Копія
Справа №2-а-618/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗО вересня 2009 року Нетішинський міський суд Хмельницької області: в складі:
головуючого - судді Савіцького Л.П.
при секретарі-Нещадименко ВЛ.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішині адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та стягнення одноразової грошової допомоги,
ВСТАНОВИВ:
що ОСОБА_1, маючи статус постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС (евакуйованого із зони відчуження) 2 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням, згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повинен отримувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі З мінімальних заробітних плат. Однак, починаючи з 2005 року по 2008 рік вказану допомогу він отримав не в повному об'ємі, зокрема в 2005 році отримав 15 грн. 70 коп., в 2006-2008 роках - по 75 грн., внаслідок чого різниця між виплаченими їй сумами та сумами, які повинні йому сплатити складає 4664 грн. 30 коп., які він просить стягнути з відповідача, оскільки в цьому йому було відмовлено . Таку бездіяльність відповідача він вважає неправомірною і просить також поновити строк для звернення до суду за захистом його прав, оскільки в пропуску цього строку його вини нема.
В судове засідання позивач не з'явився, уповноважив своє представництво в суді ОСОБА_2, яка підтримала позовні вимоги і просила стягнути з відповідача 4664 грн. 30 коп. та поновити строк звернення до суду за захистом прав позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, в поданому суду запереченні вимоги позивачки не визнав, просив справу розглянути у його відсутності.
Заслухавши доводи представника позивача , дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з наявного у справі посвідчення , ОСОБА_3 має статус громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження внаслідок Чорнобильської катастрофи ( категорія 2) і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, яка нараховується та виплачується, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка діє на момент виплати такої допомоги. Довідкою відповідача № 81 від 09.07.2009 року підтверджено, що така допомога позивачу була виплачена за 2005 рік в сумі 15 грн. 70 коп., в 2006-2007 роках - по 75 грн., що значно нижче тих сум, які повинні були йому виплачені, виходячи з мінімальних заробітних плат на час виплати і склали 4664 грн.ЗО коп. Останнього відповідач в поданому суду запереченні не оспорював, посилаючись на відсутність фінансування та відповідні Постанови Кабінету Міністрів, якими встановлювались обмежені розміри таких виплат.
Однак з вказаним суд погодитись не може, оскільки це суперечить ч. З ст. 22 Конституції України, відповідно до якої не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Крім цього, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України, як визначено ч. 2 ст. 19 Конституції України. З огляду на зазначене, суд вважає, що регулятивні Постанови Кабінету Міністрів щодо цього питання також суперечать і вимогам ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і цей Закон має вищу юридичну силу. Крім цього, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і складовою конституційного права на достатній життєвий рівень і звуження підзаконним актом їх обсягу , встановленого Законом, є недопустимим. За таких вимог Закону, Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законом конкретні розміри соціальної допомоги, в тому числі і допомоги на оздоровлення евакуйованого із зони відчуження в 1986 році внаслідок чорнобильської катастрофи.
Не є підставою для невиконання державою своїх зобов'язань щодо реалізації соціальної гарантії ОСОБА_1 (отримання ним щорічної допомоги на оздоровлення), посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для виплати вказаної вище допомоги, оскільки це не узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, рішення якого застосовуються при розгляді справ.
Поряд з цим, посилання відповідача на застосування вимог ч. 2 ст. 99 КАС України щодо річного строку звернення до суду, як на підставу відмови позивачу в позові, суд до уваги не приймає, оскільки Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, а позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на що позовна давність не поширюється. Поновлення вказаного строку обумовлюється також і тим, що відповідач фактично не відмовляється від надання такої допомоги і грошові зобов'язання держави щодо громадянина в світлі рішень Європейського суду з прав людини розцінюються як власність громадянина, що в цілому і зумовлює продовження позивачу терміну звернення до суду.
Тому, виходячи з вищенаведеного, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача -невиплату ОСОБА_3 в повному об'ємі одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за період з 2005 по 2008 роки з врахуванням виплачених сум.
Разом з тим, враховуючи положення ч. З ст. 105 та ч. 2 ст. 162 КАС України, якими визначено вимоги адміністративного позову та повноваження суду при вирішенні справи по суті, у разі визнання судом бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень протиправною, що має місце і в даному випадку, суд може зобов'язати такого відповідача вчинити певні дії, які той зобов'язаний виконати, зокрема провести нарахування та виплатити в повній мірі недоплачену одноразову щорічну допомогу на оздоровлення. При цьому, суд може стягнути з відповідача на користь позивача певну суму лише нарахованих грошових коштів, які всупереч закону не виплачені або якщо шкода не виплачена. Причому, згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, спосіб захисту інтересів позивача, обраний судом, не обов'язково повинен збігатися з тим, що запропонував позивач у своїх вимогах.
Тому , враховуючи вищевикладене та керуючись ч. З ст. 22, 92 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 159-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом його прав. ?
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради щодо невиконання зобов'язання виплатити щорічну допомогу на оздоровлення як громадянину, евакуйованому у 1986 році із зони відчуження внаслідок чорнобильської катастрофи.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 - громадянину, евакуйованому у 1986 році із зони відчуження Чорнобильської катастрофи (категорія 2), недоотриману щорічну грошову допомогу на оздоровлення за період з 2005 по 2008 роки в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на час їх виплат за відповідний період з урахуванням проведених виплат.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена у Львівський апеляційний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Нетішинський міський суд та поданням апеляційної скарги про апеляційне оскарження протягом 20 днів з дня подачі такої заяви.
Головуючий підпис
Згідно оригіналу:
Суддя Нетішинського міського суду Л.П.Савіцький