7/2-2180
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2007 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Замно Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про витребування майна з чужого незаконного володіння,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом у якому вимагає витребування свого майна з незаконного володіння відповідача.
У судовому засіданні позивач наполягав на витребуванні у відповідача вантажного автомобіля „Урал-377" (1972 року випуску) та двигуна „ІНФОРМАЦІЯ_1" й подав докази про належність йому зазначеного майна. При цьому, послався на те, що згадане майно придбане ОСОБА_2 незаконно, тобто в третьої особи, яка не мала права його відчужувати.
Відповідач позов не визнав і ствердив про те, що придбавав згаданий автомобіль та двигун, яким тривалий час не користувалися, як металобрухт й сплатив за них 5 ООО грн. ОСОБА_3 - сину позивача, з двора якого й забирав придбане. Сумнівів щодо належності цього майна у нього не виникло. Вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки з весни 2006 року він повернув придбане майно ОСОБА_3, а той - йому оплачені кошти.
Третя особа - ОСОБА_3 також заперечив проти задоволення позову, й допитаний як свідок ствердив, що позивач - його батько, який з 2001 року з ним та матір'ю по АДРЕСА_1 не проживає, в той час як автомобіль „Урал-377" та двигун „ІНФОРМАЦІЯ_1" більше 10 років знаходиться в дворі їх будинку, перешкоджаючи користуванню самою садибою. Позивач будь-яких заходів до утримання або перевезення згаданого майна в інше місце не здійснював, а тому він без його згоди продав майно на лом відповідачеві, а в невдовзі, внаслідок незгоди позивача із цим, повернув одержані гроші відповідачеві, а майно позивача на місце його постійного знаходження, де воно перебуває і до нині.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_4, вантажний автомобіль „Урал-377" повернуто третій особі, що також убачається з розписки наданої суду.
Таким чином, сторони правочину, незаконність якого обґрунтовував позивач, повернули одна одній все, що одержали за угодою, а тому судом, на підставі статей 215 і 216 ЦК України, виявлено настання в цій справі правових наслідків недійсного правочину.
За таких обставин, слід визнати, що правочин, наявністю якого позивач обґрунтовує свої вимоги, не існує.
Відповідно до статей 387 і 388 ЦК України, власник вправі витребувати своє майно із чужого незаконного володіння, тобто від набувача цього майна,
а як встановлено в цій справі, відповідач - ОСОБА_2, майном, про витребування якого просить позивач, не володіє й таке повернув.
Судом встановлено, що майно позивача знаходиться в тому правовому статусі і місці знаходження, де воно і було до його незаконного відчуження
й порушення прав позивача, а тому спір про право, як про це ствердив позивач, відсутній.
З огляду на зазначене, пред'явленні позовні вимоги в цій справі є необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись статтями 209-215 ЦПК України,
вирішив:
в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.