- 1 -
№ 2-а-12/11-0407
П О С Т А Н О В А
Іменем України
20.04.2011р. м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Литвинової Р.А., при секретарі Заіка А.В.,
за участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську Дніпропетровської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного інспектора праці територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю ОСОБА_3 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 850.00грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-6 КУпАП,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до державного інспектора праці територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю ОСОБА_3 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 850.00грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-6 КУпАП, в якому зазначає наступне.
Вказана постанова винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 04-02-80/26/13 від 03.06.2010 року, складеного також відповідачем. На думку позивача, постанова є незаконною в зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому вона підлягає скасуванню.
Постанова винесена без її участі, незважаючи на те, що її неявка була з поважних причин, тому розгляд справи необхідно було відкласти, про що вона просила відповідача.
Факти, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові у справі про адміністративні правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи. Вона притягнута до адміністративної відповідальності за невиконання припису №04-02-80/30-30 від 29.04.2010 року. Підставою для такого висновку зазначено акт перевірки № 04-02-80/30 від 29.04.2010 року.
Основною причиною складення акту та припису стало те, що ніби-то 28.04.2010 року в належному їй магазині «Євросвіт»в м. Вільногірську по вул. Леніна, 45 обов`язки менеджера виконувала ОСОБА_4, з якою нею не було укладено письмового трудового договору. При цьому не було враховано, що ОСОБА_4 за власною ініціативою проходила стажування для своїх майбутніх потреб і сама не бажала найматись до неї на роботу і укладати письмовий трудовий договір.
Після проведеної 28.04.2010 року перевірки вона знову запропонувала ОСОБА_4 укласти з нею трудовий договір найманого працівника, на що вона згоди не дала. Тому вона 12.05.2010 року подала до Вільногірського міського центру зайнятості звіт про наявність вакансій, що підтверджує її бажання мати найманого працівника і укласти з ним трудовий договір.
З центру зайнятості їй ніякі працівники не направлялись.
26.05.2010 року відповідач склав акт повторної перевірки № 04-02-80/36, в якому було зазначено, що вона не виконала його припис, не надавши інформацію стосовно укладення з ОСОБА_4 трудового договору. Фактично в цей день ніякої перевірки не було, з актом вона не знайомилась, про що свідчить відсутність її підпису в цьому акті. Таким чином, з її боку не вбачається ніяких порушень трудового законодавства України.
Оскаржувана постанова отримана нею 15.06.2010 року, що підтверджується копією поштового конверта, тому вона з поважних причин пропустила строк для оскарження постанови і просить його поновити та скасувати зазначену постанову, складену відповідачем.
- 2 -
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов та викладені в його обґрунтування доводи. Зокрема, представник позивача зауважила на тому, що не всі особи, на яких посилався відповідач в складених ним документах стосовно вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, були присутніми при проведенні перевірок в належному їй магазині. Вона також пояснила, що позивач докладала заходів для підбору працівника для роботи менеджером в магазині шляхом розміщення оголошень при вході в магазин та на телебаченні. В серпні 2010 року центром зайнятості населення такого працівника було направлено, з ним ОСОБА_1 укладено трудовий договір, який зареєстровано в міському центрі зайнятості.
На думку представника позивача остання була незаконно піддана адміністративному стягненню відповідачем, тому просить скасувати постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності. Також вона просить поновити позивачу строк на звернення до суду з даним позовом, оскільки позивачем із запізненням було отримано копію оскаржуваної постанови.
Відповідач в судовому засіданні висловив категоричні заперечення проти позову, які ним викладено письмово та приєднано до матеріалів справи. Зокрема, він зауважив на тому, що позивач з 2008 року порушує вимоги трудового законодавства щодо найманих працівників, з 2008р. нею укладено всього два трудових договори, позивач порушує право працівника на гідну оплату його праці. На його запитання при проведенні перевірки найманий працівник відповіла, що вона отримує мінімальну заробітну плату, але працює без оформлення, що і було зафіксовано в складених ним документах. Позивач не виконала його припис, що підтвердила в судовому засіданні. Про засідання комісії їй було завчасно відомо, а повідомлення на пошті вона не отримувала умисно.
Найманого працівника позивач оформила лише після втручання прокурора м. Вільногірська, якому він повідомив про допущені позивачем порушення норм трудового законодавства.
Відповідач просив залишити позов ОСОБА_1 без задоволення.
ОСОБА_4, допитана в судовому засіданні в якості свідка, суду показала, що вони з ОСОБА_1 є друзями. Дійсно, вона працювала в магазині «Євросвіт», який належить позивачу, вона бувала там по кілька годин на день, відповідала на телефонні дзвінки. Вона проходила там навчання по пластиковим конструкціям. Конкретно її ніхто з ОСОБА_1 не стажував, вдень інколи в магазині був чоловік ОСОБА_1, а з 17 до 19 годин –ОСОБА_1. За час стажування вона грошей не отримувала, про заробітну плату мова не йшла, трудовий договір вона укладати відмовилась.
Свідок ОСОБА_5В суду показав, що він працює в Управлінні пенсійного фонду в м. Вільногірську. Був випадок, коли він приймав участь при проведенні перевірки у позивача, де було виявлено найманого працівника, з яким не було укладено трудового договору. Вони викликали керівника (ОСОБА_1), яка запевнила їх в тому, що після цього випадку все оформить належним чином. Однак, при повторній перевірці були виявлені такі самі порушення. Ними було задано запитання найманому працівнику щодо заробітної плати, на яке вона відповіла, що їй обіцяли платити мінімальну заробітну платі.
Приватний підприємець запевнила їх, що дівчина знаходиться на стажуванні і за цей час отримує заробітну плату, обіцяла її оформити.
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона працює у Вільногірському міському центрі зайнятості і що згідно плану вони разом з інспектором праці ОСОБА_3 проводили перевірку приватних підприємців щодо дотримання трудового законодавства. 29.04.2010 року вони були в магазині ОСОБА_1, де працювала ОСОБА_4, яка сказала їм, що вона проходить стажування. Вони запросили ОСОБА_1, яка це підтвердила.
Коли вони проводили перевірку другий раз, в магазині також працювала ОСОБА_4, і знову без оформлення трудового договору. ОСОБА_1 їм сказала, що ОСОБА_4 проходить стажування і вона не може допустити її до роботи. Їй відомо, що ОСОБА_1 надавала заявку на вакансію, але на 0.25 ставки, що не відповідає вимогам законодавства і по виставленим нею вимогам та на таку заробітну плату практично неможливо знайти працівника. У ОСОБА_1 відсутні трудові договори з найманими працівниками до 20.08.2010 року, до цього в листопаді 2008 року були частково. Вона може підтвердити, що 03.06.2010 року всі члени комісії були у виконкомі, на засідання повинна була прийти ОСОБА_1 і вони на неї чекали, але вона не з`явилась, були якісь її пояснення, але вона точно не пам`ятає.
Свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона працює в УПСЗН. При Вільногірсь -
- 3 -
кому міськвиконкомі існує комісія по легалізації робочих місць, членом якої вона являється. В квітні і червні 2010 року були планові перевірки, також проводили таку перевірку в магазині «Євросвіт». За робочим столом там знаходилась фахівець, але вона не була оформленою на цій роботі. Як виявилось, - вона перебуває на стажуванні. Коли вони викликали ОСОБА_1, то спочатку вона себе вела не дуже зрозуміло, потім сказала, що цей працівник знаходиться у неї в магазині на стажуванні і вона обіцяла її оформити. Розмір заробітної плати вона назвала мінімальним, який не відповідає характеру виконуваної працівником роботи. Згодом вона ще раз приймала участь у проведенні перевірки в цьому магазині, ситуація була аналогічною. Коли це було, - вона точно не пам`ятає, в червні 2010р. вона була на лікарняному.
Свідок ОСОБА_8 суду показала, що вона працює в податковій інспекції в м. Вільногірську. Вона приймала участь при проведенні перевірки в магазині «Євросвіт», їм представилась менеджером гр-ка ОСОБА_4. На їх запитання вона повідомила, що працює в магазині без перерви на обід та вихідних, про трудові відносини вона нічого не підтвердила, про стажування нічого не пояснювала. На запитання, - чому вона стажується без присутності приватного підприємця, - вона також нічого не відповіла.
ОСОБА_1 їм говорила, що буде оформляти цього працівника, але коли 10.08.2010р. була знову перевірка, то ОСОБА_4 так і не була оформлена. На їх запитання вона ніби казала, що отримує там мінімальну заробітну плату, їй обіцяли платити мінімальну заробітну плату. Вона їм не говорила, що вона не бажає оформляти трудовий договір з ОСОБА_1.
Свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона працює у Вільногірському міськвиконкомі. Вона була у складі комісії при проведенні двох планових перевірок у магазині «Євросвіт». Перший раз 28.04.2010 року їм представилась та назвала себе менеджером ОСОБА_4. Вона сказала, що трудовий договір з нею не укладався, працює вона два тижні, стажується, їй обіцяли заробітну плату розміром 1.5 тис.грн. Пізніше підійшла ОСОБА_1, сказала, що дівчина стажується, трудового договору з нею не укладали. При повторній перевірці надавались такі самі пояснення. Вона точно не пригадує про розмір заробітної плати, але ніби йшла мова про мінімальну заробітну плату. ОСОБА_1 не захотіла з ними розмовляти по телефону.
Також свідок пояснила, що приблизно 25.05.2010 року вона ходила знову в магазин «Євросвіт»робити фотографію робочого дня, на робочому місці була та ж сама працівник –ОСОБА_4.
Свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона працює в УПСЗН. Вона була присутньою при проведенні повторної перевірки магазину ОСОБА_1. На робочому місці була ОСОБА_4, документів про її трудові правовідносини з ОСОБА_1 вона їм не надала. Висновок такий, що ОСОБА_1 на першу перевірку не відреагувала. Працівник магазину ОСОБА_4 неохоче відповідала на запитання членів комісії, було помітно, що вона ніби боїться говорити, лише сказала, що отримує мінімальну заробітну плату, який точно розмір –вона зараз не може пригадати.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та надавши у сукупності оцінку всім доказам у справі, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1
Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникли внаслідок дії суб’єкта владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної фізичної особи, а саме з факту винесення суб’єктом владних повноважень постанови про притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності.
Суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи та показів допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 витікає, що 28.04.2010р. та 26.05.2010р. в належному позивачеві магазині «Євросвіт»відповідачем були проведені перевірки дотримання вимог трудового законодавства, зокрема щодо найманих працівників.
В ході вказаних перевірок було встановлено, що обидва рази на робочому місці продавця (менеджера) знаходилась гр-ка ОСОБА_4, яка назвала себе та пояснила, що вона працює в даному магазині, отримує мінімальну заробітну плату, трудову угоду з нею не укладено.
Доводи позивача стосовно того, що зазначена особа проходить стажування, нею не були обгрунтовані, жодних доказів щодо навчання чи стажування суду надано не було і, як вона
- 4 -
сама пояснила суду, вона не має відповідної ліцензії для проведення навчання чи стажування.
За результатами перевірки 29.04.2010 року відповідачем у справі було внесено припис №04-02-80/30-30, відповідно до якого ОСОБА_1 в строк до 13.05.2010р. зобов`язана була письмово інформувати інспектора праці про вжиті заходи щодо його виконання.
В зазначеному приписі містилось застереження, - що при невиконанні законних вимог державних інспекторів праці щодо усунення порушень законодавства про працю службова особа, винна у цьому, може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ст.188-6 КУпАП.
З даним приписом позивач ознайомлена особисто, про що свідчить її підпис (а.с.7-зворот).
До зазначеної дати ОСОБА_1 письмово не інформувала інспектора праці про вжиті заходи щодо виконання припису, що послугувало підставою для накладення на неї адміністративного стягнення, а саме –відповідачем 03.06.2010року було складено протокол по справі про адміністративне правопорушення та винесена постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що вона була позбавлена можливості приймати участь при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно неї 03.06.2010 року. Її доводи стосовно цього є непереконливими та не обгрунтованими. Як вбачається з помітки працівника поштового відділення, 29.05.2010р. за її адресою залишено повідомлення про необхідність отримати направлений на її адресу рекомендованим відправленням лист, однак до 03.06.2010р. вона цього не зробила і лист не отримала. Отримавши його вранці 03.06.2010р. і будучи обізнаною в тому, що відносно неї буде розглядатись справа про адміністративне правопорушення, вона не з`явилась до міськвиконкому, тобто за місцем розгляду справи, а надала факсом прохання про перенесення слухання справи. Поважності причин або іншого обґрунтування цього клопотання нею надано не було, про що 03.06.2010р. було комісійно складено акт (а.с.14).
Аналогічним чином позивач поступила і при отриманні копії оскаржуваної нею постанови. 11.06.2010 року, вона, будучи повідомленою про те, що на її ім`я надійшов рекомендованою поштою лист від інспектора праці, вона не доклала заходів до своєчасного отримання цього листа. Отримала вона його лише 15.06.2010 року, при цьому не маючи на це будь-яких поважних причин (відсутність в місті, хвороба та інше).
Таким чином, вона свідомо, без будь-яких поважних причин не скористалась своїм правом бути присутньою при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно неї.
Посилання представника позивача на той факт, що у протоколі №04-02-80/26/13 від 03.06.2010р. помилково зазначено «ТОВ «Наташа»та прізвище ОСОБА_11, правового значення для вирішення даного спору не мають, оскільки викладені далі порушення сформульовано вірно та вони стосувались саме ОСОБА_1, а не будь-якої іншої особи.
Не залишено поза увагою суду і той факт, що позивач недобросовісним чином використовує свої процесуальні права. Так, в позові вона зазначає, що їй було відомо про те, що ОСОБА_4 для своїх власних майбутніх потреб проходить в належному їй магазині стажування (чи навчання), але в той же час вона запевнила відповідача та осіб, що приймали участь при проведенні першої перевірки, в тому, що вона укладе з ОСОБА_4 трудовий договір.
Повідомлення про наявність вакансій в центр зайнятості вона надала вже в період спливу терміну для виконання припису. Про те, що нею приймались будь-які інші заходи, про які вона наголошувала в судовому засіданні, переконливих доказів її діям в судовому засіданні не надано.
Є наглядним той факт, що навіть на момент розгляду даної справи позивачем не надано переконливих доказів в обґрунтування того, що припис інспектора праці нею виконано.
Згідно ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Стаття 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю та загально -
- 5 -
обов’язкове державне соціальне страхування.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Шляхом допиту в судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 встановлено факти неодноразових порушень позивачем ОСОБА_1 вимог законодавства України про працю.
Зауваження представника позивача стосовно того, що підписи не всіх свідків є в складених відповідачем документах (протоколах та актах перевірок) є безпідставними. Всі перелічені свідки підтвердили в судовому засіданні наявність беззаперечного факту, а саме : факту неодноразового порушення ОСОБА_1 вимог законодавства про працю, невиконання нею законних вимог державного інспектора праці щодо усунення раніше виявлених ним порушень законодавства про працю та загальнобов’язкове державне соціальне страхування.
Всі перелічені свідки надали чіткі, обґрунтовані показання, які повністю координуються між собою і будь-яких розбіжностей в показаннях свідків судом встановлено не було, будь-яких сумнівів у їх правдивості у суду не виникало.
До того ж присутність вказаних осіб (тобто свідків) при проведенні перевірок не заперечувалась позивачкою. В її поясненні на ім’я прокурора м. Вільногірська вона власноручно зазначила, що 28.04.2010р. державним інспектором праці ОСОБА_3 сумісно з посадовими особами міського центру зайнятості населення, УПСЗН, управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську, об’єднаної державної податкової інспекції та міськвиконкому була проведена перевірка її магазину з питання дотримання законодавства про працю (а.с.18).
Оцінюючи в сукупності зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що суб’єкт владних повноважень - інспектор праці Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області ОСОБА_3 при винесенні постанови № від 03.06.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.188-6 КУпАП та накладенні на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., діяв обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, добросовісно, з повідомленням порушника про дату та місце розгляду справи, яка своїм правом прийняти участь у розгляді справи свідомо не скористалась, для розгляду справи про адміністративне вона не прибула, причини неявки не повідомила. Саме по собі клопотання щодо відкладення розгляду даної справи на інший час нічим не обґрунтовано, воно є формальним, голослівним, без викладення будь-яких поважних причин.
З огляду на вищенаведене суд не приймає до уваги твердження позивача та її представника щодо відсутності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого статтею 188-6 КУпАП, за скоєння якого позивач була справедливо притягнута до адміністративної відповідальності.
Наведені державним інспектором праці факти вчинення позивачем порушень законодавства про працю знайшли своє підтвердження та позивачем спростовані не були.
В запобігання порушення прав позивача суд знаходить можливим поновити позивачу строк на звернення до суду з даним позовом, не зважаючи на те, що їй було достовірно відомо про те, що необхідно отримати на поштовому відділенні лист, направлений рекомендованою поштою на її ім’я державним інспектором праці.
Стосовно судових витрат суд приймає до уваги той факт, що позивачем при подачі даного позову було зайво сплачені кошти, які суд вважає за можливе повернути шляхом винесення відповідної ухвали.
Керуючись ст.ст.2, 9, 71, 86, 87, 94, 158-163, 167, 171-2, 185, 186, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Поновити позивачеві ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для подання адміністративного позову.
- 6 -
ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову до державного інспектора праці територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю ОСОБА_3 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 850.00грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-6 КУпАП, відмовити.
Зайво сплачені позивачем при подачі адміністративного позову судові витрати повернути ухвалою суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то 10-денний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови суду буде виготовлено після 25.04.2011 року.
Суддя Р.А. Литвинова