Справа № 521/5652/16-ц

Провадження № 2/521/881/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 жовтня 2017 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – Гуревського В.К.

За секретаря – Ардаковської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим, -

в с т а н о в и в:

До Малиновського районного суду м. Однеси позивач ОСОБА_1звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2, та після неодноразового уточнення своїх позовних вимог просив визнати договір поруки № 63906 укладений 23 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, припиненою, з моменту змін умов основного договору, а саме: з 31 липня 2008 року та у зв'язку з порушенням ОСОБА_3 акціонерним товариством «УкрСиббанк» шестимісячного строку звернення з вимогою до поручителя, а також стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1, понесені судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 23 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (зараз - ОСОБА_3 акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 був укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11082693000 у сумі 197285,00 швейцарських франків, відповідно до умов якого ОСОБА_4 зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 197285,00 швейцарських франків, що дорівнює еквіваленту 808246,26 гривень, терміном з 23 листопада 2006 року по 23 листопада 2016 року. Надалі, згідно підпункту 2.1. Додаткової угоди № 3 від 11 січня 2011 року, цей строк був продовжено до 23 листопада 2028 року. Згідно пункту 1.3.1. Кредитного договору, за використання кредитних коштів встановлювалася процентна ставка розміром 8,99% річних. В забезпечення виконання зобов’язань щодо погашення кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, а також відшкодування збитків, пов’язаних із порушенням умов кредитного договору, згідно п. 2.1 кредитного договору, банк уклав в день укладення цього договору з ОСОБА_1 договір поруки № 63906. Відповідно до договору поруки поручитель поручився за виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань у повному обсязі, відповідно п. п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов’язань по кредитному договору поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед банком за невиконання умов договору. Відповідно до Довідки - розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом, відносно ОСОБА_2 вбачається, що з 31 липня 2008 року, процентна ставка дуже часто вказується у розмірі 17,9800%, тобто у двічі більше, чім вказана раніше - 8,9900%.

Позичальник, ОСОБА_2, порушив зобов'язання перед банком і банк за необхідне підвищити процентну ставку, ОСОБА_4, має право здійснити дану операцію, дотримуючись умов, передбачених положеннями п. 9.2. Кредитного Договору. А саме, ОСОБА_4 зобов'язаний був направити на адресу ОСОБА_2, два письмових повідомлення. В першому листі ОСОБА_4 повинен був не пізніше ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення повідомити Позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки. Про збільшення процентної ставки ОСОБА_4, протягом 7 (семи) календарних днів з дати її збільшення повинен був направити друге письмово повідомлення ОСОБА_2. В такому повідомленні ОСОБА_4, зазначає новий розмір процентної ставки та дату з якої розпочато застосування цього нового розміру ставки». Однак, Банк, в порушення умов основного договору, не повідомив стороні, щодо суттєвих змін умов Кредитного договору. ОСОБА_4, ПАТ «УкрСиббанк», в порушення умов основного договору, не повідомив сторони, щодо суттєвих змін умов Кредитного договору та не надав до суду належні та достовірні докази, підтверджуючі виконання пункту 9.2. Кредитного договору. Абзац третій підпункту 1.3.1. Кредитного договору встановлює, що «У випадку, якщо ОСОБА_4 не повідомив Позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку, передбаченому п. 9.2. даного Договору, застосовується розмір процентної ставки, діючій за цим Договором в попередньому місяці. Так як умови кредитного договору № 11082693000 від 23 листопада 2006 року, не передбачають укладення Сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього Договору, при встановлені нового розміру процентної ставки, основною умовою правомірної зміни процентної ставки є дотримання Банком передбаченої договором процедури. Змінивши неправомірно розмір процентної ставки в сторону збільшення, ОСОБА_4 порушив не тільки умови Кредитного договору, а і положення Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ (1023-12), з наступними змінами. Пункт 13.5 Кредитного договору №11081500000 від 22 листопада 2006 року, встановлює, що кредит надається на споживчі потреби, тому на нього розповсюджуються умови Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно п.2.1. Договору поруки, Кредитор не вправі без згоди Поручителя змінювати умови Основного договору з Боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя. Збільшення Банком розміру процентної ставки за користування кредитом без дотримання передбаченої Кредитним договором процедури розцінюються, як зміна умов основного зобов'язання, яка потягла збільшення обсягу відповідальності Поручителя. В цьому випадку, у відповідність до вимог частини 1 статті 559 ЦК України, порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди Поручителя. Пункт 1.2. Кредитного договору, з наступними змінами відповідно до додаткових угод № 1 від 09 лютого 2009 року, №2 від 13 травня 2010 року, №3 від 11 лютого 2011 року, встановлює строк кредитування по 23 листопада 2028 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п.1.1., 1.2.2. кредитного договору, п.1.1. додаткової угоди №1, п.2 додаткової угоди №2 та п.2.2. додаткової угоди №3). ОСОБА_4, Позичальник, ОСОБА_2, а відтак і поручитель, ОСОБА_1 первинно взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 23 листопада 2028 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів, який є невід'ємною частиною Кредитного договору.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячник платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Пункт 1.1. додаткової угоди №2 від 13 травня 2010 року до Кредитного договору, визначив день сплати ануїтетного платежу 10 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого Позичальник зобов'язаний сплатити ануїтетний платіж. Заборгованість, у зв'язку з несплатою Позичальником, ОСОБА_2 поточних щомісячних платежів із погашення кредиту та процентів за користування ним, згідно наданих до суду розрахунків, виникла з 10 липня 2014 року. У зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_4 стверджує, що він використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 11.1. Кредитного договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши 07 квітня 2015 року Вимогу, від 03 квітня 2015 року Позичальнику ОСОБА_2 та поручителю, ОСОБА_1, про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів не пізніше 32 дня, з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення Позичальнику ОСОБА_2 повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту Банку.

ОСОБА_2 вимоги Банку про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів не отримував, а доказів як відправлення так і отримання Вимоги Банком, останній до суду не надав. ОСОБА_4, ОСОБА_2 не отримав повідомлення-вимогу і тому не може вважатися повідомленим належним чином про порушення зобов'язання. Банком не доведено в установленому законом порядку як факт повідомлення ОСОБА_2 про Вимоги Банку так і факт отримання Вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1. ОСОБА_2 вважається належним чином повідомлений про Вимогу про дострокове погашення кредиту в тому разі, коли Банком не лише відправлена Вимога, на адресу ОСОБА_2, а й доведено факт її вручення під розписку. Більш того, згідно умов абзацу першого, пункту 11.2 Кредитного договору, вбачається, що єдиним доказом направлення Вимоги на ім'я ОСОБА_2, про новий строк повернення кредиту є бланк опису вкладення, з якого вбачається, що спрямоване саме ця Вимога, а не просто інформаційне повідомлення банку. Тільки в такому порядку, згідно вимог пункту 11.2. Кредитного договору, має спрямовуватися Позичальнику Вимога банку, про дострокове повернення кредиту. Ніяких доказів того, що даний лист був направлений Банком цінним листом з описом суду не надано.

Позов до ОСОБА_1 поручителя, про стягнення заборгованості ОСОБА_4 надав до суду 22 червня 2015 року. Так як заборгованість поточних щомісячних, платежів із погашення кредиту та процентів за користування ним, виникла з 10 липня 2014 року, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України, починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя. У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припиняється. Таким чином, ОСОБА_4 повинен був направити поручителю ОСОБА_1 Вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів, не пізніше 10 січня 2015 року, а направив, по його ствердженню, що не визнає поручитель ОСОБА_1 07 квітня 2015 року, тобто через 9 місяців.

В Кредитному договорі (п.9.2.) визначений порядок зміни процентної ставки, порядок погодження цих змін, порядок одержання згоди на це сторони договору. Процента ставка за користування коштами була збільшена вдвічі, з 8,99 % до 17,98 %. ОСОБА_2 не отримував листа вимоги з інформацією щодо збільшення процентної ставки вдвічі, згідно вимог п. 2.2. Договору поруки, а ОСОБА_4 не надав до суду жодних доказів на підтвердження виконання умов вказаного пункту. ОСОБА_2 не надавав своєї згоди щодо збільшення процентної ставки вдвічі, згідно вимог п.2.1. Договору поруки, а ОСОБА_4 не надав до суду жодних доказів на підтвердження виконання умов вказаного пункту. Зростання процентної ставки вдвічі значно збільшило обсяг відповідальності Поручителя.

Відповідач ПАТ «УкрСиббанк» у судовому засіданні позов не визнав, а у наступні судові засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив, заперечень не надав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених письмових доказів.

У судовому засіданні встановлено, що 23 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (зараз - ОСОБА_3 акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 був укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11082693000 у сумі 197285,00 швейцарських франків.

Згідно умов пункту 1.1. Кредитного договору ОСОБА_4 зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 197285,00 (сто дев'яносто сім тисяч двісті вісімдесят п'ять) швейцарських франків, що дорівнює еквіваленту 808246,26 (вісімсот вісім тисяч двісті сорок шість) гривень 26 коп., терміном з 23 листопада 2006 року по 23 листопада 2016 року.

Пункт 1.2.2. Кредитного договору зобов'язав ОСОБА_2 повернути кошти Банку в повному обсязі, в термін, не пізніше 23 листопада 2016 року.

Надалі, згідно підпункту 2.1. Додаткової угоди № 3 від 11 січня 2011 року, цей строк був продовжено до 23 листопада 2028 року.

Згідно пункту 1.3.1. Кредитного договору, за використання кредитних коштів встановлювалася процентна ставка розміром 8,99% річних.

В забезпечення виконання зобов’язань щодо погашення кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, а також відшкодування збитків, пов’язаних із порушенням умов кредитного договору, згідно п. 2.1 кредитного договору, банк уклав в день укладення цього договору з ОСОБА_1 договір поруки № 63906.

Відповідно до договору поруки поручитель поручився за виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань у повному обсязі, відповідно п. п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов’язань по кредитному договору поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед банком за невиконання умов договору.

Відповідно до Довідки - розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом, відносно ОСОБА_2 вбачається, що з 31 липня 2008 року, процентна ставка дуже часто вказується у розмірі 17,9800%, тобто у двічі більше, чім вказана раніше - 8,9900%.

Банком збільшено розмір процентної ставки на підставі п. 9.2 Кредитного договору, можливість підвищення розміру процентної ставки, в тому числі і за порушення Позичальником кредитної дисципліни тільки при дотриманні певної процедури, а саме...Сторони погодили, що при настанні будь якої з зазначених обставин... Банк може збільшити розмір процентної ставки за Договором в наступному порядку: ОСОБА_4 не пізніше ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення повідомляє Позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа за адресою Позичальника;...такий новий розмір процентної ставки за цим Договором, починає застосовуватись з дати, що буде вказана у повідомленні Банку до Позичальника... Далі в пункті 9.2. Кредитного договору зазначено, що ...Про збільшення процентної ставки ОСОБА_4 протягом 7 (семи) календарних днів з дати її збільшення письмово повідомляє Позичальника, шляхом направлення останньому поштою відповідного повідомлення Банку за адресою Позичальника... В такому повідомленні Банком зазначається новий розмір процентної ставки та дата з якої розпочато застосування цього нового розміру ставки...

В разі порушення Позичальником ОСОБА_2 зобов'язання перед банком ОСОБА_4 зобов'язаний був направити на адресу ОСОБА_2, два письмових повідомлення.

В першому листі ОСОБА_4 повинен був не пізніше ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення повідомити Позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки. Про збільшення процентної ставки ОСОБА_4, протягом 7(семи) календарних днів з дати її збільшення повинен був направити друге письмово повідомлення ОСОБА_2. В такому повідомленні ОСОБА_4 зазначає новий розмір процентної ставки та дату з якої розпочато застосування цього нового розміру ставки. Банк, в порушення умов основного договору, не повідомив стороні щодо суттєвих змін умов Кредитного договору.

ОСОБА_5 правову позицію висловлює і Верховний Суд України. ...З огляду на зазначене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку (Постанова ВСУ № 6-2315цс 16 від 14 грудня 2016 року).

Абзац третій підпункту 1.3.1. Кредитного договору встановлює, що «У випадку, якщо ОСОБА_5 не повідомив Позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку, передбаченому п. 9.2. даного Договору, застосовується розмір процентної ставки, діючій за цим Договором в попередньому місяці. Так як умови кредитного договору № 11082693000 від 23 листопада 2006 року, не передбачають укладення Сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього Договору, при встановлені нового розміру процентної ставки, основною умовою правомірної зміни процентної ставки є дотримання Банком передбаченої договором процедури.

Аналогічну правову позицію висловлював неодноразово і Верховний Суд України. Так, в Постанові Верховного Суду України у справі № 6-2315цс 16, від 14 грудня 2016 року, зазначене наступне ... Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури...

Змінивши неправомірно розмір процентної ставки в сторону збільшення, ОСОБА_5 порушив не тільки умови Кредитного договору, а і положення Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ (1023-12), з наступними змінами.

Пункт 13.5 Кредитного договору №11081500000 від 22 листопада 2006 року, встановлює, що кредит надається на споживчі потреби, тому на нього розповсюджуються умови Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення так і виконання такого договору.

Частина 4, абзац 10, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент видачі кредиту) встановлює, що в договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки споживачеві повідомляється кредитором в письмовому вигляді протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Підтверджується така позиція і Верховним Судом України. ...За правилами частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (чинної на час укладення кредитного договору від 24 березня 2008 року) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів із дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною (Постанова ВСУ № б-2315цс 16 від 14 грудня 2016 року).

Згідно п.2.1. Договору поруки, Кредитор не вправі без згоди Поручителя змінювати умови Основного договору з Боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя.

Суд вважає, що збільшення Банком розміру процентної ставки за користування кредитом без дотримання передбаченої Кредитним договором процедури розцінюються, як зміна умов основного зобов'язання, яка потягла збільшення обсягу відповідальності Поручителя. В цьому випадку, у відповідність до вимог частини 1 статті 559 ЦК України, порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди Поручителя.

Пункт 1.2. Кредитного договору, з наступними змінами відповідно до додаткових угод № 1 від 09 лютого 2009 року, №2 від 13 травня 2010 року, №3 від 11 лютого 2011 року, встановлює строк кредитування по 23 листопада 2028 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п.1.1., 1.2.2. кредитного договору, п.1.1. додаткової угоди №1, п.2 додаткової угоди №2 та п.2.2. додаткової угоди №3).

ОСОБА_4, Позичальник, ОСОБА_2, а відтак і поручитель, ОСОБА_1 первинно взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 23 листопада 2028 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячник платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Пункт 1.1. додаткової угоди №2 від 13 травня 2010 року до Кредитного договору, визначив день сплати ануїтетного платежу 10 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого Позичальник зобов'язаний сплатити ануїтетний платіж.

Заборгованість, у зв'язку з несплатою Позичальником, ОСОБА_2 поточних щомісячних платежів із погашення кредиту та процентів за користування ним, згідно наданих до суду розрахунків, виникла з 10 липня 2014 року.

У зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_4 стверджує, що він використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 11.1. Кредитного договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши 07 квітня 2015 року Вимогу, від 03 квітня 2015 року Позичальнику ОСОБА_2 та поручителю, ОСОБА_1, про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів не пізніше 32 дня, з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення Позичальнику ОСОБА_2 повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту Банку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вимоги Банку про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів не отримував, а доказів як відправлення так і отримання Вимоги Банком, останній до суду не надав. ОСОБА_4, ОСОБА_2 не отримав повідомлення-вимогу і тому не може вважатися повідомленим належним чином про порушення зобов'язання. Банком не доведено в установленому законом порядку як факт повідомлення ОСОБА_2 про Вимоги Банку так і факт отримання Вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1.

Виходячи з вищезазначеного, ОСОБА_2 вважається належним чином повідомлений про Вимогу про дострокове погашення кредиту в тому разі, коли Банком не лише відправлена Вимога, на адресу ОСОБА_2, а й доведено факт її вручення під розписку.

Згідно умов абзацу першого, пункту 11.2 Кредитного договору ... ОСОБА_5 вимога направляється на адресу Позичальника листом (цінний з описом та повідомленням про вручення), або доставляється кур'єром... Таким чином, єдиним доказом направлення Вимоги на ім'я ОСОБА_2, про новий строк повернення кредиту є бланк опису вкладення, з якого вбачається, що спрямоване саме ця Вимога, а не просто інформаційне повідомлення банку. Тільки в такому порядку, згідно вимог пункту 11.2. Кредитного договору, має спрямовуватися Позичальнику Вимога банку, про дострокове повернення кредиту. Ніяких доказів того, що даний лист був направлений Банком цінним листом з описом суду не надано.

Позов до ОСОБА_1 поручителя про стягнення заборгованості ОСОБА_5 надав до суду 22 червня 2015 року. Так як заборгованість поточних щомісячних, платежів із погашення кредиту та процентів за користування ним, виникла з 10 липня 2014 року, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України, починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припиняється. Таким чином, ОСОБА_5 повинен був направити поручителю ОСОБА_1 Вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів, не пізніше 10 січня 2015 року, а направив, по його ствердженню, що не визнає поручитель ОСОБА_1 07 квітня 2015 року, тобто через 9 місяців.

В Кредитному договорі (п.9.2.) чітко визначений порядок зміни процентної ставки, порядок погодження цих змін, порядок одержання згоди на це сторони договору. Процента ставка за користування коштами була збільшена вдвічі, з 8,99 % до 17,98 %. ОСОБА_2 не отримував листа вимоги з інформацією щодо збільшення процентної ставки вдвічі, згідно вимог п. 2.2. Договору поруки, а ОСОБА_5 не надав до суду жодних доказів на підтвердження виконання умов вказаного пункту. ОСОБА_2 не надавав своєї згоди щодо збільшення процентної ставки вдвічі, згідно вимог п.2.1. Договору поруки, а ОСОБА_5 не надав до суду жодних доказів на підтвердження виконання умов вказаного пункту. Зростання процентної ставки вдвічі значно збільшило обсяг відповідальності Поручителя.

Пунктом 1.1. додаткової угоди №2 від 13 травня 2010 року до Кредитного договору, визначено день сплати ануїтетного платежу 10 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого Позичальник зобов'язаний сплатити ануїтетний платіж.

Заборгованість, у зв'язку з несплатою Позичальником, ОСОБА_2, поточних щомісячних платежів із погашення кредиту та процентів за користування ним, згідно наданих до суду розрахунків, виникла з 10 липня 2014 року.

Банк стверджує, що направив Вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів поручителю, ОСОБА_1, 07 квітня 2015 року, але не надав до суду жодних доказів на підтвердження виконання умов пункту 11.2. Кредитного договору, який регламентує механізм виконання направлення цього Повідомлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. До припинення поруки призводять такі зміни умов зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування грошовими коштами; установлення(збільшення) розміру неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником свої зобов'язань перед банком.

Зазначені дії Банка, тобто збільшення процентної ставки вдвічі, здійснені без згоди Поручителя і тому розцінюються, як зміна умов основного зобов'язання, які потягли збільшення обсягу відповідальності Поручителя.

В цьому випадку, у відповідність до вимог частини 1 статті 559 ЦК України, порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди Поручителя. Основним змістом такої згоди має бути чітко виражена воля Поручителя. Ця згода має бути повною, прямою, конкретизованою і беззастережною. Припиняється порука в момент зміни умов основного договору.

Так як зміна відсоткової ставки в сторону збільшення було здійснено вперше, 31 липня 2008 року, тому договір поруки необхідно вважати припиненим саме з цієї дати - 31 липня 2008 року.

Зазначена позиція підтверджена пунктом 22 Постанови № 5 Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року, «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, які виникають з кредитних правовідносин». ОСОБА_5 ж думку підтверджено і в правових позиціях ВСУ, викладене в пункті 1 інформаційного листа ВССУ № 10 - 1393/0/4-12 від 27 вересня 2012 року, «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, які виникають з кредитних правовідносин».

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до позичальника про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Так як останній платіж як за зобов'язанням по кредиту так і по погашенню відсотків, Позичальник ОСОБА_2 здійснив 10 червня 2014 року, а наступний термін платежу згідно умов пункту 1.1. Додаткової угоди №2 від 13 травня 2010 року до Кредитного договору, був визначений день сплати ануїтетного платежу 10 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого Позичальник зобов'язаний сплатити ануїтетний платіж, тобто 10 липня 2014 року, Позичальник не здійснив, з цієї дати несплачена заборгованість вважається простроченою. Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов'язань за кредитом. ОСОБА_4 мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання кожного зобов'язання (виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором та за відсотками з 10 липня 2014 року) пред'явити вимоги до поручителя.

Зі змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, утому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може. Це є правовою позицією Верховного суду України, викладеною в ряді Постанов/Постанова ВСУ від 17 вересня 2014 року, справа № 6-53цс14, Постанова ВСУ від 19 березня 2014 року, справа № 6-20це14, Постанова ВСУ від 29 березня 2017 року, справа № 6-3087цс16/.

У зв'язку з цими обставинами, поруку необхідно визнати припиненою, так як ОСОБА_4 без згоди поручителя збільшив розмір процентної ставки за кредитом, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, згідно вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України. ОСОБА_5 порушив передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України шестимісячний строк звернення з вимогою до поручителів.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2016 року по цій справі була призначена судова експертиза документів фінансово-кредитних операцій, проведення якої доручено судовому експерту Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, та на вирішення експерта поставлені такі питання:1) Чи підтверджується з доданої до суду АТ «УкрСиббанк» (колишня назва - АКІБ «УкрСиббанк») Довідки - розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом за Договором споживчого кредиту № 11082693000 від 23 листопада 2006 року відносно ОСОБА_2, збільшення у двічі процентної ставки за 31 липня 2008 року, у розмірі 17,9800 відсотків, замість 8,9900 відсотків? 2) Чи вірно здійснено розрахунок заборгованості за процентами з доданої до суду АТ «УкрСиббанк» (колишня назва - АКІБ «УкрСиббанк») Довідки - розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом за Договором споживчого кредиту № 11082693000 від 23 листопада 2006 року відносно ОСОБА_2, складеного станом на 26 травня 2015 року?

До суду надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим з повідомленням експертної установи про неможливість проведення експертизи та клопотання експерта ОСОБА_6 про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, а саме: 1) Екземпляр Договору про надання споживчого кредиту № 11082693000 від 23 листопада 2006 року із додатками (у т.ч. Детальний опис загальної вартості кредиту, Графік погашення кредиту). 2) Первинні бухгалтерські(меморіальні) та касові документи за кредитним договором № 11082693000 від 23 листопада 2006 року (у т.ч. щодо видачі кредитних коштів, погашення позичальником заборгованості за кредитом, реструктуризації, нарахування відсотків). 3) Регістри бухгалтерського обліку АТ «УкрСиббанк» за період з 23 листопада 2006 року по 26 травня 2015 року по відображенню розрахунків із позичальником ОСОБА_2 за основною сумою кредиту, відсоткам, винагородам, комісії та іншим платежам. 4) Внутрішні нормативні документи АТ «УкрСиббанк» (діючі у 2006 - 2015 рр.), що регламентують порядок проведення операцій кредитування фізичних осіб в іноземній валют (споживче кредитування). 5) Письмові повідомлення, надіслані АТ «УкрСиббанк» на адресу позичальника стосовно змін процентної ставки за кредитним договором № 11082693000 від 23 листопада 2006 року.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2017 року зобов’язано ОСОБА_3 акціонерне товариство «УкрСиббанк» надати суду інформацію та належним чином завірені копії документів, а саме: - письмові повідомлення, які направлені на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1, стосовно змін процентної ставки за кредитним договором № 11082693000 від 23 листопада 2006 року та докази отримання вказаних письмових повідомлень ОСОБА_1 та ОСОБА_2; - регістри бухгалтерського обліку АТ «УкрСиббанк» за період з 23 листопада 2006 року по 26 травня 2015 року по відображенню розрахунків із позичальником ОСОБА_2 за основною сумою кредиту, відсоткам, та іншим платежам; - внутрішні нормативні документи АТ «УкрСиббанк» (діючі у 2006 - 2015 рр.), що регламентують порядок проведення операцій кредитування фізичних осіб в іноземній валюті (споживче кредитування) у т.ч. щодо зміни процентної ставки.

Відповідач ОСОБА_3 акціонерне товариство «УкрСиббанк» вимоги ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2017 року не виконав, витребувані документи до суду не надав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Керуючись ст. ст. 10, 11 Закону України «Про захист прав споживача», ст. ст. 16, 251, 254, 559, 261, 598, 599, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 61, 88, 212, 214-215, 217 ЦПК України, СУД –

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати поруку, укладену згідно договору поруки № 63906, укладеного 23 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, припиненою, з моменту змін умов основного договору, а саме: з 31 липня 2008 року та у зв'язку з порушенням ОСОБА_3 акціонерним товариством «УкрСиббанк» шестимісячного строку звернення з вимогою до поручителя.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1, судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.К.Гуревський