Справа №2 - 2753  

2009 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

ім'ям України  

24 листопада.2009 року місцевий суд Ленінського району міста Луганська  

в складі:  

головуючого – судді Тарановой О.П.  

при секретарі - Великоцькій А.О.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Туристична фірма "Курортний роман", ОСОБА_2 та КП "Авіакомпанія "Донбасаеро" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої наданням послуги неналежної якості, суд, -  

В С Т А Н О В И В:  

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду, зазначивши наступне. За договором доручення від 21.10.2005 року між ОСОБА_2, що на той час перебувала директором приватного підприємства "Туристична фірма "Курортний роман", та ОСОБА_3, якого залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача, були заброньовані та оплачені, загальною сумою 13 256 гривень, чотири поїздки до Єгипту на 14 ночей – з 26.10.2005 року та з 02.11.2005 року. Дві з чотирьох поїздок, а саме - з 26.10.2005 року по 09.11.2005 року, які були оплачені ОСОБА_3 коштами, що передав йому позивач задля придбання путівок для нього та його дружини – ОСОБА_4. Оскільки, без згоди позивача, зазначений у програмі туру, час виліту з м.Хургада, Єгипет – 19 годин 00 хвилин 09.11.2005 року було змінено на 10 годину 50 хвилин 09.11.2005 року, а також змінено рейс, яким мали відлітати позивач та його дружина – замість Донецька вони були змушені летіти до Київа, а потім з Київа до Донецька. При цьому, позивач вважає, що його права споживача на отримання якісної туристичної послуги були порушені. У зв'язку з чим вимагає відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої наданням послуги неналежної якості.  

Серед наданих суду на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, письмові документальні докази: копія договору доручення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2; копія ваучеру №№05-8371-000062 від 01.11.2005 року Приватного підприємства "Туристична фірма "Курортний роман" на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_5; копія договору страхування №1010080 361 між ОСОБА_1 та ЗАТ Страхова компанія "Кремінь" на термін з 26.10.2005 року по 09.11.2005 року – час подорожі до Єгипту,; програма туру на період з 26.10.2005 року по 09.11.2005 року; копії пасажирських білетів компанії "Donbassaero" рейсом Донецьк-Хургада-Донецьк (виліт з Донецьку 26.10.2005 р. час 07 год. 10 хв. та з м.Хургада, Єгипет 09.11.2005 р. час 19 год. 00 хв. на ім'я ОСОБА_6 №8974400155426 2 та ОСОБА_4 №8974400155427 3, фотокартки на підтвердження відпочинку в Єгипті.  

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, які, на момент винесення рішення по справі, полягають в наступному: визнати договір по наданню туристичних послуг в період з 26.10.2005 р. по 10.11.2005 р. з відпочинку в готелі "Лілі Ленд" м.Хургада, Єгипет між приватним підприємством "Туристична фірма "Курортний роман" таким, що відбувся. та частково виконаним; стягнути з приватного підприємства "Туристична фірма "Курортний роман" на користь позивача, у якості возміщенія матеріальної шкоди 688 грн. 76 коп. (шістьсот вісімдесят вісім грн. 76 коп), спричиненого послугами неналежної якості; стягнути з приватного підприємства "Туристична фірма "Курортний роман" на користь позивача, в якості компенсації за спричинені моральні страждання, 14000 грн. (чотирнадцять тисяч грн.) за надання туристичних послуг неналежної якості.  

Представники відповідача - приватного підприємства "Туристична фірма "Курортний роман" - позов не визнали в повному обсязі, стверджуючи, що фірма взагалі не надавала туристичні послуги позивачу. Оскільки прямих, документальних доказів, що підтверджують обгрунтованність позовних вимог позивачем суду було не надано, то позов, на думку відповідача, повинен підлягати залишенню без задоволення.  

Надаючи пояснення, як третя особа на стороні відповідача, ОСОБА_2 зазначила, що бланк договору доручення від 21.10.2005 р. з ОСОБА_3 на оплату та бронювання туристичної поїздки до Єгипту з 26.10.2005 року та з 02.11.2005 року, нею заповнювався власноручно, як і ваучер №05-8371-000062 від 01.11.2005 р. виданий для ОСОБА_3 та ОСОБА_5. За вказаним договором вона, нібито вже як фізична особа, взяла на себе обов'язок забронювати місця в готелі та авіаквитки на вказані дати на зазначену в договорі суму. Договір доручення, що укладено з нею, як фізичною особою, не є, начебто, договором про надання туристичних послуг, оскільки ним є ваучер, що надає фірма. Відповідно до копії наданого ваучера на ім'я ОСОБА_3 №058371 від 01.11.2005 року, приватне підприємство "Туристична фірма "Курортний роман" надавала туристичні послуги ОСОБА_3. Оскільки ваучер на ім'я ОСОБА_1 позивачем не надано, то довести в інший спосіб, що він отримав туристичні послуги за договором з приватним підприємством "Туристична фірма "Курортний роман",на думкуТуровської, - не можливо. За словами директора турфірми, послуги страхування,про які позивач вказував, як на письмовий доказ отримання туристичних послуг, приватне підприємство "Туристична фірма "Курортний роман" не надає своїм клієнтам, а вони лише роз'яснюють, що договір страхування це обов'язкова умова при здійсненні виліту з країни і рекомендують фірми-страховики, серед яких і ЗАТ Страхова компанія "Кремінь". Договір страхування їх клієнти самостійно укладають з вказаними фірмами. Договір страхування на ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 25.10.05 р. №1010080 вона,як вказує, - не заповнювала.  

Співвідповідач по справі КП "Авіакомпанія "Донбасаеро" надав заяву від 08.11.2006 р., в якій просив справу проводити без участі представника КП "Авіакомпанія "Донбасаеро". В наданій суду заяві він також вказав, що підприємство не є належним співвідповідачем по справі. Так рейс за маршрутом "Донецьк-Хургада-Донецьк" не є регулярним рейсом КП "Авіакомпанія "Донбасаеро", він здійснювався на підставі договору чартеру (фрахту) з ТОВ "Авіаційна компанія "Роза Вітрів" №94.182-2004 від 05.05.2004 р. Відповідно до умов договору чартеру замовник самостійно визначає дату та час вильоту. Рейс за маршрутом "Донецьк-Хургада-Донецьк" 09.11.2005 р. був відмінений замовником рейсу – ТОВ "Авіаційна компанія "Роза Вітрів", що підтверджується електронним листуванням між посадовими особами КП "Авіакомпанія "Донбасаеро" та ТОВ "Авіаційна компанія "Роза Вітрів".  

У той же час, у судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як третя особа та свідок, надали такі пояснення: Про час виліту з Донецька їх повідомили представники туристичної фірми "Курортний роман" за мобільними телефонами. Позивач повідомив, що білети, договір страхування між ОСОБА_1 та ЗАТ Страхова компанія "Кремінь" на термін з 26.10.2005 р. по 09.11.2005 р. та інші документи, що мали відношення до поїздки, їм були передані особою, що назвала себе директором Туристичної фірми "Курортний роман" – ОСОБА_2, вже в аеропорту м.Донецьк. Які саме були документи, з огляду на сплинувший час, вони не пам'ятають, але всі з них, що збереглися, суду були надані. Бланки цих документів вони власноруч не заповнювали. На договорі страхування між ОСОБА_1 та ЗАТ Страхова компанія "Кремінь" на термін з 26.10.2005 р. по 09.11.2005 р. підпис зроблено не страхувальником - ОСОБА_1, а і ншою особою. Позивач вважає, що його не належним чином було застраховано, що також є виною фірми, що надавала йому туристичну послугу, оскільки про необхідність самостійного укладання договору з страховиком і відповідно власноручного підписання його не було повідомлено. Самостійно позивач до страховика не звертався, а копію договору отримав в аеропорту м.Донецьк перед вилітом з рук вищеназванної особи, що назвалася представником Туристичної фірми "Курортний роман". Тому на його думку є підстави вважати, що цей договір було заповнено і замість нього зроблено підпис директором вказаної фірми, а саме – ОСОБА_2.  

Позивач - ОСОБА_1 зазначив, що з причин, які не були донесені до його відома, в день вильоту з м.Хургади, Єгипет, представник відповідача сповістив позивача про те, що виліт відбудеться не о 19 год.00 хв., як це було передбачено програмою туру, а о 10 год. 50 хв. Тобто відповідачем було скорочено час відпочинку позивача. Крім того, відповідачем був змінений план перельоту, відповідно до якого повернення з відпочинку пройшло з додатковою, також не оговореною раніше пересадкою в м.Київі.  

ОСОБА_5, опитана в судовому засіданні, під фіксацію, як свідок, надала суду пояснення, в яких підтвердила факт продажу чотирьох путівок ОСОБА_3 приватним підприємством "Туристична фірма "Курортний роман" для відпочинку в готелі "Lilli Lend", м.Хургада, Єгипет, дві з яких були заповнені на ім.я позивача та його дружини самє від імені відповідача.  

ОСОБА_4, свідок по справі, підтвердила, що туристичні послуги їй та її чоловіку – ОСОБА_1, позивачу, дійсно надавалися саме приватним підприємством "Туристична фірма Курортний роман". Дві путівки на відпочинок до Єгипту, у м.Хургада , у готелі ""Lilli Lend", на період з 26.10.05 р. по 10.11.2005 р., ОСОБА_3 купувалися у вищевказанної фірми, за їх з чоловіком гроші, та саме для них.  

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та встановлені в судовому засіданні обставин, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.  

Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.  

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.  

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  

З матеріалів справи вбачається, що 21.10.2005 року у м.Донецьку, ОСОБА_3, як довірителем, та ОСОБА_7,як повіреною, було укладено договір на суму 13 256 грн. 00 коп. за виконання останньою від імені довірителя таких юридичних дій: оплата бронювання туристичної поїздки до Єгипту з 26.10.05 р. та 02.11.05 р. (14 днів) на вищевказану суму.  

В судовому засіданні ОСОБА_3, опитаний як свідок, під фіксацію, повідомив, що ним у відповідача купувалися чотири путівки на період з 26.10.05 р. по 09.11.05 р., які були оформлені на ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_4 (дружину позивача), а на період з 02.22.05 р. по 16.11.05 р., путівки були оформлені на ОСОБА_3 та ОСОБА_5. Тобто така відповідність дат, яка передбачає спільний відпочинок усіх чотирьох вищевказаних осіб у одному готелі, обумовлювалася з турфірмою, як умова купівлі усіх путівок. Вказав ОСОБА_3 и особу, з якою обумовлювались обставини сумісного відзнакувіння його сорокорічного юбілею зі своїм братом та дружинами, це – директор «Туристична фірма»Курортний роман» ОСОБА_2.  

Надання відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_5 туристичних послуг відповідачем підтверджується ваучером №05-8371-000062 від 01.11.05 р., де в пункті 10 "Підпис керівника туристичного підприємства" стоїть підпис ОСОБА_2, як керівника туристичної фірми. ОСОБА_2 ж, у судовому засіданні зазначила, що бланк договору доручення від 21.10.2005 р. з ОСОБА_3 на оплату та бронювання туристичної поїздки до Єгипту з 26.10.2005 року та з 02.11.2005 року, нею заповнювався власноручно, як і ваучер №05-8371-000062 від 01.11.2005 р. виданий для ОСОБА_3 та ОСОБА_5.  

В той же час, представник приватного підприємства "Туристична фірма "Курортний роман" не надав суду документів на підтвердження перерахування грошових коштів у розмірі саме 650$ на рахунок іншої фірми-туроператора, та саме за двох, а не чотирьох клієнтів, які отримали туристичну послугу за ваучером, наданним у матеріали справи, що ставить під сумнів ствердження відповідача про надання послуг, у означенний період двом, а не чотирьом особам.  

З огляду на наведене, з урахуванням матеріалів справи, встановлених у суді фактів, показань позивача та свідків, а також логіки реальності подій, суд вважає, що приватним підприємством "Туристична фірма "Курортний роман" позивачу за справою - ОСОБА_1 дійсно надавалися туристичні послуги з відпочинку у Єгипті (м.Хургада) в період з 26.10.05 р. по 09.11.05 р.  

З матеріалів справи, зокрема з « інформації для туристів – ОСОБА_1», показань позивача та свідків, квіткив та інших, вбачається, що програма єкскурсійного туру без письмової згоди позивача, відповідачем було скорочено на один день; змінений план перельоту позивача, відповідно до якого повернення з відпочинку пройшло з додатковою пересадкою в м.Київі.  

З огляду на вказані докази, суд визнає, що мало місце часткове виконання приватним підприємством "Туристична фірма "Курортний роман" взятих на себе зобов'язань та домовленостей з надання туристичних послуг позивачу.  

Відповідно до п. 6.5 Ліцензійних умов здійснення господарської діяльності з організації іноземного, внутрівнього, закордонного туризму, єкскурсійної діяльності, субїєкти туристичної діяльності при організації внутрішнього та закордонного туризму зобов'язані в письмовій формі заключати с туристом договір про надання туристичних послуг.  

Відповідно до ст 20 Закону України "Про туризм" за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов’язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт).  

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов’язання.  

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій (електронній) формі відповідно до закону. Договір на туристичне обслуговування може укладатися шляхом видачі ваучера.  

Відповідно до ст.23 Закону України "Про туризм", ваучер — це форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону.  

Статтею 20 Закону України "Про туризм" передбачено, що до початку надання туристичних послуг споживачу за його вимогою повинна бути, зокрема, в тому числі, надана інформація про програму туристичного обслуговування; характеристику транспортних засобів, що здійснюють перевезення, у тому числі їх вид і категорія, терміни стикувань (сполучення) рейсів, а також інша обов’язкова інформація, передбачена кодексами і правилами перевезень (якщо перевезення входить до складу туристичного обслуговування); про дату і час початку та закінчення туристичного обслуговування, його тривалість; відомості про страхову організацію, що здійснює страхування ризиків, пов’язаних з наданням туристичного обслуговування, розмір страхових відшкодувань, порядок і умови їх виплати; про ціну туристичного обслуговування і порядок здійснення оплати та інше.  

Отримавши відповідню попередню інформацію про умови турпоїздки, позивач, у подальшому, не даючи на це згоди, недоотримав повний, зазначений у договорі, обсяг туристичних послуг, потерпів моральних, та матеріальних збитків, а також був вимушений був, разом з дружиною, відчувати усі незручності непередбачуванного перельоту з переїздом, замість запланованного прямого перельоту до м. Донецьк.  

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про туризм" туристи і екскурсанти мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.  

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача сума завданої йому матеріальної шкоди у розмірі 688 грн. 76 коп., яка складається з: 55 грн. 34 коп. – вартість залізничних квитків від 09.11.2005 р. №261283 та №261280 (копії додано до справи); 160 грн. 00 коп. – додаткові витрати, пов'язані з туристичними послугами неналежної якості, сплачені ОСОБА_8 який відвозив позивача з дружиною з аеропорту м.Донецьк додому; 473 грн. 42 коп. – вартість одного дня турпоїздки для двох людей, виходячи з загальної суми відповідно до договору доручення від 21.10.05 р. заключеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2  

В обгрунтування вимог щодо стягнення з відповідача 55 грн. 34 коп. – вартості залізничних квитків від 09.11.2005 р. №261283 та №261280, позивач надав оригінали вказаних квитків для огляду, а також їх копії – в матеріали справи, а також пояснив, що по прибуттю в аеропорт "Бориспіль" м.Київ, він був змушений знаходиться в очикуванні рейсу, що затримувався на невизначений період часу, та в кінці кінців добиратися додому залізничним транспортом. Суд вважає, що вимоги, у цій частині, підлягають задоволенню.  

Позивачем не надано доказів на те, що ним дійсно було понесено додаткові витрати у вигляді виплати ОСОБА_8 суми 160 грн. 00 коп., тому позовні вимоги позивача до приватного підприємства "Туристична фірма "Курортний роман" вважаються судом у цій частині недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.  

З матеріалів справи, зокрема з «інформації для туристів – ОСОБА_3», показань свідків, квитків, та інше, вбачається, що програма єкскурсійного туру без письмової згоди позивача, відповідачем було скорочено на один день; змінений план перельоту позивача, відповідно до якого повернення з відпочинку пройшло з додатковою пересадкою в м.Київі.  

З огляду на те, що у судовому засіданні встановлений та визнаний факт надання приватним підприємством "Туристична фірма "Курортний роман" туристичних послуг з відпочинку у Єгипті (м.Хургада) в період з 26.10.05 р. по 09.11.05 р. ОСОБА_1, та факт часткового виконання туристичною фірмою взятих на себе зобов'язань та домовленостей з надання туристичних послуг позивачу, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача на його користь вартісті одного дня турпоїздки для двох людей (позивач та його дружина), виходячи з загальної суми відповідно до договору доручення від 21.10.05 р. заключеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, у суми 473 грн. 42 коп. такою що підлягає задоволенню.  

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, беручи до уваги Постанову Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 р. "Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено спеціальним Законом, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача в частині стягнення з приватного підприємства "Туристична фірма "Курортний роман" на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду в наслідок надання туристичних послуг неналежної якості.  

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків є, зокрема, угоди (договори) та зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди.  

Вимогами ст.13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не вчиняти дії з наміром завдати шкоди іншій особі , а також зловживати правом в інших формах.  

Розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача.  

Згідно до ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.  

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку обставин, за яких особа може вважати, що їй заподіяно моральну шкоду.  

Оскільки суд визнав договір на надання туристичних послуг між позивачем та відповідачем таким, що відбувся, позивач - ОСОБА_1 набуває статусу споживача туристичної послуга, а відповідач - приватне підприємство "Туристична компанія "Курортний роман" набуває статусу суб’єкта господарювання, що реалізує туристичний продукт. Таким чином до правовідносин що виникли між сторонами , можливо застосувати норми Закону України "Про захист прав споживачів".  

До того ж п.1.2 Ліцензійних умов здійснення господарської діяльності з організації іноземного, внутрівнього, закордонного туризму, єкскурсійної діяльності, субїєкти туристичної діяльності при організації внутрішнього та закордонного туризму повинні дотримуватися вимог Закону України "Про захист прав споживачів".  

Також відповідно до ст.20 Закону України "Про туризм", якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів.  

Відповідно до частини 7 Постанови Пленума Верховного суду України №5 від 12.04.1996 р. "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", вирішуючи справи про захист прав споживачів, суди мають виходити з того, що відповідно до ст.4 Закону держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів.  

Відповідо до частини 12 даної постанови, у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).  

Відповідно до ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на захист своїх прав державою, належну якість послуг, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про послуги, а також відшкодування шкоди (збитків), завданих продукцією (послугою) неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди. Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.  

Виходячи з вищенаведеного, споживач має право на відповідну якість послуги, яка б відповідала інформації про послугу, що надається виконавцем.  

Після оплати позивачем послуг відповідача, останній надав позивачу програму туру з визначеним, та узгодженим між сторонами графіком відпочинку. Як вказувалося позивачем, він планував свій час відпочинку відповідно даної програми.  

Програма туру відповідачем, без згоди на те позивача, було скорочено на один день одностороннім рішенням відповідача. Крім того, відповідачем був змінений план перельоту позивача, відповідно до якого повернення з відпочинку пройшло з додатковою пересадкою в м.Київі. По прибуттю в аеропорт "Бориспіль" м.Київ, позивач був змушений знаходиться в очикуванні рейсу, що затримувався на невизначений період часу, та в кінці кінців добиратися додому залізничним транспортом в плацкартному вагоні, як вказав позивач на бокових місцях, що спричинило позивачу та його дружині додаткові незручності. позивач був вимушений турбувати інших людей та просити їх розмістити у них в рундуку свої речі, тому що зробити це на бокових місцях неможливо. Замість предполагаємих туристичною програмою трьох годин літаком, позивач був змушений витратити на дорогу додому п'ятнадцять годин залізницею, в неналежних умовах, беручи до уваги кількість речей з двутижневого туру, порушеного прий ому їжі, постійних скарг з боку дружини, яка також розраховувала на гармонійну подорож на відпочинок. Таким чином, позивач замість очикуваного якісного відпочинку, змушено опинився в стресовій ситуації постійного дискомфорту, хоча ж сама специфіка взаємовідносин між позивачем та відповідачем базувалась саме на наданні, згідно договору, немайнових, моральних благ за конкретну, матеріальну винагороду. При цьому напевно визначити, який саме обсяг моральної шкоди завдано позивачу, котрий очікував саме на моральне задоволення від туристичної поїздки, становиться неможливим, але з огляду на індивідуальні, суб.єктивні особливості осіб, які є сторонами по справі, обставин справи та наданих доказів, суд вважає можливим задовольнити вимоги щодо відшкодування моральної шкоди частково, а саме - на сумму 5000 (п.ять тисяч)гривень.  

На підставі наведеного, керуючись ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст.   ст.ст. 10, 11, 14, 58-60, 212, 214-215, 218 ЦПК України,  

, Законом України "Про туризм", Законом України "Про захист прав споживачів", Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 р. "Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постановою Пленуму Верховного суду України №5 від 12.04.1996 р. "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів",  

В И Р І Ш И В :  

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства "Туристична фірма "Курортний роман", ОСОБА_2 та компанії "Donbassaero" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої наданням послуги неналежної якості, задовольнити частково.  

Визнати договір на надання туристичних послуг в період з 26.10.05 р. по 09.11.05 р. з відпочинку в готелі "Lilli Lend", м.Хургада, Єгипет між приватним підприємством "Туристична фірма "Курортний роман" і ОСОБА_1 таким, що відбувся та частково виконаним.  

Стягнути з приватного підприємства "Туристична фірма "Курортний роман" на користь ОСОБА_1, у якості компенсації матеріальної шкоди, суму у розмірі 528 грн.76 коп.  

Стягнути з приватного підприємства "Туристична фірма "Курортний роман" на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 5000 (п.ять тисяч) грн.00, у якості компенсації за спричинену моральну шкоду, внаслідок надання туристичних послуг неналежної якості.  

В іншій частині позовних вимог відмовити за не обгрунтованістю.  

  Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає сили після закінчення цього строку.  

Головуючий: суддя                                                                  Таранова О.П.