ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2007                                                                                   Справа № 31/43(8/411-06)-07 

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)   

судді: Ясир Л.О., Прудніков В.В.,

секретар судового засідання: Корх Д.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача ОСОБА_1;

представник відповідача/2 Бондаренко К. А.;

представники відповідача-1 та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  15.02.07р.   

у справі № 31/43(8/411-06)-07

за позовом   суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до  відповідача/1 профспілкового комітету Дніпропетровського театру опери та балету,

м. Дніпропетровськ

    відповідача/2 Обласного комунального підприємства культури “Дніпропетровський академічний театр опери та балету”, м. Дніпропетровськ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Дніпропетровська обласна рада, м. Дніпропетровськ

про тлумачення правочину  та визнання угоди дійсною,

В С Т А Н О В И В:

          До господарського суду Дніпропетровської області звернувся  суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа  ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ з позовною заявою  до відповідача-1 профспілкового комітету Дніпропетровського театру опери та балету, м. Дніпропетровськ, відповідача-2 - Обласного комунального підприємства культури “Дніпропетровський академічний театр опери та балету”, м. Дніпропетровськ, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ, про тлумачення правочину  та визнання угоди дійсною. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний договір має найменування “договір оренди”, але дана угода не є договором оренди, так як її було укладено з метою надання робітникам театру послуг харчування у приміщенні буфету театру на виконання умов колективного договору, між адміністрацією театру та профкомом театру, та просить тлумачити зміст правочину, як договір про надання послуг, а також визнати  угоду дійсною угодою про надання послуг харчування з дати укладення договору 08.07.2002 р. по червень 2006 р.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.07р. (суддя-доповідач  Мороз В.Ф.) відмовлено у задоволенні вимог щодо тлумачення змісту правочину, укладеного 08.07.2002 р., як правочину щодо укладання договору про надання послуг харчування; відмовлено у задоволенні вимоги щодо визнання угоди від 08.07.2002 р. дійсною угодою про надання послуг харчування з дати укладення договору 08.07.2002 р. по червень 2006 р.

Позивач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2007р. Вказує, що рішення господарського суду не відповідає дійсним обставинам справи, також порушено вимоги норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 10.05.2007 р. представник відповідача заперечує проти апеляційної скарги;  представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати. По справі оголошувалась  перерва до 15.05.2007 р.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та аналізуючи докази по справі, в їх сукупності, Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не  підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з договором НОМЕР_1 від 08.07.2002 р., укладеним між дирекцією Державного академічного театру опери та балету в особі голови профкому театру (орендодавець) та позивачем, останньому передано в строкове безоплатне користування, приміщення площею 58 кв.м., що знаходиться на балансі театру та розташоване по проспекту АДРЕСА_1.

Даний договір має найменування -“договір оренди комунального майна НОМЕР_1”, та дирекція Державного  академічного театру опери та балету, вказано як “орендодавця”, а ПП ОСОБА_1, як “орендатора”. Відповідно до п. 1.1 даного договору, предметом договору є оренда приміщення площею 58 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

Дію договору встановлено з 01.08.2002 р. по 01.08.2007 р. Згідно з п. 6.1 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно, за актом приймання -передачі майна.

Позивач просить тлумачити даний договір, як договір про надання послуг. У відповідності до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що договір НОМЕР_1 від 08.07.2002 р. було укладено з метою надання робітникам театру послуг харчування у приміщенні буфету театру на виконання умов колективного договору, між адміністрацією театру та профкомом театру, та просить витлумачити зміст правочину, а також визнати  дійсною угодою про надання послуг харчування з дати укладення договору - 08.07.2002 р. по червень 2006 р.

Відповідно до ч. 2 та ч.3 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте  у відповідній сфері відносин значення термінів.

Відповідно до змісту спірного договору НОМЕР_1 від 08.06.2002 р., позивачу у користування передається приміщення та йдеться про оренду майна, сторони виступають як “орендар” та “орендодавець” та при цьому значення слів і понять є однаковим для всього змісту правочину, а також загальноприйнятим у сфері відносин щодо оренди.

Що стосується вимог про визнання дійсної угоди про надання послуг харчування, колегія суддів вважає, що угода НОМЕР_1 від 08.07.2002 р. не підпадає під ознаки угоди про надання послуг, відповідно до ст. 901 ЦК України, тому її не можна вважати угодою про надання послуг і позов в частині визнання такої угоди дійсної угоди про надання послуг харчування не підлягає задоволенню, і в частині тлумачення даного договору, як договору про надання послуг, позовні вимоги також не можуть бути задоволені. 

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване законне і не підлягає зміні чи скасуванню, відповідно до ст.104 ГПК України, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105  Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

                                        П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  15.02.07р.   

у справі № 31/43(8/411-06)-07-залишити без змін.

Головуючий                                                                                               І.М. Герасименко

Судді                                                                                                          В.В. Прудніков

                                                                                                                   Л.О. Ясир

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                                  Ю.А. Тараненко