Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
24 листопада 2009 року справа № 2а-14924/09/0570
приміщення суду, зала судових засідань №10 за адресою: м. Донецьк бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А.
Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання:
за участю сторін:
від позивача:
від відповідача:
Чуріковій Я.О.
Сергієнко О.Г. – за дов. від 26 жовтня 2009 року
Головін О.М.- за дов. від 12 травня 2009 року
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Меркурій”
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 30 вересня 2009 року (повний текст виготовлений 05 жовтня 2009 року)
по адміністративній справі № 2а-14924/09/0570 (суддя Кошкош О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Меркурій”
до Східної митниці
про
Визнання недійсною картки відмови та скасування рішення про визначення митної вартості товарів та визнання зайво сплаченою суми у розмірі 5652,15 грн, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року по справі № 2а-14924/09/0570 (арк. справи 52-58) було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Меркурій” в задоволенні позовних вимог до Східної митниці про визнання недійсною картки відмови № 700000024/2009/020333 від 02 липня 2009 року, рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000352/1 від 02 липня 2009 року, визнання зайво сплаченою суми у розмірі 5652,15 грн., з мотивів безпідставності заявлених вимог та правомірності прийнятих рішень відповідачем, як суб’єктом владних повноважень.
Позивач в апеляційній скарзі (арк. справи 62), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року та ухвалити нове рішення яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевірив наявні в матеріалах справи документи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» зареєстровано та обліковується у єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 25105958.
22 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Меркурій” та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терцет» (Російська Федерація) був укладений контракт № 22/05-09 (арк. справи 7). За умовами зазначеного контракту ТОВ «Терцет» (продавець) зобов’язався продати, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Меркурій” (покупець) прийняти та сплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, узгодженими сторонами в специфікаціях, що є невід’ємними частинами укладеного контракту. Пунктом 2.1. Контракту № 22/05-09 від 22 травня 2009 року визначено, що ціна продукції визначається на умовах FCA (м. Бор) в російських рублях. Відповідно до пункту 2.3. цього Контракту загальна сума контракту складає 2000000,00 російських рублів.
Відповідно до додатку № 1 від 25 травня 2009 року до Контракту № 22/05-09 від 22 травня 2009 року продавець зобов’язався поставити, а покупець (позивач) прийняти та сплатити періклазові вироби П91-1-2 у кількості 25000 тн. за ціною 8000 російських рублів за одну тону.
На виконання умов укладеного договору на адресу позивачу у червні 2009 року надійшов товар, постачання якого було обумовлено Контрактом № 22/05-09 від 22 травня 2009 року. Зазначений факт визнається сторонами та не є спірним.
02 липня 2009 року позивачем з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на його адресу, було надано митному органу митну декларацію та додані до неї документи: вантажну митну декларацію (форми ІМ 40), копію Контракту від 22 травня 2009 року, специфікацій до нього, рахунок-фактури від 18 червня 2009 року, облікової картки суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності № 70000/3/08/00409 від 02 лютого 2009 року, накладної CMR № 0058838 від 19 червня 2009 року, висновку про відповідність об’єкта нормативним актам з енергозбереження № 09В07002500.000830 ПМ від 30 червня 2009 року, довідки про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 13 квітня 2009 року .
Митну вартість позивачем було визначено за методом ціни угоди, та відповідно до інформації у ДМВ № 700000005/9/006764 митна вартість товару була визначена у розмірі 45793, 54 грн. Враховуючи визначену позивачем самостійно митну вартість, сума митних платежів складала 9158,71 грн.
У декларації митної вартості №700000005/9/006764 митним органом на підставі положень Постанови Кабінету міністрів № 1766 від 20 грудня 2006 року було здійснено відмітку про витребування додаткових документів (договір із третіми особами, що пов'язаний з договором на поставку товарів, митна вартість якого визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам, рахунки про плату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов’язаних з виконанням умов договору (контракту); каталоги, специфікації, прас - листи фірми виробника товару, калькуляція фірми виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів; інформація мережі Інтернет щодо вартості товару) на підтвердження правильності визначення позивачем митної вартості. Із зазначеними вимогами 02 липня 2009 року був ознайомлений представник позивача, про що свідчить його підпис на зворотному боці декларацій митної вартості.
Проте, позивачем було відмовлено митному органу в наданні додаткових документів, через недоцільність їх надання та зроблений відповідний надпис на зворотному боці декларацій визначення митної вартості (арк. справи 42)
У зв’язку із відмовою позивача надати додаткові документи на підтвердження правильності визначення ним митної вартості відповідачем 02 липня 2009 року було прийнято картку відмови № 700000024/2009/020333 (арк. справи 40), якою було відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон.
02 липня 2009 року відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000352/1 (арк. справи 41), яким відповідачем було самостійно визначено митну вартість товарів із застосуванням 6 (резервного) методу визначення митної вартості, що надійшли на адресу позивача на рівні 74054,29 грн., внаслідок чого відбулося збільшення митних платежів до 14810,86 грн., що на думку позивача призвело до зайвої сплати ним митних платежів в сумі 5625,15 грн.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.
Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.
Відповідно до статті 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. За приписами п. 2 Постанови Кабінету міністрів України Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів № 339 від 9 квітня 2008 р. N 339 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено або наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
Засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів є митним оформленням. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу є метою митного оформлення.
Відповідно до статті 72 Митного Кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Статтею 54 Митного Кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; декларуванні товарів і транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.
Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обов’язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. За приписами пункту 17 Постанови Кабінету міністрів України № 80 від 1 лютого 2006 року „Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України”, до зазначеного переліку входять документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів
Статтею 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до статті 88 Митного Кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.
До обов’язків декларанта віднесені наступні: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.
Основні засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені положеннями постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, якою затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.
Пунктом 6 цієї Постанови передбачено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.
Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року визначений перелік обов’язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.
За змістом пункту 11 цієї Постанови для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом.
Відповідно до пунктів 13, 14 Постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Невідповідність заявленої позивачем митної вартості даним цінової інформації при визначенні митної вартості ЄАІС ДМСУ стала підставою витребування Східною митницею додаткових документів (арк. справи 37-39). Про необхідність надання додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості, відповідно до переліку, що міститься в пунктах 8, 11 Постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року був ознайомлений 02 липня 2009 року.
Окрім підтвердження ознайомлення із необхідністю надання додаткових документів, представником позивача був здійснений надпис „надання додаткових документів не є доцільним , оскільки згідно з ПКМУ № 1766 від 20 грудня 2006 року митну вартість підтверджено наданими документами», який був вірно розцінений Донецьким окружним адміністративним судом як відмова у наданні додаткових документів згідно переліку, передбаченого пунктом 11 Постанови Кабінету міністрів №1766.
Колегія судів не приймає до уваги посилання позивача не відсутність права в відповідача на витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості та відповідно не визначення відповідачем митної вартості отриманого позивачем товару за 1 методом (ціною угоди).
Колегія суддів зазначає, що право митного органу на витребування додаткових документів, за приписом пункту 11 Постанови Кабінету міністрів № 1766 від 20 грудня 2006 року обмежено лише переліком зазначених документів у декларації митної вартості. За приписами викладених вище норм, обов’язок позивача надати додаткові документи кореспондується лише із вимогою митного органу про їх надання. Виконання зазначеного обов’язку закон жодним чином не ставить у залежність від внутрішнього переконання декларанта щодо достатності або недостатності вже наданих ним документів на підтвердження митної вартості. Наслідком невиконання цього обов’язку є визначення митним органом самостійно на підставі наявної в нього інформації митної вартості товарів .
Наведене вище підтверджує відповідність положенням чинного законодавства України дій відповідача щодо самостійного визначення митної вартості поставленого на адресу позивача товару. Під час апеляційного провадження представниками митниці було доведено правомірність застосування шостого резервного методу шляхом використання відомостей Департаменту інформаційних технологій та митної статистики витяг з якої долучений до матеріалів справи.
З огляду на зазначене в суду першої інстанції були відсутні правові підстави для визначення суми у розмірі 5652,15 грн. – сумою зайво плачених позивачем платежів.
Таким чином, дослідивши документи справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що Постанова Донецького окружного адміністративного суду винесена за умови правильного застосування норм матеріального та процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин, що за положеннями статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.
Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Меркурій” на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року у справі № 2а-14924/09/0570 залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року у справі № 2а-14924/09/0570 залишити без змін.
Ухвала складена та підписана у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 24 листопада 2009 року у присутності представників сторін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: (підписи) Л.А.Василенко
М.І. Старосуд