Справа № 283/2684/15-ц

Провадження №2/283/52/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21 березня 2016 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Міхненка С.Д.,

секретаря - Ільніцької С.В.

за участю ОСОБА_1, представників сторін - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині об’єднану цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк » до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11199523000 від 16 серпня 2007 року в розмірі 11989,41 швейцарських франків та 18050,44 грн. за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк », третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним з моменту укладення договору про надання споживчого кредиту № 11199523000 від 16 серпня 2007 року із застосуванням наслідків недійсності правочину згідно з ч.2 ст.216 ЦК України та стягнути різницю між фактично одержаною та сплаченої суми в розмірі 8570,10 швейцарських франків, за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк , третя особа ОСОБА_1 про визнання поруки за договором поруки № 11199523000/п від 16 серпня 2007 року припиненою ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ( ПАТ « УкрСиббанк » ) 23 листопада 2015 року звернувся до суду з вимогами до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11199523000 від 16 серпня 2007 року в розмірі 11989,41 швейцарських франків та 18050,44 грн.

18 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ « УкрСиббанк » з зустрічним позовом про визнання недійсним з моменту укладення договору про надання споживчого кредиту № 11199523000 від 16 серпня 2007 року із застосуванням наслідків недійсності правочину згідно з ч.2 ст.216 ЦК України та стягнути різницю між фактично одержаною та сплаченої суми в розмірі 8570,10 швейцарських франків.

Ухвалою суду від 21 грудня 2015 року вимоги за первісним позовом та зустрічним позовом об’єднанні в одне провадження.

06 січня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до ПАТ « УкрСиббанк » з зустрічним позовом та з уточненням вимог просить визнати поруку за договором поруки № 11199523000/п від 16 серпня 2007 року припиненою.

Ухвалою суду від 13 січня 2016 року вимоги за первісним позовом та зустрічним позовом об’єднанні в одне провадження.

В судовому засіданні представник ПАТ « УкрСиббанк » вимоги підтримав повністю.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 16 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 ( позичальник по договору) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11199523000 відповідно до якого позичальнику було надано кредит на загальну суму 41400 швейцарських франків на строк по 16 серпня 2017 року.

За користування кредитом протягом перших 30 календарних днів встановлюється процентна ставка в розмірі 9,99 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Договору.

ОСОБА_1 свої зобов’язання щодо погашення кредиту належно не виконував, істотно порушивши умови договору, внаслідок чого станом на 29 жовтня 2015 року заборгованість перед позивачем становить 11989,41 швейцарських франків та 18050,44 грн.

З метою забезпечення виконання зобов’язання позичальника за даним договором, 16 серпня 2007 року укладено договори поруки № 11199523000/п з ОСОБА_4 відповідно до умов якого останній взяв на себе солідарну з ОСОБА_1 відповідальність у випадку невиконання або неналежного виконання останнім зобов’язань по кредитному договору.

Вважає вимоги, пред’явлені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до банку необґрунтованими та безпідставними з наступних підстав..

Так ОСОБА_1 при укладені договору був ознайомлений з усіма його умовами, погодився з ними про що свідчить його підпис в договорі.

На виконання умов договору банк перерахував позичальнику кредитні кошти в розмірі 41400 швейцарських франки, що підтверджується меморіальним ордером від 16 серпня 2007 року. Про підвищення процентної ставки за кредитним договором позичальник був завчасно повідомлений банком відповідно до умов договору.

Вимоги ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, оскільки умовами договору поруки передбачено, що поручитель повністю відповідає за зобов’язаннями позичальника за договором про надання споживчого кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав повністю. В заперечення представник відповідача ОСОБА_3 пояснив, що при укладені договору про надання споживчого кредиту позичальнику не було надано банком інформацію про детальну сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки, про комісію під час купівлі – продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, щодо платежів в графіку погашення у розрізі сум основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх сукупних послуг.

ОСОБА_1 був позбавлений можливості належним чином оцінювати властивості такої послуги та можливі негативні для нього наслідки. Окрім цього ОСОБА_1 не мав реальної можливості надати дійсну оцінку положенням договору та наслідків його укладення через ненадання банком повної інформації про умови та порядок кредитування.

В порушення умов договору кредит надано не у валюті – швейцарських франках, а у її еквіваленті – гривні.

З моменту отримання кредиту та станом на 29 жовтня 2015 року позичальником сплачено кошти на виконання умов договору в розмірі 49970,19 швейцарських франків, тому банк повинен повернути ОСОБА_1 різницю у розмірі 8570,10 швейцарських франків.

Відповідача ОСОБА_4 позов не визнав повністю. В заперечення представник відповідача ОСОБА_3 пояснив, що банк в односторонньому порядку не повідомивши поручителя збільшив розмір процентної ставки, яка згідно з умовами договору повинна становить 9,99 % річних до 19,98 % річних.

Внаслідок збільшення розміру процентної ставки, збільшилась відповідальність ОСОБА_4

Дані обставини у відповідності до статті 559 ЦК України є підставою для визнання поруки припиненою.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали повністю. В судовому засіданні представник позивачів надав пояснення аналогічні вищезазначеним, наданим при надані заперечень по заявлених банком позовним вимогам.

ПАТ « УкрСиббанк » позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не визнав повністю. В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення в заперечення позову аналогічні вищезазначеним наданим при підтримані, заявлених банком позовних вимогам.

Суд заслухавши учасників судового засідання, дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку що позов ПАТ « УкрСиббанк » підлягає задоволенню частково, зустрічний позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню повністю, а в позові ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПАТ « УкрСиббанк » та ОСОБА_1 , 16 серпня 2007 року укладено договір про надання споживчого кредиту № 11199523000 відповідно до якого позичальнику було надано кредит в розмірі 41400 швейцарських франків зі сплатою процентів за користування кредитом протягом перших 30 календарних днів в розмірі 9,99 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Договору. ( п.1.3.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено що при порушенні позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого кредиту ( а.с. 8-15).

Факт укладення договору сторонами не оспорюється.

Свої зобов’язання за договором ОСОБА_1 виконував неналежним чином, порушуючи графік розрахунків, внаслідок цього станом на 29 жовтня 2015 року утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку позивача, становить 11989,41 швейцарських франків, а саме:

борг за кредитом – 11036,41 швейцарських франків

борг за процентами – 953 швейцарських франків

пеня за несвоєчасне виконання заборгованості за договором – 18050,44 грн.

Так, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним (п.2 ч.2 ст.16 ЦК України).

  Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, за змістом частини 1 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.  

   Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України). Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення (ч.2 ст. 548).

   Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

   Виходячи з визначеного статтею 627 ЦК України принципу свободи договору сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

   Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України). Договір є обов’язковим для виконання сторонами ( ст.629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

ОСОБА_1 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» (після зміни найменування ПАТ «УкрСиббанк») договір про надання споживчого кредиту, на підставі договору виникли цивільні права та обов’язки кредитних правовідносин. Укладення договору вказує на домовленість ОСОБА_1 та банку, спрямовану на встановлення цивільних прав та обов’язків по наданню та отриманню кредиту. Виходячи з принципу свободи договору, ОСОБА_1 був вільним в укладенні кредитного договору, виборі банку, визначенні умов договору, валюти договору, терміну повернення кредиту тощо. Укладення та підписання договору в письмовій формі вказує на те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Укладений договір про надання споживчого кредиту, зокрема, містить положення щодо гарантій, згідно яких підписанням договору банк підтверджував, що в нього є всі необхідні ліцензії і дозволи НБУ для видачі кредиту, в тому числі й кредиту в іноземній валюті, підписанням договору позичальник підтверджував: свою здатність виконувати умови даного договору, що даний договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, обов’язковим для позичальника, що він володіє всіма необхідними для оформлення договору документами, що відсутні будь-які перешкоди для виконання договору на день його підписання, що позичальник повністю розуміє всі умови цього договору, свої права та обов’язки за цим договором і погоджується з ними . За умовами договору підписання договору позичальником свідчило про те, що всі умови договору йому цілком зрозумілі, він вважає умови справедливими по відношенню до себе.

Кредитний договір укладено 16 серпня 2007 року та виконувався ОСОБА_1 на протязі восьми років з дотриманням, визначених договором умов, порядку, термінів тощо. Вимоги про визнання недійсним кредитного договору пред’явлено до суду у грудні 2015 року. Виконання договору на протязі восьми років спростовує доводи ОСОБА_1 про порушення його прав як споживача не одержанням при укладенні договору необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації щодо споживчого кредитування, не наданням відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, інформації про наявні форми кредитування та їх відмінності, невідповідністю суми кредиту умовам та вартості кредиту, недоведеністю належним чином до нього як позичальника змісту, умов та порядку виконання кредитного договору, наслідків укладення такого, недосягненням сторонами при підписанні згоди щодо усіх істотних вимог договору тощо.    

    Належні та допустимі докази недотримання при укладенні кредитного договору визначених статтею 203 ЦЦК України загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, ОСОБА_1 не надано, заявлена недійсність кредитного договору з підстав частини 1 даної норми матеріального права ґрунтується лише на судженні про невідповідність змісту кредитного договору Цивільному Кодексу, Закону України « Про захист прав споживачів, іншим актам цивільного законодавства тощо.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він не був ознайомлений з підвищенням банком процентної ставки за кредитними договором суд вважає необґрунтованим, оскільки п.п. 1.3.1.,5.1 Договору передбачено право банку на підвищення процентної ставки при порушені позичальником зобов’язань по погашенню кредиту.

Банк повідомив позичальника про підвищення процентної ставки у встановленому законом порядку. ( а.с. 191-193).

Щодо правомірності дій банку наявна правова позиція, висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 26 вересня 2012 року, якою передбачено, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».

Банк прийняв рішення про зміну процентної ставки до набрання чинності Закону № 661.

Розрахунок заборгованості по кредитному договору позичальником не спростований.

З метою сприяння всебічному і повному з’ясуванню обставин справи, судом у відповідності до ч.4 ст.10 ЦПК України було запропоновано ОСОБА_1 та його представнику провести по справі судову експертизу однак останні відмовились від даного.

Тому суд, оцінивши зібрані докази, приходить до висновку, що вимоги банку до відповідача ОСОБА_1 є доведеними та обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню повністю, а в позові ОСОБА_1 до банку слід відмовити за безпідставністю вимог.

Також суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_4 про припинення поруки за договором поруки.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що банк листом від 22 лютого 2008 року повідомив позичальника про зміну процентної ставки за укладеним договором, зокрема, що процента ставка за кредитом підвищена, а саме, що банк з дати виникнення простроченої суми основного боргу нараховуватиме на прострочену суму основного боргу підвищені проценти – в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу.

В судовому засіданні банком не надано суду належних доказів, що поручителю було повідомлено про новий розмір процентної ставки за договором.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У зобов’язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або без відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком.

Згоди ОСОБА_4 на збільшення процентної ставки як поручитель не давав, отже суд, установивши, що додатковою угодою до кредитного договору, укладеною без згоди поручителя, встановлено збільшений розмір процентної ставки, тобто змінено зобов’язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, та що останній не давав згоди на таку зміну забезпеченого порукою зобов’язання, оскільки пункти 1.3.2,5.2 кредитного договору не конкретизували на які саме зміни кредитного договору погодився поручитель, приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання поруки припиненою.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 10 вересня 2014 року по справі № 6-70цс14, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

З ОСОБА_1 на користь ПАТ « УкрСиббанк » підлягають стягненню судові витрати в розмірі 4366,68 грн.

З ПАТ « УкрСиббанк » на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати в розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 6,10,60,88,213,214,215, ЦПК України, ст. ст. 526,553,559,1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ « УкрСиббанк » задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк » заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11199523000 від 16 серпня 2007 року в розмірі 11989,41 швейцарських франків з яких борг за кредитом 11036,41 швейцарських франків, борг за процентами 953 швейцарських франків, пеню за несвоєчасне виконання заборгованості за договором в розмірі 18050,44 грн. та судові витрати в розмірі 4366,68 грн.

В решті позову відмовити за безпідставністю.

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк » відмовити за безпідставністю.

Позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк » задовольнити повністю.

Визнати припиненою поруку за договором поруки № 11199523000/п від 16 серпня 2007 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк » на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд шляхом подання в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя: ОСОБА_5