Справа № 2-а-157
2009 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2009 року Городищенський районний суд
Черкаської області
в складі:
головуючого судді Черненка В.О.
при секретарі Сидоренко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Городищенському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить: відновити пропущений строк для подачі заяви до суду та зобов'язати відповідача нарахувати йому щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 рік в сумі 2733 гривні 30 копійок.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що він, відповідно до статті І Закону України № 2195 - IV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни і згідно зі статтею 6 зазначеного Закону України, з першого січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках йому така державна соціальна допомога не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась у неповному розмірі.
Верховна Рада України своїм Законом України № 3235 - IV від 20.12.05 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" стаття 77 та стаття 110 та Законом України № 489 -V від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік", стаття 71, пункт 12, призупинила дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України № 489-У від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" пункти 3 та 12 статті 71, якими зупинено дію статті 6 Закону України № 2195-1V від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни".
Пункт 5 Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, не виплата йому соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 "Про соціальний захист дітей війни" становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 350 гривень, з 01 квітня - 359 гривень, з 01 жовтня - 366 гривень. Згідно із Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень, з 01 жовтня - 411 гривень. Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік складає: (4302x30): 100=1290 гривень 60 коп. Не виплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік складає: (4809x30): 100 = 1442 гривні 70 коп. Таким чином, сума не виплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 2006 по 2007 складає 1290,60+1442,70= 2733 (дві тисячі сімсот тридцять три) гривні 30 копійок.
Відповідно до статті 99 - 110 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів громадян встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Його законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України. Крім того, про належні йому, як "Дитині війни", виплати його повідомлено не було. Просить: відновити пропущений строк для подачі заяви до суду та зобов'язати відповідача нарахувати йому щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 рік в сумі 2733 гривні 30 копійок.
У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області - Пістун О.В. позовні вимоги не визнала, подала письмові заперечення та пояснила, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітям війни, що визначені ст. 6 даного Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України, і враховуючи те, що до бюджету Пенсійного фонду, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України, кошти: у 2006 році не виділялися взагалі, бо не були передбачені ЗУ "Про Державний бюджет на 2006 рік"; в 2007 році відповідно до ЗУ "Про Державний бюджет на 2007 рік" виплата щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" була передбачена в розмірі 50% від розміру надбавки, передбаченої учасникам війни, за умови, що людина, яка має статус "дитина війни" за життя визнана інвалідом; а у 2008 році за Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (пп. 2 п. 41 розділу ІІ) та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за № 530 дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, ст. 14 даного Закону, було передбачено 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, всім особам, які мали право на допомогу, як дитина війни : з 01 січня, щомісячно, було виплачено по 47,00 гривень, з 01 квітня - 48,10 гривень, з 01 липня - 48,20 гривень, з 01 жовтня - 49,80 гривень, при цьому, коштів на збільшення допомоги дітям війни не виділялося, і у органів Пенсійного фонду не було і на даний час немає законних підстав для збільшення цієї виплати. Крім того, визначення мінімального розміру пенсії за віком - ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на що посилається позивач, застосовується виключно для обчислення розмірів пенсій, призначених даним Законом, і для визначення доплат або підвищення до пенсій не застосовується. Тому, в діях Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області відсутня бездіяльність щодо не нарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, що передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", бо позивачу, як дитині війни: у 2008 році були здійснені необхідні нарахування та виплати допомоги, що за рік склали 579,30 гривень.; у 2007 році позивач не підпадав під дію ЗУ "Про Державний бюджет на 2007 рік", де була визначена допомога у розмірі 50% від розміру надбавки, передбаченої учасникам війни; у 2006 році виплата щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком була призупинена. Також, просить суд, при вирішенні спору по суті, позивачу не поновлювати строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, бо останній повинен був знати про те, що йому в 2006 році та в 2007 році щомісячна соціальна державна допомога, як дитині війни, не виплачувалася.
Суд, вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши всі наявні докази у справі, вважає, що позов не обґрунтований, а тому до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" № 2195 - ІV від 18.11.2004 року, котрий набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно ст. ст. 77, 100 Закону України № 3235 - ІV від 20.12.2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та Закону України № 489 - V від 19.12.2006 року. "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (ст. 71 пункт 12), зупинено дію положень статі 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" з урахуванням ст. 111 цього Закону, тобто, встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ № 2195 - ІV від 18.11.2004 року, виплачувалося особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Законом України "Про внесення змін до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2006 рік" за № 3367 - ІV від 19.01.2006 року ст. 110 викладено в такій редакції: "установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році, поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ЗУ 489-V від 19.12.2006 року, яким зупинено дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та положення п. 3 ст. 71 ЗУ № 489-V від 19.12.2006 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, тобто визнано неконституційними, та вказано, що дане рішення має для судів преюдиційне значення.
Ст. 152 Конституції України, зазначає, що закони, інші правові акти або окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто, норми ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" є діючими з 09.07.2007 року.
Відповідно до вимог Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи мають право вчиняти дії та приймати рішення виключно в межах наданих їм повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України. Пенсійний Фонд України діє на підставі положення "Про Пенсійний Фонд України" та здійснює свої повноваження на підставі п.15 вказаного положення через створенні в установленому порядку його територіальні управління, по ефективному використанню коштів Пенсійного Фонду України. Пункт 9 вищенаведеного положення, передбачає вичерпний перелік напрямків використання коштів Пенсійного Фонду України, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Бюджет Пенсійного Фонду України затверджується щорічно Кабінетом Міністрів України.
Ст. 7 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року, визначає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок Державного бюджету.
Згідно до ст. 72, ч.2 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" джерелами формування коштів пенсійного фонду України є кошти Державного бюджету, які перераховуються до Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим законом. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі не передбачені цим Законом.
Частиною 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір та цільове спрямування цих видатків. Змін до законодавства щодо джерела фінансування даних виплат в розмірах, передбачених ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено.
Разом з тим, після ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення, Верховною Радою України не був встановлений новий порядок нарахування даного підвищення та не поновлено норму в попередній редакції. Крім того, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений у ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, що передбачає мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом, і на правовідносини, що виникають на підставі інших законів - не поширюється.
Прогалина у законодавчому регулюванні виплати дітям війни, передбаченої у ст. 6 Закону № 2195 - ІV, полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, яка, відповідно до ухвали Конституційного Суду України у справі № 2-25/2009 року "про відмову у відкриті конституційного провадження за конституційним подання Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення терміна (словосполучення) "мінімальна пенсія за віком", що міститься у статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тлумачення терміна (словосполучення) "мінімальний розмір пенсії за віком", використаного в частині першій ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" повинна вирішуватися законодавцем. Також, законодавством не прийнятого нормативного акту, який би визначив порядок фінансування даних виплат.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивач є пенсіонером, що має статус дитини війни, і відноситься до осіб, на яких поширюється дія Закону України за № 2195 - ІV від 18.11.2004 року "Про соціальний захист дітей війни". Відповідно до довідки, виданої відповідачем - Управлянням Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області, позивачу в 2006 - 2007 роках дана державна соціальна допомога не виплачувалась, а в 2008 році виплачувалася у розмірі: з 01.01.2008 року - 47,00 гривень, з 01.04.2008 року - 48,10 гривень, з 01.07.2008 року - 48,20 гривень, з 01.10.2008 року - 49,80 гривень.
З огляду на викладене, управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області діяло в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Кім того, згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч. 1 ст. 100 КАС України).
Позовні вимоги щодо стягнення недоплаченої соціальної допомоги за 2006 - 2007 роки позивачем пред'явлено до суду з пропуском річного строку. Представник відповідача наполягав на відмові в задоволенні позову ще й в зв'язку з пропуском зазначеного строку. Доказів про поважність причин пропуску строку позивачем суду не надано.
На підставі вище викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України "Про соціальних захист дітей війни", Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", ст. 110 Закону України "Про внесення змін до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2006рік" за № 3367 - ІV від 19.01.2006 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за № 530, положенням "Про Пенсійний Фонд України", ухвалою Конституційного Суду України у справі № 2-25/2009 року "про відмову у відкриті конституційного провадження за конституційним подання Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення терміна (словосполучення) "мінімальна пенсія за віком", що міститься у статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тлумачення терміна (словосполучення) "мінімальний розмір пенсії за віком", використаного в частині першій ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", ст. ст. 6, 17, 71, 99, 159, 160, 163, 181, 185, 186 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Городищенському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання неправомірною бездіяльність відповідача та зобов'язання стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни, - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Городищенський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя Городищенського
районного суду В.О. Черненко