2-63 від 13 січня 2006 року, видані Третьою Житомирською державною нотконторою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 В решті позову відмовлено.

Ухвалою цього ж суду від 31 травня 2010 року провадження у справі в частині позову ОСОБА_2 про визнання свідоцтв про право на спадщину № 2-1027 та №2-1028 від 25

березня 2005 року, виданих на її ім»я, недійсними - закрито (а.с.119).

Не погоджуючись з рішенням в частині відмови у позові, позивач ОСОБА_2 просила рішення в цій частині скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. На обгрунтування доводів позивач посилалась на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи про часткове задоволення позову, не навів мотивів відмови у позові в цій частині, хоча вимоги є взаємопов»язаними.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення в частині відмови у позові ОСОБА_2 - скасуванню з ухваленням нового з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові в частині оспорювання свідоцтв про право на спадщину на житловий будинок, суд першої інстанції виходив з того, що ці вимоги розглянуті судами і щодо них постановлені судові рішення.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Як встановлено судом і доведено матеріалами справи, у 2001 році померли батьки сторін у справі - ОСОБА_7 (19 березня 2001 року) та ОСОБА_8І.(29 листопада 2001 року).

ОСОБА_7 та ОСОБА_2 належав житловий будинок в с.Сонячному Житомирського району по вул..Чкалова, 25 ( по ? кожному, як спільне майно подружжя), право власності на який було зареєстровано на ОСОБА_7, та три грошові вклади у Житомирському відділенні Ощадбанку № 7899 на ім»я ОСОБА_7

За життя, 6 вересня 2000 року ОСОБА_7 склав заповіт, яким все своє майно заповів своїм 5 дітям - позивачці та відповідачам (а.с. 158 ).

Після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняли шляхом звернення у встановлений законом строк до нотаріальної контори з заявою ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах матері ОСОБА_9 (а.с. 155).

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом ( після смерті батька ОСОБА_8М.) №2-1027 від 25 березня 2005 року видано ОСОБА_2 на 1/5 від 16/18 житлового будинку по вул.Чкалова , 25 в с.Сонячному (а.с. 31 спадкової справи № 383, а.с. 152).

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом ( після смерті батька ОСОБА_8М.) № 2-1967 видано 1 липня 2005 року в 1/5 від 16/18 житлового будинку № 25 по вул.Чкалова в с.Сонячному ( а.с.52 спадкової справи №383) кожному ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4

13 січня 2006 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 2-62 ( після смерті батька ОСОБА_8М.) в 1/5 частці кожному від 16/18 частин грошових вкладів ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4

Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7- ОСОБА_8 на 2/18 житлового будинку та грошових вкладів не видано (а.с.52,59 спадкової справи № 383).

Після смерті матері ОСОБА_8 спадщину шляхом подачі у встановлений законом строк до нотаріальної контори прийняла ОСОБА_2 (а.с.2 спадкової справи №261).

Свідоцтво про право на спадщину за законом № 2-1028 від 25 березня 2005 року ( після смерті матері ОСОБА_8І.) на 1/5 частину від 2/18 житлового будинку по вул.Чкалова,25 у с.Сонячному видано ОСОБА_2 (а.с.15 спадкової справи №261).

Свідоцтво про право на спадщину за законом № 2-1968 від 1 липня 2005 року ( після смерті матері ОСОБА_8 ) видане на 1/5 кожному від 2/18 частин житлового будинку по вул.Чкалова, 25 у с.Сонячному : ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4 (а.с.28 спадкової справи № 261).

13 січня 2006 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом №2-63 ( після смерті матері ОСОБА_8І.) видане на 1/5 кожному від 2/18 грошових вкладів у Ощадбанку ОСОБА_7- ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4 ( а.с.33 спадкової справи № 261).

У березні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом , в якому оспорила видані свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що частка матері ОСОБА_8 визначена неправильно, оскільки будинок по вул.Чкалова, 25 у с.Сонячному, зареєстрований на батька ОСОБА_7 належав у рівних частках обом батькам як спільне сумісне майно подружжя. Крім того, позивач посилалась на те, що спадщину після смерті батька брати не приймали і тому свідоцтво, видане їм на частку у спадковому майні, просила визнати недійсним.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 23 лютого 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 2-1027 від 25.03.05р., видане ОСОБА_2, визнано за нею право власності за даним свідоцтвом в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 на 4/45 будинку;

визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 2-1028, видане 25.03.05р. ОСОБА_2, визнано за нею право власності на 1/9 житлового будинку після смерті матері ОСОБА_8

Цим же рішенням визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 2-1967 від 1.07.05р., видане ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4 в частині визначеної частки у спадщині , і визнано за кожним з вказаних спадкоємців право на спадщину у розмірі 4/45 будинку після смерті батька ОСОБА_7

Вказаним рішенням визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом. № 2-1968, видане 1.07.05р. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4 в частині визначеної частки у спадщині, і визнано за кожним з них право власності на 1/9 частину житлового будинку після смерті матері ОСОБА_8

Цим рішенням відмовлено ОСОБА_2 урешті позову з тих підстав, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прийняли спадщину фактично ( поданням ощадних книжок).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 порушила питання про визнання виданих свідоцтв про право на спадщину № 2-62 та № 2-63 (на грошові вклади )недійсними з тих підстав, що її брати-спадкоємці ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спадщину у встановленому ст.549 ЦК ( в ред.. 1963р.) не прийняли, а окрім того, при видачі свідоцтв нел одержана встановлена законом форма.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог ОСОБА_2 щодо свідоцтв про право на спадщину № 2-62 та 2-63, виданих 13 січня 2006 року . і визнав їх недійсними у повному обсязі.

Рішення в цій частині сторонами не оскаржено.

Відтак, судовим рішенням встановлено, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4 спадщину після смерті матері ОСОБА_2 не прийняли ні шляхом подання заяви до нотаріальної контори, ні фактично, а ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не прийняли спадщини і після смерті батька, - видані їм свідоцтва про право на спадщину є недійсними, оскільки дані особи не мали права на спадкування.

Приймаючи до уваги, що оспорювані ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2-1967, видане в тому числі ОСОБА_5 та ОСОБА_4, свідоцтво про право на спадщину за законом № 2-1968, видане ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_8 (житловий будинок) виходячи з фактичного прийняття ними спадщини, - їх слід визнати недійсними, оскільки дані особи не мали права на спадкування належної матері частини будинку.

Окрім того, обґрунтованими є доводи ОСОБА_2 про те, що видані свідоцтва про право на спадщину №2-1967 та №2-1968 неправильно оформлені. Так, відповідно до положень п.206 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮ України від 3 березня 2004 року якщо спадщину на нерухоме майно прийняли кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім »я кожного з них із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорювані свідоцтва № 2-1967 та № 2-1968 видані 1 липня 2005 року і мали би відповідати згаданій правовій нормі, проте, в порушення, свідоцтва видані на всіх спадкоємців. Таке дає підстави суду для визнання їх недійсними і з цієї підстави.

Ухвалені у справі судові рішення, після набрання чинності, є підставою для видачі спадкоємцям нових свідоцтв про право на спадщину у належних розмірах, з урахуванням висновків суду.

Керуючись ст. ст. 303 - 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Рішення Житомирського районного суду від 13 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Третьої Житомирської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними в частині відмови у позові про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину - скасувати, ухваливши нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом , видане Третьою Житомирською державною нотаріальною конторою 1 липня 2005 року і зареєстроване у реєстрі 2-1967 на підставі заповіту, складеного 6 вересня 2000 року про те, що спадкоємцями зазначеного в заповіті в 1/5 частці кожний майна померлого 19 березня 2001 року ОСОБА_7, яке складається з 16/18 частин житлового будинку з надвірними будівлями №25 по вул. Чкалова у селі Сонячне, Житомирського району та області є його діти : ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, -

недійсним.

Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Третьою Житомирською державною нотаріальною конторою 1 липня 2005 року і зареєстроване у реєстрі 2-1968 про те, що спадкоємцями в 1/5 частці кожний майна померлої 29 листопада 2001 року ОСОБА_8, яке складається з 2/18 частин житлового будинку з надвірними будівлями № 25 по вул. Чкалова у селі Сонячне, Житомирського району та області є її діти : ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, -недійсним.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Суддя