Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
19 листопада 2009 року справа № 2а-13894/09/0570
зал судового засідання № 10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А.
Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання
Чуріковій Я.О.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_3 - особисто
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 30 вересня 2009 року (у повному обсязі складена 5 жовтня 2009 року)
по адміністративній справі № 2а-13894/09/0570 (головуючий суддя Могильницький М.С., судді А.Б.Христофоров, Шальєва В.А. )
за позовом ОСОБА_3
до
Президента України Ющенка Віктора Андрійовича
про
за участю третьої особи, яка не
заявляє самостійних вимог на предмет спору:
Зобов’язання Президента України Ющенка В.А. скасувати Указ від 26 червня 2008 року №584/2008
Голови Вищого адміністративного суду України Пасенюка Олександра Михайловича
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року (арк. справи 40-42) відмовлено у задоволені позову (арк. справи 3-11) ОСОБА_3 до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича про визнання незаконним Указу Президента України від 26 червня 2008 року №584/2008 «Про відзначення державними нагородами України» в частині нагородження орденом князя Ярослава Мудрого п’ятого ступеня Голову Вищого адміністративного суду України Олександра Михайловича Пасенюка, зобов’язання Президента України Ющенка Віктора Андрійовича скасувати зазначений Указ - з мотивів відсутності об’єкту порушеного права, а саме того, що зазначений Указ не порушує права, свободи чи інтереси позивача.
В апеляційній скарзі (арк. справи 48-51) ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить постанову суду першої інстанції по даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з’явились, заперечень на апеляційну скаргу не надали, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Позивач під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримує.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Указом Президента України від 26 червня 2008 року №584/2008, за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня Конституції України, нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого п’ятого ступеня Пасинюка Олександра Михайловича – Голову Вищого адміністративного суду України (арк. справи 13-17), (надалі Указ).
Апелянт (позивач по справі) вважає що даний Указ не відповідає абзацу 3 статті 7 Закону України «Про державні нагороди України» від 16 березня 2000 року №1549-3, зазначена невідповідність доводиться прийняттям даного Указу з порушенням підстав, меж та способу що передбачені Конституцією та законами України, обов’язковість перевірки яких зазначена пунктом першим частини третьої статті 2 КАС України, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації відповідно до приписів пункту 7 частини 3 статті 2 КАС України, що посвідчує порушення положень конституційного принципу рівності визначеного статтею 24 Конституції України.
Прийняття зазначеного Указу Президентом України Ющенко Віктором Андрійовичем в межах компетенції передбаченої пунктом 25 статті 106 Розділу 5 Конституції України не є спірною між сторонами обставиною. Зазначений Указ є юридичною формою рішення, способом реалізації владних управлінських функцій Президентом України.
Виходячи з характеру та обсягу відносин, що врегульовано спірним Указом, він є правовим актом індивідуальної дії, зазначена обставина не є спірною.
Проблемою даного спору є законність, тобто відповідність Указу приписам Закону України «Про державні нагороди України».
Відповідно до преамбули Закону України «Про державні нагороди України» цей Закон встановлює державні нагороди України для відзначення громадян за особисті заслуги перед Україною.
Державні нагороди України (далі-державні нагороди) є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною - таке значення наведене статтею 1 Закону України «Про державні нагороди України».
Стаття 2 наведеного закону визначає склад законодавства про державні нагороди до якого відносить Конституцію України, наведений вище Закон та укази Президента України, що видаються відповідно до нього.
Орден є одним з видів державних нагород відповідно до статті 3 Закону України «Про державні нагороди України».
Орден князя Ярослава Мудрого першого, другого, третього, четвертого, п’ятого ступенів, відповідно до абзацу 2 статті 7 цього закону, встановлюється для нагородження громадян за видатні заслуги перед Україною в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров’я, за визначні благодійницьку, гуманістичну та громадську діяльність.
Аналіз приписів даної норми та констатуюча частина Указу посвідчують, що особа якою є Олександр Михайлович Пасинюк, нагороджена Орденом князя Ярослава Мудрого за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня Конституції України. В наведеному позивач вбачає невідповідність приписам абзацу другого статті 7 Закону України «Про державні нагороди». Зазначена невідповідність на думку позивача полягає у тому, що з посиланням на одні і ті самі підстави нагородження спірним Указом відбулося різних осіб, та різними нагородами.
Колегія суддів вважає, що видатними заслугами перед Україною в галузі державного будівництва (розбудови, становлення Української державності), є вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності третьої особи по справі, що спростовує доводи позивача щодо невідповідності приписів Указу нормам Закону.
Колегія суддів зазначає, що право оцінити вагомість внеску, вважати наявними (або відсутніми) заслуги перед Україною в галузі державного будівництва надано особі яка приймає рішення про нагороду, у межах спірних вимог такою особою є Президент України.
Указ є юридичною формою рішення Президента України, способом реалізації владних управлінських функцій, при його виданні дотримані підстави, повноваження та спосіб, що спростовує порушення відповідачем приписів частини 3 статті 2 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів зокрема фізичних осіб, у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як встановлено під час апеляційного провадження, об’єктом судового захисту позивач визначає порушення конституційної рівності визначеної статтею 24 Конституції України.
Складність оцінки даного положення полягає у наявності соціально - філософського підґрунтя даного питання.
З огляду на приписи статті 24 Конституції України колегія суддів зазначає, що її частиною першою визначені рівні конституційні права та свободи. По-перше йдеться, лише про права і свободи «конституційні», а по-друге про ті, якими Українська держава наділила тільки своїх громадян, а не всіх людей що перебувають на її території. Вказівка на те, що громадяни є рівними перед законом, істотно розширює сферу юридичної рівності, і означає, що всі права і свободи громадян, закріплені в законах, теж мають бути принципово рівними, однаковими.
Частина 2 статті 24 Конституції України закріплюючи неможливість привілеїв , у тому числі за іншими ознаками, посвідчує відкритість даної норми, означає що привілеїв чи обмежень не може бути у процесі приведення законодавства у відповідність з Конституцією, при прийняті законів з таких питань, які раніше законами не регулювались.
У межах спірних відносин йдеться не про встановлення привілеїв чи обмежень, а про застосування приписів Закону України «Про державні нагороди України».
Колегія суддів не вбачає застосування приписів даного закону шляхом постановлення відповідачем Указу з привілею для нагородженого, та обмеження прав позивача, зважаючи на зазначене, об’єкт судового захисту, а саме порушене право позивача, відсутнє.
З огляду на зазначене жодного порушення принципу рівності для позивача відповідач не допустив, також як і дискримінації, жодних ознак наявності якої позивач не довів.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 2, 3, 9,24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року у справі № 2а-13894/09/0570 – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року у справі № 2а-13894/09/0570 – залишити без змін.
Ухвала у повному обсязі складена та проголошена 19 листопада 2009 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: Л.А.Василенко
М.І. Старосуд