Номер провадження: 22-ц/785/3740/17

Номер справи місцевого суду: 521/9554/16-ц

Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виділ частки земельної ділянки, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, встановлення порядку користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2017 року,

встановила:

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив встановити порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1, кадастровий номер - НОМЕР_1, площею - 0,0584 га., згідно якому виділити у користування: 1) ОСОБА_4 - земельну ділянку, площею - 0,0207 га., та земельну ділянку, площею - 0,0085 га., які зображені на плані розподілу земельної ділянки, а саме земельну ділянку № 1, площею - 0,0207 га., визначену координатами точок «А-Е-Л-М-А» та земельну ділянку № 2, площею - 0,0085 га., визначену координатами точок «Г-В-Ж-З-И-Д-Г»; 2) ОСОБА_5 - земельну ділянку, площею - 0,0292 га., яка зображена на плані розподілу земельної ділянки, а саме земельну ділянку № 3, площею - 0,0292 га., визначену координатами точок «А-Б-в-Г-Д-Е-А». А також стягнути з відповідач на користь позивача судовий збір.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що він є власником - 33/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами під номером АДРЕСА_1 Іншим співвласником є ОСОБА_5, у власності якої знаходиться - 67/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами під номером АДРЕСА_1

Згідно Державного акту серія НОМЕР_2 від 28 березня 2012 року на право власності на земельну ділянку, площею - 0,0584 га., цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, співвласниками земельної ділянки є також ОСОБА_5 та ОСОБА_4, але частини співвласників вищевказаної земельної ділянки, площею - 0,0584 га., в натурі на місцевості не виділені. У зв'язку із чим він позбавлений можливості розпоряджатися своєю частиною земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності.

Він звернувся до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» та йому було розроблено план розподілу земельної ділянки, у відповідності до якого, виходячи з ідеальних часток сторін у земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, площею - 0,0584 га., можна виділити у користування сторонам наступним чином: йому - земельну ділянку № 1, площею - 0,0207 га., визначену координатами точок «А-Е-Л-М-А» та земельну ділянку № 2, площею - 0,0085 га., визначену координатами точок «Г-В-Ж-З-И-Д-Г», а земельну ділянку № 3, площею - 0,0292 га., визначену координатами точок «А-Б-в-Г-Д-Е-А» можна виділити відповідачу.

Йому на праві власності належить ? ч. частина вищевказаної земельної ділянки і він має право на виділ своєї частини із спільної сумісної власності в натурі. Оскільки вони з відповідачкою не можуть домовитися про виділ частини земельної ділянки, тому він змушений звернутися до суду .

ОСОБА_5, не визнавши первісний позов ОСОБА_4, звернулась до суду із вищезазначеним зустрічним позовом, в якому просила: 1) поновити їй строк позовної давності до позовної вимоги щодо визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним; 2) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом №2-2799 від 12 червня 2001 року, видане на ім'я ОСОБА_4; 3) встановити порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, площею - 0,0584 га., згідно якому виділити у користування: - ОСОБА_5 - 67/100 частин земельної ділянки з урахуванням розташування належних їй частин будинку та окремо розташованих надвірних споруд під літерами «А» - літня кухня, «Г» - льох, «Б» - сарай, «Ж» - гараж, «И» - баня; - ОСОБА_4 виділити - 33/100 частин земельної ділянки.

ОСОБА_5 зустрічні вимоги обґрунтовувала тим, що з позовної заяви ОСОБА_4 та доданих до неї матеріалів їй стало відомо, що на ім'я ОСОБА_4 12 червня 2001 року державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори Мельник Л.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 2-2799. Згідно тексту зазначеного свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 отримав у спадщину - 33/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 який складається в цілому з житлового будинку під літерою «В», житловою площею - 52,6 кв. м., та надвірних споруд під літерами: «А» - літня кухня, «Б» - сарай, «Г» - льох, «Е» - вбиральня, «З» - сарай, «Ж» - гараж, «И» - баня; 1-4 - огородження, 1-мостіння, розташованих на земельній ділянці, площею - 587 кв. м.. Даним свідоцтвом про право на спадщину за заповітом не визначено, яку саме частину будинку та які надвірні споруди ОСОБА_4 отримав у спадщину, а тому останній вважає що йому на праві власності належить - 33/100 частин житлового будинку та надвірних споруд в цілому.

Разом з тим на підставі договору дарування за № 686 від 3 грудня 1997 року, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фуфаєвою О.О., ОСОБА_5 отримала у власність - 67/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1. Даним договором дарування визначено, які саме приміщення та будівлі отримала вона у власність, а саме: в житловому будинку під літерою «В» - 1-1 коридор, 1-2 житлове, 1-3 житлове, 1-4 житлове, 1-7 веранда, 1-8 кухня, житловою площею - 29,8 кв. м., в цілому, а також надвірні споруди під літерами «А» - літня кухня, «Г» - льох, «Б» - сарай, «Ж» - гараж, «И» - баня, частина мостіння та огороджень. Тобто даним договором дарування одночасно було визначено порядок володіння та користування спільним житловим будинком та надвірними спорудами між співвласниками.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_4 мав би отримати у спадщину - 33/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами № АДРЕСА_1 які складають в житловому будинку під літерою «В» - 2-1 кухня, 2-2 санвузол, 2-3 житлове, 2-4 житлове, житловою площею - 22,8 кв. м., в цілому, а також надвірні споруди під літерами «З» - сарай, «Е» - вбиральня, частина мостіння та огороджень. Таким чином державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Мельник Л.В. безпідставно було віднесено до спадкової маси та видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на - 33/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 разом з надвірними спорудами, які на момент відкриття спадщини вже належали на праві власності ОСОБА_5, чим порушено її майнові права. За таких обставин свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на ім'я ОСОБА_4, підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_3 сторонам належить на праві спільної сумісної власності земельна ділянка, площею - 0,0584 га., за адресою - АДРЕСА_1. Між співвласниками не визначено порядок користування земельною ділянкою. Співвласники не можуть дійти згоди щодо порядку користування земельною ділянкою. Таким чином, вона вважає, що їй належить - 67/100 частин спірної земельної ділянки і вона має право на виділення з неї окремої частки в натурі.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02.03.2017 р. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, площею - 0,0584 га., згідно якому виділити у користування співвласників земельні ділянки згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 523 від 25.11.2016 року (графічний другий варіант розподілу Додатки № 2.1 и 2.2).

ОСОБА_4, як співвласнику - 33/100 частин житлового будинку, виділено дві земельні ділянки, загальною площею - 0,0193 га, в тому числі:

- земельну ділянку, площею - 83 кв. м. (0,0083 га.), на якій розташована частина житлового будинку літ «В», що належить співвласнику домоволодіння з часткою - 33/100 частин ОСОБА_4;

На ділянку, площею - 1,65 кв. м. (перехресна штрихова на голубій заливці (Додаток 2.1 та 2.2), накладається обмеження - обов'язкова умова безперешкодного доступу співвласника ОСОБА_5 до конструктивних елементів будівель, які перебувають в її власності у встановленому законом порядку на період їх ремонту та обслуговування.

- земельну ділянку, площею - 110 кв. м. (0,0110 га.).

ОСОБА_5, як співвласнику - 67/100 частин житлового будинку, виділено дві земельні ділянки загальною площею 0,0391 га, в том числі:

- земельну ділянку, площею - 349 кв. м. (0,0349 га.), на якій розташовані частина житлового будинку літ. «В», а також надвірні споруди: «А», «Б», «Г», які належать співвласникові домоволодіння з часткою - 67/100, ОСОБА_5;

- земельну ділянку, площею - 42 кв. м. (0,0042 га.), на якій розташовані

надвірні споруди: «Ж», «И», які належать співвласникові домоволодіння з часткою - 67/100,

ОСОБА_5

В решті позовних вимог сторін відмовлено.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення його первісного позову та відмову в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_5. Посилається на те, що рішення ухвалено при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт та його представники у судовому засіданні підтримали викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася. Про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином. Причини неявки не повідомила. Заяв та клопотань не надала.

Представник ОСОБА_5 у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважав необхідним скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилався на те, що договором дарування між сторонами визначено порядок користування житловим будинком. Тому висновок суду про поділ земельної ділянки пропорційно розміру часток у житловому будинку є законним та обґрунтованим.

Представник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу доводи та вимоги.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

ОСОБА_5 рішення суду про відмову в задоволенні її зустрічних вимог про визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за заповітом не оскаржила. Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України колегія суддів законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову та зустрічного позову щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до розміру часток у житловому будинку, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками житлового будинку, яким належить - 33/100 ч. та - 67/100 ч., відповідно. Співвласники житлового будинку не можуть дійти згоди щодо порядку користування земельною ділянкою. Встановленого за погодженням сторін порядку користування земельною ділянкою не існує (а. с. 188 - 195).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до розміру часток співвласників у житловому будинку. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 89, 120 ЗК України) та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 179, 213 ЦПК України) права. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.

Висновки суду першої інстанції зроблені, відповідні правовідносини між сторонами встановлені на підставі наявних у справі і наданих сторонами доказів.

Встановлено, що ОСОБА_4 є власником - 33/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 червня 2001 року посвідченого державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори, Мельник Л.В. зареєстрованого в реєстрі за № 2-2799 (а. с. 7, 157).

Згідно зазначеного свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 отримав у спадщину - 33/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами № АДРЕСА_1 яке складається в цілому з житлового будинку під літерою «В», житловою площею - 52,6 кв. м., та надвірних споруд під літерами: «А» - літня кухня, «Б» - сарай, «Г» - льох, «Е» - вбиральня, «З» - сарай, «Ж» - гараж, «И» - баня; 1-4 - огородження, 1-мостіння, розташованих на земельній ділянці, площею - 587 кв. м..

Іншим співвласником житлового будинку, на підставі договору дарування від 03 грудня 1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фуфаєвою О.О., зареєстрованого в реєстрі за № 686, є - ОСОБА_5, який належить - 67/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 а саме: в житловому будинку під літерою «В» - 1-1 коридор, 1-2 житлове, 1-3 житлове, 1-4 житлове, 1-7 веранда, 1-8 кухня, житловою площею 29,8 кв. м. в цілому, а також надвірні споруди під літерами «А» - літня кухня, «Г» - льох, «Б» - сарай, «Ж» - гараж, «И» - баня, частина мостіння та огороджень (а. с. 8, 24, 158).

Згідно Державного акту серія НОМЕР_2 від 28 березня 2012 року на право власності на земельну ділянку, площею - 0,0584 га., цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, співвласниками земельної ділянки є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а. с. 9 - 11, 185). Земельна ділянка знаходиться у спільній власності. Частки співвласників вищевказаної земельної ділянки, площею - 0,0584 га., у державному акті не вказані. Ні ідеально, ні в натурі не виділені.

До отримання вищевказаного Державного акту на право власності на земельну ділянку останньою користувався батько сторін. Сторони почали користуватися земельною ділянкою після смерті батька. Між сторонами не існувало встановленого порядку користування. Вони не можуть дійти згоди щодо порядку користування земельною ділянкою.

Між сторонами виникли земельні відносини щодо порядку користування земельною ділянкою.

За правилами, передбаченими ст. 89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам.

У спільній сумісній власності перебувають, зокрема, земельні ділянки співвласників жилого будинку.

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на будівлю або споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Оскільки судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що сторонам по справі належить 33/100 ч. та 67/100 ч. житлового будинку. За договором дарування від 03.12.1997 р. конкретно визначено які складові житлового будинку та господарських споруд та будівель належать ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою згідно розміру часток у житловому будинку.

Доводи апелянта про те, що суд не врахував, що спірна земельна ділянка надана у спільну сумісну власність, ОСОБА_5 погодилася із запропонованим ним варіантом користування земельною ділянкою, за яким ним було встановлено металеву сітчасту огорожу, пропущено строк позовної давності, про що він зробив відповідну заяву, безпідставно не прийнято до уваги, висновок судової земельно-технічної експертизи про можливість визначення порядку користування земельною ділянкою виходячи із рівності часток, колегія суддів не приймає виходячи з наступного.

В апеляційному суді ОСОБА_4 пояснив, що після смерті батька земельною ділянкою почала користуватися ОСОБА_5. Пізніше він встановив металеву сітчасту огорожу, виходячи з рівності часток сторін. Вказане підтверджує, що у сторін не існувало встановленого порядку користування земельною ділянкою.

Правовідносини з користування земельною ділянкою є триваючими, такими ж є і порушення прав щодо користування земельною ділянкою. Таким чином, строк позовної давності не пропущено.

У висновку судової земельно-технічної експертизи запропоновано декілька варіантів визначення порядку користування земельною ділянкою, виходячи як із рівності часток, так і відповідно до розміру часток співвласників у житловому будинку.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_4 є безпідставною, а тому її треба відхилити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_4, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова