7/2-2004/06

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1  лютого  2007  року  Вишгородський  районний  суд  Київської  області  в  складі головуючого  -  судді                                                       Чірхова. Г.Є.,

при  секретарі                                                                      Замно Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної  власності  та  усунення  перешкод  у  користуванні  житлом,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що її чоловік - відповідач ОСОБА_2, перешкоджає спільному користуванню житлом, що набуте ними за час шлюбу й просить визнати за нею право спільної сумісної власності на 1/2 частину квартири та усунути перешкоди в користуванні й розпорядженні  таким  майном.

У судовому засіданні позивачка підтримала висунуті вимоги й просила про їх  задоволення,   обґрунтовуючи  викладеними  в  позові  доводами.

Відповідач у судове засідання не прибув і причини такого не повідомив, хоча про розгляд справи був належно сповіщений, з огляду на що, позивачка просила  розглянути  справу  на  підставі  наявних  доказів  у  загальному  порядку.

Заслухавши пояснення позивачки і допитавши її як свідка, а також дослідивши представлені докази, суд вважає, що висунуті позовні вимоги підлягають  частковому  задоволенню,   виходячи  з  такого.

Про  зазначені  позивачкою  обставини  йдеться  в  представлених  суду  доказах.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є чоловіком позивачки, шлюб з  якою,   згідно  свідоцтва,   укладено  1  вересня  1990  року.

За час шлюбу, в 2004 році подружжя придбали квартиру АДРЕСА_1, право власності щодо якої оформлено на відповідача.

Допитна як свідок ОСОБА_1 ствердила, що згадане майно придбано за спільні  кошти  під  час  шлюбу  з  відповідачем.

Як убачається з договору  НОМЕР_1 від 13 жовтня 2004 року на пайову участь в будівництві житлового будинку на згадану три кімнатну квартиру, її придбано ОСОБА_2  за 193 581 грн. 50 коп., у зв'язку з чим ЗО травня 2006 року рішенням виконавчого комітету № 255 право власності на таку квартиру оформлено на  відповідача.

Предметом спору є право спільної сумісної власності на згадану квартиру, яка відповідно до технічного паспорту знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином в справі наявні дані про те, що зазначене нерухоме майно набуто подружжям ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 за час шлюбу й тому відповідно до вимог ст. 60 СК України належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності,   якою  вважається  кожна  річ  набута  подружжям  в  згаданий  час.

У той же час, згідно тверджень позивачки та її звернень до кооперативу ОСББ, відповідач за нею такого права не визнає й чинить перешкоди в здійсненні спільного  користування  й  розпорядження  квартирою.

Порушене право власності підлягає захистові, відповідно до ст. 391 ЦК України, згідно з якою власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні  ним  права  користування  та  розпорядження  своїм  майном.

Таким чином, права позивачки щодо спільної сумісної власності подружжя порушені  й  підлягають   захистові.

Що стосується тверджень позивачки про визнання за нею права власності на 1/2 частку згаданої квартири, то зазначене, відповідно до статей 70-71 СК України, задоволенню не підлягає, оскільки виділення частки із спільного сумісного майна нерозривно пов'язано з його поділом, а питання про таке перед судом  у  цій  справі  не  порушувалося  й  доводами  позову  не  обґрунтовується.

На  підставі  викладеного  і  керуючись  статтями  209-215  ЦПК  України,

вирішив:

позов  ОСОБА_1 задовольнити  частково.

Визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 й зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_1 права користування  та  розпорядження  цією  квартирою.

В решті позовних вимог, стосовно визнання за ОСОБА_1 права  власності  на 1/2  частину  згаданої  квартири,   відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 1 700 грн., від сплати якого ОСОБА_1 звільнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду  справи  в  розмірі  ЗО  грн.

Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в  порядку  ч.   4  ст.   295  ЦПК  України.