Справа № 297/3024/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 жовтня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого-судді: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Куштана Б.П.

з участю секретаря: Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Берегівського районного суду від 21 серпня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинного будівництва та відшкодування моральної шкоди, –

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся у суд з наведеним позовом, який мотивував тим, що у 2003 році відповідачка ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.12.2003 року стала власником житлового будинку, що знаходиться за адресою м. Берегове, вул. Тіноді, 69, який вона успадкувала від своєї матері ОСОБА_3, яка померла 25.03.1997 року. Власником сусіднього житлового будинку, що знаходиться за адресою м. Берегове, вул. Тіноді, 67, є він - ОСОБА_1. На той час, межа між їх будинковолодіннями проходила між його житловим будинком і навісом ОСОБА_2 під літерою «Д», який був збудований самочинно, однак пізніше був легалізований рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області від 27.11.2003 року № 574.

З вказаного рішення випливає, що такий був прийнятий на підставі заяви ОСОБА_4 та акту прийняття до експлуатації від 13.11.2003 року, зі змісту якого вбачається, що він був складений при участі забудовника ОСОБА_4 і це при тому, що на той час остання вже 6 років, яка померла.

На підставі рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради від 29.09.2004 року № 523 «Про надання дозволу на різні види будівництва» відповідачка здійснила реконструкцію вищевказаного навісу під літерою «Д» і перетворила його в господарську будівлю. Дана будівля була збудована на відстані близько 60 см від його житлового будинку, що є порушенням вимог Державних будівельних норм (ДБН) 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17.04.1992 № 44.

Позивач зазначив, що дана будівля перешкоджає нормальному користуванню та розпорядженню його житловим будинком, оскільки вона збудована на відстані всього 60 см від нього, в результаті чого до теперішнього часу фактично унеможливлено доступ до житлового будинку зі сторони будинковолодіння ОСОБА_2.

Своїми діями відповідачка заподіяла позивачу моральну шкоду, яку він оцінює у сумі 10000,00 гривень. Вона полягає у душевних стражданнях, яких останній зазнав у зв’язку з обмеженням доступу до його житлового будинку зі сторони будинковолодіння відповідачки, неможливістю проведення будь-яких ремонтних робіт, постійним стіканням атмосферних опадів з покрівель господарської будівлі на територію його земельної ділянки. Внаслідок чого позивач пережив сильний психологічний стрес та втратив нормальні життєві зв’язки, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилаючись на викладене, просив суд знести самочинно збудовану господарську будівлю під літерою «Д» за адресою м. Берегове, вул. Тіноді, 69, та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10000,00 гривень.

Рішенням Берегівського районного суду від 21.08.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1, відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вважає помилковим висновок суду про те, що спірний об’єкт не порушує його права.

Також дане рішення оскаржено в апеляційному порядку відповідачем ОСОБА_2, яка в апеляційній скарзі просить рішення суду змінити та відмовити в задоволенні позову з підстав відсутності порушень вимог будівельних норм при будівництві господарської будівлі. В обґрунтування скарги посилається на те. що будівництво спірного об’єкту здійснено у 1988 році, відповідно до чинних на той час норм, а тому суд помилково послався на порушення нею норм ДБН 360-92**.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи, дослідивши інвентарну справу на будинок №69 по вул. Тіноді в м. Берегово, обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, тоді як апеляційна скарга ОСОБА_2 - задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про право власності від 08.08.2006 року та свідоцтва про право власності від 11.01.2014 року співвласником домоволодіння № 67 по вул. Тіноді в м. Берегове та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку є позивач ОСОБА_1, (Т.1 а.с.165-166).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 09.12.2003 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно власником домоволодіння за адресою м. Берегове, вул. Тіноді (колишня вул. Жовтневої революції), 69, є відповідачка ОСОБА_2 (Т.1 а.с.83-84).

У даному правовстановлюючому документі спірна будівля під літерою «Д» зазначена як навіс.

Як піддашок зазначено спірну споруду в акті прийняття до експлуатації від 13.11.2003 року та в рішенні № 574 виконкому Берегівської міської ради від 27.11.2003 року (Т.1 а.с.15-18, 19), яким і було легалізовано дане самочинне будівництво.

В акті розгляду звернення мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 від 04.09.2015 року, складеного комісією міської ради є посилання на рішення Берегівської міської ради № 523 від 29.09.2004 року «Про надання дозволу на різні види будівництва», згідно якого було проведено реконструкцію навісу «Д» в господарську будівлю з капітальними стінами (Т.1 а.с.24) і вже далі в технічному паспорті спірна споруда зазначена як будівля для обслуговування житлового будинку (Т.1 а.с.182-187).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що при будівництві спірної господарської споруди було допущено порушення будівельних норм ДБН 360-92**, однак, оскільки на думку суду позивачем не наведено доказів порушення цим його прав, то суд відмовив у знесенні даної будівлі. При цьому, суд вважав застосовуваними вказані норми до будівлі, оскільки основне їх будівництво було виконано під час дії цих нових норм ДБН після 1992 року.

Однак з даним висновком суду, щодо підстав для відмови в задоволенні позову, не може погодитись колегія суддів зважаючи на наступне.

Так, відповідно до ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», додаток 3.1., Примітка 7 часткова реконструкція житлових будинків та господарських споруд на окремих садибних ділянках, які побудовані за раніше чинними нормативами, допускається за погодженням з місцевими органами архітектури і містобудування, державного пожежного та санітарного нагляду. В цьому випадку перебудова житлових будинків, їх господарських будівель та гаражів можлива за умови збереження існуючих відстаней між будівлями.

З матеріалів інвентарної справи на будинок №69 по вул. Тіноді в м. Берегово вбачається наступне.

Спірна будівля під літерою «Д» була побудована у 1988 році, на той момент зазначена як «Навіс», мала буто-бетонний фундамент, стіни з металевої сітки та була покрита шифером (а.с. 51 інвентарної справи).

Рішенням ВК Берегівської міської ради №574 від 27.11.2003 року (а.с.76 інвентарної справи) затверджено акт прийняття в експлуатації надвірних споруд, до яких входила і спірна будівля (названа як піддашок).

У 2015 році господарська будівля під літерою «Д» вже названа в інвентарній справі як будівля для обслуговування житлового будинку. При цьому з опису конструктивних елементів даної споруди вбачається, що фактично лише було змінено матеріал стіни (сітка) будівлі на цеглу (а.с.118 інвентарної справи).

Інші технічні характеристики даної господарської будівлі залишилися незмінними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що після 2003 року відбулася лише часткова реконструкція спірної господарської будівлі (змінено лише матеріал стін) яка здійснена із збереженням існуючих відстаней між будівлями. Розміри такої будівлі залишилися такими самими.

Оскільки, чинними станом на 1988 рік (рік побудови навісу) будівельними нормами було передбачено необхідність дотримання 50 см відстані між будівлями, і таким нормам будівля під літерою «Д» на той момент відповідала, то подальша часткова реконструкція такої господарської будівлі, без зімни її розмірів, не може свідчити про порушення будівельних норм ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», які були прийняті пізніше.

Стосовно посилань ОСОБА_1 на ту обставину, що у 2003 році ОСОБА_2 здійснила самочинне будівництво навісу під літерою “Д” то стосовно цього, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що реконструкція навісу під літерою “Д” була здійснена ОСОБА_2 без виготовлення проектної документації та отримання дозволу на здійснення таких робіт. З цього приводу було складено управлінням ДАБІ у Закарпатській області Акт за № 311/1007 від 19.08.2015 року та рекомендовано ОСОБА_2 звернутись в БТІ для оновлення технічного паспорту та встановлення статусу капітальної будівлі під літерою “Д”, (Т.1, а.с. 22-23).

Оскільки реконструкція навісу в будівлю для обслуговування житлового будинку була здійснена на тому самому фундаменті з буто-бетону зі збереженням існуючих відстаней між будівлями, хоч й здійснена без технічної документації та відповідного дозволу на проведення відповідних робіт, то таке нормативне порушення з боку ОСОБА_2 не призвело до порушення прав ОСОБА_1 в частині розміщення такої будівлі відносно межі сусідньої земельної ділянки.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку взагалі відсутнє порушення будівельних норм ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», і саме з цих підстав слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

Тобто, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження.

Стосовно апеляційної скарги ОСОБА_1, то зважаючи на констатацію апеляційним судом відсутності порушення спірною будівлею будівельних норм та безпідставності у зв’язку з цим позову – доводи такої скарги не мають жодного правового значення та підлягають відхиленню.

Вищевказане є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування.

Згідно ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1875 грн., понесений останньою за подачу апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного та керуючись вимогами статей 10, 11, 60, 212, 307, 309, 313, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд, –

вирішив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1, відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2, задоволити.

Рішення Берегівського районного суду від 21 серпня 2017 року змінити в частині правового обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1.

Резолютивну частину рішення суду першої інстанції, залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1875,50 гривень, судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.

Суддя-доповідач:

Судді: