ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2009 року №2516/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого судді – Стародуба О.П.,
суддів – Шавеля Р.М., Пліша М.А.,
при секретарі судового засідання – Когутич Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління праці і соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 04.09.2008р. по справі за адміністративними позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до управління праці і соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, третіх осіб на стороні відповідача Державне казначейство України, Міністерство фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення недоплаченої допомоги,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду із адміністративними позовами, об’єднаних в одне провадження, про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги як учасникам війни, передбаченої статтями 14, 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі грошова допомога), ОСОБА_1 за 2006-2007 роки, а решта позивачів за 2005-2007 роки.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 04.09.2008р. зазначені позови задоволено частково, в межах нарахування та виплати в користь позивачів недоплаченої грошової допомоги за 2007 рік. В решті в задоволенні позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду в частині задоволення позовних вимог не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати.
Свої вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що підстави для визнання дій управління протиправними відсутні, оскільки належна позивачам грошова допомога була виплачена в розмірах, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і підстави для її виплати в більшому розмірі були відсутні.
В решті рішення суду першої інстанції по даній справі сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі, не оскаржується.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (в редакції станом до 28.12.2007р.) Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є учасниками війни і відповідно до статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” мали право щорічно до 5-го травня отримувати грошову допомогу в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
ОСОБА_1 є дружиною померлого учасника війни, визнаного інвалідом і відповідно до ч.5 ст.15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” також мала право щорічно до 5-го травня отримувати грошову допомогу в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком
Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2005-2007 роки» належна позивачам грошова допомога виплачувалась в 2005 році в розмірі 50,00 грн., в 2006 році – 50,00 грн., в 2007 році – 55,00 грн.
Судом першої інстанції, в частині нарахування та виплати позивачам недоплаченої грошової допомоги за 2005-2006 роки, в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2003-2006 роки», якими було зменшено розмір грошової допомоги, діяли у відповідні роки і неконституційними не визнавались. Крім того, позивачами пропущено строк звернення до суду за захистом порушених прав і клопотання про його поновлення не заявлялось.
Задовольняючи позовні вимоги за 2007 рік суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зменшено розмір грошової допомоги передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Поряд з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», щодо розміру грошової допомоги, на час її нарахування та виплати позивачам діяли і підлягали виконанню органами державної влади, а втратили чинність уже після 05 травня з 09.07.2007р. – з часу ухвалення рішення Конституційним судом України.
В свою чергу належна позивачам у 2007 році грошова допомога була виплачена управлінням праці і соціального захисту населення до 05 травня у передбачених Законом «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмірах, а законні підстави для нарахування, виплати або стягнення такої допомоги у більшому розмірі відсутні.
Таким чином відповідач, на якого покладено обов’язок виплати щорічної грошової допомоги, здійснюючи виплату позивачам такої допомоги діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання його дій протиправними відсутні.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду в частині задоволення позовів підлягає скасуванню і в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, п.4 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління праці і соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області задоволити.
Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 04.09.2008р. в частині задоволення позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасувати і в цій частині в задоволенні позовів відмовити.
В решті постанову Яворівського районного суду Львівської області від 04.09.2008р. по справі №2а-172/08 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: Р.М. ШАВЕЛЬ
М.А. ПЛІШ