ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

                  

23.04.07                                                                                           Справа  № 9/243-3739(6/15-221)

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Дубник О.П.,

                                                    Орищин Г.В.,

при секретарі   Горбач Ю.Б.

з участю представників:

від позивача –Кудінова Т.І., Рокош О.І.

від відповідача (скаржник) –не з’явився

розглянув апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції від 25.12.2006 року вих.№86882/7/10-015

на постанову господарського суду Тернопільської області від 17.11.2006 року, суддя Кропивна Л.В.

у справі № 9/243-3739(6/15-221),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуск і наладка», м.Тернопіль

до відповідача  Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль

про скасування податкового повідомлення-рішення №0003032305/0/71443 від 27.10.2005 року частково

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 17.11.2006 року по справі № 9/243-3739(6/15-221) задоволено позов повністю (згідно уточнених позовних вимог), скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.10.2005 року №0003032305/0/71443 в частині зобов’язання ТзОВ «Пуск і наладка»по сплаті 12500 грн. фінансових (штрафних) санкцій нарахованих за заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток.

Суд першої інстанції при винесенні постанови вказує на те, що оскільки    рішення вищого керівного  органу товариства   з питань   діяльності  товариства відноситься  до  сфери  приватно-правових  відносин,  втручання  органу державної податкової служби   у характер  відносин між товариством   та його учасниками,  у тому числі  у питання  внесення   учасниками товариства   додаткових вкладів   до статутного  капіталу, суд розцінює  як  дії, не передбачені законом,  що  регулює діяльність     органів державної  податкової служби України.

Поряд з цим господарським судом взято до уваги те, що згідно   п. 1.8. ст. 1  Закону України  ”Про  оподаткування  прибутку  підприємств”  право власності   на частку (пай)  юридичної особи  складає  зміст корпоративного права,  а господарська  операція, яка передбачає  внесення коштів  або майна  до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані  такою юридичною особою,    розглядається  у  п. 1.28.2 ст. 1  цього закону,  як  пряма інвестиція.

Відповідно до  п. 4.5 ст. 4  вказаного закону   не включається  до складу  валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходить платнику податку у вигляді  прямих інвестицій у корпоративні права , емітовані таким платником   податку, у т. ч.   грошові   або майнові внески.

Суд першої інстанції зазначає про те, що фінансові санкції  у розмірі 12500 грн., нараховані відповідачем за  несвоєчасну сплату позивачем податкових зобов’язань з податку на прибуток, однак, судом відзначено, що податкових зобов’язань з цього податку  у позивача  не виникало.   

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Тернопільська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Тернопільської області від 17.11.2006 року по справі № 9/243-3739(6/15-221) скасувати, прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Зокрема, скаржник вказує на те, що засновниками позивача зроблено внески до статутного фонду Товариства до набрання юридичної сили рішення загальних зборів про збільшення статутного фонду, як того вимагає ст.16 Закону України «про господарські товариства», тому додаткові кошти, перераховані засновниками товариства до статутного фонду в цьому випадку слід прирівнювати до безповоротної фінансової допомоги і відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включати до складу валового доходу разом із доходами з інших джерел та від позареалізаційних операцій.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання 23.04.2007 року не з’явився, в попередньому судовому засіданні вимоги наведені у апеляційній скарзі підтримав.

Представники позивача в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, з підстав наведених у Запереченні на апеляційну скаргу. Зокрема, представники позивача вказували на те, що твердження податкового органу про те, що державній реєстрації підлягають рішення про зміни в установчих документах Товариства, а не самі зміни, суперечать ч.4 ст.83 ГК України, а також ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців». Представники позивача вказували на те, що відповідно до п.п.4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суми коштів, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій у корпоративні права, не включаються до складу валового доходу.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:

Тернопільською ОДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку дотриманні вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ «Пуск і наладка»за період з 01.07.2002 року по 30.06.2005 року, за результатами якої 17.10.2005 року складено акт №223/23-120/22601817.

Перевіркою встановлено, що позивачем в І та ІІ кварталах 2005 року віднесено до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами в розмірі 6,2 тис. грн.., що спричинило заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток на 1,6 тис. грн..

Поряд з цим, перевіряючими зазначено про те, що засновниками ТзОВ «Пуск і наладка»в у третьому кварталі  2004 р.  зроблено внески до статутного фонду товариства в розмірі 100 000 грн. Статут нової редакції зареєстровано в органах виконавчої влади 12.10.2004 року. Таким чином, перевіряючими зроблено висновок про порушення позивачем п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не включення останнім до складу валового доходу в ІІІ кв. 2004 року суму безповоротної фінансової допомоги в розмірі 100000 грн., у вигляді поповнення статутного фонду на кінець звітного періоду (ІІ кв. 2004р.) до набрання чинності рішення товариства про зміну розміру статутного фонду (ІVкв.2004 року), у зв’язку з чим, позивач занизив податок на прибуток за ІІІ кв. 2004 р. на 25000 грн. та завищив зобов’язання з податку на прибуток за ІV кв. 2004 року на 25000 грн.

На підставі вищевказаного акту Тернопільською ОДПІ 27.10.2005 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003032305/0/71443, яким позивачу згідно з п.п.“б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено суму податкового зобов’язання за платежем –податок на прибуток в розмірі 14612 грн., з яких 1600 грн. –основний платіж та 13012 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем у адміністративному порядку. За наслідками розгляду первинної скарги, рішенням Тернопільської ОДПІ від 25.11.2005 року №82212/7/25-011 податкове повідомлення-рішення № 0003032305/0/71443  від 27.10.2005 року скасовано в частині визначеного податкового зобов’язання з податку на прибуток за І-ІІ кв.2005 року в розмірі 1600 грн. та 512 грн. штрафних санкцій у зв’язку з тим, що підприємством додані документи, які підтверджують правомірність віднесення до валових витрат вартість придбаних товаро-матеріальних цінностей в розмірі 6,2 тис. грн..

10.11.2006 року позивачем до господарського суду Тернопільської області подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0003032305/0/71443  від 27.10.2005 року в частині застосування штрафної санкції з податку на прибуток в розмірі 12500 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідач зазначає про те,  що  порядок  збільшення статутного фонду товариств регулюється  нормами, встановленими Господарським   кодексом України,  Цивільним кодексом України та законом України „Про господарські    товариства”.  

Проте, слід зазначити про те, що діяльність  товариства  регламентується не лише   законом, але й   нормами  корпоративного права,  джерелами якого є, крім закону, статут  товариства ,  або установчий (засновницький ) договір,  положення, що  прийняті  вищим органом товариства (про дирекцію,  про порядок внесення  вкладів  учасників, тощо),   рішення   вищого  органу товариства  та  його виконавчих  органів.   

Відповідно до   ч. 4 ст.  145 ЦК України поруч  із імперативним положення про питання   виключної компетенції  загальних зборів учасників товариства  з обмеженою відповідальності, які не можуть бути передані для вирішення виконавчого органу, зазначено , що  перелік  питань виключної компетенції загальних  зборів  не є  вичерпним і може бути доповнений   статутом.

Так само статут, нарівні із законом,  як випливає  з ч. 6 ст.  144 ЦК України,  покликаний  врегулювати  питання  збільшення  статутного капіталу товариства та   порядок внесення  додаткових вкладів учасників товариства, з вартості  яких ( вкладів ) ,  в силу положень ч. 1 цієї статі ,  складається  статутний капітал  товариства, як гарантія  забезпечення  вимог  кредиторів і який не може бути меншим , ніж  встановлено законом.

Частиною 4 ст.  82 ГК України передбачено,  що статутом може бути  встановлений  порядок визначення розміру  часток  учасників залежно  від зміни вартості  майна, внесеного як  вклад, та  додаткових внесків  учасників.

Установчими документами, або  затвердженими товариством правилами процедури,  як   зазначено  у ч.  3 ст. 60 Закону України „Про господарські товариства”,  можуть бути передбачені    випадки,  коли допускається прийняття  рішення  загальними зборами товариства   методом опитування –шляхом надіслання  проекту рішення  або питання для голосування  учасникам,   які повинні у письмовій формі  сповістити щодо  нього  свою думку. Протягом 10 днів  з моменту одержання   повідомлення від останнього  учасника    голосування всі вони  повинні   бути проінформовані головою  про прийняте рішення.

Відповідно до п.  2  ч.  4 ст. 145 ЦК України, підпункту  б)  ч. 5 ст.  41 та  підпункту а) ч. 1   ст.  59 Закону України „Про господарські   товариства”,  до компетенції  зборів  товариства з обмеженою відповідальністю  належить  внесення  змін до статуту товариства і встановлення розміру,  форми і порядку  внесення  учасниками  додаткових вкладів.

Згідно  із   ч. 4 ст. 83 ГК України  - зміни, які сталися  в установчих документах  господарського   товариства і які вносяться  до державного  реєстру , підлягають державній  реєстрації за тими ж правилами, що встановлені  для державної реєстрації товариства.

Частиною  3 ст. 4 Закону України  „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” передбачено, що зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином,  зазначеною нормою передбачено, що державним реєстратором  проводиться реєстрація не рішення  загальних зборів товариства,  а змін,  які   викликані  таким рішення, тобто рішення  загальних зборів учасників Товариства є юридичним фактом, направленим на виникнення  цілого ряду  прав  та  зобов’язань :

-  зобов’язань  між учасниками між собою -  погодити    склад  та порядок  оцінки майна,  яке передається  до статутного фонду Товариства ;

-  зустрічних  прав  і  зобов’язань між   учасниками та Товариством  - зобов’язання  учасників  передати у власність  майно або грошові кошти,  та в у зв’язку  із цим  вимагати права на   участь в управлінні Товариством, а у Товариства   - права  вимагати виконання   учасниками своїх зобов’язань  перед   Товариством  та зобов’язання  надати можливість управляти Товариством відповідно до  внесеної  ними   частки   до статутного фонду Товариства,

- зобов’язань засновників (учасників) перед публічним органом – реєстратором -   самостійно або  через  уповноважений  ними орган чи особу  подати документи    для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей   про юридичну особу.    

Поряд з цим, слід зазначити про те, що рішення, прийняте  вищим керівним органом  товариства, у тому  числі з питань порядку, розміру і  форми  внесення учасниками товариства додаткових вкладів, є обов’язковим для його учасників, виконавчих органів та товариства з моменту його прийняття, оскільки є внутрішньо-корпоративним актом і, в силу цього , є законним до тих пір, доки іншого не встановив суд .

Одночасно, слід зазначити про те, що згідно п. 1.8. ст. 1  Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” право власності на частку (пай) юридичної особи  складає  зміст корпоративного права,  а господарська  операція, яка передбачає  внесення коштів  або майна  до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані  такою юридичною особою, розглядається  у  п. 1.28.2 ст. 1  цього закону,  як  пряма інвестиція.

Відповідно до  п. 4..5 ст. 4  зазначеного вище Закону України, не включається  до складу  валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходить платнику податку у вигляді  прямих інвестицій у корпоративні права , емітовані таким платником   податку, у т. ч.   грошові   або майнові внески.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволено позов та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення  в частині зобов’язання по сплаті  12500 грн.  штрафних (фінансових)санкцій.

Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами  діючого законодавства.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

                                                      у х в а л и в:

Постанову господарського суду Тернопільської області від 17.11.2006 року по справі № 9/243-3739(6/15-221) залишити без змін, а апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ  –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                                                          Якімець Г.Г.

                          

              Судді:                                                                                             Дубник О.П.

                                                                                                                        

                                                                                                          

                                                                                                                       Орищин Г.В.