Справа № 363/3960/15-ц Головуючий у І інстанції Чірков Г. Є.

Провадження № 22-ц/780/4358/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 26 25.10.2017

УХВАЛА

Іменем України

25 жовтня 2017 року колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних  справах Апеляційного суду Київської області у складі:

  Головуючого судді:                       Сушко Л.П.,

  Суддів: Кулішенка Ю.М., Лівінського С.В.,

  при секретарі:                                 Волошину В.Р.

  розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 25 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 України про стягнення коштів за договором банківського вкладу та зобов’язання вчинити певні дії, -      

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 України про стягнення коштів за договором банківського вкладу та зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25 травня 2017 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 України про стягнення коштів за договором банківського вкладу та зобов’язання вчинити певні дії відкрито.

Не погодившись з ухвалою суду, відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про повернення ОСОБА_2 його позовної заяви. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про відкриття провадження у справі, оскільки позов було подано до неналежного суду. Вказує, що у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_2 не є споживачем послуг.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції керувався ст. 11 та 122 ЦПК України, виходив з того, що позовна заява відповідає вимогам ст. 119-121 ЦПК України, і керувався правилами підсудності спорів, стороною у яких є споживачі.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Встановлено, що 03 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 України, в якому просив стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь кошти за договорами банківського вкладу в загальній сумі 6918087,45 доларів США, 725126,67 Євро, 7733117132,05 грн., зобов’язати ПАТ КБ «ПриватБанк» видати готівкою одноразовою операцією ОСОБА_2 через касу будь-якого відділення Київського регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» кошти в загальній сумі 6918087,45 доларів США, 725126,67 Євро, 7733117132,05 грн..

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 24 вересня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 України, про стягнення коштів за договором банківського вкладу та зобов’язання вчинити певні дії, повернуто позивачу разом зі всіма доданими документами, обґрунтовуючи її тим, що позивач не усунув всі недоліки позовної заяви (т.1 а.с.45-46).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу (т.1 а.с.48-50).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 24 вересня 2015 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду І інстанції (т.1 а.с.65-66).

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27 листопада 2015 року провадження у справі відкрито (т.2 а.с.10).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу з підстав недотримання судом першої інстанції правил підсудності (т.2 а.с.14-19).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 лютого 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 27 листопада 2015 року скасовано, питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2 а.с.76-77).

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16 березня 2016 року позовну заяву повернуто позивачеві для подання до належного суду (т.2 а.с.82).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу (т.2 а.с.84-86).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 16 березня 2016 року скасовано, питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.3 а.с.136-137).

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовними вимогами, посилаючись на укладення 01 серпня 2015 року із ОСОБА_3 договору відступлення права вимоги за договорами строкового депозитного вкладу, укладеними між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» у 2004-2005 роках.

Відповідно до ч.5 ст.110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Правовою підставою для звернення з позовом саме до Вишгородського районного суду Київської області позивач зазначив положення ч. 5 ст. 110 ЦПК України, а також те що він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, що територіального відноситься до Вишгородського районного суду Київської області, та те що він як споживач має право звернутись до суду за місцем свого проживання.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з п. 1 постанови Верховного ОСОБА_1 України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Відповідно до п. 22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 особисто для власних побутових потреб від відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» послугу не отримував, в зв'язку з чим він не є споживачем в розумінні п. 22 ч. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» та не користується правом вибору підсудності, передбаченим ч. 5 ст. 110 ЦПК України для споживачів, і повинен подавати позовну заяву за загальними правилами ч. 2 ст. 109 ЦПК України, за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких підстав ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 25 травня 2017 року підлягає скасуванню з передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 312, 314, 315 ЦПК України, колегія судів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 25 травня 2017 року у скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий:    

Судді: