УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

ВИРОК

Іменем України

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного

суду міста Києва у складі:

Головуючого - судді Британчука В.В.,

судді Балацької Г.О.,

народних засідателів Бурдик Т.М., Слюсар Ю.П., Мазепи Н.В.,

при секретарі Нестерук Т.М.,

з участю прокурорів Деркача Я.А., Безкоровайного В.Д.,

захисника - адвоката Пшеничного Ю.В.,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши 16 лютого 2010 року у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, який проживав за адресою: АДРЕСА_6, несудимого в силу ст. 89 КК

- за ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК,

Установила:

24 липня 2009 року приблизно о 17 год. ОСОБА_4, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння в кухні квартири АДРЕСА_1, під час конфлікту з ОСОБА_3, з приводу потрачених нею його

Справа № 1-38/10

грошей, і ОСОБА_5, який заступився у цьому конфлікті за ОСОБА_3, на ґрунті особистих неприязних стосунків, схопив ніж , який знаходився на кухні та, з метою вбивства, вдарив ним ОСОБА_5 у шию. Побачивши в руках ОСОБА_4 ніж, боячись за власне життя, ОСОБА_5 вибіг з кухні в коридор до вхідних дверей, де ОСОБА_4 його наздогнав і, продовжуючи злочинні дії, вдарив ножем в область грудної клітки. ОСОБА_5, отримавши таким чином тяжкі тілесні ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення тіла з пошкодженням внутрішніх органів грудей та живота, крупної венозної судини шиї і втрати крові, впав і помер на місці злочину.

ОСОБА_4, допитаний як підсудний, визнав себе винуватим у в умисному вбивстві ОСОБА_5 і підтвердив, викладені про це в обвинуваченні обставини. Зокрема, він показав, що 24 липня 2009 року під час вживання спиртних напоїв разом з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 він полаявся з ОСОБА_3 з приводу витрати його особистих грошей на купівлю пляшки горілки. За неї заступився ОСОБА_5 і він вдарив його за це кухонним ножем, який тримав в правій руці, у шию. Коли ОСОБА_5 вийшов з кухні в коридор, він пішов за ним і там ще раз вдарив потерпілого ножем у груди.

Показання підсудного стосовно умисного вбивства ОСОБА_5 підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні

Так, потерпіла ОСОБА_3 показала, що 24 липня 2009 року у другій половині дня вона разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 вживала спиртні напої на кухні квартири АДРЕСА_1. Коли горілка закінчилась вона пішла в магазин і купила 0,5л горілки за останні 10 грн. ОСОБА_4, які він дав їй на зберігання. Вона не питала ОСОБА_4 чи можна витрачати його гроші. Коли вони тільки почали пити горілку, яку вона купила, ОСОБА_4 запитав її, де вона взяла гроші на неї. Узнавши від неї про витрату його грошей ОСОБА_4 почав на неї кричати, що він гроші залишав на їжу для свого кота, і вдарив рукою по обличчю. Вона заплакала, а ОСОБА_4 звідкись узяв викрутку і вдарив її у ліву частину стегна лівої ноги через бриджи, у які вона булла одягнута.

ОСОБА_5 почав за неї заступатися. ОСОБА_4 схопив великий кухонний ніж з чорною ручкою і пішов на ОСОБА_5. Усе вийшло швидко. ОСОБА_4 сказав ОСОБА_5: «Чого ти сюди лізешь? Тебе це не стосується! Закрий свого рота!» У цей момент ОСОБА_7 і ОСОБА_6 пішли в кімнату. На кухні залишились ОСОБА_5, ОСОБА_4 і вона. Присівши на стул вона плакала і спочатку не побачила, як ОСОБА_4 ударив ОСОБА_5. Коли підняла очі, побачила, що у ОСОБА_5 йде кров, але не бачила, звідки. На кухні вона сказала ОСОБА_5 уходити з квартири. ОСОБА_5 пішов в коридор, а вона побігла в кімнату к ОСОБА_6 и ОСОБА_7 и розповіла, що сталося на кухні. У цей час ОСОБА_4 також вийшов в коридор і знову казав ОСОБА_5, навіщо він лізе.

ОСОБА_6 побіг в коридор подивитись, що сталося, а за ним і вона з тіткою. Вони побачили, як ОСОБА_5 сидить поруч з вхідними дверями у квартиру. У цей час ОСОБА_4 вже був на кухні. Ніхто з них не бачив, як ОСОБА_4 удруге вдарив ОСОБА_5. ОСОБА_6 сказав, що ОСОБА_5 вже мертвий.

Також потерпіла показала, що між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не було фізичного контакту. Ніхто нікого не бив.

Потерпілий ОСОБА_2 показав, що ОСОБА_5 був його старшим братом. Йому нічого не відомо про те, як загинув його брат. Очевидцем цих подій він не був. ОСОБА_6 бул знайомим його брата.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що 24 липня 2009 року він зустрів ОСОБА_5 ще о 10 год. 30 хв. Вони вжили по пляшці пива і розійшлись по домах, не домовляючись, що ОСОБА_5 зайде до нього.

Приблизно о 13:00 - 13:30 в квартиру АДРЕСА_2 зайшли ОСОБА_4 і ОСОБА_3. Був «День Ольги», який вони вирішили відсвяткувати. Наявні дві пляшки горілки спільно вживали з ним його дружина, подсудиний і ОСОБА_3. О 15. 30 він зайшов в кімнату дивитись телевізор. Приблизно о 15.40 прийшов ОСОБА_5 і вони вже уп'ятьох почали на кухні святкувати «День Ольги».

Потім він о 16 год. пішов дивитись передачу «Федеральний суд». Ніяких конфліктів при ньому не було. Через пару хвилин за ним прийшла дружина, а ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 залишились на кухні.

Приблизно о 16.15, коли пройшло 15-20 хвилин телепередачі, почувся крик ОСОБА_3 з кухні. Вона кричала: «ОСОБА_8!», чи «Вбили!».

Він вискочив у коридор першим, за ним - дружина. ОСОБА_5 вже йшов з кухні до вхідних дверей, тримаючись за живіт, і його пальці були у крові. ОСОБА_5 дійшов до дверей, торнувся їх і присів. На запитання він не відповідав і у нього не було пульсу. Під ним йшла кров.

Свідок не бачив, як і хто вдарив ОСОБА_5. Не бачив, скільки поранень було у ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_7 дала аналогічні зі свідком ОСОБА_6 показання. Свідок додатково зазначила, що ОСОБА_3 розповідала їй, що з ОСОБА_4 у неї вийшов конфлікт. ОСОБА_4 дав їй ляпаса, узяв в руки викрутку і вдарив нею. Причина конфликту їй невідома. ОСОБА_5 став за ОСОБА_3 заступатися. У ОСОБА_4 бул ніж в руках і він вдарив ОСОБА_5 в живіт один раз. ОСОБА_3 казала, що це було все спонтанно, оскільки ОСОБА_4 бул розлючений і ОСОБА_5 не очікував цього.

Свідок ОСОБА_9 показала, що не перебувала у квартирі АДРЕСА_3 під час вчинення ОСОБА_4 злочину. 24 липня 2009 року в її квартиру гучно подзвонили. Відкривши двері, вона побачила ОСОБА_3 у збудженому, нетверезому стані з руками у крові. ОСОБА_3 скзала, що вбили ОСОБА_5. Коли вона піднялася в кв. 160, то побачила за вхідними дверями в коридорі ОСОБА_5, який знаходився у напівсидячому положенні і спирався на тумбочку біля стіни. У нього була кров на животі. Вона доторкнулася до нього. Він був холодний. До приїзду міліції тітка ОСОБА_3 сказала їй, що ОСОБА_5 захищав ОСОБА_3.

Не зважаючи на те, що свідок ОСОБА_9 помилково була присутньою під час оголошення обвинувального висновку і допиту підсудного, колегія суддів вважає її показання допустимим доказом, адже показання стосувались наслідків, а не обставин злочину, і, фактично, ніким не оспорювались.

Свідок ОСОБА_10 показав, що 24 липня 2009 року у складі наряду міліції виїхав за викликом «02» про ножове поранення на АДРЕСА_4. У цій квартирі зліва біля дверей знаходився в напівсидячому положенні і притулений спиною до стіни вже мертвий чоловік. У нього було ножове поранення і кров на одязі. В квартирі, крім трупа ОСОБА_5 і пораненого ОСОБА_4, були ОСОБА_3 і, з її слів, її дядько і тітка, які були п'яні. ОСОБА_3 була збуджена і в стані алкогольного сп'яніння. Вона сказала, що ОСОБА_4, який лежить на кухні, почав до неї чіплятись, а той що загинув, за неї заступився.

Вчинення ОСОБА_4 злочинів підтверджується також і іншими доказами.

Згідно із протоколом огляду місця події від 24 липня 2009 року у квартирі АДРЕСА_1 було виявлено труп ОСОБА_5 та два ножі (т. 1 а. с. 41-59).

За висновком судово-медичної експертизи № 147/2241 від 25 вересня 2009 року у потерпілого ОСОБА_5 було виявлено тілесні ушкодження:

- рани лінійної або звивистої форми, з рівними краями, одним гострокутним, другим П- образним кінцями, з наявністю відхідних від них раневих каналів, які перевищують по глибині довжину ран на шкірі (колото- різані поранення гострим предметом), розміщені: рана № 1- в основі шиї на передній поверхні на рівні грудинного кінця правої ключиці; рана № 2 - на передній поверхні грудної клітки зліва на рівні хрящів 5-6 ребер;

- поверхнева лінійна рана № 3, з рівними краями, гострокутними кінцями, розміщена на лівому плечі над ліктьовою ямкою по передньовнутрішній поверхні (різана рана).

Рани № № 1, 2 проникали в порожнину грудей і живота з пошкодженням органів і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Від рани № 1 пошкоджені:

- м'язи і тканини шиї;

- крупна венозна судина (права внутрішня яремна вена);

- передня стінка трахеї.

Від рани № 2 пошкоджені:

- хрящі 5-6 ребер зліва;

- тканини грудної клітки;

- клітчата середостіння;

- колосерцева сумка (наскрізні поранення стінок), стінка правого краю серця з проникненням в порожнину правого шлуночка серця;

- лівий купол діафрагми;

- ліва доля печінки (наскрізні поранення долі);

- стінка шлунку по великій кривизні.

Пошкодження виникли прижиттєво і втрата крові сталася прижиттєво.

Смерть ОСОБА_5 настала від проникаючих колото-різаних поранень тіла з пошкодженнями внутрішніх органів грудей та живота, крупної венозної судини шиї і втрати крові.

Ушкодження потерпілому заподіяні у короткий проміжок часу. Одним з перших було заподіяно поранення в область шиї, одним з останніх - в грудну клітку зліва.

Після заподіяння усіх ушкоджень смерть ОСОБА_5 настала у короткий проміжок часу, від декількох (3-10) до десятків (30-40) хвилин.

Ушкодження потерпілому заподіяні плоским колючо-ріжучім предметом - клинком ножа, який має обушок і лезо (т. 1 а. с. 114-117).

З висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 295 мб від 21 серпня 2009 року убачається, що на клинках вилучених з місця злочину двох ножів, виявлено сліди крові людини (т. 1 а. с. 193-196).

За висновком судово-медичної медико-криміналістичної експертизи № 216-МК від 20 жовтня 2009 року на передній поверхні футболки ОСОБА_5 маються два пошкодження, які за локалізацією співпадають з пошкодженнями на його тілі. Ці пошкодження футболки за морфологічними ознаками відповідають дії колючо-ріжучого предмета типу клинка ножа, що мав з одного боку обушок П-подібного профілю та з протилежного боку, - гостре лезо двосторонньої заточки (т. 2 а. с. 3-11).

Судовою психолого-психіатричною і наркологічною експертизою ОСОБА_4 визнаний осудним (т. 2 а. с. 47-51).

Таким чином, колегія суддів уважає, що винуватість підсудного у судовому засіданні доведена.

Діяння підсудного ОСОБА_4 колегія суддів кваліфікує за ч. 1 ст. 115 КК, оскільки він вчинив умисне вбивство ОСОБА_5

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 24 липня 2009 року, приблизно о 17 годині 10 хвилин, після вбивства ОСОБА_5, знаходячись в приміщенні кухні квартири АДРЕСА_5, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, коли ОСОБА_3 почала на нього кричати за те, що він вбив ОСОБА_5, на грунті особистих неприязних стосунків, з метою вчинення вбивства, схопив викрутку, яка знаходилась на серванті в кухні та, тримаючи її перед собою в руці, підійшов до ОСОБА_3 Оцінивши ситуацію, яка склалася, а саме те, що ОСОБА_4 в її присутності вбив ОСОБА_5, а також вікову та силову перевагу з його сторони, усвідомивши небезпеку для власного життя, ОСОБА_3 схопила ніж, який знаходився на столі в кухні та, діючи в межах необхідної оборони, нанесла ОСОБА_4 один удар в область грудної клітки.

Таким чином, орган досудового слідства вважає, що свої умисні дії ОСОБА_4 не довів до кінця з незалежної від нього причини, тому що коли від удару ножем ОСОБА_3 він втратив рівновагу та упав на підлогу, ОСОБА_3 втекла від нього.

Ці дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, як замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Проте, на думку колегії суддів, це обвинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Згідно з роз'ясненням, що міститься в абз. 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» № 2 від 7 лютого 2003 року, замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).

Зі змісту обвинувачення убачається, що фактично єдиним доказом умислу ОСОБА_4 на вбивство ОСОБА_3 орган досудового слідства вважає те, що підсудний схопив викрутку, яка знаходилась на серванті в кухні та, тримаючи її перед собою в руці, підійшов до ОСОБА_3

Тобто, орган досудового слідства фактично визнав, що ОСОБА_4 ніяких погроз ОСОБА_3 не висловлював, викруткою не замахувався і ніяких погрозливих маніпуляцій з цим предметом перед потерпілою не вчиняв.

Сам же ОСОБА_4 протягом досудового і судового слідства послідовно заперечував умисел на вбивство ОСОБА_3, посилаючись на відсутність таких думок у нього і на те, що єдиним бажанням, коли він стояв перед нею з викруткою, було примусити її замовкнути, оскільки вона на нього кричала.

ОСОБА_4 стверджував, що ніяких погроз ОСОБА_3 не висловлював, лише просив закрити рота. Викрутку тримав в опущеній руці і не замахувався. Не казав потерпілій, що вдарить її викруткою.

Такі показання не тільки не спростовані потерпілою ОСОБА_3, а, навпаки, підтверджені нею.

Зокрема, в судовому засіданні вона зазначила, що ОСОБА_4 міг ці нанести їй ушкодження викруткою, але вона не змогла пояснити, чому він це не зробив. Більш того, потерпіла стверджувала, що якби ОСОБА_4 бажав її вбити, то вбив би давно. При цьому, вона показала, що знала підсудного вже чотири роки і він ніколи не застосовував до неї насильства і після вбивства ОСОБА_5 їй та іншим присутнім не погрожував, находився на кухні, коли вона зайшла туди і почала на нього кричати.

Крім того, ОСОБА_3 уточнила те, що між нею і ОСОБА_4, коли він встав перед нею з викруткою в руці, було півметра і підсудний робив до неї півкроку. Це спростовує твердження обвинувачення, що ОСОБА_4 з викруткою підійшов до ОСОБА_3, тобто, зробив кілька кроків.

Сам факт того, що ОСОБА_3 злякалась ОСОБА_4, який встав перед нею з викруткою, зробив кроки до неї, перед цим убивши ОСОБА_5, і ніяких реальних дій, спрямованих на її вбивство, не вчинив, при наявності такої можливості, не доводить наявності у нього прямого умислу на вбивство. Про це свідчить й те, що ОСОБА_4, навіть тримаючи викрутку в руці, не застосував її для примушення ОСОБА_3 не кричати на нього, а лише просив не кричати і затуляв їй рот іншою рукою.

Отже, показання потерпілої ОСОБА_3, як єдиний доказ сторони обвинувачення вини ОСОБА_4 у замаху на її вбивство, не доводять його винуватості у цьму.

Таким чином, прямий умисел ОСОБА_4 на вбивство ОСОБА_3 в справі не доведено, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 повинен бути виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_4 колегія суддів враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, його особу, відсутність на нього скарг за місцем проживання.

Пом'якшуючою його покарання обставиною колегія суддів вважає щире каяття.

Разом з тим, обтяжує його покарання вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування витрат на поховання ОСОБА_5 в розмірі 10 000 грн. визнається підсудним ОСОБА_4, а тому, згідно із ст. ст. 1166, 1177 ЦК, підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК, колегія суддів,

ЗАСУДИЛА:

ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, визнати невинним і по суду виправданим за недоведеністю участі у вчиненні злочину.

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 115 КК, і призначити покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання рахувати ОСОБА_4 з 24 липня 2009 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 10 000 грн. на відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві судові витрати за проведення судових експертиз:

дактилоскопічної № 38/д 423 грн. 69 коп. (т. 1 а. с. 157);

дактилоскопічної № 273 486 грн. 77 коп. (т. 1 а. с. 167);

імунологічної № 291мб 450 грн. 08 коп. (т. 1 а. с. 180);

цитологічної № 292мб 450 грн. 72 коп. (т. 1 а. с. 187);

цитологічної № 295мб 676 грн. 08 коп. (т. 1 а. с. 194);

молекулярно-генетичної № 455мб 1 015 грн. 20 коп. (т. 1 а. с. 211);

імунологічної № 294мб 788 грн. 76 коп. (т. 1 а. с. 217);

молекулярно-генетичної № 454мб 1 353 грн. 60 коп. (т. 1 а. с. 227);

імунологічної № 293мб 676 грн. 08 коп. (т. 1 а. с. 234);

молекулярно-генетичної № 453мб 2 030 грн. 40 коп. (т. 1 а. с. 245);

Речові докази (т. 1 а. с. 70-73):

· дві викрутки знищити;

· одяг ОСОБА_5, а саме: сіру футболку, сині джинси з паском, кросівки, сірі шкарпетки передати потерпілому ОСОБА_2, в разі відмови в отриманні - знищити;

· два ножі знищити;

· одяг ОСОБА_4, а саме: сині джинси, черевики, труси чоловічі, повернути за належністю ОСОБА_4, в разі відмови в отриманні - знищити;

· одяг ОСОБА_3, а саме: бриджеві джинсові штани та куртку повернути за належністю ОСОБА_3, в разі відмови в отриманні - знищити;

· відеокасету з відеозаписом відтворення обстановки і обставин події з потерпілою ОСОБА_3 залишити при справі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити щодо ОСОБА_4 без зміни: тримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі.

Вирок може бути оскаржений протягом одного місяця з моменту проголошення у Верховний Суд України через Апеляційний суд міста Києва, засудженим, - у той же строк з моменту вручення його копії.

С у д д і :

В. Британчук   Г. Балацька

Н а р о д н і з а с і д а т е л і :

Бурдик Т.М. СлюсарЮ.П. Мазепа Н.В.