Справа № 362/4089/16-ц Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Г. М.

Провадження № 22-ц/780/4540/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 43 18.10.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

18 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Мельника Я.С., Ігнатченко Н.В.,

при секретарі: Волошину В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на  рішення   Васильківського міськрайонного суду Київської області від  26 липня 2017 року у справі за позовом  ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 про виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи її тим, що відповідно до договору купівлі - продажу від 08 грудня 2015 року, квартира №2 в жилому будинку за №12 по вул. Мічуріна в м. Василькові Київської області є його приватною власністю. Після придбання квартири він мав намір вселитися в дане жиле приміщення, але виявив, що в квартирі без жодних правових підстав перебувала відповідач ОСОБА_3. Пред'явивши документи про право власності на квартиру, він пояснив, що дана квартира необхідна йому і його родині для проживання, а також, що він має намір терміново розпочати ремонт в придбаній квартирі, так як з 2012 року в квартирі було відключено газове опалення та постачання електроенергії і попросив відповідача звільнити приміщення. Але відповідач почала стверджувати, що вона є власницею будинку, що успадкувала даний будинок за заповітом після смерті ОСОБА_4 і що в неї є всі документи, які свідчать, що даний будинок належить їй, проте по даний час відповідач жодних документів не пред'явила. Він неодноразово, усно вимагав звільнити приміщення квартири, оскільки придбане ним жиле приміщення необхідне для проживання йому та його родині, він бажає вселитися в нього зі своєю сім'єю, але не може до сих пір цього зробити через те, що відповідачка не бажає добровільно звільнити приміщення. Договір найму з відповідачкою не укладався. Відповідачка в будинку не зареєстрована, не оплачує ніяких комунальних платежів, самовільно підключила електроенергію, яку використовує для обігріву та готування їжі, займає приміщення самоправно. Від бувшого власника даної квартири йому відомо, що його батько ОСОБА_5 на день своєї смерті (26.11.2012р.) проживав в квартирі разом зі своєю матір’ю - ОСОБА_4. Його дружина ОСОБА_3, протягом останніх понад 6 років проживала окремо від нього, за місцем своєї реєстрації, в своєму будинку по вул. Ломоносова № 921 в місті Василькові, Київської області і що шлюбні відносини батько з нею не підтримував і спільне господарство вони не вели. Після смерті батька вона самовільно заселилась в квартиру, створила жахливі умови для його бабусі - матері батька, що змусило його звернутись з заявами в прокуратуру, міську раду та органів соціального захисту населення. Проте, через 20 днів після смерті сина ОСОБА_4 померла, а ОСОБА_5Д залишилась проживати в її будинку. Відповідачка не бажає добровільно звільнити незаконно зайняту квартиру і продовжує в ній мешкати, він вимушений звернутись з даним позовом до суду оскільки своїми діями відповідачка створює йому перешкоди в користуванні квартирою, яка належить йому на праві власності. У зв’язку з цим виселити ОСОБА_3 з належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2017 року в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове, по суті позовних вимог, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідачка фактично прийняла спадщину після померлого чоловіка та його матері та іншого житла немає.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач є членом сім’ї позивача у розумінні законодавства України, тому до спірних правовідносин має застосовуватися ст.157 ЖК України.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що ОСОБА_6 помер 08 січня 1998 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть повторно виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, який є сином ОСОБА_5 (а.с.59).

Відповідно до свідоцтва про смерть повторно виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, ОСОБА_5 помер 26 листопада 2012 року (а.с.57).

ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ИГ №791729, повторно виданого Архангельським територіальним відділом агентства РАЦС Архангельської області (а.с.58).

Згідно рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 28 березня 2016 року №133 про впорядкування поштової адреси квартири «АДРЕСА_2», змінено поштову адресу квартири з «АДРЕСА_3» на «АДРЕСА_4» (а.с.8).

Відповідно до довідки Васильківського районного відділу ЦДМС України в Київській області №1706 від 10 вересня 2015 року ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 12 серпня 2006 року знятий з реєстрації місця проживання як померлий за адресою: АДРЕСА_5.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 06 грудня 2012 року знятий з реєстрації місця проживання як померлий за адресою: АДРЕСА_6.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 11 січня 2013 року знята з реєстрації місця проживання як померла за адресою: АДРЕСА_5.

За обліками Васильківського РВ УДМС України в Київській області громадянин: ОСОБА_9, не значиться (а.с.9).

Відповідно до акту житлових умов у квартирі АДРЕСА_7, складеного депутатом Васильківської міської ради, Київської області ОСОБА_10 від 14 червня 2016 року, неодноразово обстежено житлові умови в зазначеному будинку та встановлено: за даною адресою були зареєстровані та проживали до дня своєї смерті: ОСОБА_8, який помер 11 січня 2006 року, ОСОБА_5 його син, який помер 26 листопада 2012 року, ОСОБА_4, дружина ОСОБА_8 та мати ОСОБА_5, яка померла 20 грудня 2012 року, ОСОБА_9 (син ОСОБА_5О.), який помер 08 січня 1998 року.

На день своєї смерті ОСОБА_5 проживав по вищезазначеній адресі разом з своєю матір’ю - ОСОБА_4.Після смерті ОСОБА_5 (26 листопада 2012 року) в квартиру самовільно заселилася дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_3, з якою ОСОБА_5 останні 6 років і до своєї смерті не проживав, син ОСОБА_5 дізнавшись про смерть батька приїхав з Росії у Васильків і побачивши жахливі, нелюдські умови, які створила для бабусі, матері його батька, ОСОБА_4 мачуха ОСОБА_5Д, самовільно заселившись в квартиру після смерті батька, звертався з заявами до прокуратури, міської ради та органів соціального захисту населення, проте через 20 днів після смерті сина ОСОБА_4 померла, а ОСОБА_3 залишилась проживати в її будинку (а.с.10).

З довідки виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 19 жовтня 2015 року про реєстрацію вбачається, що за адресою АДРЕСА_8 були дійсно зареєстровані та проживали до дня смерті ОСОБА_8, його онук ОСОБА_9, його син ОСОБА_5, його дружина – ОСОБА_4 (а.с.80).

Відповідно до довідки Комунального підприємства Київської обласної ради «Васильківського міжрайонного бюро технічної інвентаризації» від 31 січня 2013 року №17, станом на 31 січня 2013 року по м. Василькові згідно єдиного реєстру нерухоме майно зареєстровано на ім’я: ОСОБА_8 – 1/4 част., ОСОБА_4 – 1/4 част., ОСОБА_5 – 1/4 част., ОСОБА_9 – 1/4 част. квартири АДРЕСА_9 (а.с.75).

Згідно дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 березня 1993 року квартира за адресою: АДРЕСА_10 належить у формі приватної спільної власності: ОСОБА_8 – 1/4 част., ОСОБА_4 – 1/4 част., ОСОБА_5 – 1/4 част., ОСОБА_9 – 1/4 част. квартири АДРЕСА_9 (а.с.76).

Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 листопада 2015 року спадкоємцем майна ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, який помер 26 листопада 2012 року є його син ОСОБА_7, яке складається з 3/4 часток квартири під номером 2, що знаходиться в м. Василькові Київської області по вул. Мічуріна в будинку під номером 12 (а.с.96).

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 листопада 2015 року вбачається, що ОСОБА_5, прийняв, але не оформив своїх прав на спадкове майно після смерті ОСОБА_9 (помер у 1998) та ОСОБА_8 (помер у 2006) (а.с.96).

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №42022872 від 05 листопада 2015 року ОСОБА_7 є власником 3/4 частки квартири АДРЕСА_9 (а.с.97).

Встановлено, що 08 грудня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_7 громадянин ОСОБА_11 Федерації, від імені якого по довіреності діяла ОСОБА_12 передав у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_11, що знаходиться у м. Василькові Київської області (а.с.6).

З витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 49376001 від 08 грудня 2015 року ОСОБА_2 є власником квартири №2 за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Мічуріна, 12 (а.с.7).

Також встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області серії І-ОК №019851, вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_13, 28 лютого 2006 року зареєстрували шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис за №69 (а.с.111).

Згідно довідки депутата Васильківської міської ради Київської області ОСОБА_14 від 26 січня 2013 року ОСОБА_3 з 1985 року проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, вона вела спільне господарство та доглядала за чоловіком ОСОБА_5, померлого 26 листопада 2012 року (а.с.109).

Відповідно до довідки депутата Васильківської міської ради УІІ скликання ОСОБА_15 від 23 травня 2017 року вих. №540 вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, але фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.108).

Відповідно до листа приватного нотаріуса Васильківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_16 від 04 листопада 2016 року №522/01-16 видати дублікат заповіту неможливо, оскільки заповіт нею від імені ОСОБА_4 не посвідчувався (а.с.115).

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім’ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім’ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім’ї.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного ОСОБА_1 України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14.

Відповідно до ч.3 ст.116 Житлового Кодексу Української РСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, з 08 грудня 2015 року власником квартири № 2 є позивач ОСОБА_2, тобто право власності на вказану квартиру за ОСОБА_7 припинилося, а отже члени його сім’ї, зокрема ОСОБА_3, втратила право на користування вказаним жилим приміщенням.

Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач набула права проживання у квартирі у межах правовідносин з попереднім власником, та оскільки законодавство не передбачає перехід прав і обов’язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім’ї колишнього власника, дійшов необґрунтованого і помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Також, в оскаржуваному рішенні суд помилково зазначає про те, що відповідач фактично прийняла спадщину після померлого чоловіка – ОСОБА_5, оскільки, у відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а предметом вказаного позову є виселення особи із житлового приміщення.

Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити с положень ст. 391 ЦК України ЦК України, тобто позивач як власник нерухомого майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідач не є членом сім’ї позивача, а отже порушує права позивача у користуванні власністю.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від  26 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Виселити ОСОБА_3 з належної ОСОБА_2 на праві власності квартири АДРЕСА_12 без надання іншого житлового приміщення.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: