Справа  № 2-а-1394\11159\09 р.

  ПОСТАНОВА

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2009 року                                 м. Новомиргород

   Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

                                  Головуючого - судді Іванова Д.Л.,  

                                  при секретарі - Загородній Л.А.,  

                                  за участю позивача -  ОСОБА_1,

                                  представника  відповідача - ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргород адміністративний позов ОСОБА_1   до   Управління праці та соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації про   перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги по інвалідності як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,

    ВСТАНОВИВ:

      15 вересня   2009 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації про   перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги по інвалідності як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

   В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є інвалідом ІІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і відповідно до статті 14 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

             Також позивач зазначає, що  відповідно до ст.48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи « він має право на отримання державної щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат і з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої статтею 59  Закону України « Про державний бюджет на 2009 рік « на рівні 625, 00 грн., розмір допомоги повинен складати    2500, 00 грн., однак фактично за 2009 рік йому виплачено 90 грн.

   Крім того, позивач вказує, що йому  як інваліду війни 3 групи відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до 5 травня повинна виплачуватись грошова допомога в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, яка відповідно до статті 58   Закону України « Про державний бюджет на 2009 рік « станом на 1 травня 2009 року становить 544, 00 грн., таким чином розмір допомоги повинен складати 3800 грн., однак йому виплачено 340, 00 грн.

              У зв’язку з цим, позивач вважає, що розміри призначеної та виплаченої  йому допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги по інвалідності не відповідає розмірам передбаченими Законами, і на відмову Управління праці та соціального захисту в Новомиргородському районі просить зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату державних соціальних допомог за 2009 рік відповідно до вимог Закону.

    В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

      Представники Управління праці та соціального захисту населення в Новомиргородському районі ОСОБА_2 адміністративний позов ОСОБА_1 не визнали і подали до суду письмові заперечення, вказуючи на безпідставність звернення позивача до суду та необгрунтованість його позовних вимог.

        Заслухавши показання сторін, оцінивши доводи позивача в межах заявлених позовних вимог та перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню за таких підстав.

        Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується , що      ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, отримав у 2009 році пільги та компенсаційні виплати у виді щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі    90, 00 грн. відповідно до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи « та одноразову грошову допомогу по інвалідності як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 340, 00 грн. відповідно до  Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ».

              Законом України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України » від 28.12.2007 року № 107- VI підпунктом 11 пункту 28 розділу II внесено зміни до ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи «, згідно яких одноразова  компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській   АЕС,   які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС  та  смерть  яких  пов'язана  з Чорнобильською катастрофою,  щорічна  допомога  на  оздоровлення  виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

  Зміни внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України  (є неконституційними).

      Відповідно до п.6 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, зазначене рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

                      Враховуючи норми ч.2 ст.152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, вищевказані норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" втратили чинність, а отже, з цього часу відновлено дію ст. 48 в редакції Закону № 2532-XII (2532-12) від 01 липня 1992 року « Про внесення змін і доповнень до Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої  щорічна  допомога  на  оздоровлення інвалідам 3 групи виплачується у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

                  Таким чином, щорічна допомога на оздоровлення є формою соціального забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи  відповідно до спеціального закону. Тобто, фактично ця допомога є формою реалізації конституційного права громадян  на соціальний захист.

                 В той же час, що відповідно до статті 71 Закону України " Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету  Міністрів  України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат,  які відповідно до законодавства  визначаються  залежно  від  розміру мінімальної заробітної  плати,в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

                 За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи  це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена допопомога.

                  Разом з тим, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання допомоги по оздоровленню.

                Слід зазначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.            

      Крім того, п озивач, як інвалід першої групи відповідно  до ч.4  ст. 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із змінами внесеними Законом України № 367-ХІV від 25 грудня 2008 року   «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії
 їх соціального захисту" має право на отримання щорічної до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

     Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

                За таких підстав, суд прийшов до висновку, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі двох мінімальних заробітних плат та одноразової грошової допомоги по інвалідності в розмірі  семи мінімальних пенсій за віком.

     Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.

     Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

     Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

     Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

     Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, законам України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

    Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд прийшов до висновку про те, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачу застосуванню підлягає ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та   ч.4  ст. 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із змінами внесеними Законом України № 367-ХІV від 25 грудня 2008 року «Про внесення змін до ЗаконуУкраїни "Про статус ветераніввійни, гарантії їх соціального захисту", а не Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 « Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » та не Постанова Кабінету Міністрів України від      18 березня 2009 року № 211 « Про розмір разової грошової допомоги, що виплачуються в 2009 році відповідно до Законів України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та « Нацистських переслідувань « які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

               Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

               Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

                До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

                Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

                Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

      Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

     Відповідно до ч.3 та 4 ст.8   КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

             Забороняється відмова в розгляді та вирішенні   адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

    Доводи відповідача про те, що у правління праці та соціального захисту населення в Новомиргородському районі протягом 2009 року проводило соціальні виплати ОСОБА_1  в    межах   асигнувань, передбачених  відповідними бюджетними програмами,  відповідно до розмірів видатків, що направлялися органам соціального захисту населення не може бути підставою для нездійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.

            Враховуючи те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом та питання щодо здійснення перерахунку компенсаційних виплат відносяться до компетенції управління праці та соціального захисту населення Новомиргородської РДА, суд вважає за необхідне зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації здійснити за 2009 рік перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги по інвалідності ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та   ст. 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

Керуючись ст. 17, 18, 158-163 Кодекса адміністративного

судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

            Позов ОСОБА_1   до   Управління праці та соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації - задовольнити частково.

  Зобов'язати управління праці та соціальною захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату за 2009 рік  ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до        ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

  Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області здійснити нарахування та виплату за 2009 рік ОСОБА_1 щорічної до 05 травня разової грошової допомоги в розмірі семи  мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ».

   Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

 Постанова суду може бути оскаржена   протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.106 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у термін, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.

   Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

   Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, то постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Новомиргородського районного суду

Кіровоградської області                                                                    Іванов Д.Л.