Справа № 11-574/2009 р. Головуючий у І інстанції – Луговець О.А.
Категорія – ч. 2 ст. 365 КК України. Доповідач – Миронцов В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді Навозенко Л.С.,
суддів Миронцова В.М., Антипець В.М.,
з участю прокурора Шваб Л.В.,
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працюючий в.о. дільничного інспектора міліції Борзнянського РВ УМВС України в Чернігівській області, раніше не судимий, засуджений
за ч. 2 ст. 365 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та, відповідно до ст. 76 КК України, покладено на нього обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, періодично з’являтися до них для реєстрації, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід засудженому, до набрання вироком законної сили, залишений у виді підписки про невиїзд.
Судом ОСОБА_1 було засуджено за те, що він, працюючи старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку Борзнянського РВ УМВС України в Чернігівській області, маючи спеціальне звання капітана міліції, являючись представником влади – працівником правоохоронного органу, будучи службовою особою, відповідальною за забезпечення належної перевірки інформації про злочини та прийняття мір по їх попередженню, проведення оперативно-розшукових заходів по виявленню та затриманню осіб, які готують або вчинили злочини всіх категорій, скоїв дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, тобто вчинив перевищення влади, яке супроводжувалося насильством при наступних обставинах.
20 жовтня 2008 року, ОСОБА_1 разом з старшим оперуповноваженим СКР Борзнянського РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_2 та оперуповноваженим СКР Борзнянського РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_3 на службовому автомобілі Борзнянського РВ УМВС марки ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_1, прибули в с. Головеньки, Борзнянського району, для проведення оперативно-розшукових заходів по встановленню осіб, причетних до підпалів у господарствах мешканців с. Головеньки ОСОБА_4, ОСОБА_5. Близько 12 години, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вказаному автомобілі з даного населеного пункту примусово вивезли до лісонасаджень, що знаходяться за с. Головеньки в напрямку с. Нові Млини, Борзнянського району, громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з метою встановлення їх причетності до вищевказаних підпалів. Приїхавши до лісонасаджень, ОСОБА_1, діючи як працівник міліції і виконуючи покладені на нього обов’язки по виконанню поставлених завдань, грубо порушуючи свої функціональні обов’язки та вимоги ст.ст. 1, 3, 5, 10 Закону України „Про міліцію”, ст. 4 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”, які не допускають насильства та порушень прав і свобод громадян, явно виходячи за межі наданих йому прав і владних повноважень, особисто, умисно наніс ОСОБА_6 не менше 4 ударів по різних частинах тіла, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, забою м’яких тканин правої вилицевої ділянки обличчя та верхньої губи, синців правої підочної ділянки та лівої вушної раковини, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я строком не більше 21 дня.
Не погодившись з вироком суду, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просив вирок щодо нього змінити та перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 125 КК України. Зазначає, що 18.10.2008 року його було побито в с. Головеньки групою молоді, у зв’язку з чим він і вивіз 20.10.2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за межі населеного пункту для з’ясування причин вказаних подій. Вказує, що ОСОБА_6 сів до машини добровільно. Не заперечує, що він наніс удари ОСОБА_6, проте, зауважує, що при цьому він діяв не як працівник правоохоронних органів, а як цивільна особа.
Заслухавши доповідача, засудженого, який просив задовольнити його апеляцію з викладених в ній підстав, думку прокурора про необґрунтованість апеляції засудженого, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину, при обставинах встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується всіма доказами у справі, яким судом надана належна оцінка в їх сукупності та є обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 на протязі всього досудового слідства та в судовому засіданні свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину не визнавав та заперечував застосування до ОСОБА_6 фізичної сили і заподіяння останньому тілесних ушкоджень.
Проте, в суді першої інстанції, ОСОБА_1 визнав свою вину частково, пояснивши, що він дійсно 20 жовтня 2008 року, дізнавшись що його колеги по роботі ОСОБА_2, ОСОБА_3 їдуть в с. Головеньки, Борзнянського району, проводити оперативно-розшукові заходи для встановлення осіб, причетних до скоєння підпалів у господарствах місцевих жителів, вирішив поїхати з ними щоб знайти осіб, які напередодні, 18 жовтня 2008 року, в с. Головеньки нанесли йому та ОСОБА_8 тілесні ушкодження. Про мету своєї поїздки в с. Головеньки він колегам не говорив та нікому з керівництва Борзнянського РВ УМВС не повідомляв. Вказував, що вони з колегами примусово вивели ОСОБА_6 з господарства ОСОБА_9, але в автомобіль той сів добровільно. Після цього, вони виїхали за межі населеного пункту в сторону с. Нові Млини. Стверджував, що діяв він як приватна особа, а не як працівник міліції. Під час бесіди з ОСОБА_6 він не стримався та наніс останньому декілька ударів рукою по обличчю за те, що останній приймав участь в його побитті 18 жовтня 2008 року.
Незважаючи на часткове визнання вини засудженим, його вина у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується іншими доказами по справі.
Так, в судовому засіданні суду першої інстанції потерпілий ОСОБА_6 показав, що 18 жовтня 2008 року, у вечірній час, в с. Головенки, Борзнянського району, між молоддю села та двома особами в цивільній формі, які виявилися працівниками міліції, одним з яких був ОСОБА_1, виникла бійка. 20 жовтня 2008 року, він перебував в господарстві ОСОБА_9. ОСОБА_10 повідомив йому що до нього прийшли працівники міліції. Коли він вийшов на подвір’я, то побачив ОСОБА_1 та ще двох незнайомих осіб, які були в цивільному одязі. Працівники міліції запропонували йому піти з ними поговорити, але він відмовився, і тоді вони силою за руки витягнули його з двору на вулицю. В службовий автомобіль працівників міліції він сів сам. В автомобілі вже знаходився ОСОБА_7. Коли їх повезли до лісопосадки в напрямку с. Нові Млини, Борзнянського району, то ОСОБА_1 двічі вдарив його по обличчю. Після того, як вони приїхали до лісу, ОСОБА_1 ще декілька разів наніс йому удари руками по голові, при цьому запитував про інших учасників конфлікту 18 жовтня 2008 року. Коли його відпустили, він пішов до будинку ОСОБА_9, де по дорозі зустрів ОСОБА_7, якого повідомив про побиття. Також він повідомив про події і інших осіб. Наступного дня його та ОСОБА_7 запросила в сільраду ОСОБА_11, якій він також розповів про побиття його ОСОБА_1. Після цього він звертався за медичною допомогою до Борзнянської ЦРЛ, проте лікувався вдома. В грудні 2008 року до нього приїжджала ОСОБА_2 та від імені ОСОБА_1 дала йому 500 грн. за заподіяну шкоду, про що він написав записку про відсутність претензій до працівників міліції.
Вищезазначеним показанням потерпілого в частині того, що він добровільно сів в автомобіль працівників міліції, суд першої інстанції дав критичну оцінку в сукупності з іншими доказами та обґрунтовано визнав такими, що спрямовані на покриття засудженого та пом’якшення його відповідальності, оскільки, будучи допитаним в якості потерпілого в ході досудового слідства, ОСОБА_6 поясняв, що 20 жовтня 2008 року працівники міліції примусово, без його згоди, витягли з господарства ОСОБА_9, посадили в службовий автомобіль та вивезли до лісу. (т. 1 а.с. 147, 254)
Крім того, згідно показань свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні суду першої інстанції, вбачається, що працівники міліції силою витягли з її двору ОСОБА_6 за руки, посадили в машину і поїхали в напрямку с. Нові Млини. Після повернення ОСОБА_6 через 30 хвилин у нього була розбита губа і опухле вухо.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив показання потерпілого в частині інциденту з працівниками міліції 18 жовтня 2008 року, та показав, що 20.10.2008 року, близько обіду його в с. Головеньки на дорозі на службовому автомобілі зустріли працівники міліції та, посадивши до автомобілю, почали розпитувати про ОСОБА_6. Під’їхавши до господарства ОСОБА_9, працівники міліції вийшли з автомобіля, через деякий час притягнули й силою посадили ОСОБА_6 до автомобіля, після цього поїхали до лісу в напрямку с. Нові Млини. При цьому ОСОБА_1 декілька разів вдарив ОСОБА_6 по обличчю. Коли приїхали до лісу всі вийшли з машини, а він залишився, та через вікно автомобіля спостерігав, як ОСОБА_1 бив ОСОБА_6 по різним частинам тіла. Після цього ОСОБА_1 наказав їм на наступний день з’явитися до райвідділу міліції, після чого вони поїхали. Біля с. Головеньки він зустрів ОСОБА_6 у якого були розбита губа, синці під оком та біля вуха. Про ці події вони розповіли ОСОБА_9 та сільському голові ОСОБА_11.
З показань с судовому засіданні суду першої інстанції свідка ОСОБА_11 вбачається, що 20 жовтня 2008 року, вона від односельців дізналася, що працівники міліції примусово забрали ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вивезли до лісу та побили. Наступного дня на її прохання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 прийшли до сільради, де вона побачила у останнього тілесні ушкодження. ОСОБА_6 говорив, що працівники міліції силою вивезли його до лісу, де його побив працівник міліції ОСОБА_1, але за що не повідомив. Вказувала, що до неї неодноразово зверталися родичі ОСОБА_1 та керівництво Борзнянського РВ УМВС з проханням змінити свідчення, але вона не погодилась.
З оголошених в судовому засіданні суду першої інстанції показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що 20 жовтня 2009 року в господарство ОСОБА_9 прибув ОСОБА_1 з двома працівниками міліції у цивільній формі, пред’явили службові посвідчення та запитали ОСОБА_6, після чого витягнули силою його з двору, посадили в службовий автомобіль, де вже знаходився ОСОБА_7 і поїхали. Через деякий час ОСОБА_7 з ОСОБА_6 повернулися й ОСОБА_6 говорив, що працівники міліції вивезли їх до лісу, де ОСОБА_1 його побив (т. 1 а.с. 160 – 161)
Згідно показань свідка ОСОБА_2 в суді першої інстанції, вона, 20 жовтня 2008 року, разом з ОСОБА_3 на службовому автомобілі поїхали до с. Головеньки для проведення оперативно-розшукових заходів з метою встановлення осіб, які скоїли ряд підпалів у господарствах місцевих жителів. Також з ними поїхав ОСОБА_1. Причини своєї поїздки ОСОБА_1 не повідомив. Приїхавши до населеного пункту вони проводили опитування громадян з приводу підпалів і вважали можливим причетність до скоєння цих злочинів ОСОБА_7 та ОСОБА_6. Не заперечувала, що вони вивели ОСОБА_6 з двору ОСОБА_9 за руки, але в автомобіль він погодився сісти добровільно. На службовому автомобілі, вони поїхали з ними в напрямку с. Нові Млини. Після того, як зупинилися за селом поблизу лісонасаджень, вони вийшли з автомобіля в якому залишився лише ОСОБА_7. З ОСОБА_6 спілкувався ОСОБА_1, а вона з ОСОБА_3 знаходилась осторонь, змісту їх розмови вона не чула та не бачила щоб ОСОБА_1 бив ОСОБА_6. Після цього, вони сіли в автомобіль та поїхали, а ОСОБА_7 та ОСОБА_14 пішли додому пішки. Не заперечувала, що в грудні 2008 року приїздила додому до ОСОБА_6 та дала йому 500 грн. за пошкоджену куртку та витрати на лікування.
Свідок ОСОБА_3 підтвердив показання ОСОБА_2, зазначивши, що в автомобілі він чув, як між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 відбувалася розмова, що стосувалася підпалів, але змісту її не чув.
Окрім показань потерпілого та свідків, вина засудженого ОСОБА_1 також підтверджується
- висновком судово-медичної експертизи № 241 від 17.12.2008 року відповідно до якої у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку, забою м’яких тканин правої вилицевої ділянки обличчя та верхньої губи, синців правої підочної ділянки та лівої вушної раковини, які виникли не пізніше 22 жовтня 2008 року та спричинені не менше 4 ударами тупими твердими предметами і в комплексі відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, строком не більше 21 дня та малоймовірно могли утворитися внаслідок падіння на площині. (т. 1 а.с. 219).
- записами з медичної карти амбулаторного хворого (т.1 а.с. 64), з яких вбачається, що ОСОБА_6 скаржився на його побиття 20 жовтня 2008 року працівниками міліції.
Твердження засудженого про те, що він заподіяв потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження не будучи при виконанні службових обов’язків, а діяв як цивільна особа внаслідок неприязних стосунків з потерпілим які виникли через інцидент 18 жовтня 2009 року, були предметом перевірки суду першої інстанції, який на підставі сукупності досліджених доказів, обґрунтовано прийшов до висновку про їх недостовірність.
Так, відповідно до копії журналу реєстрації виїздів та повернення транспортних засобів (т. 1 а.с. 41 – 42), та журналу інструктажів водіїв транспортних засобів Борзнянського РВ УМВС (т. 1 а.с. 43 - 44), вбачається, що 20.10.2008 року, здійснювався виїзд службового автомобіля ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3.
Також, відповідно до робочого журналу ПНОЧ Борзнянського РВ УМВС (т. 1 а.с. 48 – 49) ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 20.10.2008 року перебували в оперативному чергуванні.
Крім того, сам ОСОБА_1 в ході досудового слідства (т. 1 а.с. 170 – 171, 247 - 250) не заперечував, що в вищезазначений час він їздив в с. Головеньки, Борзнянського району з метою проведення оперативно-розшукових заходів в зв’язку з підпалами в господарствах мешканців даного населеного пункту.
Отже, вказані докази свідчать про те, що ОСОБА_1 20.10.2008 року, здійснював виїзд на службовому автомобілі до с. Головеньки для проведення оперативно-розшукових заходів, перебуваючи при виконанні службових обов’язків, потерпілий сприймав його саме як працівника міліції, у зв’язку з чим твердження засудженого про те, що він діяв як цивільна особа не заслуговують на увагу.
Сам ОСОБА_1 як в судовому засіданні суду першої інстанції, так і в апеляції не заперечував факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6
За таких підстав, дії ОСОБА_1 органами досудового слідства та судом були вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 365 КК України як перевищення влади та службових повноважень, які супроводжувалися насильством до потерпілого.
При обранні виду та міри покарання засудженому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, призначив його з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, врахував як обставини, що пом’якшують відповідальність засудженого його позитивні характеристики, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався і має на утриманні неповнолітню дитину, прийняв до уваги відсутність обставин, що обтяжують йому покарання, а також відсутність претензій до засудженого з боку потерпілого, та обґрунтовано призначив ОСОБА_1 основне та додаткове покарання в межах санкції ч. 2 ст. 365 КК України звільнивши його, відповідно до ст. 75 КК України, від відбування основного покарання з випробуванням.
Призначене засудженому покарання, колегія суддів вважає достатнім та необхідним для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Підстав для скасування чи зміни вироку у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2009 року щодо ОСОБА_1 – без змін.
Головуючий: Судді: