У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоСитнік О.М.,

суддів: Гримич М.К., Маляренка А.В.,

Леванчука А.О., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 січня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним позовом, у якому зазначала, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 13 листопада 2011 року. За вказаною адресою зареєстрований син позивачки - ОСОБА_8, колишня дружина сина позивачки - відповідачка та онуки позивачки. Позивачка як власник житла внаслідок протиправних дій відповідачки позбавлена можливості в повній мірі використовувати своє майно для власних потреб, у зв'язку з чим просила суд усунути перешкоди в користуванні спірною квартирою шляхом виселення відповідачки із вказаної квартири.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 16 січня 2017 року, позов задоволено. Усунуто ОСОБА_6 перешкоди у користуванні квартирою та виселено ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга має бути задоволена частково.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що відповідачка не є членом сім'ї власника квартири, договір найму житла не укладався, відповідачка користувалася спірною квартирою за згодою її власника - позивачки, не бере участі у сплаті витрат по утриманню квартири, чинить позивачу перешкоди у користуванні квартирою, що порушує законні права та інтереси власника.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується технічним паспортом на вказану квартиру та витягом про державну реєстрацію прав Хмельницького БТІ (а. с. 5, 6, 11). Право власності позивачки набуте на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 листопада 2011 року (а. с. 7−10).

З копій квитанцій по оплаті комунальних послуг за вказану вище квартиру вбачається, що платником є позивачка ОСОБА_6 (а. с. 28−30, 79−108).

Згідно з довідкою про склад сім'ї від 16 серпня 2016 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_6, як власник квартири, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та неповнолітні - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а. с. 51).

З висновків правоохоронних органів вбачається, що позивачка та її син неодноразово зверталися до правоохоронних органів з приводу порушення відповідачкою правил співжиття, оскільки остання створює нестерпні умови проживання, чинить сварки на побутовому ґрунті, виражається нецензурними словами, погрожує фізичною розправою чоловіку. В ході проведеної перевірки стало відомо, що такі сварки виникають на побутовому ґрунті (а. с. 44-50).

Стаття 391 ЦК України визначає право власника, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Відповідно до ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною. Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Суди не врахували, що право власника, який надав право користування житловим приміщенням іншим особам, щодо їх виселення обмежено.

Неучасть у витратах на утримання квартири не є підставою для виселення, оскільки позивачкою не надано доказів, на яких умовах відповідачка вселена у спірну квартиру. Також відсутні докази, якими діями відповідачка створює перешкоди у користуванні квартирою позивачці як власнику майна, оскільки з наданих позивачкою доказів вбачається, що між відповідачкою та її колишнім чоловіком, сином позивачки, існувала сварка, яка була предметом розгляду у правоохоронних органах.

Вказані обставини судами попередніх інстанцій не перевірені.

Враховуючи, що суди не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і вказані порушення вимог матеріального та процесуального права призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам ст. ст. 212−214, 316 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, що у силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції

Керуючись статтями 333, 336, 338, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргуОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 січня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО.М. Ситнік

Судді: М.К. Гримич А.О. Леванчук А.В. Маляренко О.В. Ступак