ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

за позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ  

до - Суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ   

       - Приватного підприємства „Промресурс”, м.Донецьк  

про визнання недійсним договору № НОМЕР_1 та стягнення 95142 грн. 30 коп.   

                                                                                                                       Суддя Кожан М.П. 

                Секретар судового засідання  Гаврилова О.В.                                                                                     

Представники сторін:

від позивача Демченко М.А довіреність № 5997/10/10-1 від 29.03.2006р.

від відповідача-1 ОСОБА_2 довіреність № НОМЕР_2, ОСОБА_1 посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_1

від відповідача-2 представник не з"явився 

СУТЬ СПОРУ:

Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України.

                   Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір № НОМЕР_1 укладений між ПП „Промресурс” та суб”єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 на загальну суму 95142грн. 30коп. та стягнути з відповідача-1 на користь держави 95142грн.30коп., стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 суму у розмірі 95142грн. 30коп. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст.. 49 ЦК УРСР.

         Ухвалою Вищого адміністративного суду України скасовані ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2005р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2005р., справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

          Розпорядженням голови суду від 20.06.2006р.справу передано на розгляд судді Кожану М.П.

          Відповідач-1 у запереченнях на позовну заяву пояснив, що позов не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову.

          На адресу суду повернулись поштові конверти, направлені на адресу відповідача -2 з відміткою про відсутність даного підприємства за вказаною позивачем адресою.

          Відповідачем-1 на адресу суду 03.07.2006р. була подана заява про припинення провадження у справі згідно ч.6 ст.80 ГПК України.          

         Відповідачем-1 на адресу суду 18.07.2006р. було подано клопотання про направлення судового доручення до Господарського суду Донецької області з проханням надіслати у адресу суду Господарського суду Дніпропетровської області справу № 3/173Б про визнання боржника ПП „Промресурс” банкрутом.

         Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

 Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2003р. між ПП «Промремурс»та СПД ОСОБА_1  укладено договір  №НОМЕР_1 купівлі-продажу на загальну  суму 95142,30грн., в т.ч. ПДВ 15857,05грн. Факт  виконання  та оплати договору в повному обсязі   підтверджується  наявними вматеріалах  справи податковими накладними  та квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Рішенням Калінінського місцевого районного суду м.Донецька від 29.04.2002р., було визнано недійсними  установчі документи  і свідоцтво  про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Промресурс»з 29.11.2001р. З цього часу скасовано державну реєстрацію підприємства  та свідоцтво платника ПДВ. Встановлено, що у листопаді 2001р. засновник ПП «Промресурс»ОСОБА_3 по договору дарування  передала всі права та обов'язки  засновника гр.. ОСОБА_4 Останній нічого про це не знав, ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності  відповдіача не мав.

Позивачем надано суду довідку Головного управління статистики у Донецькій області  №22-2/2171 від 13.07.06р. відповідно до якої 22.03.2006р. до ЄДРПОУ внесено запис про проведення державної реєстрації  припинення юридичної особи за рішенням арбітражного суду.

Відповідно до ст.. 91 ГК України ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з дня внесення  запису про його ліквідацію до державного реєстру.

За викладених обставин не має необхідності витребування інших документів, що підтверджують ліквідацію ПП «Промресурс». У зв'язку з викладеним не підлягає   задоволенню клопотання СПД ОСОБА_1 щодо направлення судового доручення  до господарського суду Донецької області щодо витребування справи №3/173Б.

Відповідно до ч п. 5 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у с праві  у  разі ліквідації  підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

На підставі викладеного суд закриває провадження у справі щодо вимог до ПП «Промресурс».

Щодо позовних вимог до Суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки  і  мотиви,   з   яких   скасовані   рішення,   є обов'язковими   для  суду  першої  чи  апеляційної  інстанції  при розгляді справи.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України  від 31.05.2006р.  по справі №17/174 зазначено, що перевіряючи дійсність  оспорюваної угоди стосовно її відповідності  ст.. 49 ЦК УРСР, як такій, що зазначена позивачем матеріально-правовою підставою  позову та діючій на момент укладення  цих угод, господарські суди  першої та апеляційної інстанції  не звернули увагу на те, що Цивільний кодекс України, який набрав чинності  з 01.01.2004рю., не містить   таких публічно-правових  наслідків укладення недійсної угоди, які були  встановлені  ст.. 49 ЦК України  (в редакції 1963р.). За змістом  ч.2 ст.5 ЦК України Кодекс має  зворотну дію у часі  у випадках, коли  він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

З огляду  на зазначене, застосування  судами  при вирішенні спору  публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення оспорюваних угод, але відсутніх  в Цивільному  кодексі України  на момент ухвалення рішення є помилковим.

Стаття 208 ГК України за предметом  регулювання та встановленими наслідками  співпадає зі ст.. 49 ЦК України  ( в редакції 1963р.),  разом з тим її застосування  прни вирішенні  спору можливе в разі посилання позивача як на матеріально-правову  підставу  позовних вимог в частині стягнення з відповідачів  відповідних грошових сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України  позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до матеріалів справи.

Як вбачається  з матеріалів  справи, позивачем заявлено позов  про визнання  угоди недійсною на підставі ст.. 49 ЦК України, заява про зміну позовних вимог  у матеріалах справи відсутня.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 94, п. 5 ч.1 ст. 157, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В частині вимог щодо приватного підприємства «Промресурс»провадження у справі закрити.

В решті адміністративного позову  відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

            Суддя                                                                                                         М.П.Кожан

Дата складення постанови у повному обсязі - 31.07.2006р.