АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 648/1669/17 Головуючий у І інстанції Рибас А.В.

Номер провадження 22-ц/791/1724/17 Доповідач Семиженко Г.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого Семиженка Г.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Пузанової Л.В.,

секретар Рябченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні апеляційну скаргу Приватного підприємства «ВІЖЕС» на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 07 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом Приватного підприємства «ВІЖЕС» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

у червні 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що відповідно до видаткових накладних № 3402 від 01 лютого 2011 року на суму 200000 гривень, № 3522 від 02 лютого 2011 року на суму 164999,98 гривні, № 4108 від 05 лютого 2011 року на суму 150000,47 гривні Приватне підприємство «ВІЖЕС» передало приватному підприємцю ОСОБА_3 продукти харчування на загальну суму 515000,55 гривні, вказані видаткові накладні ОСОБА_3 підписав без будь-яких заперечень щодо якості та кількості зазначених у видаткових накладних товарів, грошові кошти за даний товар не сплатив, видаткові накладні оформлено відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом № 88 Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року, на сьогоднішній день ОСОБА_3 припинив свою підприємницьку діяльність, що у відповідності до ст. ст. 1, 2, 12 ГПК України позбавляє позивача можливості звернення до господарського суду з відповідним позовом, тому позов подано до суду загальної юрисдикції, в забезпечення зобов'язань за вказаним договором 01 квітня 2011 року між Приватним підприємством «ВІЖЕС» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким останній взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати за виконання зобов'язання з оплати товару за вище вказаними видатковими накладними, у позові поставлено питання про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства «ВІЖЕС» заборгованості за поставлений товар у розмірі 515000,55 гривні.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 07 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Приватного підприємства «ВІЖЕС» з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення суду поставлено питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог з підстав, що у ньому зазначені, в обґрунтування скарги зазначено, що видаткові накладні виконували одночасно дві функції - функції договору, що не суперечить вимогам ч. 1 ст. 181 ГК України, та функції первинного документу, вони підтверджують факт поставки товару на адресу ОСОБА_3 та оформленні у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пунктів 2.1-2.5 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом № 88 Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року, висновок суду першої інстанції про те, що дані накладні не містять підпису отримувача товару, спростовуються наданими до суду видатковими накладними, у яких проставлено підпис ОСОБА_3 у відповідному рядку «отримав», печатки він не мав і вона не була обов'язковою.

У судовому засіданні при апеляційному розгляді справи представник Приватного підприємства «ВІЖЕС» вимоги скарги підтримав, представник ОСОБА_3 скаргу визнав, ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, у наданих до суду запереченнях на апеляційну скаргу вважав її такою, що задоволенню не підлягає, зауважив на тому, що надана ним порука у відповідності до вказаного у позові договору припинилася, оскільки позивач звернувся з вимогами до нього через 5 років з моменту закінчення дії договору поруки.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до видаткових накладних № 3402 від 01 лютого 2011 року, № 3522 від 02 лютого 2011 року, № 4108 від 05 лютого 2011 року Приватним підприємством «ВІЖЕС» було надано товар на суму 515000,55 гривні приватному підприємцю ОСОБА_3, 01 квітня 2011 року між сторонами у справі в забезпечення оплати поставки товарів за вказаними накладними було укладено договір поруки з строком дії до моменту припинення дії основного договору, але не пізніше 01 січня 2012 року, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 з 14 лютого 2008 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, 30 липня 2014 року підприємницьку діяльність припинив.

Згідно ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. ч. 2, 3 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не надано належних первинних документів на підтвердження реального здійснення вказаної у позові поставки, з таким висновком колегія суддів погодитися не може, оскільки він суперечить поясненням сторін, вказаним у позові накладним та договору поруки, відомості наявності товару на складах позивача № 3402 від 01 лютого 2011 року, акту перевірки податкової інспекції від 31 липня 2012 року, які у своїй сукупності свідчать на користь наявності заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем, і оскільки ОСОБА_3 під час здійснення підприємницької діяльності, яку на теперішній час припинив, отримав від позивача товар для використання у підприємницькій діяльності та не оплатив його, він і у відповідності до ст. 52 ЦК України є відповідальним за даним зобов'язанням як фізична особа, позов підлягає задоволенню.

Стосовно відповідача ОСОБА_2 позов не може бути задоволений, оскільки вимоги до нього позивачем заявлені після спливу шести місяців з дня закінчення договору поруки, отже у відповідності до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука є припиненою, мотивувальну частину рішення суду першої інстанції щодо підстави відмови у задоволенні позовних вимог до даного учасника у справі слід змінити.

За приведених обставин колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, рішення у справі у відповідних частинах слід змінити та скасувати з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ВІЖЕС» задовольнити частково.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 07 вересня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ВІЖЕС» до ОСОБА_3 скасувати, вказані позовні вимоги задовольнити, стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства «ВІЖЕС» 515000,55 гривні в рахунок погашення заборгованості за договором поставки та 16222,55 гривні в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, всього 531223,1гривні.

Мотивувальну частину цього ж рішення суду щодо підстави відмови у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ВІЖЕС» до ОСОБА_2 змінити, та зазначити, що позовні вимоги Приватного підприємства «ВІЖЕС» до ОСОБА_2 задоволенню не підлягають у зв'язку з припиненням поруки у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, на нього протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Г.В. Семиженко

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.В. Пузанова