ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р. Справа № 914/953/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Желік М.Б.

при секретарі Кобзар О.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів, вх.№ 01-05/4198/17 від 05.09.2017р.

на рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2017р.

у справі № 914/953/17

за позовом Залізничної районної державної адміністрації Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська міська рада, м.Львів

про демонтаж тимчасової споруди (малої архітектурної форми),

з участю представників:

від скаржника - ОСОБА_4 - представник

від позивача - Сачала О.В. - представник

від третьої особи - ОСОБА_6 - представник

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.07.2017р. у справі № 914/953/17 (суддя Галамай О.З.) задоволено позов Залізничної районної державної адміністрації Львівської міської ради, м.Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів та зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (79052, АДРЕСА_1) демонтувати за власні кошти тимчасову споруду (малу архітектурну форму), розташовану за адресою: м. Львів, вул. Вигода, 62, а також стягнуто судові витрати.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що з метою правильного, всебічного та об»єктивного розгляду справи, відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання про витребування у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка знаходиться у м.Львові по АДРЕСА_2, на якій знаходиться мала архітектурна форма, або правовстановлюючі документи на конструктивні елементи благоустрою комунальної власності, що знаходяться за вказаною адресою. Однак, як зазначає скаржник, судом таке клопотання безпідставно не було задоволено, відтак, під час розгляду справи в суді першої інстанції не було встановлено, на якій правовій підставі позивач звернувся із даним позовом до суду. Також, відповідачем було подано клопотання про зупинення розгляду справи до моменту набрання законної сили рішення суду по справі, що розглядається Галицьким районним судом м.Львова щодо оскарження ухвали Львівської міської ради, якою було внесено зміни до ухвали від 23.04.2015р. № 4527 та вилучено з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові земельну ділянку по АДРЕСА_2 у м.Львові, яка була надана ОСОБА_2 в оренду для розмішення малої архітектурної форми. Окрім того, як вказує апелянт, під час розгляду в суді першої інстанції судом не було досліджено хто являється власником малої архітектурної форми, що розташована за адресою: м.Львів, АДРЕСА_2.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2017р. справу № 914/953/17 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Желіку М.Б. та Марку Р.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2017 р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 26.09.2017р.

В ході судового засідання представникам позивача та третьої особи права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені. Відводів складу суду в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

В судове засідання 26.09.2017 року представник апелянта не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника, яке судом апеляційної інстанції задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.10.2017р.

В судове засідання 17.10.2017 року представник апелянта з'явився, вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення по суті спору.

Представники позивача та третьої особи вимоги апеляційної скарги заперечили та просили суд рішення залишити без змін.

26.09.2017р. скаржником - Фізичною особо-підприємцем ОСОБА_2 подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов»язаних з нею справ № 461/3543/17 та № 462/2933/17.

Розглянувши подане клопотання колегія суддів дійшла висновку про його відхилення, враховуючи наступне:

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Як роз'яснено у п. 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій грунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК України може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, в даному випадку зупинення провадження у справі є правом, а не обов'язком суду, і вирішуючи питання про зупинення або про відмову у зупиненні провадження у справі суд має враховувати обставини конкретної справи.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, що розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Відтак, дослідивши матеріали справи та взявши до уваги усні заперечення представників позивача та третьої особи щодо зупинення провадження у справі, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зупинення апеляційного провадження.

Також, 26.09.2017р. скаржником - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке колегією суддів апеляційної інстанції відхилено, оскільки скаржником в порядку статті 101 ГПК України не доведеного належним чином факту неможливості подання ним відповідних доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом.

Згідно з п.10 ст.10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить надання дозволу на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення.

Відповідно до ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376, тимчасовою спорудою - малою архітектурною формою для здійснення підприємницької діяльності є невелика споруда для здійснення підприємницької діяльності торговельно-побутового призначення, що виконується з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без влаштування заглиблених у грунт фундаментів з розмірами, визначеними діючими нормативними документами.

Згідно п.1.3. Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 4526 від 23.04.2015р (далі - Положення) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з врахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без влаштування фундаменту. Самовільно встановлена тимчасова споруда - тимчасова споруда, яка встановлена за відсутності одного із документів, передбачених цим положенням: ухвали міської ради, договору оренди земельної ділянки чи договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, паспорту прив'язки тимчасової споруди.

Пунктом 1.10. Положення передбачено, що з 01.01.2017 року тимчасові споруди на території м. Львова розміщуються відповідно до договорів оренди окремих конструктивних елементів благоустрою.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного Положення, розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорту прив'язки, плану земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки або договору окремих конструктивних елементів благоустрою. Місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив'язки та плану земельної ділянки або схемі прив'язки.

Відповідно до п.7.1.2. Положення демонтажу підлягають тимчасові споруди самовільно встановлені.

Пунктом 4.24 Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради та її структури, наділено районну адміністрацію повноваженням розглядати та вживати заходів у встановленому міською радою та виконавчим комітетом Львівської міської ради порядку щодо фактів порушенню розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм та літніх майданчиків.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2017 року в результаті проведеного обстеження працівниками КП "Адміністративно-технічне управління" виявлено порушення пункту 20.1.24 Правил благоустрою м. Львова від 21.04.2011 року, затверджених ухвалою Львівської міської ради №376, про що складено протокол №3-023б про адміністративне правопорушення. Суть порушення полягала в самочинному встановленні відповідачем ФОП ОСОБА_2 тимчасової споруди на вул. Вигода, 62 у м. Львові, оскільки дана тимчасова споруда вилучена з Комлексної схеми розміщення тимчасових споруд, що випливає з ухвали Львівської міської ради від 10.11.2016 р. №1216 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 р. №4527 "Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова"".

Адміністративною комісією при Залізничній районній адміністрації винесено постанову №99 від 24.04.2017 року про адміністративне правопорушення вчинене ФОП ОСОБА_2 та постановлено накласти на відповідача штраф у розмірі 1 700,00 грн. Дана постанова не оскаржувалася та набула законної сили.

Керуючись п.7.1.3 та п.7.1.4 ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015року № 4526 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові", п.4.1.4 ухвали Львівської міської ради від 14.07.2016 р. №777 "Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради", Положенням про Залізничну районну адміністрацію, затвердженим рішенням виконкому Львівської міської ради від 01.11.2016 р. №977 (зі змінами), Залізничною районною адміністрацією (позивач у справі) було видане Розпорядження №14 від 11.01.2017р. "Про демонтаж тимчасової споруди встановленої за адресою: м. Львів, вул. Вигода, 62".

В пункті 1 зазначеного розпорядження відповідачу було рекомендовано добровільно демонтувати за власні кошти самовільно встановлену тимчасову споруду за адресою: м. Львів, вул. Вигода, 62 до 11.02.2017р.

Дане розпорядження було надіслано відповідачу листом №32-вих-145 від 13.01.2017р.

В силу приписів ст. 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, виконавчого комітету міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з п. 7.8 ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові" у разі невиконання власником тимчасової споруди вимог п. 7.6. ухвали, районна адміністрація звертається до відповідного суду з позовом про примусовий демонтаж тимчасової споруди, встановленої з порушенням цих правил.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2017 р. та 13.02.2017р. комісією працівників Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради проведено обстеження і виявлено, що спірна тимчасова споруда не демонтована, а розпорядження голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 11.01.2017 р. №14 не виконано.

Відповідно до Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові, затвердженого Ухвалою Львівської міської ради № 4526 від 23.04.2015року не приведено необхідну документацію на розміщення тимчасової споруди за адресою: м. Львів, вул. Вигода, 62 у відповідність до законодавства, а саме: відсутній договір оренди земельної ділянки чи договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, паспорт прив'язки ТС, так як паспорт прив'язки спірної тимчасової споруди, який міститься в матеріалах справи, дійсний до 30.12.2016 року. Відповідачем не надано суду та в матеріаліах справи відсутні докази отримання відповідачем необхідних дозвільних документів на встановлення тимчасової споруди за адресою: м. Львів, вул. Вигода, 62 відповідно до вимог чинного законодавства.

Станом на дату прийняття рішення тимчасова споруда не демонтована (в матеріалах справи відсутні докази протилежного).

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази недійсності вказаного розпорядження голови Залізничної районної адміністрації про демонтаж, а отже, останнє підлягає до виконання.

З огляду на наведене, дослідивши всі докази в їх сукупності, враховуючи те, що рішення про демонтаж об'єкта відповідача є чинним, а відповідач не виконує його в добровільному порядку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог Залізничної районної адміністрації та зобов'язання відповідача демонтувати тимчасову споруду, розташовану за адресою: м. Львів, вул. Вигода, 62.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Зважаючи на викладене, рішення господарського суду відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні господарського суду Львівської області від 18.07.2017р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2017 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2017 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.1,21,22,33,34,43,49,91,99,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів, вх.№ 01-05/4198/17 від 05.09.2017р. - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2017р. у справі № 914/953/17 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.105 ГПК України 20 жовтня 2017р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.

суддя Желік М.Б.