АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа № 760/7570/16-ц Головуючий у 1 інстанції Шевченко Л.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/573/2017 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача Антоненко Н.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І., при секретарях Юрченко А.В., Станішевській Б.В.,

за участю позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, яка на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_5, на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково: з ОСОБА_5 на її користь стягнуто 1 141 458,17грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено; вирішено питання розподілу судових витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розписки від 08.11.2014 ОСОБА_5 взяв у ОСОБА_3 у борг грошові кошти у сумі 40 000 доларів США та зобов'язався повернути їх у строк до 01.02.2015, а у разі неповернення коштів у вказаний строк зобов'язався виплачувати 1% на місяць від неповернутої суми. Свої зобов'язання за договором відповідач не виконав.

Вважаючи складену відповідачем розписку належним доказом його боргових зобов'язань перед позивачем, суд уважав доведеними і обгрунтованими позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 40000дол США, що станом на день ухвалення рішення складає 992572,32грн (40000дол США х 24,814308грн), та 148885,85грн як 1% на місяць від неповернутої суми (40000дол х 1% х 15 місяців х 24,814308грн), у зв'язку з чим задовольнив позовні вимог частково.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, а також що він не писав розписку, на підставі якої з нього стягнуто суму боргу на користь позивача.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач та його представник просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Позивач та його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили її відхилити, залишивши без змін законне і обгрунтоване рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, що посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Крім того, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як факт його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що розписка як письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, - грунтується на встановлених судом обставинах і нормах матеріального закону.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Правильно встановлено судом першої інстанції, що факт отримання ОСОБА_5 грошей в борг у ОСОБА_3 підтверджується борговою розпискою від 08.11.2014, копія якої, звірена з оригіналом, міститься на аркуші справи 4.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він не позичав гроші у ОСОБА_3 та не писав боргову розписку, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні: відповідно до Висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №2708/17-32/2709/17-33 від 17.08.2017 рукописний текст (крім рукописного запису ОСОБА_7) та підпис від імені ОСОБА_5, що містяться у розписці від 08.11.2014, виконані ОСОБА_5 без попередньої технічної підготовки і технічних засобів рукописним способом пишучим пристроєм кулькової ручки, що споряджена пастою чорного кольору (ас150-167).

Відповідач в своїх особистих поясненнях апеляційному суду не заперечував, що позивач - рідна сестра його батька, яка мешкає у м. Ялта, що у листопаді 2014 року він разом із дружиною ОСОБА_8 був у Ялті і зустрічався з тіткою. Його доводи щодо того, що розписку від 08.11.2014, копія якої міститься на аркуші справи 4, він не писав, в установленому ст.ст.10,60,137 ЦПК України порядку належними і допустимими доказами не підтверджені і спростовані Висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №2708/17-32/2709/17-33 від 17.08.2017, призначеної апеляційним судом за його клопотанням.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про відсутність у справі доказів написання ОСОБА_5 розписки від 08.11.20914 не заслуговують на увагу, адже факт укладення сторонами договору позики не спростований належними і допустимими доказами у передбаченому ст.ст.10,60,137 ЦПК України порядку.

На інші обставини в обгрунтування своїх заперечень проти позову та як підстави для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі відповідач та його представник не посилались.

Розмір сум, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, судом першої інстанції розраховано з дотриманням положень закону і ніким не оскаржується.

За таких обставин висновок суду, викладений в оскаржуваному рішенні, ґрунтується на вимогах закону, підтверджується матеріалами справи і доводами апеляційної скарги не спростовується. Передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для скасування рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,308,313,315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, яка на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_5, відхилити. Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач Н.О. Антоненко

Судді А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна