КОПІЯ Головуючий: МОЦНИЙ М.В. Доповідач: ДИМАРЕЦЬКИЙ В.М.
УХВАЛА №-11-1-2007
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2007 року м. Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону в складі:
Головуючого - полковника юстиції ГОВОРУХИ В.І.
Суддів: полковника юстиції ДИМАРЕЦЬКОГО В.М. підполковника юстиції ПОЛОСЕНКА B.C.
при секретарі СОКОЛОВІЙ А.М.
з участю старшого прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції КУРАКІНА О.О., старшого помічника військової прокуратури Севастопольського гарнізону майора юстиції МОСІЙЧУКА І.Ю., засудженого ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2, розглянув у судовому засіданні апеляції на вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 11 жовтня 2006 року, яким підполковник Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 Ленінського району Кримської області, одружений, на утриманні має непрацездатну матір, раніше не судимий, на військовій службі з липня 1987 року, в якості офіцера з червня 1991 року, мешкає за адресою: м. Севастополь, АДРЕСА_2
виправданий за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 402 КК України, за відсутністю в його діях складу даного злочину.
Цим же вироком ОСОБА_1. засуджений: на підставі ч. 1 ст. 190 КК України до обмеження волі строком на 2 роки; на підставі ч. 1 ст. 368 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 3 роки. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 судом призначено у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 3 роки. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в 3 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього вироком обов'язки.
ВСТАНОВИВ:
Як зазначено у вироку, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368 КК України та ч. 1 ст. 190 КК України, які ним були вчинені при таких обставинах.
Наказом Міністра оборони України від 30 травня 2005 року № 288 та Розпорядженням начальника Головного управління Військової служби правопорядку ЗС України від 31 травня 2005 року № 78 на Севастопольський зональний відділ Військової служби правопорядку (далі - СЗВ ВСП) покладені обов'язки по організації охорони Балаклавської філії державного підприємства МО України „Феодосійський судомеханічний завод" (далі-філія заводу).
Близько 13 години 12 серпня 2005 року ОСОБА_1, будучи ІНФОРМАЦІЯ_2, по телефону надав незаконне розпорядження підпорядкованому йому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3. не перешкоджати робітникам ТОВ „Севастопольмаринсервіс" (далі-товариство) у демонтажі та перенесенні інженерних загороджень посту № 2, що знаходяться на причалі № 258 прибережної території Балаклавської бухти, в бік філії заводу. Після чого, близько 13 години 30 хвилин силами вказаного товариства були переміщені в бік філії інженерні загородження, чим було зменшено територію філії заводу на 130 квадратних метрів.
16 серпня 2005 року ОСОБА_1, зустрівшись з ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4., з метою отримання хабара за вчинені незаконні дії в інтересах товариства, результатом якої стало збільшення території для здійснення господарської діяльності, повідомив, що він повинен надати за це гроші. Розуміючи, що ОСОБА_1 являється посадовою особою Військової служби правопорядку, яка може вплинути на організацію охорони філії заводу та несення служби силами чергової зміни, ОСОБА_4 погодився надати ОСОБА_1 гроші в якості хабара за вчинення вищенаведених дій, та ввечері 17 серпня 2005 року, в приміщенні кафе „Таверна-гавань" в місті Балаклаві через ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5, ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 конверт, в якому знаходилися 600 євро та 500 грн., що разом становило по курсу Національного банку України 4230 грн. 84 коп.
Крім того, 18 листопада 2005 року, близько 19 години, ОСОБА_1, маючи намір шляхом обману отримати гроші від керівництва ТОВ „Севастопольмаринсервіс", прибув на територію товариства в м. Балаклаві, де зустрівся з заступником директора громадянкою ОСОБА_6. Враховуючи ту обставину, що між вказаним товариством та філією заводу на протязі тривалого часу в судовому порядку не вирішено питання щодо власності на територію та об'єкти, які знаходяться на побережжі Балаклавської бухти,
з
ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_6 про існування вказівки від вищого командування про повернення інженерних загороджень на 130 кв. метрів в бік товариства. При цьому зазначив, що за сприяння в позитивному вирішенні питання та не переміщення кордонів огородження, йому необхідно надати 1500 доларів США.
Враховуючи те, що ОСОБА_1, як посадова особа органу Військової служби правопорядку, може вплинути на позитивне вирішення питання щодо подальшого здійснення господарської діяльності товариством на спірній території, а переміщення меж огорожі негативно вплине на діяльність товариства, ОСОБА_6, близько 16 години 23 листопада 2005 року, в банкетному залі кафе „Таверна-гавань" в м. Балаклаві, в присутності ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4, передала ОСОБА_1 гроші в розмірі 1500 доларів США, що становило по курсу Національного банку України 7575 грн., які ОСОБА_1 взяв та поклав до себе в кишеню. При виході з кафе співробітниками правоохоронних органів у ОСОБА_1 були виявлені та вилучені вказані гроші.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1. вважає висновки суду 1-ї інстанції, викладені в вироку, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, автор апеляції вважає, що в справі маються суттєві порушення кримінально-процесуального закону і невірно застосований кримінальний закон. При цьому апелянт стверджує, що на досудовому слідстві та в суді не було отримано будь-яких доказів щодо отримання ним хабара 17 серпня 2005 року. Вирок в частині визнання апелянта службовою особою не мотивований та постановлений без врахування конкретних обставин справи. Також апелянт стверджує, що судом 1-ї інстанції не були взяті до уваги покази свідків ОСОБА_7. та ОСОБА_8, які на його думку були послідовними та об'єктивними і підтверджували те, що близько 21 год. 17 серпня 2005 року він (ОСОБА_1) знаходився в квартирі ОСОБА_8 і нікуди з неї не відлучався.
Апелянт зазначає в скарзі, що з моменту його затримання й протягом досудового та судового слідства він пояснював, що гроші в сумі 1500 доларів США він брав в борг. Також підтвердженням того факту, що апелянт брав ці гроші в борг є пояснення його дружини та покази свідка ОСОБА_9.
Автор апеляції також вважає, що він безпідставно засуджений за ч. 1 ст. 190 КК України пояснюючи це тим, що зміст злочину „шахрайство" має певні ознаки, які дають можливість відрізнити даний вид злочину від інших форм крадіжки. Крім того, в порушення ч. 6 п. "а" Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 04.06.1993 року „... суд не обмежив закінчене шахрайство від посягання на нього. Суд повинен виходити з конкретних обставин справи і з'ясувати, чи мав винний реальну змогу розпоряджатися на свій розсуд чи користуватися отриманим майном". Але ж отримавши гроші від ОСОБА_6 він (ОСОБА_1) відразу був затриманий, а тому не мав реальної можливості використати їх на свій розсуд. Таким чином, апелянт вважає, що навіть з цієї точки зору вирок підлягає скасуванню.
4
В своїй апеляції ОСОБА_1 також стверджує, що судом першої інстанції були порушені вимоги КПК України, а саме, не виконані вимоги ст. 313 КПК України, тобто не оглянуті речові докази по справі.
Автор апеляції також зазначає в ній, що він і під час досудового, і під час судового слідства послідовно та впевнено роз'яснював і давав покази по всім фактам, пов'язаним з пред'явленим йому обвинуваченням але, на його думку, суд 1-ї інстанції не прийняв це до уваги.
В свою чергу, на думку апелянта, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 під час досудового і судового слідства давали свої покази крайнє непослідовно і з явними розходженнями, але суд не звернув на це увагу.
В завершенні скарги її автор просить вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 11 жовтня 2006 року стосовно нього скасувати і постановити новий вирок, яким апелянта по обвинуваченню в скоєні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368 і ч. 1 ст. 190 КК України виправдати.
В апеляційному поданні старший помічник військового прокурора Севастопольського гарнізону майор юстиції МОСІЙЧУК І.Ю. вважає, що вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 11 жовтня 2006 року підлягає відміні в зв'язку з тим, що необхідно застосувати до засудженого закон про більш тяжкий злочин, за умови, що йому вже було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 368 і ч. 1 ст. 402 КК України, від якого ОСОБА_1. захищався в суді першої інстанції. Разом з тим, і в зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання та скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції по ч. 1 ст. 402 КК України.
Вина засудженого ОСОБА_1 в інкримінованих йому досудовим слідством злочинах, на думку автора апеляції, підтверджена сукупністю перевірених в судовому засіданні доказів.
В завершенні апеляційного подання його автор просить вирок військового суду Севастопольського гарнізону від 11 жовтня 2006 року скасувати та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1: за ст. 368 ч. 2 КК України до семи років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю з конфіскацією належного йому майна; за ст. 402 ч. 1 КК України до двох років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 . остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на сім років, з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю з конфіскацією належного йому майна. Крім того, у відповідності зі ст. ст. 52, 54 КК України застосувати до підсудного додаткове покарання у вигляді позбавлення військового звання „підполковник".
5
Заслухавши доповідача, виступи: засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 в підтримку апеляційної скарги, старшого прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції КУРАКІНА О.О., старшого помічника військової прокуратури Севастопольського гарнізону майора юстиції МОСІЙЧУКА І.Ю. в підтримку апеляційного подання, перевірив матеріали справи та обсудив доводи апеляцій, військовий апеляційний суд приходить до наступного.
Ствердження засудженого ОСОБА_1 про незаконність його засудження судом 1-ї інстанції є безпідставними, оскільки висновок у вироку суду 1-ї інстанції про винуватість засудженого у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 368 ч. 1 та 190 ч. 1 КК України відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на достатньо повно і об'єктивно досліджених в судовому засіданні, належним чином оцінених та наведених у вироку доказах, які зібрані по справі.
В обґрунтування висновку про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні вищенаведених злочинів, на думку суду регіону, обґрунтовано судом гарнізону покладені покази свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які узгоджуються як між собою, так і з іншими зібраними по справі доказами, які в сукупності оцінені судом гарнізону та покладені в обґрунтування обвинувального вироку.
Проаналізував матеріали кримінальної справи, підстав не довіряти показам вказаним вище свідкам, які покладені судом гарнізону в обґрунтування висновку суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому, військовий апеляційний суд не знаходить.
Всебічно дослідивши всі зібрані по справі докази, у тому числі і ті, які ставляться під сумнів засудженим в обґрунтування доведеності його вини у скоєному, а також ті які, на думку останнього, виправдовують його, суд 1-ї інстанції, на думку апеляційного суду, прийшов до вірного висновку про винуватість засудженого у вчиненому і дав, в супереч твердженням авторів апеляцій, правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_1, пов'язаним із отриманням останнім хабара у розмірі 4230 грн. 84 коп. та заволодінням чужим майном ( грошима у розмірі 1500 доларів США) шляхом обману, кваліфікував їх відповідно за ст.ст. 368 ч. 1 та 190 ч. 1 КК України.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б були підставою для визнання висновків суду гарнізону про безпідставність засудження ОСОБА_1 за вчинення вищевказаних злочинів, по справі не виявлено.
6
На думку суду регіону, правильним є рішення суду 1-ї інстанції щодо виправдання ОСОБА_1 за ст. 402 ч. 1 КК України, оскільки ознаки даного злочину, як вірно зазначено у вироку суду, в діях ОСОБА_1 відсутні, а також щодо виключення із обвинувачення ОСОБА_1 епізодів отримання останнім від ОСОБА_4 грошей 29 і 30 серпня 2005 року відповідно у розмірах 500 та 700 доларів США за недоведеністю.
Покарання засудженому ОСОБА_1, як вбачається з вироку, призначено з врахуванням особи винного, обставин, які пом'якшують покарання, тобто у відповідності до вимог ст. 65 КК України, а тому апеляційний суд регіону вважає можливим з ним погодитись.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 362 , 366 та 377 КПК України, військовий апеляційний суд регіону,-
У ХВАЛИВ:
Вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 11 жовтня 2006 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу та апеляційне подання старшого помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону майора юстиції МОСІЙЧУКА І.Ю. - без задоволення.