- 1 -
№ 2-а-23/11-0407
П О С Т А Н О В А
Іменем України
14.01.2011р. м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Литвинової Р.А., при секретарі Заіка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську Дніпропетровської області в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора ДПС БДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що згідно викладених в протоколі та постанові обставин його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 08.11.2010р. о 19.45год. в м. Дніпропетровську по вул. Криворізьке шосе, керуючи а.м. Ваз д.н. НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 88 км/год, чим перевищив швидкість на 28 км/год в населеному пункті і порушив п.12.4 ПДР України.
Згідно оскаржуваної постанови серії АЕ № 029965 від 08.11.2010р. і протоколу про адміністративне правопорушення факт порушення зафіксовано приладом «Візир». Позивач висловив заперечення проти протоколу про адміністративне правопорушення, але інспектор ДАІ на його заперечення не відреагував.
Позивач вважає складену відносно нього постанову незаконною в зв’язку з порушенням працівником ДАІ норм процесуального права і невідповідністю його висновків фактичним обставинам справи. Постанову було складено на підставі вимірювання швидкості автомобіля позивача приладом «Візир», що, на думку позивача, є незаконним і не може бути належним доказом по справі. Інших доказів в обґрунтування наявності вини позивача відповідач не надав, заперечення позивача він не врахував та ігнорував і безпідставно притягнув позивача до адміністративної відповідальності.
Позивач просить задовольнити його позов, визнати незаконною та скасувати вказану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та визнати протиправними дії відповідача по складанню даної постанови. Він просить розглядати дану справу без його участі в зв`язку з тим, що працює в кар`єрі Вільногірського ГМК і фізично не може з`явитись до суду, про що він зазначив в позові.
Відповідач також надав заяву про розгляд справи за його відсутності через його постійну зайнятість на роботі. Він зазначив в заяві, що вважає адміністративний матеріал складений ним правомірно та обґрунтовано, з позовом не згоден, просить врахувати строки оскарження даної постанови з урахуванням терміну давності (а.с.15).
Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Надаючи юридичну оцінку обставинам даної справи, суд керується наступними нормами права.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), неупереджено, добросовісно,
- 2 -
розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
За змістом оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення від 08.11.2010р. серії АЕ1 № 029965 (а.с.4) ОСОБА_1 08.11.2010р. о 19.45год. в м. Дніпропетровську по вул. Криворізьке шосе, керуючи а.м. Ваз д.н. НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 88 км/год, чим перевищив швидкість на 28 км/год в населеному пункті, за що на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 грн. При цьому відповідачем в постанові не зазначено, - який пункт ПДР України порушено позивачем, це зазначено лише в протоколі про адміністративне правопорушення.
Оригінали протоколу та постанови витребувано за ініціативою суду. Однак, адміністративний матеріал ВДАІ Верхньодніпровського району не було надано, а ВДВС Вільногірського міського управління юстиції повідомив на запит суду, що постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на виконання не надходила.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 251 цього ж Кодексу доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показанням технічних приладів та технічних засобів , що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото–і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Будь-яких доказів в підтвердження вини позивача відповідачем не надано, конкретних заперечень проти позову він не надав, його твердження є голослівними та непереконливими, вони не спростовують заперечення позивача проти постанови. Складена ним постанова побудована на його односторонньому баченні ситуації, що є неприпустимим. Відповідач безпідставно вказує на пропуск позивачем строку на оскарження постанови, адміністративний позов подано до суду через два дні після складання протоколу та винесення постанови відносно позивача.
Тобто, як слідує з матеріалів справи, відповідачем не надані належні докази, передбачені ст.ст. 251, 258 КУпАП того, що позивачем було здійснено правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення від 08.11.2010р. серії АЕ1 № 164546, і постанова від 08.11.2010 р. серії АЕ1 № 029965 були складено відповідачем на підставі фотозйомки, здійсненої приладом «Візир», але відповідно до
- 3 -
вимог ст.14-1 КУпАП адміністративна відповідальність в цьому випадку настає у разі фіксації правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху спеціальними засобами, працюючими в автоматичному режимі, а на зазначеному в постанові відрізку шляху, як вказав позивач, немає спеціальних засобів, працюючих в автоматичному режимі, і відео зйомка застосовувалась інспектором ДАІ (відповідачем) в ручному режимі і невідомо в якому місці.
Постановою Окружного адміністративного Суду м. Києва від 19.02.2010р. (справа №2в-4268/09/2670) визначено, що дії Міністерства внутрішніх справ України та Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з використання радіолокаційних відео записуючих вимірювачів швидкості «Візир»з метою виявлення та фіксування порушень Правил дорожнього руху України є протиправними, оскільки вчинені всупереч вимог ст.11 Закону України «Про міліцію». Суд дійшов висновку, що до прийняття нормативно-правового акту, яким буде надано право Міністерству внутрішніх справ України та Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України використовувати для виявлення та фіксування порушень Правил дорожнього руху радіолокаційні відео записуючі вимірювачі швидкості слід заборонити.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідачем ОСОБА_2 не з’ясовано обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, у тому числі: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, не з’ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідач не зазначив доказів в підтвердження вини позивача.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»роз’яснюється, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім відводів. Як було зазначено вище, відповідачем в постанові навіть не зазначено, - який пункт ПДР України порушено позивачем.
Доводи позивача про те, що він не порушував ПДР на вказаному відрізку шляху, суд вважає такими, що відповідають дійсності, оскільки до постанови не приєднані інші докази, зокрема пояснення свідків. Крім цього, при винесенні постанови порушені права позивача, передбачені ст. 268 КпАП України , тому що він має право : знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката.
В порушення вимог по складанню вказаних процесуальних документів, інспектором ДАІ ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в постанові не зазначено конкретно відрізок шляху, назву населеного пункту, де позивач порушив ПДР України та перевищив швидкість руху. Також не зрозумілим є час, коли призначено розгляд справи та складання постанови –зазначено, що справа буде розглядатись «08.11.2010р. о 26год.00хв.».
Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (перевищення водієм транспортного засобу швидкості руху), у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження, крім того відповідачем не було надано доказів відповідно до правомірності свого рішення.
Позовні вимоги в частині скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими, законними, тому суд дійшов до впевненого висновку про їх задоволення.
Відповідно до частини 5 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України судові витрати по даній справі в розмірі 03.40грн. слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст.2, 9, 71, 86, 87, 94, 158-163, 167, 171-2, 185, 186, 254 КАС України, ст.ст. 33 ч.2, 251, 252,256, 268, 280, 283, 284, 288 ч.5 КУпАП, суд
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС
- 4 -
ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про скасування постанови серії АЕ1 № 029965 від 08.11.2010р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення АЕ1 № 029965 від 08.11.2010р., винесену інспектором ДПС БДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260.00 грн., а дії відповідача по складанню вказаної постанови визнати неправомірними.
Судові витрати у справі у вигляді судового збору в сумі 03.40грн. покласти на рахунок держави.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення, вона є остаточною і оскарженню не підлягає.
Копію постанови надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам не пізніше 3-х днів після її складення в повному обсязі.
Суддя Р.А.Литвинова