Ухвала

іменем україни

04 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоКоротуна В.М.,

суддів: Завгородньої І.М., Писаної Т.О.,Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 серпня 2006 року між ОСОБА_8 та АКБ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», правонаступником якого в свою чергу є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», укладено кредитний договір № СNL-600/303/2006, згідно з яким позичальник отримала кредит у розмірі 30 450 доларів США зі сплатою 4,49 % річних, строком до 26 серпня 2016 року.

Крім того, 13 вересня 2006 року між вказаними сторонами було укладено кредитний договір № СNL-600/303/2006, згідно з яким ОСОБА_8 отримала кредиту у розмірі 18 тис. доларів США зі сплатою 12,99 % річних, строком до 13 вересня 2012 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами від 28 червня 2006 року і 13 вересня 2006 року між ОСОБА_7 та АКБ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договори поруки, якими передбачено, що ОСОБА_7 відповідає за виконання зобов'язань ОСОБА_6

У зв'язку з тим, що позичальник умови договору не виконувала, банк звернувся до ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з вимогами про дострокове погашення заборгованості, які відповідачами не виконані, а тому позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором від 28 серпня 2006 року у загальному розмірі 44 748 дол. США і заборгованість за кредитним договором від 13 вересня 2006 року у загальному розмірі 16 546,19 дол. США.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» борг за кредитним договором від 28 серпня 2006 року № СNL-600/303/2006 у розмірі 44 748 доларів США, з яких: тіло кредиту - 25 279,93 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 07 липня 2015 року становить 537 597,94 грн, заборгованість із сплати процентів - 2 180,63 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 07 липня 2015 року становить 46 372,85 грн, пеня - 17 28744 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 367 631,25 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» борг за кредитним договором від 13 вересня 2006 року № СNL-600/303/2006 у розмірі 16 546,19 дол. США, з яких: тіло кредиту - 12 413,50 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 07 липня 2015 року становить 263 983,01 грн, пеня - 4 132,69 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 07 липня 2015 року становить 87 884,96 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушенням судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить вказані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Так, із матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що 28 серпня 2006 року між ОСОБА_8 і АКБ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «ОТП Банк») було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 30 450 доларів США зі сплатою 4,49% річних + FIDR за користування кредитними коштами та строком повернення кредиту - до 26 серпня 2016 року.

13 вересня 2006 року між ОСОБА_8 та АКБ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «ОТП Банк») було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 18 тис. доларів США зі сплатою 12,99 % річних та строком повернення кредиту - до 13 вересня 2012 року.

У пунктах 1.5.1 вказаних договорів визначено, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1), шляхом внесення готівки в касу банку або безготівкового перерахування на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором.

На забезпечення виконання боржником зобов'язань за кредитними договорами від 28 серпня 2006 року і від 13 вересня 2006 року, між банком та ОСОБА_7 були укладені відповідні договори поруки від 28 серпня 2006 року і від 13 вересня 2006 року 29 липня 2008 року, за умовами яких поручитель зобов'язаний відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань.

На підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», останнє набуло права кредитора, в тому числі за кредитними договорами від 28 серпня 2006 року і від 13 вересня 2006 року.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 07 липня 2015 року заборгованість ОСОБА_8 за кредитним договором від 28 серпня 2006 року № СNL-600/303/2006 становить 44 748 доларів США, а за кредитним договором від 13 вересня 2006 року № СNL-600/303/2006 - 16 546,19 дол. США.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна»,суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позичальник не погашала заборгованість за кредитним договором, унаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача, а поручитель повинен нести цивільно-правову відповідальність за порушення кредитором узятих на себе зобов'язань.

З таким висновком судів погодитися не можна з огляду на наступне.

За змістом частини 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, можна зробити висновок, що в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, оскільки у справі, яка переглядається, кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає у такому ж розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як установлено кредитним договором, то з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обчислення установленого ч. 4 ст. 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

Якщо банк пред'явив вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, то в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 13 вересня 2017 року в справі № 6-1455цс17.

Так, у справі, яка переглядається, згідно з п. 1.5.1 кредитних договорів повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівкового перерахування на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором. Відповідно до пункту 2.1 договору поруки порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як установлено кредитним договором.

У справі, яка переглядається, суди не врахували, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов'язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком платежів), а за договором поруки відповідальність поручителя встановлена у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як у кредитному договорі; не з'ясували: чи пред'явив банк вимогу до поручителя в межах шести місяців за кожним місячним платежем та за якими платежами порука припинилась, а за якими ще діє.

Оскільки фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, то оскаржувані судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Коротун

Судді:І.М. Завгородня Л.М. Мазур Т.О. Писана О.В. Попович