ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.12 Справа № 10/303/08-20/5009/3338/11

м. Запоріжжя

За позовом: ОСОБА_1 (72123, Запорізька область, Приморський район, с. Петрівка, вул. Жовтнева, 32)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське” (72123, Запорізька область, Приморський район, с. Петрівка, вул. Радянська, 13)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_2 (72123, Запорізька область, Приморський район, с. Петрівка, вул.Приазовська, 37)

                    2. ОСОБА_3 (72123, Запорізька область, Приморський район, с. Петрівка, вул. Радянська, 13)

про стягнення вартості частки майна та прибутку товариства в сумі 1100590,00 грн.

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське” (72123, Запорізька область, Приморський район, с. Петрівка, вул. Радянська, 13)

до відповідача: ОСОБА_1 (72123, Запорізька область, Приморський район, с. Петрівка, вул. Жовтнева, 32)

про стягнення суми 940 737, 93 грн. збитків та моральної шкоди у сумі 1 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від ОСОБА_1 –ОСОБА_4 (дов. № 3304 від 08.11.2010 р.);

ОСОБА_5 (дов. № 3163 від 25.10.2010 р.);

Від ТОВ “Петрівське” – ОСОБА_6 (дов. б/н від 06.02.2009 р.);

ОСОБА_7 (дов. б/н від 22.11.2011 р.);

Від третьої особи-1 –ОСОБА_2 особисто

(паспорт СЮ № 019281 вид. 14.12.2006р.);

ОСОБА_6 (дов. № 190 від 10.02.2011 р.);

Від третьої особи-2           (ОСОБА_3В.) –ОСОБА_8 (дов. № 1566 від 26.12.2011 р.);

За викликом: судовий експерт Регіонального судово-експертного бюро ОСОБА_9 (свідоцтво №1181, видане Міністерством юстиції України 05.12.2007р.) –в засіданні 22.11.2011р.

За викликом: судовий експерт Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_10 (посвідчення № НОМЕР_1 вид. 21.03.2011 р.) –в засіданні 14.12.2011р.

За викликом в засідання 28.05.2012р.: судовий експерт ОСОБА_11 не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.04.2008р. (суддя Алейникова Т.Г.) порушено провадження у справі № 10/303/08 за позовом ФО Тонкашова ОСОБА_12 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське” про стягнення вартості частки майна та прибутку товариства в сумі 500 000,00 грн., а саме: суми 150 000 грн. вартості частки прибутку, одержаного за 11 місяців 2004 року та суми 350 000 грн. вартості частини майна, пропорційно до частки в статутному капіталі за період з 03 квітня 2000 року по 22 листопада 2004 року.

          Ухвалою господарського суду від 06.03.2009 р. у справі №10/303/08 (суддя Алейникова Т.Г.) прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське” до ФО Тонкашова ОСОБА_12 про стягнення суми 940737,93 грн. збитків та моральної шкоди у сумі 1 грн.

Ухвалою суду від 26.05.2008 р. (т. 1 а.с. 133) було призначено судово-бухгалтерську експертизу у справі № 10/303/08, матеріали справи направлені до ТОВ “Регіональне судово-експертне бюро”. Судовим експертом ТОВ “Регіональне судово-експертне бюро” 23.12.2008р. було складено висновок № 19/08 (т. 2 а.с.18-30) судово-економічної експертизи по справі № 10/303/08.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2009р. (т.4 а.с. 53) призначено повторну судово-економічну експертизу у справі №10/303/08, проведення якої доручено Науково-дослідницькому експертно-криміналістичному центру при УМВС України в Запорізькій області. Судовим експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Запорізькій області 23.12.2009 р. складено висновок за № 106 (т. 4 а.с. 60-64).

Розгляд справи неодноразово відкладався, провадження у справі зупинялось до вирішення пов’язаних справ №8/7/10, №16/263/10 (т.4,а.с.70, 83,105).

          Ухвалою господарського суду від 17.10.2011р. у справі №10/303/08 здійснено самовідвід судді Алейникової Т.Г. на підставі ст.20 ГПК України.

У зв’язку з необхідністю розгляду справи по суті призначено повторний автоматичний розподіл справи № 10/303/08, здійснено розподіл між суддями та призначено її до розгляду судді Гандюковій Л.П.

Ухвалою господарського суду від 18.10.2011 р. справа прийнята до розгляду суддею Гандюковою Л.П., справі присвоєно №10/303/08-20/5009/3338/11, судове засідання призначено на 02.11.2011р. Ухвалою суду від 02.11.2011р. розгляд справи відкладено на 22.11.2011р. В порядку ст.31 ГПК України для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, в засідання викликалися судові експерти судового Регіонального судово-експертного бюро ОСОБА_9 та Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_10, якими було складено висновки у призначених судом експертизах у даній справі.

Ухвалою суду від 22.11.2011 р. на підставі ст.69 ГПК України строк вирішення спору продовжено на 15 днів, на підставі ст.27 ГПК України залучено до участі у справі за первісним позовом третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, розгляд справи відкладено на 14.12.2011р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 27.12.2011р., оголошувалася перерва до 28.12.2011р.

Ухвалою від 28.12.2011р. в порядку ст.41 ГПК України призначено повторну судово-економічну експертизу у справі №10/303/08-20/5009/3338/11, провадження у справі зупинено до отримання її результатів.

Ухвалою від 07.05.2012р. після надходження до суду висновку судово-економічної експертизи, провадження у справі поновлено з 22.05.2012р., призначено судове засідання на 22.05.2012р. Ухвалою від 22.05.2012р. за клопотанням ТОВ “Петрівське” та третьої особи ОСОБА_2 в порядку ст.31 ГПК України в засідання викликано судового експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_11, яким складено висновок судово-економічної експертизи №252/24-309/25 (23.04.2012р.)., для дачі пояснень стосовно цього висновку. Розгляд справи відкладено на 28.05.2012р.

У судове засідання 28.05.2012р. судовий експерт ОСОБА_11В не з’явився.

У порядку ст.77 ГПК України в засіданні 28.05.2012р., яке було розпочато об 11 год. 00 хв., оголошувалась перерва з 12.00 год. до 12 год. 30 хв., потім з 13 год.27хв. до 14 год. 45 хв.

Після перерви у судовому засіданні 28.05.2012р. від представника ТОВ “Петрівське” надійшло клопотання, в якому у зв’язку з викладеними запереченнями на висновки судової експертизи, проведеної Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз, виникненням питань до експерта ОСОБА_11, просить не керуватись висновком №252/24-309/25 від 23.04.2012р., визнати його неповним та необ’єктивним, викликати повторно експерта ОСОБА_11 для надання пояснень стосовно складеного ним висновку, відкласти розгляду справи та продовжити строк розгляду спору на п’ятнадцять днів.

Вказане клопотання в частині продовження терміну вирішення спору та відкладення розгляду справи, повторного виклику судового експерта задоволенню не підлягає, оскільки ухвалою суду від 22.11.2011р. строк вирішення спору вже був продовжений в порядку ст.69 ГПК України за спільним клопотанням ТОВ “Петрівське” та третьої особи ОСОБА_2, і 28.05.2012р. є останнім днем строку вирішення спору у даній справі. В частині, що стосується оцінки висновку експерта, не є клопотанням у розумінні господарського процесуального судочинства, а фактично є запереченням по суті для обґрунтування позиції у справі. Оцінка вказаних доказів буде надана судом у мотивувальній частині рішення.

                    Крім того, ТОВ “Петрівське” та ОСОБА_2 у засіданні 28.05.2012р. було подано клопотання про призначення повторної судово-економічної експертизи, яке було відхилено судом на підставі ст.ст. 41,69 ГПК України, а також заявлено усне клопотання про витребування у Мануйлівській сільській раді доказів, пов’язаних з майном СВК “Прогрес”. Клопотання про витребування доказів відхилено судом на підставі ст..ст.38,69 ГПК України.

28.05.2012р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фіксація судового процесу здійснювалася технічними засобами програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Первісно ОСОБА_1 було заявлено позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Петрівське” суми 500 000 грн. У ході розгляду справи позивач за первісним позовом у засіданні 06.02.2009р. надав заяву про збільшення позовних вимог (том 2 а.с.37-38) до суми 1102125 грн., яка була прийнята судом до розгляду.

22.05.2012р. від ОСОБА_1 надійшла заява “про уточнення позовних вимог” (том 10 а.с.36), яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до змісту даної заяви, у зв’язку з визначенням згідно висновку експертизи, складеного 23.04.2012р., вартості належної ОСОБА_1 частини майна товариства (з урахуванням прибутку), що підлягає виплаті на дату виходу зі складу учасників 22.11.2004р., просить стягнути з ТОВ “Петрівське” належну йому вартість частини майна (з урахуванням прибутку) пропорційно частці у статутному фонді (37,5%) в розмірі 1100590 грн. Заява не суперечить ст.22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

Позов мотивовано тим, що для забезпечення діяльності товариства було створено статутний фонд в розмірі 8 000 грн., з яких внесена ОСОБА_1 частка склала 3 000 грн., що становить 3 голоси та 37,5% статутного фонду. Рішенням загальних зборів ТОВ “Петрівське” від 22.11.2004р. ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників товариства зі здійсненням необхідних розрахунків та виплат. Відповідно до приписів ст.54 Закону України “Про господарські товариства”, п.6.22 статті 6 Статуту товариства, п.7.1 статті 7 Установчого договору ТОВ “Петрівське” повинно виплатити ОСОБА_1, як учаснику, що вибув з товариства, вартість частини майна та одержаного прибутку пропорційно його частці в статутному фонді, чого здійснено не було. Позов обґрунтовано ст.148 ЦК України, ст.54 Закону України “Про господарські товариства”, положеннями Статуту та Установчого договору товариства.

ТОВ “Петрівське” у письмовому відзиві позовні вимоги ОСОБА_1 не визнало повністю, проти заявлених позовних вимог заперечило з наступних підстав. На час заснування товариства внесок до статутного фонду ТОВ “Петрівське” в розмірі 3 000 грн. від імені ОСОБА_1 було зроблено ОСОБА_2, який є учасником товариства та його директором, однак оскільки документальне підтвердження цього факту відсутнє, заперечень щодо відшкодуванням цієї суми немає. Згідно з протоколом №17 зборів учасників ТОВ “Перівське” від 22.11.2004р. ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників через ігнорування інтересів товариства, нанесення своїми діями шкоди, що негативно впливала на загальну діяльність товариства. Через неприязні відносини, які склалися між ОСОБА_1 з адміністрацією ТОВ “Петрівське” після виходу з товариства він за отриманням вказаної суми свого внеску особисто не з’явився, реквізитів для її перерахування на банківський рахунок не повідомив. У зв’язку з цим, керівництвом було прийнято рішення про перерахування грошового вираження частки ОСОБА_1 в статутному фонді товариства в розмірі 3 000 грн. на його особовий рахунок бухгалтерською операцією №39 від 01.03.2005р. Належні відповідно до Закону та Статуту виплати після виходу учасника не проводилися виключно у зв’язку з тим, що насправді ОСОБА_1 своїх власних грошових коштів до статутного фонду не вносив. Посилання позивача на неодноразові звернення до товариства з вимогами щодо здійснення належних йому виплат не відповідають дійсності. Позивач ані письмово, ані в усному порядку не звертався про виплати йому вартості частки майна та частини прибутку аж до кінця 2007 року. Відповідно до доповнень до статуту ТОВ “Петрівське” є правонаступником СВК “Прогрес” за всіма майновими і немайновими зобов’язаннями. Тривалий час ТОВ “Петрівське” було неліквідним підприємством саме через борги СВК, одержані від господарської діяльності кошти спрямовувалися виключно на погашення грошових зобов’язань перед бюджетом, банківськими установами та на розвиток виробництва. Станом на 01 жовтня 2004 року, після сплати податків, інших обов’язкових платежів та кредитних зобов’язань, збиток підприємства становив 672600 грн. У 2004 році прибуток між учасниками не розподілявся за його відсутності. Станом на 1 жовтня 2004 року у товариства також не було достатньо майна та майнових прав, які можна було б розподілити між учасниками, або виділити в якості частки майна колишньому учаснику. Через брак власних коштів підприємства його учаснику ОСОБА_2 неодноразово доводилося надавати матеріальну допомогу для оздоровлення фінансово-господарської діяльності товариства, яка здійснювалася на умовах обов’язкового повернення і не належить до коштів, що підлягають розподіленню між всіма учасниками. Отже, вимоги про виплату частини прибутку та частини вартості майна товариства, що заявляються позивачем, не відповідають об’єктивним обставинам та фактичним даним бухгалтерського обліку, і тому є необґрунтованими. Станом на 22.11.2004р. ані прибутку, ані майна, належних до розподілу, фактично не існувало. Просить у задоволенні первісного позову відмовити.

Третя особа –ОСОБА_2 та представник третьої особи ОСОБА_3 повністю підтримали позицію ТОВ “Петрівське”.

У судовому засіданні 27.12.2011р. ТОВ “Петрівське” надано заяву про застосування позовної давності (т.5 а.с.95), яка мотивована наступним. Пунктом 6.22 Статуту товариства визначено, що виплата вартості частки майна товариства при виході учасника здійснюється не пізніше ніж через місяць після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов. Річний звіт 2004 року був поданий в першій декаді лютого 2005 року, затверджений 24.01.2005р., отже загальний строк позовної давності сплинув 24.02.2008р., а позовна заява, за якою порушено провадження у справі, була подана лише у квітні 2008 року. Зазначене відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Представником ОСОБА_3 надано письмову заяву про залишення позову без розгляду (т.5 а.с.88-89), яка по суті була розглянута судом в засіданні 28.12.2011р. Заява мотивована тим, що оскільки ОСОБА_1, так само як і ОСОБА_3, не були внесені їх внески (грошові кошти) до статутного фонду ТОВ “Петрівське” (3000 грн. та 1000 грн. відповідно) та ОСОБА_1 не виконано вимоги суду щодо надання фінансового документу про внесення грошових коштів до статутного фонду, це є підставою для залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України. Заява судом відхилена, про що зазначено в ухвалі суду від 28.12.2011р. Крім того, ухвалами від 22.11.2011р., 14.12.2011р. були відхилені аналогічні за змістом заяви ТОВ “Петрівське” та третьої особи –ОСОБА_2

27.12.2011р. судом було отримано заяву представника ОСОБА_3про відвід судового експерта ОСОБА_9, яка ухвалою суду від 28.12.2011р. відхилена.

Під час розгляду справи неодноразово представником ТОВ “Петрівське” та третьої особи –ОСОБА_2 заявлялось клопотання про припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору, так як відсутнє внесення ОСОБА_1 частки в статутний капітал. Ухвалою суду від 22.11.2011р. клопотання відхилено.

14.12.2011р. ТОВ “Петрівське” та третьою особою ОСОБА_2 було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі та надіслання матеріалів справи до слідчих органів. Ухвалою суду від 14.12.2011р. клопотання відхилено як необґрунтоване.

28.05.2012р. від ОСОБА_3 судом отримано клопотання про залучення до участі у справі за первісним позовом третіх осіб без самостійних вимог на боці відповідача: 27 фізичних осіб, а саме: ОСОБА_13. ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 –членів колишнього СВК “Прогрес” –власників майна (майнових паїв колишнього СВК “Прогрес”), що увійшло до складу майна ТОВ “Петрівське”. Заява мотивована тим, що в разі розподілення між учасниками ТОВ “Петрівське” майна пайового фонду, співвласниками якого є зацікавлені в ньому особи, їм буде завдано шкоди в розмірі залежно від вартості майнового сертифікату кожного окремо. Тому, при вирішенні питання можливості чи неможливості врахування майна співвласників при розподілі майна та прибутку ТОВ “Петрівське”, участь у справі вказаних зацікавлених осіб є доцільною. У клопотанні вказано, що обставини зацікавленості зазначених осіб підтверджується матеріалами реформування колишнього СВК “Прогрес” та його майнового розпаювання.

Також 28.05.2012р. судом через канцелярію отримано письмове клопотання, підписане ОСОБА_25, ОСОБА_24, ОСОБА_28, ОСОБА_31, ОСОБА_39, ОСОБА_19, ОСОБА_27, ОСОБА_37, ОСОБА_23, ОСОБА_29 про залучення їх до участі у справі за первісним позовом та за зустрічним позовом в якості третіх осіб без самостійних вимог. Клопотання також містить посилання на зацікавленість у справі, яка полягає в тому, що належне їм –власникам майнових паїв колишнього КСП “Прогрес” майно, перебуваючи в оренді ТОВ “Петрівське”, по закінченню строку оренди має бути повернуто, а не розподілене між учасниками останнього. З цих підстав зазначені фізичні особа вважають свою участь у справі доцільною.

Вищезазначені клопотання судом відхилені, як такі, що суперечить ст.27 ГПК України, яка не містить такого поняття як зацікавлені особи. Викладені в заяві обставини щодо зацікавленості осіб у питаннях, що вирішуються при розгляді справи та доцільності їх участі у справі не відповідають приписам вказаної норми і не можуть бути підставою для залучення третіми особами.

Крім того, 28.05.2012р. через канцелярія судом отримано заяву, підписану 12 фізичними особами: ОСОБА_40, ОСОБА_24, ОСОБА_41, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_34, ОСОБА_21, ОСОБА_42, ОСОБА_23, ОСОБА_43 ОСОБА_14, ОСОБА_22 наступного змісту. В період існування СВК “Прогрес” працівниками цих підприємств були створені виробничі фонди (майно), які виражені в грошовій сумі. Власниками цього майна є 747 чоловік (пайовиків), які працювали в СВК “Прогрес”, їх список мається у Мануйлівській сільській раді Приморського району. У 2000 році у зв’язку із заснуванням ТОВ “Петрівське”, у якого були повністю відсутні засоби виробництва, пайовики СВК ”Прогрес” передали засоби виробництва виключно у користування створеному товариству (на правах оренди майна), залишивши за собою право власності на це майно. Власникам вказаного майна (пайовикам) стало відомо про існування спору між засновниками ТОВ “Петрівське”, що розглядається у даній справі, у зв’язку з чим 27.02.2009р. проводилося засідання ветеранів та профспілкового комітету ТОВ “Петрівське” (протокол №3), який міститься в матеріалах справи. Із змісту заяви слідує, що вона подана від імені пайовиків ТОВ “Петрівське” членів ради ветеранів села Петрівка Приморського району.

У березні 2009 року ТОВ “Петрівське” подано зустрічний позов у справі (том 3 ас.128-129), відповідно до якого пред’явлено вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства суми 940 737,93 грн. збитків та 1 грн. моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що згідно з п.п.5.13, 5.14 Статуту ТОВ “Петрівське” учасники товариства, а також інші особи, найняті за контрактом або іншим видом найму, зобов’язанні сумлінно працювати та виконувати свої обов’язки, не допускати безгосподарності і недбайливості ставлення до своїх обов’язків, сприяти успішній діяльності товариства. Відповідно до п.п.7.3, 9.1 Установчого договору учасник, який не виконує або неналежно виконує обов’язки або своїми діями перешкоджає досягнення мети діяльності товариства виключається з його складу з відшкодуванням завданих цим збитків. Згідно з наказом товариства від 01.10.2000р. №43 ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника директора по комерційним питанням, в його підпорядкуванні знаходився комерційний відділ з торгівельними об’єктами та складами. Про неналежне виконання ОСОБА_1 на зазначеній посаді своїх зобов’язань свідчать документи щодо результатів роботи комерційного відділу, виписка з протоколу від 22.06.2002р. зборів спеціалістів ТОВ “Петрівське”, що спричинило товариству значних збитків, розмір яких становить 940737,93 грн. Враховуючи характер займаної посади, ОСОБА_1 мав значні представницькі повноваження, які виконувались ним неналежно, що принесло шкоду також діловій репутації підприємства, тобто моральну шкоду. Таким чином, при визначенні частки майна та прибутку учасника, пропорційно його долі в статутному фонді слід обов’язково враховувати розмір завданим ним збитків, які він мусить відшкодувати за невиконання та неналежне виконання обов’язків, що передбачено законом, статутом та установчим договором. У судовому засіданні представник товариства уточнив, що шкода спричинена діями ОСОБА_1 як учасника товариства, тобто пов’язана з корпоративними відносинами. Зустрічний позов обґрунтовано ст.ст.23, 148, 190, 611, 1167 ЦК України, ст.ст.2, 216-218 ГК України.

ОСОБА_1 проти заявленого до нього зустрічного позову заперечив, вважає його необґрунтованим з наступних підстав. За загальними правилами ст.33 ГПК України позивач повинен довести наявність збитків і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв’язок між правопорушенням та заподіянням збитків, їх розмір. Виходячи зі змісту зустрічної позовної заяви, в ній відсутні докази наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення. Сума збитків, яка заявлена до стягнення, ґрунтується лише на умовних припущеннях позивача, відсутні належні докази понесених реальних збитків у розумінні ст.22 ЦК України, їх склад. В обґрунтування вимог позивач за зустрічним позовом посилається на систематичне невиконання або неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань як найманого працівника ТОВ “Петрівське” на посаді заступника директора по комерційним питанням, що в будь-якому випадку необхідно оцінювати відповідно до законодавства, що регулює трудові відносини, в тому числі і щодо матеріальної відповідальності за завдану шкоду. Додану до зустрічної позовної заяви копію виписки з протоколу зборів спеціалістів ТОВ “Петрівське” від 22.06.2002р. не можна розцінювати як належний доказ, оскільки ні Статутом товариства, ані діючим законодавством України не передбачено існування такого органу як збори спеціалістів, тому прийняті на них рішення не мають жодної юридичної сили. Оскільки позивачем не доведено факту заподіяння ОСОБА_1 втрат майнового характеру, не доведено, що його діями знижено престиж чи підірвано довіру до діяльності товариства, вимоги про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню. 22.05.2012р. від ОСОБА_1 судом отримано заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог ТОВ “Петрівське” про стягнення збитків та моральної шкоди. Просить у зустрічному позові відмовити повністю. Також ОСОБА_1 було подано заяву про застосування на підставі ст.71 ЦК України (1963р.), ст.ст.256, 257 ЦК України позовної давності до позовних вимог за зустрічним позовом (т.10 а.с.44), оскільки предметом зустрічних вимог є збитки, нібито спричинені у 2002, 2004, 2005 роках.

З метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи та встановлення фактичних обставин ухвалою суду від 22.11.2011р. було витребувано у Приморської районної державної адміністрації Запорізької області реєстраційну справу ТОВ “Петрівське”.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, суд           

ВСТАНОВИВ:

          Відповідно до затвердженого рішенням загальних зборів, оформленим протоколом №1 від 28.03.2000р., Статуту та Установчого договору засновниками (учасниками) ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було створено Товариство з обмеженою діяльністю “Петрівське”. Згідно зі статтею 3 Установчого договору статутний фонд товариства склав 8 000 грн. (п.3.2). Персональний внесок учасників у Статутний фонд товариства і кількість їх голосів визначено наступним чином: ОСОБА_44 –4 тис.грн., що становить 50% статутного фонду та 4 голоси, ОСОБА_1 –3 тис.грн.: 37,5% статутного фонду, 3 голоси, ОСОБА_3 –1 тис.грн.: 12,5% статутного фонду, 1 голос (п.3.10). Кожен з учасників зобов’язався внести свій внесок не пізніше одного року з часу державної реєстрації товариства (п.3.4.).

          03.04.2000р. Приморською районною державною адміністрацією проведено Державну реєстрацію ТОВ “Петрівське”, його Статуту та Установчого договору. 05.07.2000р. зареєстровано доповнення до Статуту пунктом 1.12, згідно з яким Товариство є правонаступником СВК “Прогрес” по всім майновим та немайновим зобов’язанням (том 1 а.с.95).

          Протоколом №17 загальних зборів учасників ТОВ “Петрівське” від 22.11.2004р., згідно з яким були присутні усі учасники, розглянувши питання порядку денного щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників у зв’язку з тим, що останній ігнорує інтереси товариства та його життєдіяльності, своїми діями наносить шкоду, що негативно впливає на загальну діяльність товариства, було вирішено виключити ОСОБА_1 зі складу учасників та придбати долю вибулого учасника.

До матеріалів справи долучено нотаріально посвідчену фотокопію статуту ТОВ “Петрівське” (нова редакція) (т.1 а.с.44-57), затвердженого рішенням зборів учасників від 14.12.2004 р., протокол № 18, та зареєстрованого Приморською районною державною адміністрацією 13.01.2004р. за №10941050001000055. Як слідує з усних пояснень представника ТОВ “Петрівське”, наданих у судовому засіданні 28.12.2011р., рік реєстрації нової редакції статуту “2004” є технічною помилкою, на момент виключення ОСОБА_1 з товариства діяла редакція статуту, затверджена рішенням загальних зборів, оформлених протоколом № 1 від 28.03.2000р.(із доповненнями щодо правонаступництва). Відповідно до усних пояснень представника ТОВ “Петрівське”, наданих у судовому засіданні, книга протоколів рішень зборів учасників товариством не ведеться.

          Матеріали справи свідчать, що 29.01.2008р. ОСОБА_1 у зв’язку з невиплатою вартості частки майна та прибутку товариства звернувся до ТОВ “Петрівське” із заявою про надання йому документів (балансу товариства, звіту про фінансові наслідки на дату його виключення –11 місяців 2004р., баланс товариства та звіт про фінансові наслідки за 2004р., журнали ордера за 2004р.) із метою визначення належної йому частки. Листом №131 від 26.02.2008р. ТОВ “Петрівське” було відмовлено ОСОБА_1 у наданні відповідних документів та додатково зазначено, що раніше внесена до статутного фонду товариства частка в розмірі 3000 грн. зарахована на його особистий рахунок 01.03.2005р. бухгалтерською операцією №39 та може бути отримана в касі підприємства у будь-який час.

          У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою, що була подана нарочно через канцелярію суду 07.04.2008р., за якою порушено провадження у даній справі, та просить суд стягнути з ТОВ “Петрівське” вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному фонді та частку прибутку.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч.ч.1,3 з ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільна права вільно, на власний розсуд.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази та вислухавши доводи представників сторін, третіх осіб, суд вважає позовні вимоги за первісним позовом такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст.64 Закону України “Про господарські товариства” учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

Згідно зі статтею 54 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення про виключення учасника) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариства тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Пунктом 7.3 статті 7 Установчого договору ТОВ “Петрівське” (т.1 а.с.19-26) встановлено, що учасник, який систематично не виконує або неналежним чином виконує свої обов’язки або перешкоджає своїми діями досягненню мети діяльності Товариства, може бути виключений з його складу. При цьому згаданий учасник (його представник) участі у голосуванні не бере. Виключення учасника супроводжуються наслідками, передбаченими п.7.1 цієї статті. Згідно з п.7.1 при виході учасника у розмірах, визначених зборами Товариства, йому виплачується вартість частини майна Товариства, пропорційна його паю у Статутному фонді. Виплату проводять після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з Товариства, протягом 12 місяців від дня виходу. Вибулому учаснику виплачується належна йому частка прибутку, одержаного Товариством у році вибуття його з Товариства (до моменту виходу). Розрахунок з учасником проводиться з часу його вступу в Товариство.

Відповідно до п.п.11.2, 11.3 Статуту ТОВ “Петрівське” в редакції 2000 року учасника товариства, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов’язки, чи перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з Товариства на підставі одностайного рішення зборів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосування участі не бере. Виключення учасників з товариства призводить до наслідків, передбачених пунктами 6.22, 6.25, 6.26 цього Статуту.

Згідно з п.п.6.22, 6.23 при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному фонді. Оплата проводиться не пізніше ніж через місяць після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства. На вимогу учасника та за згодою товариства майнова частка може бути повернута повністю або частково в натуральному вигляді. Учаснику, який вибув, сплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту його виходу.

Таким чином, законом, Установчим договором та Статутом (в редакції діючій на момент виключення) ТОВ “Петрівське” встановлено право учасника, якого виключено з товариства з обмеженою відповідальністю, на отримання та зобов’язання товариства виплатити вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному фонді (капіталі), а також частину прибутку, одержаного товариством. ТОВ зобов’язано здійснити цю виплату згідно із законом, тому спеціального рішення зборів не потрібно.

          Згідно з ст.52 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції, яка була чинною на момент створення ТОВ “Петрівське”) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Відповідно до п.п.3.3, 3.4 Установчого договору ТОВ “Петрівське” на час державної реєстрації учасники зобов’язані внести не менше 30 відсотків свого внеску в Статутний фонд товариства. Кожен з учасників зобов’язався внести свій внесок не пізніше одного року з часу державної реєстрації товариства, яка була здійснена 03.04.2000р.

ТОВ “Петрівське”, заперечуючи проти задоволення вимог, вказує, що у зв’язку з порушенням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вимог ст.ст.161, 162 ЦК УРСР щодо виконання свого зобов’язання, з метою запобігання ліквідації підприємства та скасування державної реєстрації, статутний фонд ТОВ “Петрівське” в розмірі 8000 грн. було сформовано в цілому за рахунок коштів іншого учасника ОСОБА_2 Кошти були ним внесені виключно за себе, а не за інших співзасновників товариства. Належні відповідно до Закону та Статуту виплати після виходу (виключення) учасника не проводилися виключно у зв’язку з тим, що насправді ОСОБА_1 своїх власних грошових коштів до статутного фонду не вносив. Обґрунтовуючи свої заперечення в цій частині, на підтвердження невнесення ОСОБА_1 коштів до статутного фонду, відповідач посилається на факти, встановлені в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2011р. по справі №16/263/10.

Судом встановлено, що 20.12.2010р. господарським судом Запорізької області було розглянуто справу №16/263/10 за позовом ОСОБА_2 та ТОВ “Петрівське” до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про стягнення відсотків за порушення порядку формування статутного фонду та невнесення відповідачами своїх внесків. Позовні вимоги було задоволено частково, з кожного з відповідачів було частково стягнуто заявлену суму відсотків на користь ТОВ “Петрівське”, позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2011р. рішення від 20.12.2010р. у зазначеній справі скасовано частково, відмовлено у позові ТОВ “Петрівське” у частині задоволених вимог. Касаційна скарга на зазначену постанову до розгляду прийнята не була, повернута скаржнику (ухвала ВГСУ від 22.06.11р., т.4 а.с.114-115).

Відповідно до вищевказаної постанови Донецького апеляційного господарського суду по справі №16/263/10 (т.4 ас.85-88) було встановлено, що згідно з квитанції до прибуткового касового ордеру №5 від 05.05.2000р. (т.4 а.с.33) ТОВ “Петрівське” прийняло внесок до статутного фонду від ОСОБА_2 у сумі 8000 грн. Довідкою Приморського відділення Запорізького РУ ЗАТ “КБ Приватбанк” від 27.09.2009р. №26 та випискою по рахунку ТОВ “Петрівське” (т.4 а.с.34, 35) підтверджено, що клієнтом були здані готівкові кошти в сумі 8000,00 грн. та зараховані на рахунок. Таким чином, станом на 05.05.2000р. статутний фонд ТОВ “Петрівське” було сформовано повністю за рахунок готівкових коштів, внесених учасником та директором товариства ОСОБА_44 до каси підприємства. Разом з тим, в постанові зазначено, що ОСОБА_2 як учасник не мав правових підстав змінювати в односторонньому порядку умови установчого договору, та вносити внески до статутного фонду ТОВ за всіх учасників за рахунок власних коштів без їх на це згоди. З дій товариства у особі його керівних органів, а саме: прийняття платежу, підписання директором реєстраційних документів та надання інформації про сформування статутного фонду у повному обсязі до державного реєстру за рахунок внесків всіх учасників, змісту 3.10. установчого договору, яким стверджується, що учасники внесли в статутний фонд паї у грошовому виразі, протоколів загальних зборів учасників ТОВ “Петрівське” від 24.11.2004р., від 8.08.2001р. вбачається, що рішення загальних зборів товариства, як вищого органу, приймались всіма учасниками пропорційно їх внескам до 24.11.2004р., коли загальними зборами за участю усіх учасників було виключено більшістю голосів (ОСОБА_2 –50%, ОСОБА_3 –12,5% голосів) зі складу учасників ОСОБА_1 Жодна зі сторін не надала доказів, що загальними зборами розглядалось питання невиконання учасниками своїх зобов’язань, які випливають з установчих документів, тому колегія суддів прийшла до висновку, що відсутні підстави вважати права та законні інтереси позивача 2 (ТОВ “Петрівське”) порушеними.

Таким чином, наведене свідчить, що ОСОБА_1 із часу створення ТОВ “Петрівське” до моменту його виключення 22.11.2004р. являвся повноправним учасником зі своєю часткою. Доказів того, що до моменту виключення виникало питання щодо невиконання учасниками зобов’язань, які стосувалися внесення ними своїх часток до статутного фонду, суду не представлено. У жодному балансі ТОВ “Петрівське” не вказано, що мається неоплачений капітал. До моменту виключення ОСОБА_1, товариство не зверталося до суду з позовом про примусове виконання обов’язку зі сплати вкладу учасника в натурі. Судом також встановлено, що жодний із учасників не має свідоцтва у підтвердження внесення частки до статутного фонду (капіталу). При цьому суд також враховує наступне. Установчий договір містить, зокрема, відомості щодо розміру та порядку формування статутного фонду товариства, визначення часток внесків кожного з учасників, порядок їх внесення, відповідальність у разі несплати та т.і., безпосередньо підписується учасниками, отже по своїй суті є договором, що є підставою для виникнення зобов’язань учасників цього договору, зокрема, у зв’язку зі створенням господарського товариства. Тобто, зобов’язання, які беруть на себе учасники для створення юридичної особи, є зобов’язаннями на користь третьої особи (товариства). Однак, в Установчому договорі ТОВ “Петрівське” не встановлений обов’язок учасника особисто внести частку до статутного фонду. Відповідно до ст.164 ЦК УРСР, чинного на момент створення товариства, якщо з закону, договору або із суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто, кредитор повинен прийняти виконання, запропоноване за боржника третьою особою. Отже, виконання іншою особою (одним із учасників) обов’язку щодо внесення до статутного фонду товариства замість учасника частини його внеску не суперечить загальним правилам про зобов’язання, приписам законодавства, умовам установчого договору та статуту ТОВ “Петрівське”.

Відповідно до п.3.4 установчого договору кожен з учасників зобов’язався внести свій внесок не пізніше одного року з часу державної реєстрації товариства, яка була здійснена 03.04.2000р. Факт внесення ОСОБА_2 05.05.2000р., тобто задовго до закінчення встановленого терміну, одноособово усієї суми статутного фонду ТОВ “Петрівське”, є його вільним волевиявленням, не суперечить діючому законодавству та не тягне за собою правових наслідків, що є тотожними переходу до нього прав на частку ОСОБА_1 У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що і ОСОБА_1, і ОСОБА_3 є його родичами. Даний факт підтверджувався також відповідачем у письмовому відзиві (т.1 а.с.35), ОСОБА_3 у письмовій заяві (т.5 .с.51).

Крім того, заперечуючи проти первісного позову, ТОВ “Петрівське” вказувало, що заявлена сума є невідповідною об’єктивним обставинам та справжнім фактичним даним бухгалтерського обліку, адже при внесенні первісних даних до балансу підприємства було допущено методологічні помилки, внаслідок чого на баланс було віднесено основні засоби, які повинні були бути відображені на позабалансових рахунках. Так, зокрема: кілька об’єктів вартістю 657 400 грн. внесено до рядку 031 балансу “Первісна вартість основних засобів”, проте, ці об’єкти належали до пайового фонду КСП “Прогрес”, та підлягали розпаюванню або передачі до комунальної власності; в рядках 100-140 балансу “Запаси” сума 1383000 грн., з урахуванням вже виданих 73200 грн., належить пайщикам ТОВ “Петрівське”, отже вказане майно не є власністю ТОВ “Петрівське”, тому не може бути розподілене між його учасниками, з нього не може бути вирахувано частку для виплати позивачеві. В рядку 032 балансу сума знос основних засобів, які не належать підприємству, становила 204800 грн., в травні 2001 року ця сума була помилково зменшена. В результаті внесення необхідних коригувань до балансу і перенесення даних до позабалансових рахунків, розділ пасиву 1 зменшився і дорівнює 576 100 грн. з позначкою мінус. Всі необхідні виправлення були внесені до балансу підприємства і прийняті відділенням статистики 22.05.2008р. Крім того, згідно з відображеним пасивом у розділі 3 балансу ТОВ “Петрівське” має довгострокові та строкові боргові зобов’язання. Довгий час ТОВ “Петрівське” було неліквідним через те, що виплачувало попередні борги СВК “Прогрес”, правонаступником якого воно є. Так, відповідно до бухгалтерської довідки станом на 30.09.2004 року збитки підприємства становили 672600 грн.

У пункті 3.7 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. №04-5/14 “Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” (зі змінами, внесеними згідно з рекомендаціями ВГСУ №04-06/190 від 28.12.2009) зазначено, що у вирішенні спорів щодо розрахунків з учасником, що вийшов (був виключений) з товариства, господарським судам слід враховувати таке. Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства. Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

          Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Враховуючи наведене, господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику.

Під час розгляду справи клопотання про призначення судової експертизи для встановлення ринкової вартості майна товариства ОСОБА_1 не заявлялось.

Як зазначалося в описовій частині рішення, ухвалою суду від 26.05.2008р. суддею Алейніковою Т.Г. за клопотанням ТОВ “Петрівське” призначалася судово-бухгалтерська експертиза, ухвалою від 15.04.2009р. –повторна судово-економічна експертиза. В матеріалах справи містяться відповідні висновки вказаних експертиз: №19/08, складений 23.12.2008р. Регіональним судово-експертним бюро (м.Запоріжжя) (т. 2 а.с.18-30) та № 106, складений 23.12.2009р. Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в Запорізькій області (т. 4 а.с. 60-64). Експертами було встановлено, що вартість частини майна (з урахуванням прибутку), що належить до виплати ОСОБА_1, згідно висновку №19/08 складає 1102125 грн., згідно висновку №106 – 91012,50 грн.

Після заявлення суддею Алейніковою Т.Г. самовідводу, здійснення автоматичного перерозподілу справи і прийняття справи до провадження суддею Гандюковою Л.П., ухвалами суду в порядку ст.31 ГПК України для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, в засідання викликалися судові експерти судового Регіонального судово-експертного бюро ОСОБА_9 та Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_10, якими було складено висновки у призначених судом експертизах (первісної та повторної) у даній справі.

Враховуючи те, що згідно з матеріалами господарської справи та поясненнями у судових засіданнях судових експертів, якими складено висновки по призначених судом експертизам (первісної та повторної), пояснень представників сторін, наданих у судових засіданнях, судом встановлено, що предметом дослідження експертів були різні об’єкти,з метою повного, об’єктивного та всебічного розгляду спору, враховуючи предмет первісного позову, а також той факт, що маються суттєві розбіжності у висновках кількох експертів щодо вартості і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні, судом ухвалою від 28.12.2011р. в порядку ст.41 ГПК України призначено повторну судово-економічну експертизу у справі №10/303/08-20/5009/3338/11, проведення якої доручено експертам Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експерта були поставлені наступні питання: 1)          Який розмір складала вартість майна ТОВ “Петрівське” на момент виключення ОСОБА_1 з товариства станом на 22.11.2004р.? 2)          В якому розмірі ТОВ “Петрівське” одержаний прибуток у 2004 році станом на 22.11.2004р.? 3)Яка вартість частини майна ТОВ “Петрівське” (з урахуванням прибутку) підлягає виплаті ОСОБА_1 пропорційно його частки у статутному фонді на дату його виключення 22 листопада 2004р. ?

Згідно з висновком судово-економічної експертизи №252/24-309/25, складеного 23.04.2012р. (т.10 а.с.2-6), у результаті дослідження представлених матеріалів справи, експертом було встановлено, що вартість майна ТОВ “Петрівське” станом на 22.11.2004р. складає 2641,7 грн., розмір прибутку –293,2 тис.грн., вартість частини майна (частки) ТОВ “Петрівське”, що належить ОСОБА_1 пропорційно його частці в статутному фонді (37,5%) на дату його виключення 22.11.2004р., з урахуванням прибутку товариства складає 1100,59 тис. грн. (990,64+109,95). Згідно з досліджувальною частиною цього висновку, для визначення вартості майна (чистих актив) та прибутку підприємства, і визначання частки належної ОСОБА_1, експертом - економістом приймалися дані балансу ТОВ “Петрівське” станом на 22.11.2004р. (т.5 а.с.103, 138).

                    Від ТОВ “Петрівське” надійшло заперечення на зазначений висновок експертизи, яке вважає його необ’єктивним та неповним, зокрема зазначивши, що експерт не зробив аналізу діяльності ТОВ “Петрівське” у період коли підприємство стало правонаступником СВК “Прогрес”, аналізу переходу бухгалтерського обліку зі старого плану рахунків на новий, іншого аналізу діяльності підприємства. При наданні відповіді на перше запитання експерт допустив помилку, включивши у прибуток підприємства інший додатковий капітал, об’єкти соціальної сфери, загального користування, резервний фонд пайовиків та інше у розрахунок вартості майна. Проте, при переході на новий план рахунків бухгалтерського обліку станом на 01 жовтня 2000 року, в суму інший додатковий капітал (строка 330) балансу були перенесені з рахунків СВК “Прогрес”: 85 “Неподільний фонд”, 86 “Амортизаційний фонд”, 96 “Цільове фінансування”. Сума іншого додаткового капіталу з 2000р. по 2004р. не поповнювалась, тільки зменшувалась. Ця сума не є результатом діяльності ТОВ “Петрівське”, а є власністю пайовиків підприємства. 26 квітня 2012 року до Головного управління статистики у Запорізькій області були подані уточнюючі звіти за 2004 рік (форма 1 Баланс, форма 4 Звіт про власний капітал), що були зроблені згідно з Положенням (Стандарту) бухгалтерського обліку 6 “Виправлення помилок і змін у фінансових звітах”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 травня 1999р. №137, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21 червня 1999р. за 3392/3685. На думку відповідача, експерт не аналізував, які саме основні та зворотні засоби стоять на балансі підприємства, припустивши, що усі вони приносять економічний ефект та можуть покривати зобов’язання підприємства. Відповідно до форми №2 Звіту про фінансові результати (стр.220) одержаний прибуток становив 260,1 тис.грн., а не 293,2 ти. грн.. як вказано експертом. За таких обставин, по третьому питанню експертизи сума вартості майна (з урахуванням прибутку) була визначена невірно з наступних причин: 1.сума іншого додаткового капіталу у розмірі 2252,0 тис. грн. не може розподілятися між учасниками ТОВ “Петрівське”, бо є власністю пайовиків товариства, а не його учасників; 2.сума резервного капіталу у розмірі 88,5 тис.грн. згідно п.6.14 Статуту ТОВ сформована для покриття можливих збитків підприємства і може бути використана або для зміни статутного фонду, або покриття збитків підприємства; 3.при підрахунку вартості частини майна з урахуванням прибутку експерт двічі розподілив прибуток згідно з Методикою, яка стосується підприємств, які приватизуються. З вищевикладених підстав, представник ТОВ “Петрівське” просив визнати висновок експерта складеним непрофесійно та не керуватись ним при прийнятті рішення. Крім того, ТОВ “Петрівське” та ОСОБА_2 в засіданні 28.05.2012р. було подано клопотання про призначення повторної судово-економічної експертизи, яке було відхилено судом на підставі ст.ст.41,69 ГПК України у зв’язку з наступним.

           В обґрунтування своїх доводів ТОВ “Петрівське” до матеріалів справи надано, зокрема, копії договорів оренди майнового паю, укладених з фізичними особами - власниками майнових паїв у грошовому виражені КСП “Прогрес” (Орендодавці за договорами) (т.2 а.с.64-150, т.3 а.с.1-110), які були підписані у 2004 році. Відповідно до умов цих договорів Орендодавці зобов’язалися передати Орендарю (ТОВ “Петрівське”) на умовах оренди свої майнові паї різною вартістю ( від 60 до 17530 грн.), а Орендар - сплачувати Орендодавцю орендну плату кожного року в розмірі 1% від вартості паю (розділ 2 договорів). Дослідивши надані матеріали, суд встановив, що відповідно до розділу 5 цих договорів вони набирають чинності з моменту реєстрації в Мануйлівській сільській раді. Відповідно до записів про реєстрацію вказаних договорів у сільській раді, вона була здійснена у різні дати січня 2005 року (або відсутня дата реєстрації). Отже, вказані договори набули чинності вже після виключення ОСОБА_1 зі складу учасників рішенням загальних зборів ТОВ “Петрівське”, яке відбулось 22.11.2004р., тому не можуть братись судом до уваги, оскільки відповідно до приписів законодавства визначення вартості частини майна, що підлягає виплаті та розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату його виходу (виключення) з товариства. Згідно з п.4.7 Установчого договору ТОВ “Петрівське” резервний фонд утворюється за рахунок щорічних відрахувань від прибутку в розмірі 5 відсотків до того часу, поки сума фонду не досягне 25 відсотків статутного фонду;фонд знаходиться у повному розпорядженні товариства (т.1.а.с.78). Аналогічні положення визначені у п.6.14 статуту (т.1 а.с.88). Як вбачається із балансу на 22.11.2004р. (т.5 а.с.103), резервний капітал становив 88,5. Відповідно до пояснень представників ТОВ “Петрівське” у судовому засіданні 28.12.2011р., що відображено в ухвалі суду та в аудіо запису, прибуток від діяльності товариства з моменту створення товариства між учасниками не розподілявся, весь прибуток спрямовувався на забезпечення діяльності ТОВ “Петрівське”. Також представник підтвердив, що аудиторські перевірки річної фінансової звітності товариства не проводились. Згідно з ст.42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Одними із принципів підприємницької діяльності відповідно до ст.44 цього Кодексу є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик; вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

                    Інші заперечення ТОВ “Петрівське” та ОСОБА_2 стосовно висновку судово-економічної експертизи №252/24-309/25, складеного 23.04.2012р., спростовуються наступним.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” від 24.10.2008р. (з подальшими змінами і доповненнями) у випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства. Якщо при вирішенні спору буде встановлено, що на момент виходу (виключення) учасника у товариства відсутні чисті активи, господарський суд відмовляє у відповідному позові у зв'язку з відсутністю в товариства майна, що підлягає виплаті.

Згідно з ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Частиною 8 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених в них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до ст.11 цього Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999р., зареєстрованим Міністерством юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, яким визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) і консолідованої фінансової звітності. (п.п.1,2).

Згідно з п.4 цього Положення: баланс –звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Відповідно до п.п.40-42 Положення №87 у статті “Інший додатковий капітал” відображається сума дооцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних осіб або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу. У статті “Резервний капітал” наводиться сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. У статті “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) “ … сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. У статті “Неоплачений капітал” відображається сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться у дужках і вираховується при визнанні підсумку власного капіталу. Пунктом 5 Положення встановлено, що метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

За таких обставин, помилки, що допущені, як вказує відповідач, при зазначенні даних у балансі підприємства, та несвоєчасне внесення у встановленому порядку відповідних уточнень є виключно ризиком підприємницької діяльності. Отже, заперечення представників ТОВ “Петрівське” та третіх осіб у цій частині є неспроможними та не звільняють юридичну особу від виконання обов’язку, встановленого законом.

          Слід також зазначити, що дана справа знаходиться у провадженні господарського суду з квітня 2008 року. Про обставини щодо недостовірності (як стверджує ТОВ “Петрівське”) певних даних, внесених до балансу ТОВ “Петрівське” через допущені технічні та методологічні помилки в бухгалтерській звітності, яка подавалася на затвердження компетентним органам, представники товариства вказували ще у первісному клопотанні про призначення судово-бухгалтерської експертизи від 26.05.2008р. (т.1 а.с.67-73). Висновок первісної судово-економічної експертизи був складений 23.12.2008р. Товариством до матеріалів справи надано низку довідок стосовно помилково здійснених проводок, фінансового стану підприємства, збитків за період 9 місяців 2004 року, пояснення до даних показників балансу станом на 30 вересня 2004 року (т.1 а.с.117-121), бухгалтерська довідка (складена 05.02.2009р.) (т.2 а.с.62-63), які досліжувалися при первісній судовій експертизі, після чого, не погодившись її з результатами, було заявлено клопотання про призначення повторної судової експертизи від 01.04.2009р. (т.4 а.с.37-41). Малося посилання на те, що вказані матеріали, зокрема довідка №301 від 20.05.2008р., не повинні були братися до уваги експертом.

Поряд з цим, лише 03.05.2012р., тобто після зупинення провадження у справі і призначення судової експертизи у грудні 2011р., через канцелярію суду було отримано клопотання ТОВ “Петрівське” та третьої особи ОСОБА_2 про надання експертам Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз додатково копії уточнюючих балансів та звітів про власний капітал (т.10 а.с.24-30). Клопотання судом було відхилено, оскільки експертиза призначалася ухвалою суду від 28.12.2011р. і 07.05.2012р. судом було отримано Висновок судово-економічної експертизи, складений 23.04.2012р.

Суд критично оцінює посилання товариства на те, що у нього було відсутні власне майно і вартість майна, відображена у балансі, фактично перебувала тимчасово у користуванні. Зокрема, твердження відповідача та зазначення у висновку експерта від 23.12.2009р.№106 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Запорізькій області (т.4 а.с.63) про те, що резервний фонд не створювався, а становлять лише об’єкти, які тимчасово не розподілені між членами господарства з метою забезпечення прав на майновий пай, спростовується як установчим договором, статутом товариства так і доказами, які представлені самим товариством.

Відповідно до Розшифрування окремих статей активу балансу станом на30.09.2004р., підписаного керівниками ТОВ “Петрівське”, скріпленого печаткою, (вих№299 від 20.05.2008р.,т.1 а.с.100), 2463,1 тис.грн. –основні засоби, 2665,2 тис.грн. –оборотні засоби, які є власністю ТОВ “Петрівське”. Згідно з балансом на 22.11.2004р. в активі незавершене будівництво відображено в сумі 480,0 тис.грн.(т.5 а.с.103), а відповідно до плану розподілення і структури пайового фонду незавершене будівництво взагалі було відсутнє (т.1 а.с.107). Згідно з цим же планом резервний фонд був створений в сумі 185,3 тис.грн. і відповідно до Положення про паювання і виділення майна при реструктуризації колективного сільськогосподарського підприємства підприємство-правонаступник отримує за передаточним балансом боргові зобов’язання разом із належним майном, яке виділяється для покриття боргів.

На підставі викладеного, суд, оцінюючи висновок експерта від 23.12.2009р.№106 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Запорізькій області (т.4 а.с.63), не бере його до уваги. Як слідує із висновку, експерт наводить формулу розрахунку частки в майні товариства: сума= (стр.380 ф.№1 + стр.360 ф.№1) х процент у статутному капіталі : 100% (т.4 а.с.61 зворот). Однак, у відповіді на шосте питання експертизи “ Яка вартість частини майна (з урахуванням прибутку) ТОВ “Петрівське” підлягає виплаті при виході із складу учасників ОСОБА_1 станом на з 03.04.2000 року по 22.11.2004року пропорційно частці ОСОБА_1 у статутному капіталі при умові, що його частка становить 37,5%“ експерт визначив суму 91 012,50грн. по формулі: (8,0 + 234,7) х 37,5%:100%. Тобто, із цього розрахунку вбачається, що експерт не врахував суму, визначену у стр.380 ф.№1, а фактично вартість майна (з урахуванням прибутку) визначив лише на підставі суми нерозподіленого прибутку станом на 30.11.2004р. (234,7) та статутного капіталу 8000грн.

У зв’язку з цим суд не бере до уваги і посилання відповідача та третіх осіб на інші норми права та письмові докази, які не спростовують висновки суду, наведені вище.

          Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що сума 1100,59 тис.грн. вартості частини майна (частки) ТОВ “Петрівське”, пропорційна частці ОСОБА_1 у статутному фонді (37,5%) на дату його виключення 22.11.2004р. (з урахуванням прибутку), яка визначена на підставі висновку судово-економічної експертизи №252/24-309/25 від 23.04.2012р. Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз є доведеною, тому первісні позовні вимоги підлягають задоволенню. Розмір позовних вимог підтверджений висновком експерта, який містить обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. При цьому суд бере до уваги, що право отримати частку майна, в якому дійсно вже включений прибуток, а також частку прибутку встановлено приписами законодавства, зокрема, ст.54 Закону України “Про господарські товариства“, тому суд не має права не застосовувати дану норму. Оцінюючи висновок судової експертизи від 23.04.2012р., суд звертає увагу, що фактично сума вартості майна 990,64 тис.грн. вирахувана експертом на підставі той же формули, що наводилася у висновку експерта від 23.12.2009р.№106: сума= (стр.380 ф.№1 + стр.360 ф.№1) х процент у статутному капіталі : 100%. Так, згідно з стр.380 ф.1 балансу станом на 22.11.2004р. сума вказана 2641,7 (2641,7 х 37,5% :100% = 990,64),а потім експерт додав до цієї суми частку прибутку, вказаного у стр.350 ф.1 (т.5 а.с.103, т.10 а.с.5 зворот). Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування судовим експертом у висновку від 23.04.2012р. “ОСОБА_43 вирішення експертних задач з питань визначення вартості майна підприємств, які приватизуються і часток в цьому майні власників, які виділяються“ проведено за аналогією, що не суперечить чинному законодавству. Всі інші заперечення відповідача та третіх осіб за первісним позовом щодо висновку цієї експертизи є не суттєвими, не спростовують самого висновку.

Заява ТОВ “Петрівське” про застосування позовної давності до позовних вимог за первісним позовом задоволенню не підлягає на наступних підставах.

В обґрунтування заяви ТОВ “Петрівське” посилається на положення пункту 6.22 Статуту товариства, згідно з яким визначено, що виплата вартості частки майна товариства при виході учасника здійснюється не пізніше ніж через місяць після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов.

Разом з тим, статтею 54 Закону України “Про господарські товариства” встановлено, що виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Згідно з п.3.7 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. №04-5/14 “Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” (зі змінами, внесеними рекомендаціями ВГСУ від 18.06.2009р. №04-06/83) у вирішенні питання про порядок і строки проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, господарським судам слід мати на увазі, що норми статті 54 Закону України “Про господарські товариства” є спеціальними щодо норм статті 148 ЦК України. Відповідно до частини другої статті 148 ЦК України порядок і строки розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, встановлюються статутом і законом. При цьому норми статуту щодо порядку та строків повинні відповідати статті 54 Закону України “Про господарські товариства”. Передбачений статутом порядок розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, може застосовуватись у частині, що не суперечить закону. Згідно з п.13 постанови Верховного Суду України №13 від 24.10.2008р. “Про практику розгляду судами корпоративних спорів “ положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.

Рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників прийнято загальними зборами 22.11.2004р. Таким чином, ТОВ “Петрівське” повинно було розрахуватися в термін до 22.11.2005р. включно. Отже, порушення права вибувшого учасника щодо отримання належної у зв’язку з цим виплати, виникло починаючи з 23.11.2005р. З цієї ж дати згідно з ч.5 ст.261 ЦК України починається перебіг позовної давності. Позовна заява, за якою порушено провадження у даній справі, була подана нарочно до канцелярії суду 07.04.2008р., про що свідчить відбиток вхідного штемпеля на заяві, тобто в межах трирічної позовної давності.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги за зустрічним позовом, суд враховує наступне.

Відповідно до п.29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” при вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту статті 64 Закону “Про господарські товариства”, повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо. Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.

          Господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів.

Відповідно до ст.11 Закону України “Про господарські товариства” учасники товариства зобов'язані: а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; г) нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.

          Відповідно до п.2.1 статті 2 Установчого договору ТОВ “Петрівське” товариство створюються з метою об’єднання зусиль учасників, їх майнових і земельних паїв, кошти для виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, товарів широкого вжитку, надання сервісних послуг, здійснення маркетингу, заготівлі і торгівлі продукцією, сировиною і товарами сільськогосподарського і іншого призначення та отримання прибутку. У пункті 9.1 Установчого договору встановлено, що невиконання або неналежного виконання учасником зобов’язань по даному Договору, він відшкодовує іншим учасникам завдані таким невиконанням або неналежним виконанням збитки.

Згідно з п.5.13 Статуту ТОВ “Петрівське” 2000 року також передбачено, що учасники товариства зобов’язані сумлінно працювати і виконувати свої обов’язки, сприяти успішній діяльності Товариства, дотримуватися трудової і виконавчої дисципліни, підвищувати свою кваліфікацію, не допускати безгосподарності та недбайливого ставлення до своїх обов’язків, сприяти успішній діяльності Товариства.

          Відповідно до статті 611 ЦК України, на яку посилається позивач за зустрічним позовом, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2)зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4)відшкодування збитків та моральної шкоди.

Із змісту законодавства слідує, що головною умовою відшкодування збитків є правопорушення, яке вчинив учасник відносин. Притягнення до відповідальності можливо лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад правопорушення, який є підставою правової відповідальності. Склад правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона. Суб’єктом є боржник, об’єктом –правовідношення по зобов’язаннях; об’єктивною стороною –наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов’язання, причинний зв’язок між противоправною поведінкою боржника і збитками; суб’єктивну сторону правопорушення складає вина.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов’язань. Оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

На кредитора покладений обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання, прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника –відсутність вини (ст.ст.614,623 ЦК України).

Згідно з ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Додані до матеріалів справи документи свідчать, що відповідно до наказу №3 від 01.10.2000р. (том 3 а.с.134) ОСОБА_1 за його бажанням було переведено з 01.10.2000р. з посади заступника директора з технічних та енергетичних питань на посаду заступника директора по комерційним питанням. Наказом директора товариства №51 від 02.09.2002р. (том 3 а.с.111) ОСОБА_1 було вказано на недопустимість такого ставлення до роботи до своїх колег, оскільки це призводить до збитків. Також в матеріали справи надано ряд копій наказів директора ТОВ “Петрівське”, які в тому числі, охоплюють 2005–2008р.р. (т.3 а.с.112-117), згідно з якими ОСОБА_1 –заступнику директора по комерції, вказувалося на необхідність приділяти увагу розвитку торгівлі, вказувалося на: низьку ефективність комерційної діяльності; зверталася увага на неотримання обіцяних результатів діяльності комерційного відділу, відсутність економічного результатів торгівлі та т.і. Згідно з копією витягу з трудової книжки (т.4 а.с.30) 10.06.2008р. ОСОБА_1 був звільнений по ст.40 п.1 КЗпП України. Однак, надані документи по суті відносяться до сфери трудових відносин, спори з який не підвідомчі господарському суду, та не можуть прийматися як належний доказ при вирішенні справи, пов’язаної з корпоративними відносинами, які були припинені з моменту виключення ОСОБА_1 як учасника товариства 22.11.2004р., після чого останній продовжував працювати на посаді як найманий працівник.

Відповідно до змісту протоколу зборів учасників ТОВ “Петрівське” №17 від 22.11.2004р. слідує, що рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників у зв’язку з ігноруванням інтересів товариства та його життєдіяльності, що своїми діями наносить шкоду, що негативно впливає на загальну діяльність. В протоколі вказувалося про неналежне виконання ОСОБА_1 обов’язків саме як учасника. ОСОБА_1, який був присутній цих на зборах, виступивши на по цьому питанню проти висунутих до нього претензій не заперечив, лише просив надати йому на ознайомлення результати господарської діяльності ТОВ “Петрівське”, на даний час прийняте на них рішення станом в установленому порядку не оскаржив. Отже, викладені в зазначеному рішенні обставини презюмуються.

Разом з тим, враховуючи вищевикладені приписи законодавства, притягнення до відповідальності за завдані збитки можливе лише при наявності причинного зв’язку між протиправною поведінкою та збитками. Необхідною умовою є також обґрунтування розміру заподіяних збитків. Доведення зазначених обставин та розміру заявленої до стягнення суми матеріальних збитків у даному випадку покладено на позивача за зустрічним позовом.

В обґрунтування своїх вимог, в тому числі розміру збитків в сумі 940 737,93 грн., позивач за зустрічним позовом посилається як на доказ на виписку з протоколу зборів спеціалістів ТОВ “Петрівське” від 20.06.2002р. (том 4 а.с.21), протокол №3 від 27.02.2009р. (том 4 а.с.22-25). Зі змісту виписки з протоколу від 20.06.2002р. вбачається, що на цих зборах розглядалися наслідки роботи товариства за два місяці (травень, червень) 2002 року. Зокрема, як недолік було відмічено діяльність заступника директора з комерції ОСОБА_1, що призвело до збою в роботі усього колективу, оскільки його відділ є основою прибуткової частини бюджету господарства. Вказано, що за даними бухгалтерії заборгованість організацій перед ТОВ “Петрівське” від реалізації борошна станом на 22.05.2002р. склала 31224 грн., в тому числі під звітом ОСОБА_1 –8800 грн., а на 26.06.2002р. заборгованість склала 34731, в т.ч. ОСОБА_1 –15435 грн. За результатами розглянутих результатів роботи, зазначених у протоколі, викладено клопотання про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за невідповідністю. За змістом протоколу №3 від 27.02.2009р. загального засідання ради ветеранів та профспілкового комітету ТОВ “Петрівське”, який також надано як доказ, після звернення ОСОБА_1І до суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, члени ради ветеранів та профспілкового комітету ТОВ “Петрівське”, заслухавши інформацію про зазначену позовну заяву, у своїх виступах, висловлюючи особисту думку, виявили своє обурення стосовно таких дій ОСОБА_1 та незгоду із заявленими позовними вимогами.

Суд не бере вищезазначені документи як належні докази в обґрунтування зустрічних позовних вимог, оскільки, законодавством та установчими документами ТОВ “Петрівське” не передбачена наявність таких органів управління товариства з обмеженою діяльність як збори спеціалістів, тому цей документ не має юридичної сили та є внутрішнім документом товариства. Вказані у виписці з протоколу суми збитків не відповідають розміру заявлених вимог, оцінювалися за результатами діяльності товариства за два місяці 2002 року .

У рішенні зборів учасників, оформлених протоколом №17 від 22.11.2004р., згідно з яким ОСОБА_1 виключено зі складу учасників, викладено загальне формулювання про нанесення діями ОСОБА_1 шкоди та негативного впливу на загальну діяльність товариства. Однак, відсутнє посилання на будь-які докази, що підтверджують дані обставини, зазначення обґрунтованого розміру спричиненої шкоди .

Відповідно до статті 5 установчого договору органами управління ТОВ “Петрівське” є: збори учасників товариства, дирекція товариства, директор (генеральний директор), ревізійна комісія. Компетенція ревізійної комісії визначена статутом товариства.

Так, згідно з розділом 10 Статуту товариства 2000 року контроль за діяльністю дирекції, директора (ген.директора) здійснюється ревізійною комісією, яка має право вимагати від будь-яких посадових осіб товариства надання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів, особистих пояснень з питань фінансово-господарської діяльності товариства. Ревізійна комісія має право вимагати скликання позачергових зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявленні зловживання службовими особами товариства.

Доказів проведення таких перевірок ревізійною комісією суду не надано.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено розмір збитків, а також причинний зв'язок, оскільки не доведено, що заявлена до стягнення сума 940737,93грн. збитків є безпосередньо правовим наслідком порушення ОСОБА_1 корпоративних зобов’язань як учасника товариства.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги в частині моральної шкоди, заявленої до стягнення в розмірі 1 грн., суд також не вбачає підстав для їх задоволення на таких підставах.

          Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов’язує настання цивільно - правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" також визначено:

- під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб;

- відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5).

Відповідно ж до пункту 9 названої постанови Пленуму розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом не надав належних доказів в обґрунтування факту спричинення моральної шкоди, не доказав, що спричинення моральної шкоди пов’язано з діями відповідача за зустрічним позовом як учасника товариства з обмеженою відповідальністю. Таким чином, у задоволенні зустрічного позову відмовляється повністю.

Щодо позовної давності, яку просив застосувати відповідач за зустрічним позовом, слід враховувати, що позовна давність може бути застосована судом за заявою сторони в тому випадку, коли по суті позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог, підстави вирішення питання застосування позовної давності відсутні.

Згідно з ст.49 ГПК України з ТОВ “Петрівське” на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 11 005 грн. 90 коп. витрат на державне мито, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2461,20 грн. сплаченої Ѕ вартості повторної експертизи, призначеної ухвалою від 28.12.2011р. Витрати з оплати судових експертиз (первісної та повторної), призначених ухвалами від 26.05.2009р. та 15.04.2009р. покладаються на ТОВ “Петрівське”.

Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст.22,35,41,49,69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське” (72123, Запорізька область, Приморський район, с.Петрівка, вул. Радянська, 13) на користь ОСОБА_1 (72123, Запорізька область, Приморський район, с. Петрівка, вул. Жовтнева, 32, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму 1 100 590 (один мільйон сто тисяч п’ятсот дев’яносто) грн. вартості майна (з урахуванням прибутку), що підлягає виплаті на дату виключення 22.11.2004р., пропорційно частці у статутному фонді (37,5%), суму 11 005 (одинадцять тисяч п’ять) грн. 90 коп. державного мита, суму 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суму 2 461 (дві тисячі чотириста шістдесят одна) грн. 20 коп. Ѕ вартості судової експертизи. Видати наказ.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 01.06.2012р.

Суддя                      Л. П. Гандюкова

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання (складення) у повному обсязі.