. .
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 22 ” жовтня 2009 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Карімової Л.В.
Суддів - Кірсанової Л.І.
Зазулинської Т.П.
при секретарі - Коршун І.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 липня 2009 року
по справі за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,-
В С Т А Н О В И Л А:
В травні 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 09.01.2008 року між сторонами укладено кредитний договір, згідно якого „ПриватБанк” надав ОСОБА_1 кредит строком з 09.01.2008 року до 08.01.2015 року у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 86533 грн. 20 коп. для купівлі автомобіля та сплати витрат на реєстрацію та страхування зі сплатою щомісячного платежу у сумі 1329,17грн. для погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди. На забезпечення виконання зобов”язань за договором „ПриватБанк” і ОСОБА_1 уклали договір застави рухомого майна, за яким відповідач надав в заставу належний йому на підставі договору купівлі – продажу автомобіль . З лютого 2009 року відповідач припинив виконувати свої зобов”язання за кредитним договором, у зв”язку із чим існує прострочена заборгованість перед позивачем за кредитом, процентам, комісії та пені станом на 30.04.2009 року в сумі 63519, 21 грн. Просив передати в заклад ПриватБанку шляхом вилучення у ОСОБА_1 належного йому на праві власності заставленого майна – купленого автомобіля Geely реєстраційний НОМЕР_1. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 63519, 21 грн. звернути стягнення на предмет застави - вказаний автомобіль, що належить ОСОБА_1 на праві власності шляхом продажу вказаного автомобіля „ПриватБанком” з укладанням від імені відповідача договору купівлі – продажу будь – яким способом з покупцем зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ, а також надання ПриватБанку всіх повноважень необхідних для здійснення продажу. Також просили стягнути в відповідача понесені витрати в розмірі 665, 19 грн.
Відповідач позов не визнав. Посилався на те, що він опинився в скрутному матеріальному становищі, настали обставини непереборної сили і позивач відмовився змінити умови договору і приймати менші платежі.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 липня 2009 року позовні вимоги задоволені. Передано в заклад ПриватБанку шляхом вилучення у ОСОБА_1 належний йому вказаний заставний автомобіль. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 63519,21 грн. звернути стягнення за договором застави вказаного рухомого майна на предмет застави - вказаний автомобіль, який належить ОСОБА_1 шляхом продажу автомобіля ПриватБанком з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі - продажу, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ. Решту коштів від реалізації предмету застави повернути ОСОБА_1 Також стягнуто з відповідача судові витрати в сумі 665,19 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з”ясування обставин, які мають значення по справі, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ті ж обставини, що і в суді першої інстанції. Зазначає, що в рішенні не правильно вказано, що він зовсім не погашав кредит. Кредит йому було надано на 86553, 20 грн. Станом на 30 квітня 2009 року заборгованість становила 58421,24 грн. Таким чином за 2008 рік він виплатив тільки тіла кредиту в сумі 28131,96 грн. Він повинен був щомісячно сплачувати по 1329,17 грн. , але через фінансові проблеми, які виникли в зв”язку з відсутністю роботи, не міг виплачувати кредит. З цього приводу він неодноразово звертався до позивача, де заповнював заяви з проханням переглянути умови кредитного договору і тимчасово зменшити суми щомісячних платежів. Проте ніяких відповідей від банку на свої клопотання він не отримав. Він не отримував від позивача повідомлень про розірвання кредитного договору. Тому вважає вказане рішення суду передчасним та необґрунтованим. Також зазначає, що позивач неправомірно скористався його тимчасово складним фінансовим становищем, коли він з об’єктивних причин не міг виконувати свої кредитні зобов”язання. Стягнення на предмет застави завдадуть йому значної шкоди, оскільки він здійснив значні витрати на оплату банківських послуг за можливість отримати кредитні кошти. Також судом не було з’ясовано впливу електромагнітного імпульсу супутників Землі.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія знаходить, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи убачається, що 09.01.2008 року між ЗАТ КБ „Приватбанк” та ОСОБА_1. укладено договір Кредиту, за яким останній отримав грошові кошти у розмірі 86533 грн. 20 коп. на купівлю автомобіля, його реєстрацію, сплату страхових платежів зі сплатою кредитних відсотків у розмірі 0,8% на місяць, щомісячної винагороди 0,5%. Кредит надано на термін до 08.01.2015 р. ( а. с. 9-11).
За договором купівлі- продажу № 28/12-А від 28.12.2007 р. ОСОБА_1 придбав автомобіль Gееlу модель L 7162 вартістю 65150 грн. Вказана сума перерахована з кредитного рахунку покупця ОСОБА_1 за гарантійним листом Банку ( а. с. 7,8).
З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 09.01.2008 р. ЗАТ КБ „ПриватБанк” і ОСОБА_1 уклали договір застави рухомого майна, згідно якого відповідач надав в заставу куплений автомобіль.
Як вбачається з п.п. 2.2.4, 7.1 договору кредиту відповідач зобов’язався щомісяця в період з 9 по 13 число надавати Банку кошти ( щомісячний платіж) в сумі 1329 грн. 17 коп. для погашення заборгованості за кредитом.
Згідно п.4.1. кредитного договору при порушенні зобов”язань, передбачених п.п. 2.2.2 і 2.2.3 щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми прострочено платежу.
Але з лютого 2009 року ОСОБА_1 основний борг та проценти за користування кредитом не погашав. Станом на 30.04.2009 року він має заборгованість в сумі 63519, 21 грн. Ця сума складається з заборгованості за кредитом в сумі 58421, 24 грн., заборгованість за процентами - 3788,71 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом – 1238,52 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов’язань - 70,74 грн.
Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не виконує умови кредитного договору, позивач може звернути стягнення на предмет застави.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов”язання повинні виконуватись належним чином та у строк відповідно до умов договору.
Згідно ст. ст. 611,612 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов”язання внаслідок односторонньої відмови від зобов”язання, якщо це встановлено договором, або розірвання договору, оплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов”язання у строк встановлений законом.
З п.15.7.1, 15.7.3, 15.8 договору застави убачається, що заставодержатель, тобто Банк, з метою задоволення своїх вимог може звернути стягнення на предмет застави у разі порушення заставником зобов’язань, передбачених умовами кредитного договору, зокрема у разі дострокового розірвання кредитного договору. При цьому заставник зобов’язується передати предмет застави заставадержателю.
Ст. ст. 19,20 Закону України „Про заставу”, ст. ст. 589,590 ЦК України передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання ( а у випадках передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставлено майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов”язання, забезпеченого заставою , воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлено майно здійснюється за рішенням суду.
В зв”язку з наведеним судова колегія вважає, що оскільки у ОСОБА_1 мається прострочена заборгованість за кредитом в сумі 63519,21 грн., позивач вправі вимагати звернення стягнення на предмет застави - спірний автомобіль.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано відповідно до ст. 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” в рішенні зазначив і спосіб реалізації предмета застави – спірного автомобіля шляхом проведення торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, якою допускається продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі – продажу з іншою особою – покупцем.
Посилання ОСОБА_1, що банк не вправі одностороннє розірвати договірні відносини помилкове. Пунктом 2.3.3. кредитного договору передбачено, що Банк має право в силу ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору. При цьому позичальник зобов’язується повернути суму кредиту в повному об’ємі, винагороду і відсотки за фактичний строк його користування. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов’язань.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин судова колегія знаходить, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для залишення рішення без змін та відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 303,304,п.1ч.1ст.307, 308, 313-315,317,319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 липня 2009 року
залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: підпис Судді: підписи
Копія вірна.
Суддя -