АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

17 жовтня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого – судді Кулянди М. І.,  

суддів: Міцнея В.Ф., Половінкіної Н.Ю.,

секретар Чубрей І.І.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 серпня 2017 року про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної медичної установи «Міська дитяча клінічна лікарня м. Чернівці» про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

Позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу № 73 від 25 липня 2017 року, виданого адміністрацією міської дитячої клінічної лікарні м.Чернівці щодо зміни істотних умов праці. Також просила заборонити адміністрації міської дитячої клінічної лікарні м.Чернівці видавати накази відносно ОСОБА_1, окрім наказів про лікування та відпустки, до розгляду даної справи по суті.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 серпня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На вказану ухвалу ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник Комунальної медичної установи «Міська дитяча клінічна лікарня м. Чернівці» вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід №22-ц/794/1122/17 Головуючий у 1-й інстанції Стоцька Л.А.

Категорія 30 Доповідач Кулянда М.І.

відхилити, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що обраний позивачем вид забезпечення позову не відповідає заявленим позовним вимогам, а тому не може бути застосований судом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на нормах процесуального права.

Згідно з ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Інститут забезпечення позову застосовується у цивільному процесі з метою забезпечення подальшого виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу, у разі існування підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться в п. 4 указаної постанови, суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вимога позивача зупинити дію наказу № 73 від 25 липня 2017 року, виданого адміністрацією міської дитячої клінічної лікарні м.Чернівці є такою, що суперечить загальним підставам прийняття заходів забезпечення позову в цивільному процесі. Крім того, на момент її подання суду першої інстанції виходила за межі заявлених позовних вимог та предмета доказування по справі, і стосувалася наказу, який ще не діяв.

Також позивач просив суд першої інстанції заборонити адміністрації міської дитячої клінічної лікарні м. Чернівці видавати накази відносно ОСОБА_1, окрім наказів про лікування та відпустки, до розгляду справи по суті. Однак, така заборона буде втручанням у внутрішню діяльність установи.

На підставі наведеного та керуючись ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Першотравневого районного суду м.Чернівці від 30 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_4

Судді: (підпис) ОСОБА_5

(підпис) ОСОБА_6

З оригіналом згідно: