Справа № 755/7182/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Дудник В.О., Томіленку В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві, третя особа: Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с.78) просить суд: стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві на його користь вартість автомобіля в сумі 233 590,00 гривень; стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві на його користь вартість додаткового обладнання на автомобіль для ручного керування автомобілем без обох ніг, в сумі 42 457,33 гривень (24 965,39 + 14004 + 1690 + 1797,94).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01 березня 1984 року при спорудженні «Водогрязелечебницы», за адресою м. Київ, вул. Попудренка, 34, - Дніпровський район м. Києва, він отримав трудове каліцтво, внаслідок якого став інвалідом 1-ї групи безстроково, з постійним стороннім доглядом, паралічем обох ніг, 100% втратою професійної працездатності, втратою контролю над функціями тазових органів. Згідно висновку «Справка Центральной ВТЭК № 105 по определению медицинских показаний на обеспечение транспортными средставами с ручным управлением: Годен к управлению автотранспорта на две здоровый руки и две пораженные ноги». Згідно медичної довідки № 05578 від 10 вересня 2013 року щодо придатності керування транспортним засобом: - ПРИДАТНИЙ до керування транспортним засобом категорій «В1», «В». 13 травня 2003 року Дніпровський районний суд м. Києва стягнув з тресту «Київміськбуд-6» 14990 гривень на придбання транспортного засобу автомобіля «Таврія» з ручним керуванням на підставі ЦК УРСР від 18 липня 1963 року та постанови ПВСУ № 6 від 27 березня 1992 року, редакція від 25 травня 1998 року. Вважає, що «Фонд зобов'язаний компенсувати потерпілому (за наявності в нього відповідно до висновків МСЕК медичних показань) вартість автомобіля з ручним керуванням, запасних частин до нього, його ремонту й технічного обслуговування, пального, …».

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві в судове засідання не з'явився, подав до суду письмові заперечення проти позову, долученого до матеріалів справи (а.с.50-52), в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи Фонду соціального страхування України - Феклістов О.в судове засідання не з'явився, подав до суду письмові пояснення та заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги не визнає.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 1984 року ОСОБА_1, при будівництві «Водогрязелечебницы», за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 34, внаслідок нещасного випадку (падіння з висоти), отримав трудове каліцтво, про що був складений відповідний акт № 91 про нещасний випадок на виробництві та акт від 12 березня 1984 року.

Згідно довідки серії ВТЕ-20 № 033365, виданої лікарсько-трудовою експертною комісією, позивачу була встановлена інвалідність першої групи безстроково зі втратою професійної працездатності (а.с.5).

Відповідно до довідки про результати виявлення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потребі в додаткових видах допомоги, складеної 31 липня 2001 року спеціалізованою травматологічною медико-соціальною експертною комісією внаслідок проведеного огляду, ОСОБА_1 потребує санаторно-курортного лікування. Вказані відомості також підтверджуються медичним висновком № 679/15 від 29 березня 2002 року (а.с.5 об.).

Згідно медичної довідки № 05578 щодо придатності до керування транспортним засобом, ОСОБА_1 придатний до керування транспортними засобами категорії «В» та «В1». Вказана довідка видана 10 вересня 2013 року та дійсна до 10 вересня 2015 року (а.с.6 об.).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003 року, з тресту «Київміськбуд-6» на користь ОСОБА_1 було стягнуто вартість кімнатної крісло-коліски мод. М-201 - 1200 гривень; вартість дорожньої крісло-коляски мод. 215 - 7200 гривень; компенсацію вартості санаторно-курортних путівок за 1999-2000 роки - 4260 гривень; 14990 гривень на придбання транспортного засобу автомобіля «Таврія» з ручним керуванням; щомісячні виплати по компенсації за постільну білизну в сумі 42 гривні 31 копійка; 26 гривень 60 копійок на звичайний догляд; 118 гривень на сторонній догляд, 8 гривень 90 копійок побутову допомогу, 22 гривні 80 копійок доповнення на додаткове харчування, 89 гривень 29 копійок витрати на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля (а.с.10).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення).

Як роз'яснено в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.92 року, якщо в потерпілого у зв'язку з ушкодженням здоров'я є потреба у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу, що підтверджується із зазначенням їх тривалості висновком МСЕК, вони компенсуються Фондом відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону № 1105-XIV. При вирішенні таких вимог судам належить виходити з того, що: Фонд зобов'язаний компенсувати потерпілому (за наявності в нього відповідно до висновків МСЕК медичних показань) вартість автомобіля з ручним керуванням, запасних частин до нього, його ремонту й технічного обслуговування, пального, а також навчання керуванню автомобілем у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Механізм забезпечення легковими автомобілями, зазначеними в абзаці шостому статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» інвалідів, зокрема дітей-інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку визначено Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 р. № 999.

Так, відповідно до п.п. 1, 2 вказаного Порядку, забезпечення автомобілями інвалідів за місцем реєстрації здійснюється Міністерством соціальної політики Автономної Республіки Крим, відповідними структурними підрозділами соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій або управліннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Фінансування витрат, пов'язаних з отриманням автомобілів та підготовкою їх до експлуатації, здійснюється: для осіб, інвалідність яких пов'язана з трудовим каліцтвом, що настало від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Автомобілі для інвалідів унаслідок трудового каліцтва придбаваються Фондом соціального страхування та видаються управліннями виконавчої дирекції.

Згідно п. 3 Порядку, підставою для забезпечення інвалідів автомобілями є заява, документи, зазначені у пункті 34 цього Порядку, та висновок обласної, центральної міської у мм. Києві та Севастополі, республіканської в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії про наявність в інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним залежно від умов забезпечення автомобілем, зазначених у пунктах 29-31 цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2004 року позивач звернувся до Голосіївського відділу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, в якій вимагав від заподіювача шкоди робити виплати по відшкодуванню шкоди завданої каліцтвом на виробництві, згідно ст. 1195 Цивільного кодексу України, - заподіювачем шкоди та повторно повідомлено про відмову отримувати будь-які кошти від Фонду (а.с.179).

На підставі поданої заяви позивача, 10 грудня 2004 року Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України було винесено постанову № 09/592 «Про припинення страхової виплати та соціальних послуг», відповідно до якої було припинено позивачу виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності (а.с.172).

22 березня 2017 року позивач звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві, в якій просив надати автомобіль з ручним керуванням або придбати автомобіль з ручним керуванням або оплатити вартість автомобіля з ручним керуванням та встановлення на ньому додаткового обладнання всього на суму 276 047, 33 гривні (а.с.134).

Таким чином, для здійснення фінансування додаткових витрат на придбання позивачем автомобіля та встановлення на останньому спеціального обладнання для можливості керуванням ним, позивачем ОСОБА_1 мала б бути подана відповідна заява, за результатами подання якої позивача мали б взяти на облік та розглянути питання про надання фінансування на додаткових витрат, як потерпілого від нещасного випадку на виробництві. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, соціальні виплати позивачу були припинені на підставі саме його заяви, при цьому інших заяв про надання виплат на додаткові витрати, позивачем відповідачу надано не було.

Відповідно до ст. 1, 3 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За вимог ст. 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа може відмовитись від свого майнового права.

З огляду на вищевикладені обставини, враховуючи, що позивач добровільно відмовився від отримання страхових виплат у 2004 році у Голосіївському відділі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, та в подальшому не звертався із заявами про поновлення таких виплат до відповідача, соціальні виплати позивачу припинені за його заявою, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог до відповідача, як державного органу, який здійснює забезпечення потерпілих, які стали інвалідами унаслідок нещасного випадку на виробництві.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві, третя особа: Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом.

Враховуючи, що суд дійшов ґрунтовних підстав щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, відшкодування судових витрат не здійснюється.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 4, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.92 року, Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 р. № 999, ст.ст. 10, 60, 88, 197, 208, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві, третя особа: Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: