Справа № 22ц-2260/2009                                                Головуючий у 1  інстанції – Попович В.В.

Категорія – цивільна                                        
                                    Доповідач – Лазоренко М.І.

                                        Р І Ш Е Н Н Я

                                  іменем України

 16 листопада    2009  року                  
м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого - судді Мамонової  О.Є.

суддів:               Лазоренка М.І.,    Горобець Т.В.

при секретарі Пільгуй Н.В.

    за участю: відповідачки ОСОБА_2. та  представника позивача   ОСОБА_3

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1   на рішення Семенівського  районного суду  Чернігівської області  від  13 серпня 2009 року   в справі за позовом   ОСОБА_1   до ОСОБА_2 про  поділ спільно сумісного майна,

в с т а н о в и в:

    В березні 2009 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, після уточнення якого просив провести поділ спільного сумісного рухомого майна між ним та ОСОБА_2., а саме виділити йому холодильник "Дніпро" вартістю 1000 грн., телевізор "Самсунг" вартістю 800 грн., пральну машину "Диджитал" вартістю 600 грн., крісла м'які 2 шт. по 150 грн., диван вартістю 400 грн., плиту газову "Норд" вартістю 600 грн., палас вартістю 100 грн., килим вартістю 150 грн., шалівку необроблену вартістю 300 грн., дошку необроблену вартістю 300 грн., дрова соснові 12 м.куб. вартістю 500 грн., цеглу червону б/к 1200 шт. вартістю 1000 грн. а всього на загальну суму 6050 грн.,    виділити  відповідачці - ОСОБА_2. музичний центр "Самсунг" вартістю 500 грн., пилосос "Самсунг" вартістю 200 грн., чайник "Скарлет" вартістю 150 грн., дивани (2 шт.) вартістю 100 грн., меблеву стінку вартістю 200 грн., лінолеум для підлоги (17 м) вартістю 320 грн., килим вартістю 50 грн., килим вартістю 50 грн., стільці дерев'яні (4 шт.) вартістю по 5 грн., корову вартістю 4000 грн., програвач ДВД "ББК" вартістю 250 грн., відеомагнітофон "Самсунг" вартістю 250 грн., а всього на загальну суму 6075 грн.

    Також, позивач просить стягнути з ОСОБА_2.  половину сплаченої позивачем / після припинення ведення спільного господарства/  суми  за кредитним договором № 5 від 17.01.2008 року, який укладений між ним та ВАТ "Державний ощадний банк України"   в  сумі  14000 грн. на споживчі потреби сім'ї, в розмірі 1422 грн. 78 коп.

    Крім того,  для компенсації   половини залишку несплаченого кредиту по обом кредитним договорам  укладених  між позивачем  і  ВАТ "Державний ощадний банк України" та  ВАТ "Райффайзен банк "Аваль", який становить  10427 грн. 18 коп., (7324,00 грн. + 3 103,18грн.) позивач  просить виділити йому в натурі майно на суму 5213 грн. 59 коп., що  відповідає  розміру частки відповідачки в їх боргових зобов'язаннях або стягнути з ОСОБА_2. на його користь 5213 грн. 59 коп.

    В обґрунтування своїх  вимог позивач вказував, що  він перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. з 28 квітня 2001 року,  в період якого було придбане вищевказане майно і зазначає, що воно є спільною сумісною власністю подружжя, що підтверджується актом опису майна від 12 березня 2009 року, в який  безпідставно були  включені  автомобіль  ВАЗ-2109 та мотоцикл  „Мінськ”, який  подружжю   не  належить.

             Майно: пилосос "Самсунг", електрочайник "Скарлет", пральна машина "Доджитал", газова плита "Норд" є також спільним сумісним майном подружжя, оскільки  ці речі  їм були  подаровані батьками ОСОБА_2.

             Оскільки наведене вище  майно  та автомобіль (який був проданий  за  згодою відповідачки) були придбані  в період шлюбу  за рахунок  коштів,  отриманих  за  кредитними договорами, які були  укладені   ним з ВАТ "Державний ощадний банк України" та ВАТ "Райффайзен банк "Аваль",  з відповідачки на його  користь підлягає стягненню  половина суми сплаченої за кредитними договорами, а також  половину залишків по сплаті, або  на його  користь повинно  бути виділене майно  на суму, яка  відповідає  розміру частки відповідачки в їх боргових зобов'язаннях

             Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 13 серпня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

              - виділено ОСОБА_1 із спільного сумісного майна подружжя наступне майно:  телевізор "Самсунг" вартістю 800 грн.;  музичний центр "Самсунг" вартістю 500 грн.  диван м’який вартістю 400 грн., доріжку 1,5 метра вартістю 50 грн., доріжку 2 метра вартістю 50 грн. стільці дерев’яні (4 штуки) загальною вартістю 5 грн., грошову компенсацію половини вартості корови в сумі 2000 грн., шалівку необроблену 1 метр кубічний вартістю 300 грн.,  дрова соснові 12 метрів кубічних вартістю 500 грн.,  цеглу червону (1200 штук) вартістю 1000 грн., відеомагнітофон "Самсунг" вартістю 250 грн.;

    - виділено ОСОБА_2.  із спільного сумісного майна подружжя наступне майно: - холодильник "Дніпро" вартістю 1000 грн., крісла м’які (2 штуки) вартістю  300 грн., два дивана загальною вартістю 100 грн., меблеву стінку вартістю 200 грн., лінолеум для підлоги (17 метрів) вартістю 320 грн.,  палац вартістю 100 грн.,  килим вартістю 150 грн., грошову компенсацію половини вартості корови в сумі 2000 грн.,  програвач ДВД "ББК" вартістю 250 грн..

    Розподілено зобов'язання між сторонами по кредитному договору № 5 від 17.01.2008 року, який укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "Державний ощадний банк України" на суму 14000 грн. на споживчі потреби сім’ї, в рівних долях суму несплаченого боргу по зазначеному кредиту, із загальної суми боргу 7324 грн., по 3662 грн. на кожного;

    Зобов'язано відповідача ОСОБА_2. сплатити по кредитному договору № 5 від 17.01.2008 року, який укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "Державний ощадний банк України" на суму 14000 грн., половину залишку несплаченої суми грошових коштів  3662 грн., перераховуючи суму коштів щомісячно на рахунок кредиту 0550314400 МФО 343176 код ЄДРПОУ 02767740 ВАТ "Державний ощадний банк України";

    Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 1088 грн. 50 коп. сплачених позивачем грошових коштів по договору № 5 від 17.01.2008 року, який укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "Державний ощадний банк України" на суму 14000 грн., із розрахунку загальної суми, яка складає 2177 грн., розділивши порівну на дві сторони, що дорівнює 1088 грн. 50 коп.

          Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 1000 грн. витрат на правову допомогу;

    В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 13 серпня 2009 року і винести нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи.

          Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду не містить  посилань на те, чому  суд не погодився  з його  варіантом поділу майна,  а також  не містить загальних розрахунків вартості майна, яке  виділяється  кожній  стороні. Вважає, що судом були порушені вимоги ст. 70 СК України та ст. 370 ЦК України про рівність часток подружжя у разі поділу їх майна.         Апелянту не зрозуміло кому  судом виділена корова, якщо сторонам  присуджена  компенсація  за  неї  у розмірі 2000 грн.

              На думку апелянта, суд необґрунтовано виключив зі списку спільного сумісного майна пилосос "Самсунг", електрочайник "Скарлет", пральну машину "Диджитал", газову плиту "Норд", оскільки вони є спільним майном подружжя   і підлягає  поділу.

             Крім того, як вказує апелянт, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про об'єднання його позову з позовом відповідачки про визнання угоди про відчуження автомобіля недійсною в одне провадження або зупинення провадження по даній справі до розгляду цивільної справи за позовом відповідачки, оскільки така відмова суду суперечить ст. ст. 126, 201 ЦПК України.

             Апелянт не погоджується з висновком суду щодо того, що сторони припинили спільне проживання з моменту розірвання шлюбу, оскільки вони спільно не проживають з 12 березня 2009 року, що підтверджується актом опису майна.

             Також, апелянт зазначає, що суд необґрунтовано не врахував його боргові зобов'язання по кредитному договору від 12.09.2008 року, укладеного між ним та ВАТ "Райффайзен банк "Аваль", оскільки даний договір укладався під час шлюбу і відповідачка була обізнана про даний кредит.

             На думку апелянта, розділивши між сторонами боргові зобов'язання перед ВАТ "Державний ощадний банк України" та зобов'язавши відповідачку сплачувати половину залишку несплаченого кредиту, суд вийшов за межі позовних вимог. Зобов’язавши відповідачку сплачувати    половину  залишку  кредиту, суд  фактично  змінив  сторони  у кредитному  договорі,  при цьому  не притягнув до  участі  у  справі  ВАТ „ Державний  ощадний  банк України”.

            В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2. просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1, а рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 13 серпня 2009 року залишити без змін, посилаючись на те, що рішення є законним і обґрунтованим і винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

             Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому  задоволенню,  а рішення  суду  скасуванню   з постановленням   нового  рішення.

    Відповідно до    ст.  303 ЦПК України  під час розгляду справи  в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість  рішення суду  1 інстанції  в межах доводів  апеляційної скарги, проте  апеляційний суд  не  обмежений доводами  апеляційної скарги, якщо під час розгляду  справи  буде  встановлено неправильне  застосування норм  матеріального  права або  порушення  норм  процесуального  права, які є обов’язковою підставою  для скасування  рішення.

    Задовольняючи  частково позовні  вимоги  ОСОБА_1  до ОСОБА_2., суд 1 інстанції  виходив  з того, що шлюб між сторонами  припинено  08.05.2009 року.  До складу спільно нажитого  майна  не  входить і розподілу  не  підлягає пилосос "Самсунг", електрочайник "Скарлет", пральна машина "Диджитал", газова плита "Норд", оскільки  зазначені  речі  придбані матір’ю  відповідачки в кредит і   подружжю  не  дарувались.

     При  проведенні  поділу  майна подружжя,  суд    враховував, що  з відповідачкою проживають  неповнолітні  діти, її незадовільний матеріальний  стан,  що   борг  за кредитним  договором  №5 від 17.01.2008 року, який  укладений  позивачем з ВАТ „ Державний  ощадний  банк України”,  за яким  позивач  отримав  14 000  грн.,  є  спільним боргом  подружжя, оскільки  він  отриманий  позивачем  в період  спільного  проживання  та використаний  в інтересах сім’ї, а  тому сума сплаченого  позивачем  кредиту  підлягає  розподілу  між  сторонами шляхом  стягнення  з  відповідачки  на його  користь  половини сплаченої  суми та шляхом сплати   відповідачкою половини несплаченої суми коштів відповідному  банку.

    Суд не   відніс до спільного  боргу  подружжя  борг  за  кредитним  договором    від 03.09.2008 року, який  укладений  позивачем з ВАТ                 „Райфайзен банк  „Аваль”,  за яким  позивач  отримав  4300 грн., оскільки  позивачем  не  надані  докази, які б свідчили, що отримані  ним  кошти  були  використані  в  інтересах сім’ї.

    Проте, повністю погодитись  з такими  висновками  суду  не  можна.     По справі  встановлено, що  сторони  перебували  в шлюбі  з  28.04.2001 року.  Рішенням  Семенівського  районного  суду  від 8  травня  2009 року  шлюб між сторонами  розірвано за  ініціативою  позивача.    

     За період шлюбу      сторони   придбали  речі  побутового вжитку та будівельні  матеріали, а саме:    холодильник „Дніпро”, вартістю 1000 грн., телевізор „Самсунг”, вартістю 800 грн., музичний  центр ”Самсунг”, вартістю 500 грн., відеомагнітофон „Самсунг”, вартістю 250 грн., програвач ДВД ”ББК”, вартістю 250 грн.,  корова,  вартістю  4000 грн., диван м’який –софа”, вартістю 400 грн., доріжку  1,5 метра, вартістю  50грн.,  палац,  вартістю 100 грн.,  стільці дерев’яні (4шт.), загальною вартістю 5 грн., крісла м’які  2 шт., загальною вартістю  300 грн., два дивани  загальною вартістю  100 грн., меблеву стінку, вартістю  200 грн., килим, вартістю 150 грн., доріжку  2 метра, вартістю  50грн., лінолеум  для підлоги /довжиною 17 метрів/, вартістю 320 грн.,  шалівку необроблену 1 метр кубічний, вартістю 300 грн.,  дошку необроблену 1 метр кубічний , вартістю 300 грн.,  дрова соснові  12 метрів  кубічних , вартістю 500 грн.,  цеглу червону в кількості  1200 шт., вартістю 1000 грн., а всього  майна  на  загальну суму 10 575 грн., що підтверджується   актом  опису  майна від 12.03.2009 року, поясненнями  сторін, третіх  осіб,  показами свідків та дослідженими  в судовому  засіданні  матеріалами  справи.  

    В період шлюбу, відповідно до кредитного  договору  № 2 від 10.01.2008 року, який   укладено  між   відповідачкою   ОСОБА_2.  та ВАТ „ Державний  ощадний  банк України”,    відповідачка   отримала   5 000  грн.  на споживчі потреби.   Залишок  кредиту станом на  20.03.2009 року становив    2 843 грн.

    17.01.2008 року ОСОБА_1  уклав з ВАТ „ Державний  ощадний  банк України” кредитний договір №5, відповідно до якого позивач  отримав  14 000  грн.  на споживчі потреби. Залишок  кредиту станом на 22.06.2009 року становив    7 324 грн./ а.с.73/

    Відповідно  до  біржового контракту  купівлі-продажу транспортного  засобу  від 01.02.2008 року ОСОБА_1  був придбаний   автомобіль ВАЗ- 2109, 1992 року  випуску  /а.с.44/.

    03.09.2008 року ОСОБА_1  уклав з ВАТ „ Райфайзен банк  „Аваль” кредитний   договір №010/1437/82/72637,  за яким   позивачу   відкрито  кредитний  картковий рахунок. Ліміт кредитної  лінії становить   4300грн.  Згідно  карткового рахунку ОСОБА_1.  використав  ліміт кредитної  лінії. Станом на 21.07. 2009 року за позивачем рахується борг  в сумі   3 103,18 грн.  /а.с. 74/

    Відповідно до повідомлення  Менського  ВРЕР, транспортний  засіб  ВАЗ- 2109, д/н  НОМЕР_1  був зареєстрований   за позивачем та був знятий з обліку Менським ВРЕР для реалізації 05.02.2009 року і, як вбачається  з  біржового контракту  купівлі - продажу транспортного  засобу  від 06.02.2009 року,  автомобіль  був проданий  позивачем своєму батьку - ОСОБА_1

    Частиною 1  ст. 69 СК України  визначено, що дружина  і чоловік  мають  право  на  поділ  майна, що належить  їм  на праві  спільної   сумісної  власності.  

    Враховуючи, що автомобіль був проданий  в період шлюбу і  він  не може  бути  включений  до  переліку майна, яке  підлягає  поділу, апеляційний  суд  вважає, що  суд  1 інстанції  вірно встановив, що поділу  підлягає  спільне  майно  подружжя  на  загальну суму 10 575 грн., яке не обтяжене  боргом  і   належить  сторонам  по  справі.

    Також,  суд 1 інстанції  вірно встановив, що  пилосос "Самсунг", електрочайник "Скарлет", пральна машина "Диджитал", газова плита "Норд" придбані матір’ю  відповідачки  в кредит,  подружжю  не  дарувались,  а тому наведені речі не  можуть бути об’єктом  права  спільної сумісної  власності  подружжя і розподілу  не  підлягають.

    Проте,  вірно  встановивши  обсяг  спільного майна подружжя, суд  1 інстанції, помилково  не  врахував наявність  корови на час поділу, а присудив  сторонам  тільки компенсацію за неї  по 2000 грн. кожному.

    При дослідженні питання про розподіл боргових зобов’язань між  сторонами за  кредитними договорами,   апеляційний суд дійшов  висновку, що суд 1 інстанції обґрунтовано не врахував  при поділі майна боргові зобов’язання позивача за кредитним договором від 03.09.2008 року, укладеного  з  ВАТ "Райффайзен банк "Аваль",  оскільки в матеріалах справи  відсутні  докази, що за кошти отримані за    договором  позивач придбав майно, яке в подальшому було  використане  в інтересах сім’ї, а відповідно  до ч. 4 ст.  65 СК України   договір,  укладений   одним  із  подружжя  в інтересах сім’ї, створює  обов’язки  для  другого  з подружжя, якщо майно, одержане  за договором, використане  в інтересах сім’ї.

    В той же час, апеляційний  суд  вважає, що суд  1 інстанції безпідставно  дійшов  висновку про   розподіл боргових зобов’язань між сторонами    за кредитним  договором  № 5  від  17.01.2008 року, який  укладено ОСОБА_1.   з ВАТ „ Державний  ощадний  банк України”, оскільки поділ боргових зобов’язань не передбачений чинним законодавством. Окрім того,  не можуть бути  враховані при  поділі майна зобов’язання  позивача за наведеним кредитним  договором, так як  даний  кредит  був  отриманий, що не заперечується сторонами,   на купівлю автомобіля, який,  в період шлюбу, був проданий позивачем  і питання  щодо визнання права власності  на нього вирішилось в іншій справі, а саме в справі за позов ОСОБА_2. до ОСОБА_1 про визнання  правочину  щодо розпорядження спільною сумісною власністю подружжя –автомобілем ВАЗ 2109,  недійсним, яка розглянута   Семенівським  районним  судом 10.09.2009 року і рішенням суду в  задоволенні позову ОСОБА_2. відмовлено.

    Зобов’язавши відповідача сплачувати кошти банку за кредитним договором, суд  1 інстанції не звернув уваги на те, що такі  вимоги позивачем   не заявлялись  і   на порушення  вимог ч.1 ст.11 ЦПК України,  вийшов  за  межі  позовних  вимог,  при цьому  вирішив  питання  про  права  та  обов’язки ВАТ „ Державний  ощадний  банк України”, який не був стороною у даній  справі.

    Суд 1 інстанції на  зазначені  обставини  уваги  не  звернув, прийняв  рішення з порушення норм матеріального і процесуального  права, які   є безумною підставою для  скасування рішення  суду.

      За таких  обставин, апеляційний  суд  вважає, що  рішення  суду 1 інстанції  підлягає  скасуванню  з ухваленням нового  про  часткове  задоволення  вимог позивача.

    Враховуючи  запропоновані варіанти   поділу майна, інтереси  обох сторін  та ту  обставину, що  програвач  ДВД  ”ББК”,   вартістю 250 грн., два     дивани,  загальною вартістю  100 грн., килим, вартістю 150 грн., позивачем були передані ОСОБА_2., апеляційний суд вважає, що спільне майно подружжя, на  підставі  ч.1 ст. 70 СК, підлягає поділу між сторонами в рівних  частинах, наступним  чином :

     - позивачу ОСОБА_1  із  спільного  майна  подружжя  виділити: телевізор „Самсунг”, вартістю 800 грн., холодильник „Дніпро”, вартістю 1000 грн., музичний  центр ”Самсунг”, вартістю 500 грн., диван м’який –софа”, вартістю 400 грн., доріжку  1,5 метра, вартістю  50грн., палац,  вартістю 100 грн., стільці дерев’яні (4шт.), загальною вартістю 5 грн., лінолеум  для підлоги /довжиною 17 метрів/, вартістю 320 грн., шалівку необроблену 1 метр кубічний, вартістю 300 грн., дошку необроблену 1 метр кубічний , вартістю 300 грн., дрова соснові  12 метрів  кубічних , вартістю 500 грн., цеглу червону в кількості  1200 шт., вартістю 1000 грн., а всього  майна  на  загальну суму  5275 грн., визнавши  за ним  право  власності  на вказане майно;

    - відповідачці ОСОБА_2 із  спільного  сумісного  майна подружжя виділити: корову,  вартістю 4000 грн., відеомагнітофон „Самсунг”, вартістю  250 грн.,  програвач  ДВД  ”ББК”,   вартістю 250 грн.,   крісла   м’які  2 шт., загальною вартістю  300 грн.,   два     дивани  загальною вартістю  100 грн., меблеву стінку, вартістю  200 грн. килим, вартістю 150 грн.,  доріжку  2 метра, вартістю  50грн., а всього  майна  на  загальну суму  5300 грн., визнавши  за нею   право  власності  на вказане майно.

    У зв’язку з тим,  що відповідачці  виділено  майна  на 25 грн. більше  ніж  виділено   позивачу,  з  ОСОБА_2   на користь  ОСОБА_1   слід  стягнути  25 грн.  за переотриману частку майна.

      В задоволенні  інших позовних вимог  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2. слід відмовити  з наведених вище  підстав.

    Відповідно  до  ч.1  ст. 88 ЦПК України  стороні  на  користь, якої  ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони  понесені  нею документально  підтверджені  судові  витрати. У зв’язку з тим, що рішення суду ухвалене на користь  позивача  і останній  поніс судові витрати,  апеляційний суд вважає, що  з відповідачки  на користь позивача слід стягнути  1000 грн. у відшкодування  витрат на правову допомогу  та 150 грн.  у відшкодування  витрат  на  інформаційно - технічне  забезпечення  розгляду  справи, а всього 1150 грн.

    Також з ОСОБА_2. на користь держави підлягає стягненню 53 грн.  судового  збору.

    Керуючись  ст. ст.70,71, 65 СК  України,  ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України,  України, апеляційний суд, -

                                        в и р і ш и в:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1  – задовольнити частково.

           Рішення Семенівського  районного суду  Чернігівської області  від  13 серпня 2009 року  про  поділ  спільного майна  подружжя -   скасувати.

    Позовні вимоги  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2   про поділ спільного  майна   подружжя  - задовольнити  частково.

    Виділити ОСОБА_1  із  спільного    майна  подружжя:

    - телевізор „Самсунг”, вартістю 800 грн.,

 - холодильник „Дніпро”, вартістю 1000 грн.;

    - музичний  центр ”Самсунг”, вартістю 500 грн.;

    - диван м’який –софа”, вартістю 400 грн.;

    - доріжку  1,5 метра, вартістю  50грн.;  

- палац,  вартістю 100 грн.;

    - стільці дерев’яні (4шт.), загальною вартістю 5 грн.;

- лінолеум  для підлоги /довжиною 17 метрів/, вартістю 320 грн.;

    - шалівку необроблену 1 метр кубічний, вартістю 300 грн.;

    - дошку необроблену 1 метр кубічний , вартістю 300 грн.;

    - дрова соснові  12 метрів  кубічних , вартістю 500 грн.

    - цеглу червону в кількості  1200 шт., вартістю 1000 грн., а всього  майна  на  загальну суму  5275 грн., визнавши  за ним  право  власності  на вказане майно.

    Виділити ОСОБА_2   із  спільного  сумісного  майна  подружжя:

-   Корову,  вартістю  4000 грн.;

-   відеомагнітофон „Самсунг”, вартістю 250 грн.

-   програвач ДВД ”ББК”, вартістю 250 грн.

-   крісла м’які  2 шт., загальною вартістю  300 грн.;

-   два дивани  загальною вартістю  100 грн.;

-   меблеву стінку, вартістю  200 грн.;

-   килим, вартістю 150 грн.;

          -    доріжку  2 метра, вартістю  50грн., а всього  майна  на  загальну суму  5300 грн., визнавши  за нею   право  власності  на вказане майно.

Стягнути з ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1 25 грн.  за переотриману частку майна.

    В задоволенні  інших позовних вимог  ОСОБА_1 - відмовити.  

    Стягнути  з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1    1000 грн.   у відшкодування  витрат на правову допомогу  та 150 грн.  у відшкодування  витрат  на  інформаційно - технічне  забезпечення  розгляду  справи, а всього 1150 грн.

    Стягнути  з ОСОБА_2  на користь держави  53 грн.  судового  збору.

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

      Головуючий:     Судді: