ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 жовтня 2017 р. Справа № 802/1568/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Чугаєнко К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувана відмова Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) 2,4 в умовних кадастрових гектарах на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності) на думку позивача, є незаконною.

Зокрема, позивач вказав, що відмова відповідача суперечить вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов в межах заявлених позовних вимог.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову та просила відмовити у його задоволенні. Як підставу заперечень, представник відповідача зазначила, що відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В силу вимог п. 2.5.1 Наказу Держгеокадастру № 95 від 04.06.2015 року "Про деякі питання взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру / Держземагентства під час розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності" у разі, якщо земельна ділянка передається у власність у межах норм безоплатної приватизації мають бути дотримані вимоги статей 116, 118, 122 Земельного кодексу України, статей 2, 6 Закону України "Про землеустрій", статті 36 Закону України "Про охорону земель".

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про землеустрій" землеустрій забезпечує прогнозування, планування і організацію раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про землеустрій" схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурі призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються щодо території відповідного району, села, селища, міста. Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Таким чином, на думку представника відповідача, для отримання земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) розпаювання необхідно членам даного господарства звернутись до Головного управління з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відведення до якого додається нотаріальна згода землекористувача правовстановлюючі документи фермерського господарства, документ який посвідчує право користування земельною ділянкою, довідка про розмір земельної частки (пай) по даній сільській раді, документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, а також додатково повідомлено, що земельна ділянка яку хоче отримати позивач у власність, знаходиться в оренді фізичної особи ОСОБА_4, що підтверджується листом - відмовою від 31.03.2017 року №Г-2759/0-1825/6-17.

Дослідивши матеріали справи, заслухваши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, судом встановлено, що позивач як член ФГ «Гончарук» звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням з відповідними додатками про надання мені дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).

12 квітня 2017 року позивач отримала листа від 31.03.2017 р. за №Г-2759/0- 1825/6-17, яким їй відмовлено у надані дозволу.

В червні 2017 року позивач повторно звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням з відповідними додатками про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 2,4 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).

Однак, повторно отримала відмову в наданні їй вищевказаного дозволу, оформлену у виді листа від 10.07.2017 р. за №Г- 8388/0-5223/6-17.

Надаючи правову оцінку відмові у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що викладена у листі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 31.03.2017 р. за №Г-2759/0- 1825/6-17 та від 10.07.2017 р. за №Г- 8388/0-5223/6-17, суд зважає на наступне.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Крім того, ч. 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 року (далі - Положення № 15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з п.п. 31, 50 п. 4 Положення № 15 Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 Положення № 15 передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Оскільки спірні земельні ділянки належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відноситься розгляд питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок.

Відтак, суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як видно із листів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 31.03.2017 р. за №Г-2759/0- 1825/6-17 та від 10.07.2017 р. за №Г- 8388/0-5223/6-17, відмова у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки аргументована тим, що відповідно до ч.9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Окрім того, надання згоди засновником фермерського господарства "Гончарук" на отримання у власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) членами фермерського господарства свідчить про відсутність потреби продовжувати орендні відносини даного господарства та розірвання договору оренди земельної ділянки. Також, окремо зазначено, що земельна ділянка яку хоче отримати позивач у власність, знаходиться в оренді фізичної особи ОСОБА_4, що підтверджується листом - відмовою від 31.03.2017 року №Г-2759/0-1825/6-17.

Більше того, суд звертає увагу відповідача, що підставами для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки можуть бути виключно передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України обставини, перелік яких є вичерпним.

Підстави ж для відмови в задоволенні клопотань позивача, на які посилається в своїх листах відповідач, вказаною правовою нормою не передбачені.

Окрім того, Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

Згідно п. 8 цього ж Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Водночас, за результатами розгляду клопотань відповідачем ОСОБА_3 було направлено листи без прийняття будь-якого рішення, які не містили вмотивованої відмови в задоволенні клопотань позивача.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з непередбачених законом та не підтверджених документально підстав відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Відтак, адміністративний позов в частині визнання протиправними відмов відповідача, що викладені у листах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 31.03.2017 р. за №Г-2759/0-1825/6-17 та від 10.07.2017 р. за №Г-8388/0-5223/6-17, слід задовольнити.

Оцінюючи вимоги позивача про покладення на Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області обов'язку повторно розглянути її клопотання від 31.03.2017 р. та 10.07.2017 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, необхідно зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Тому, з огляду на наявність у суду права, за умови задоволення вимог адміністративного позову, прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, а також враховуючи протиправність відмови суб'єкта владних повноважень у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених прав, у зв'язку з чим вказану вимогу також слід задовольнити.

Так, щодо вимоги позивача про винесення судом окремої ухвали з приводу порушення вимог закону відповідачем при розгляді клопотання та ненаданні відповідного рішення, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст.166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Так, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, про відсутність підстав постановлення судом окремої ухвали, оскільки це є його правом, а не обов'язком.

Таким чином, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_3 частково.

Відповідно до ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 2,4 в умовних кадастрових гектарах на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності), що викладені у листах від 31.03.2017 року та 10.07.2017 року.

Зобо'вязати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про наданя дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 2,4 в умовних кадастрових гектарах на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).

Стягнути на користь ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_1) 640 грн. 00 коп. (згідно квитанції № 0.0.846547570.1 від 12.09.2017 року) судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна