Справа № 11-547/2009 р. Головуючий у І інстанції – Пантелієнко В.Г..
Категорія – ч. 1 ст. 125 КК України. Доповідач – Миронцов В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді Навозенко Л.С.,
суддів Миронцова В.М., Антипець В.М.,
з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
потерпілої ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_4 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 5 серпня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, одружений, не працюючий, раніше не судимий,
засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в сумі 800 грн..
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а в іншій частині цивільного позову потерпілої відмовлено.
Судом ОСОБА_3 було засуджено за скоєння злочину при наступних обставинах.
Так, 4 червня 2008 року, близько 13 год. на вул. Є. Чернишової, в м. Ніжині, на ґрунті особистих неприязних стосунків, ОСОБА_3 заподіяв удари руками в область голови та тіла, спричинивши тілесні ушкодження своїй матері ОСОБА_4.
24 вересня 2008 року, близько 14 год., в м. Ніжині, на вул. Є. Чернишової, біля буд. № 8, ОСОБА_3 заподіяв удари руками по тілу та голові ОСОБА_4, спричинивши їй тілесні ушкодження.
Згідно висновку експерта № 355 від 30.06.2009 року у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження, заподіяні 04.06.2008 року у виді забою м’яких тканин голови, потиличної області, крововиливів кінцівок, які віднесені до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров’я на строк не більше 6 днів. Тілесні ушкодження, заподіяні 23.09.2008 року, у виді крововиливів на обличчі і правій верхній кінцівці, як такі, що потягли короткочасний розлад здоров’я на строк не більше 6 днів, віднесені до легких тілесних ушкоджень.
Не погодившись з вироком суду, засуджений ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_4 подали апеляції, в яких:
- засуджений ОСОБА_3 просить вирок щодо нього скасувати, а його виправдати. Вважає, що в його діях відсутній склад злочину, оскільки він ніяких протиправних дій відносно ОСОБА_4 не вчиняв. Вважає, що відсутність його вини у скоєнні злочину підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 355 від 30.06.2009 року, відповідно до якого у потерпілої були виявлені легкі тілесні ушкодження, які ймовірніше за все виникли при падінні. Крім того, зазначає, що згідно вказаного висновку у потерпілої були відсутні тілесні ушкодження, які могли виникнути від удару виступаючими частинами автомобіля, а також не підтверджений клінічний діагноз „ЗЧМТ, струс головного мозку”. Вважає, що суд не звернув уваги на показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які вказували на відсутність бійки між ним та потерпілою;
- потерпіла ОСОБА_4 просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та стягнути з останнього на її користь 1072, 79 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 25000 грн. моральної шкоди і 1500 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Не погоджується з висновком судово-медичної експертизи № 355 від 30.06.2009 року, оскільки вважає, що злочином їй було заподіяно легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. Вказує, що експерт у висновку не обґрунтував, чому він не взяв до уваги акт її судово-медичного обстеження, який мається в матеріалах дослідчої перевірки та відповідно до якого у неї були наявні легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров’я у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку. У зв’язку з цим просить провести по справі комплексу судово-медичну експертизу. Також не погоджується з вироком в частині вирішення її цивільного позову. Вказує, що суд необґрунтовано залишив без задоволення її позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1072,79 грн. витрачених на ліки, яка підтверджена товарними чеками. Крім того, вказує, що суд взагалі залишив поза увагою питання про відшкодування понесених нею витрат на правову допомогу. Також, не погоджується з сумою відшкодованої на її користь моральної шкоди, вважаючи її суттєво заниженою.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3 та його захисника, які просили вирок щодо нього скасувати, потерпілу ОСОБА_4 та її представника, які заперечували проти задоволення апеляції засудженого та просили задовольнити апеляцію потерпілої з викладених в ній підстав, дослідивши матеріали справи та доводи апеляцій, судова колегія вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає, а апеляція потерпілої підлягає частковому задоволенню.
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому злочину при обставинах встановлених судом, підтверджується зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, якім судом першої інстанції надана належна оцінка в їх сукупності, та є обґрунтованим.
Так, в судовому засіданні суду першої інстанції засуджений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні злочину не визнав, та показав, що між ним та матір’ю ОСОБА_4 склались неприязні стосунки. 04.06.2008 року між ними виникла сварка, оскільки мати пред’являла претензії щодо встановленого ним водостічного шлангу, так як нібито вода стікає у їх подвір’я під хату. Мати сварилася з цього приводу, однак він її не бив. 24.08.2008 року його мати закидаючи яму щебенем обляпала його автомобіль, що стояв біля двору. Він та його дружина робили матері зауваження, однак вона не припиняла обляпувати автомобіль. Коли до матері підійшла його дружина, між ними почалася сварка, і він, з метою відвернути заподіяння тілесних ушкоджень своїй дружини, відштовхнув матір. При цьому він її не бив і вона не падала. Чи були у матері тілесні ушкодження та чи вона лікувалась він не знає, оскільки після даних подій він її не бачив. Вважав, що потерпіла сама заподіяла собі тілесні ушкодження, а його оговорює.
Незважаючи на невизнання засудженим своєї вини, його вина у скоєнні інкримінованого йому злочину повністю доводиться іншими доказами по справі.
Так, з показань потерпілої ОСОБА_4 в судовому засіданні суду першої інстанції вбачається, що у неї з сином склались погані стосунки. 04.06.2008 року, під час дощу вона побачила, що вода з водостічної труби, яку встановив засуджений, текла в її подвір’я. Побачивши це, вона відкинула шланг для стоку в бік, та почала пред’являти сину претензії, на що він став її ображати та бити тапком по голові. Вона падала не щебінь, а син продовжував її бити. Наступного дня їй було призначено лікування, від госпіталізації вона відмовилась та лікувалася вдома. 24.09.2008 року, вона разом з усіма розкидала щебінь по дорозі на їх вулиці, закидаючи глибокі ями біля свого подвір’я. Так як поруч стояв автомобіль сина, можливо бризки з калюжі і попадали на колеса, проте не могли його забруднити, оскільки автомобіль марки МАЗ і є високим. Її син підбіг і вдарив кулаком по голові, потім завів машину і умисно штовхнув її бампером. Після отриманих ушкоджень вона лікувалась.
Згідно показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 вбачається, що 4 червня 2008 року він з дружиною був вдома, на вулиці йшов дощ і вся стічна вода з даху стікала по шлангу, який уклав засуджений, у їх двір. Коли ОСОБА_4 вийшла та викинула той шланг, з’явився син, який почав її бити. Син вдарив її спочатку кулаком по голові, а потім, коли вона впала на щебінь, бив тапком по голові та по тілу. Все відбувалося в його присутності, він кричав та зупиняв дії сина словесно, фізично допомогти не міг, оскільки знаходився в післяопераційному стані. Після цього потерпілу знудило. Остання лікувалася, приймала пігулки, у неї були синці. 24.09.2008 року, потерпіла з дочкою розкидали щебінь, закидаючи ями. Між засудженим та ними знову виник конфлікт. Він бачив, як син вдарив рукою по голові потерпілу, потім заводив машину та лякав її намагаючись штовхнути автомобілем. ОСОБА_4 наступного дня зняла побої та їй було призначено лікування.
З показань в судовому засіданні першої інстанції свідка ОСОБА_8 вбачається, що 4 червня 2009 року вона приїхала до матері погостювати. Коли підійшла до двору, побачила матір в порваній одежі, батька, брата та сусіда. Мати плакала та казала, що брат її побив, в неї було опухле та червоне обличчя. Мати лікувалася з приводу побиття, ходила на процедури, а також вживала пігулки. 23 вересня 2008 року, вона приїхала до матері погостювати і допомагала їй розкидати щебінь по дорозі. Вона мабуть сильно кидала щебінь в калюжу і бризки потрапили на вантажний автомобіль засудженого, на що він та його дружина відреагували неадекватно, почали ображати матір, штовхали її, вчинили сварку, засуджений вдарив матір, а потім завів автомобіль та лякав її, погрожуючи, що наїде. ОСОБА_3 штовхнув матір автомобілем вбік. У матері були тілесні ушкодження і вона проходила лікування.
Згідно показань свідка ОСОБА_9 в суді першої інстанції вбачається, що він знав про побиття своєї бабусі ОСОБА_4 зі слів останньої, а також зі слів діда та матері. Бачив, як потерпіла на початку жовтня 2008 року шкутильгала, у неї були синці, скаржилася, що син підіймає на неї руку.
З показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що 4 серпня 2008 року його сусідка, ОСОБА_4 покликала його, щоб той засвідчив, що ОСОБА_3 неправомірно направив шланг для стоку у її подвір’я, при цьому вона плакала та казала, що її побив син.
З показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що в вересні 2008 року він був в оперативній групі при виконання службових обов’язків і здійснював виїзд на виклик за телефонним дзвінком потерпілої. Він пам’ятає, як відбирав пояснення у ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які вказували, що ОСОБА_3 побив свою матір.
З показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що у вересні 2008 року, під час розкидування щебеню на вулиці, де проживає потерпіла відбувався конфлікт між останньою та засудженим, проте бійки не бачив.
Дані показання свідка ОСОБА_5 також підтвердила свідок ОСОБА_6.
Показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджують наявність конфлікту між засудженим та потерпілою, та, на думку колегії суддів, не спростовують факт бійки між ними, оскільки вказані свідки не були очевидцями подій.
Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не заперечували конфлікту, який відбувся між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 24.08.2008 року, проте зазначили що засуджений потерпілу не бив, а тільки її штовхнув.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в частині того, що засуджений не бив потерпілу, оскільки вказані свідки є відповідно сином та дружиною засудженого, і такі їх покази спрямовані на пом’якшення його відповідальності.
Крім показань потерпілої та свідків, вина засудженого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого злочину також підтверджується:
- висновком судово-медичної експертизи № 355 від 30.06.2009 року, згідно якого у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у виді забою м’яких тканин голови, потиличної області, крововиливів кінцівок, які віднесені до легких тілесних ушкоджень , що потягли короткочасний розлад здоров’я на строк не більше 6 днів; тілесні ушкодження заподіяні 24.09.2008 року у виді крововиливів на обличчі і правій верхній кінцівці, як такі, що потягли короткочасний розлад здоров’я на строк не більше 6 днів, віднесені до легких тілесних ушкоджень;
- матеріалами перевірки № 1136 Ніжинського МВ УМВС в Чернігівській області та наявною в цих матеріалах постановою про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом сварки та спричинення ОСОБА_4 4 червня 2008 року легких тілесних ушкоджень її сином;
- матеріалами перевірки № 1932 Ніжинського МВ УМВС в Чернігівській області та наявної в цих матеріалах постановою про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом сварки та спричинення ОСОБА_4 24.09.2008 року легких тілесних ушкоджень її сином.
Вищенаведені докази, повністю узгоджуються між собою, є послідовними та свідчать про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_4 отримала внаслідок побиття її сином ОСОБА_3.
За таких підстав, з урахуванням вищенаведених доказів, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у спричиненні легких тілесних ушкоджень своїй матері ОСОБА_4
Твердження потерпілої в апеляції на те, що суд невірно кваліфікував дії засудженого, не звернувши увагу, що злочином їй були спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до висновку експерта № 355 від 08.07.2009 року, у потерпілої ОСОБА_4 такі тілесні ушкодження виявлені не були. У висновку експертизи діагноз „ЗЧМТ, струс головного мозку” було виключено, оскільки він не підтверджений об’єктивними даними.
Крім того, потерпіла у суді першої інстанції, відповідно до ст. 27 КПК України, підтримала обвинувачення саме за ч. 1 ст. 125 КК України.
Також, не можуть бути прийняті до уваги посилання потерпілої на те, що суд не взяв до уваги акту судмедобстеження який наявний в матеріалах дослідчої перевірки, надавши перевагу висновку судово-медичної експертизи щодо наявності у неї тілесних ушкоджень, оскільки, відповідно до ст. 65 КПК України, акт судово-медичного обстеження не є доказом у кримінальній справі.
При обранні виду та міри покарання засудженому, суд, у відповідності зі ст. 65 КК України, врахував його позитивну характеристику, тяжкість і суспільну небезпеку скоєного ним злочину, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, прийняв до уваги обтяжуючі його покарання обставини: скоєння злочину щодо особи похилого віку, скоєння злочину повторно, а також відсутність обставин, що пом”якшують покарання і обґрунтовано призначив покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, за якою його притягнуто до кримінальної відповідальності.
При вирішенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд врахував, що потерпіла відчувала біль та страждала від отриманих тілесних ушкоджень, моральні переживання, порушення її нормальних життєвих зв’язків, спричинення їй тілесних ушкоджень сином, що мали негативні наслідки на її психоемоційному стані, та обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., яка, на думку колегії суддів, є справедливою.
При вирішенні цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції прийняв до уваги, що надані потерпілою чеки на придбання ліків не можуть бути покладені в обґрунтування позову в цій частині, оскільки відповідно до досліджених в суді медичних документів переконливих доказів, що лікування потерпілої та придбання в зв”язку з цим ліків здійснювалось саме внаслідок дій засудженого свого підтвердження не знайшло. Так, висновком судово-медичної експертизи №355 від 30.06.2009 року, потерпіла страждає хронічним церебральним арахноїдітом та на ряд інших тяжких захворювань, однак, клінічний діагноз „Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку” виставлений 24.09.2008 року не підтверджений, а тому повідомлення головного лікаря Ніжинської центральної міської лікарні (а.с. 103), яке надано в обґрунтування апеляції в частині вирішення позову про відшкодування матеріальної шкоди, колегією суддів не може бути взятий до уваги.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив потерпілій в задоволенні цивільного позову в даній частині.
Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою питання про відшкодування потерпілій витрат пов”язаних з оплатою послуг адвоката, у зв’язку з чим колегія суддів, відповідно до ст. 93 КПК України, вважає за необхідне стягнути із засудженого витрати потерпілої на оплату праці адвоката в сумі 1500 грн., які підтверджені наявними в матеріалах справи квитанціями (а.с. 88).
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Апеляцію потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 5 серпня 2009 року щодо ОСОБА_3 змінити, стягнувши з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 1500 грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Головуючий: Судді: