КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р. Справа№ 910/1421/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін

від позивача: Ярчак І.С. - дов. № 1 від 16.11.2015р.

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2 (в приміщенні Господарського суду Запорізької області):

Піх А.Б. - дов.№54 від 06.02.2017р.

від відповідача-3: Шостак Є.А. - дов. №56 від 18.10.2016р.

від третьої особи-1:Єременко О.А. - дов. №01/44-966Д від 15.02.2017р.

Манзюк О.В. - дов. №01/44-956Д від 21.12.2016р.

від третьої особи-2: Чеховський А.А. - дов. №55 від 04.07.2017р.

розглянувши апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України на рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2017р.

у справі № 910/1421/16 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Національного антикорупційного бюро України

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" (відповідач-1)

Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (відповідач-2)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (відповідач-3)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Державне підприємство "Енергоринок" (третя особа-1)

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (третя особа-2)

про визнання недійсним договору

В судовому засіданні 18.09.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Національне антикорупційне бюро України звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про визнання правочину недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений 12.02.2015р. між ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" Договір № 24 про відступлення права вимоги, суперечить положенням ст.ст. 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996, оскільки цим Договором змінено алгоритм проведення розрахунків за поставлену електричну енергію.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2016р. позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016р. рішення першої інстанції скасовано та прийнято нове про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2016р. зазначені рішення та постанова скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дана постанова вмотивована тим, що суди не дослідили природу спірних правовідносин та відповідні істотні обставини справи. При новому розгляді справи суду необхідно всебічно і повно перевірити доводи, вимоги та заперечення сторін, визначені позивачем правові підстави для звернення до суду з позовом, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Позивач при новому розгляді справи заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, відповідно до якої зазначив, що спірний Договір суперечить ч. 2 ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику", ст. 514 Цивільного кодексу України та підлягає визнанню недійсним також у силу ч. 3 ст. 228 ЦК України, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, оскільки є укладеним з метою, що завідомо суперечить інтересам держави. Також позивач посилається в обґрунтування підстав для звернення з даним позовом до суду, зокрема, на реалізацію наданого йому Законом України «Про Національне антикорупційне бюро» право.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечував, пославшись на викладені у відзиві обставини, зокрема, що позивачем не доведено наявність умислу у вчиненні завідомо неправомірного правочину. Також, внаслідок зміни підстав позову, останній фактично пред'явлений від імені позивача в інтересах Фонду державного майна України, який не позбавлений права звернутися до суду самостійно з окремим позовом.

Відповідач 2 заперечував проти задоволення позову, пославшись у відзиві, зокрема, на те, що позивачем не обґрунтовано наявність його права на звернення до суду за заявленими позовними вимогами, а також того, що спірний правочин завідомо суперечить інтересам держави.

Відповідач 3 у відзиві на позов заперечував проти його задоволення, пославшись, зокрема, на те, що спірний Договір не підпадає під ознаки недійсності, визначені позивачем.

Третя особа 1 у письмових поясненнях позовні вимоги підтримала, зазначивши, що спірним Договором порушено порядок розрахунків за електричну енергію, чим створено передумови до нанесення шкоди інтересам держави.

Третя особа 2 надала по справі пояснення, в яких підтримала заявлені позовні вимоги, пославшись на невідповідність спірного Договору вимогам законодавства, які передбачають певний алгоритм сплати грошових коштів за електричну енергію на рахунок зі спеціальним режимом використання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2017р. у справі №910/1421/16 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга вмотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що Національне бюро як орган, створений для захисту інтересів держави, має право на звернення до суду із позовами про визнання недійсними угод з огляду на імперативні приписи Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» і на виконання покладених на нього завдань та (або) обов'язків.

Ознаки невідповідності договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015 №24 положенням законодавства України та суперечності інтересам держави і суспільства було виявлено в ході здійснення національним бюро досудового розслідування у кримінальному провадженні №52015000000000001 від 04.12.2015 (яке в подальшому об'єднано у кримінальне провадження №12015000000000200).

Дослідження питання правомірності здійснення Національним бюро досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015000000000200 не віднесено до компетенції господарського суду та жодним чином не впливає на вирішення спору про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015 №24.

Зважаючи на те, що в момент укладення договору про відступлення права вимоги його сторонами достовірно було відомо про визначений Законом України «Про електроенергетику» спеціальний порядок проведення розрахунків на ринку електричної енергії, і сторони договору повинні були усвідомлювати, що укладення спірного договору призведе до порушення такого порядку, та норм Закону, яким визначено особливості регулювання відповідних правовідносин, однак не відмовилися від наміру укласти спірний договір, допускали настання протиправних наслідків, відповідно договір про відступлення права вимоги від 12.02.2015 №24 суперечить інтересам держави.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача 1 зазначав про необґрунтованість тверджень позивача про умисне свідоме порушення сторонами порядку розрахунків, оскільки як регуляторні норми чинного законодавства, так і багаторічна практика господарських відносин підтверджує факт законності правочину - укладення спірного договору.

Одночасно вважає, що порядок розрахунків за поставлену електричну енергію не було змінено.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача 3 зазначає про відсутність жодних порушень охоронюваних законом інтересів позивача у справі, та недоведеність порушень інтересів держави внаслідок укладення спірного правочину.

Вважає, що визнання судом договору про відступлення права вимоги недійсним на підставі того, що він укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, без доказів умислу та вини сторін, до винесення вироку суду у кримінальній справі буде суперечити діючому законодавству України.

В письмових поясненнях на апеляційну скаргу представник третьої особи-2 повністю підтримав позицію позивача у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 11.05.2017р. передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Буравльов С.І., суддів Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суддів та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідно до ст. 77 ГПК України у справі оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався, останній раз на 14.07.2017р.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/506/17 від 14.07.2017р., у зв'язку з перебуванням головуючого судді Буравльова С.І. у відпустці, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1421/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 14.07.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017р. колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 13.09.2017р. в режимі відеоконференції. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Запорізької області.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 18.09.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняте нове про задоволення позову.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.09.2017р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники третіх осіб 1 та 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу позивача з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача-1 в судове засідання апеляційної інстанції 18.09.2017р. не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки його явка обов'язковою в судове засідання не визнавалась, зважаючи на наявність його відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність представника відповідача-1 за наявними у ній матеріалами.

Клопотання відповідача-3 про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Фонд державного майна України (частка Держави в статутному капіталі ПАТ «Запоріжжяобленерго» складає 60,2475%), не підлягає задоволенню, оскільки рішення у справі про визнання недійсним спірного договору про відступлення права вимоги, не може вплинути на права та обов'язки Фонду державного майна України щодо однієї зі сторін у справі.

Клопотання відповідача-3 про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №910/7448/16 про банкрутство ПАТ «Холдингова компанія «Енергомережа», що розглядається Господарським судом м.Києва, не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю правових підстав для зупинення згідно ст.79 ГПК України, оскільки відповідачем-3 не доведено суду неможливість розгляду даної справи до набрання рішенням законної сили у справі №910/7448/16.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.12.2012р. між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (постачальник) та ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (після зміни організаційно-правової форми - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат") (споживач) укладено договір №76 про постачання електричної енергії (надалі - Договір поставки), відповідно до п. 1 якого постачальник електроенергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 - "Обсяги постачання електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Під час виконання умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (п. 2.1 Договору поставки).

У відповідності до п. 2.3.4 Договору поставки споживач зобов'язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатку №5 "Графік зняття показників розрахункових засобів обліку електричної енергії".

Пунктом 7.2 Договору поставки встановлено, що розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства.

Пунктом 1 Порядку розрахунків за активну електричну енергію (додаток №4 до Договору поставки) визначено, що розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії, вказаний у п. 10 Договору поставки - поточний рахунок із спеціальним режимом використання - для сплати за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, кошти за недораховану електричну енергію та ін. - №260363141401 в Філії - Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 313957, ЄДРПОУ 02760363 (з урахуванням змін, внесених згідно Додаткової угоди №5 до Договору поставки від 01.01.2014).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" своїх зобов'язань з оплати спожитої електричної енергії у листопаді 2014р. у останнього утворилась заборгованість перед ВАТ "Запоріжжяобленерго" у розмірі 39 323 520,49 грн.

12.02.2015р. між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (первісний кредитор), ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" (новий кредитор) та ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (боржник) укладено договір №24 про відступлення права вимоги (надалі - Договір уступки), відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" заборгованості за Договором про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012р. щодо заборгованості, яка утворилася за листопад 2014р. на загальну суму 39 323 520,49 грн.

Згідно п. 1.2 Договору уступки до нового кредитора переходять права первісного кредитора за зобов'язаннями в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав на підставі договору та акту звірки розрахунків.

Пунктами 2.1 та 2.5 Договору уступки передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредиторові всі документи, які засвідчують право вимоги до боржника, та інформацію, яка є важливою для його здійснення за основним договором, в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання цього Договору, а новий кредитор за відступлення права вимоги сплачує суму у розмірі 39 323 520,49 грн. первісному кредиторові у повному обсязі до 31.12.2015р.

У разі отримання первісним кредитором грошових коштів від боржника в рахунок погашення ним заборгованості за основним договором після набуття новим кредитором права вимоги за цим договором, первісний кредитор зобов'язаний не пізніше наступного дня за днем отримання грошових коштів перерахувати їх на рахунок нового кредитора (п. 2.4 Договору уступки).

В пункті 2.7 Договору уступки сторони погодили, що умови, порядок та строки виконання зобов'язання боржником перед новим кредитором визначаються договором про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 2.8 Договору уступки первісний кредитор відступає новому кредиторові право вимоги щодо пені, інфляційних збитків та 3 % річних, які можуть бути нараховані по вказаній у п. 1.1. Договору заборгованості.

12.02.2015р. між ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" та ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" укладено договір №26 про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги №24 від 12.02.2015р., відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 та 3.4 якого ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" зобов'язується сплатити ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок останнього борг у сумі 38 823 520,49 грн. впродовж 10 днів з моменту підписання Договору про відступлення права вимоги. А залишок суми боргу зі сплати вартості спожитої у листопаді 2014 року електроенергії у розмірі 500 000,00 грн., а також всі зобов'язання щодо оплати пені, інфляційних збитків та 3% річних, які були відступлені згідно ст. 605 Цивільного кодексу України, припиняються новим кредитором прощенням боргу на вказану суму.

13.02.2015р. (на наступний день після укладення Договору уступки) ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" перерахував на рахунок ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" кошти у розмірі 38 823 520,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3711 від 13.02.2015р.

Станом на дату розгляду даної справи сторонами не надано доказів належного виконання відповідачем 1 грошового зобов'язання зі сплати на користь відповідача 2 суми за відступлення права вимоги у передбачений Договором уступки строк.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що Договір уступки, на думку позивача, був укладений відповідачами всупереч положень ст. 514 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15-1, 16, 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 6.3 Правил користування електричною енергією. Відтак, даний правочин укладено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України та ч. 1 ст. 207 ГК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що з наведених позивачем підстав щодо права на звернення до суду з позовом про визнання правочину недійсним не вбачається, що оспорюваний правочин, укладений між юридичними особами та який має приватноправовий характер, порушує або оспорює майнові права чи інтереси саме позивача. У зв'язку з цим, заявляючи вимогу про визнання недійсною угоди з підстав, зокрема, її невідповідності положенням законодавства про електроенергію, позивач не довів наявність у нього права на оспорювання договорів саме з таких підстав, ураховуючи суб'єктний склад і характер спірного договору, та повноваження і правоохоронний (антикорупційний) статус органа позивача.

Право на звернення Національного бюро до суду з позовом про визнання правочину недійсним, може бути здійснено за наявності підстав, визначених законом. Оскільки позивачем не доведено невідповідності спірного правочину інтересам держави і суспільства, наявності вини сторін у формі умислу на вчинення даного правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а також протиправні наслідки оспорюваної угоди для держави, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", який набрав чинності 25.01.2015, Національне бюро є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Пунктом 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків, які визначені у статті 16 цього Закону, надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами У країни.

Отже, у разі звернення Національного бюро з відповідними позовами про визнання угод недійсними, за умови, що такий спір пов'язаний зі здійсненням суб'єктами господарювання господарської діяльності, та з урахуванням дотримання суб'єктного складу сторін, визначеного статтями 1, 2, 21 ГПК України, такі спори підлягають розгляду господарськими судами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на це суд має надати оцінку підставам, з яких подано позов Національним бюро, зокрема, шляхом дослідження причинно-наслідкового зв'язку між оспорюваною угодою і виконанням Національним бюро покладених на нього завдань та (або) обов'язків, визначених Законом України "Про Національне антикорупційне бюро України".

Такі позови можуть подаватися Національним бюро для попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, а також запобігання вчиненню нових за наслідками порушення відповідного кримінального провадження (з внесенням даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Проте треба брати до уваги, що підслідність Національного бюро визначено частиною п'ятою статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 2062, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України.

Таким чином, Національне бюро як орган, що створений для захисту інтересів держави, має право на звернення до суду із зазначеними позовами з огляду на імперативні приписи Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" і на виконання покладених на нього завдань та (або) обов'язків (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 27.03.2017 №01-06/680/17 "Про деякі питання застосування положень пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України").

Національне антикорупційного бюро України наявність підстав для подання позову обґрунтовує необхідністю попередження, виявлення, припинення та запобігання вчиненню корупційного правопорушення, ознаки якого позивач убачив у спірних правовідносинах при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №52015000000000001 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України, яке в подальшому об'єднано у кримінальне провадження №12015000000000200.

Отже, Національне антикорупційне бюро України є належним позивачем у даній справі.

Розглядаючи справи за позовами Національного бюро про визнання угод недійсними, суди мають досліджувати такі угоди в контексті статті 203 Цивільного кодексу України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України та інших норм чинного законодавства України, які містять підстави недійсності угод.

Отже, під час вирішення такого спору судам, зокрема, необхідно встановлювати такі обставини:

- наявність або відсутність підстав для визнання недійсною спірної угоди, передбачених нормами, на які посилається позивач, мотивуючи позовні вимоги;

- правові норми, які підлягають застосуванню до цих спірних правовідносин;

- відповідність або невідповідність змісту цієї угоди ЦК України та ГК України, іншим актам законодавства, інтересам суспільства, його моральним засадам.

При цьому суд повинен дослідити наявні у справі докази, з'ясувати обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених цими доказами (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 № 6-923цс15).

Статтею 5 Закону України "Про електроенергетику" визначено основні принципи державної політики в електроенергетиці, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 цієї статті, таким принципом є додержання єдиних державних норм, правил і стандартів всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням, розподілом і використанням енергії.

Тобто, приписи Закону України "Про електроенергетику" є спеціальними нормами по відношенню до приписів ЦК України, які підлягають до застосування у даних правовідносинах.

Згідно ч.2 ст.15-1 Закону України "Про електроенергетику" споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.

Частиною 8 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Пунктом 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1136 від 19.07.2000, визначено, що споживачі, яким електрична енергія постачається енергопостачальником, що провадить підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та купує електричну енергію в оптового постачальника, зобов'язані оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточній рахунок із спеціальним режимом використання такого енергопостачальника (його структурного підрозділу), відкритий в уповноваженому банку.

Пунктом 6.3. ПКЕЕ встановлено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Таким чином, з наведених приписів законодавства вбачається, що законодавцем в імперативному порядку визначено обов'язок саме споживача сплачувати за спожиту електроенергію постачальнику виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

При цьому, у відповідності до ст.1 Закону "Про електроенергетику" споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Отже, при виникненні господарських правовідносин щодо постачання електроенергії статус споживача та постачальника є пов'язаним з відповідними суб'єктами господарювання та не може набуватися іншими особами на підставі договору про відступлення права вимоги, оскільки внаслідок вчинення такого правочину новий кредитор не стає постачальником електричної енергії.

Таким чином, як положеннями Договору постачання, так і нормами законодавства передбачалось отримання постачальником (ВАТ "Запоріжжяобленерго") оплати спожитої електричної енергії безпосередньо від споживача (ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат") шляхом їх перерахунку на рахунок із спеціальним режимом використання.

В той же час, умовами договору уступки (п.2.7) та договору №26 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги №24 від 12.02.2015р. визначено зобов'язання споживача - ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" сплатити заборгованість за поставлену ВАТ "Запоріжжяобленерго" електричну енергію не постачальнику, а іншій особі - ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", яке не є постачальником за Договором постачання в розумінні чинного законодавства України.

При цьому, метою встановлення законодавцем алгоритму розрахунків є саме отримання постачальником електричної енергії коштів безпосередньо від споживача (за відсутності будь-яких посередників) на рахунок із спеціальним режимом використання.

Таким чином, у даному випадку договором №26 про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги №24 від 12.02.2015р., встановлений обов'язок ПАТ "ХК "Енергомережа", яке не є постачальником електричної енергії за Договором постачання, сплатити постачальнику заборгованість за спожиту ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" електричну енергію на суму 38 823 520,49 грн., а залишок суми боргу ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" зі сплати вартості спожитої у листопаді 2014 року електроенергії у розмірі 500 000,00 грн., а також всі зобов'язання щодо оплати пені, інфляційних збитків та 3% річних, які були відступлені згідно ст. 605 Цивільного кодексу України, припиняються новим кредитором прощенням боргу на вказану суму, що суперечить вимогам чинного законодавства.

У зв'язку з наведеними обставинами, відповідачами, шляхом укладення спірного правочину було порушено наведені приписи законодавства в частині обов'язку споживача сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію постачальнику.

Крім того, спірним договором було порушено вимоги закону про те, що споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, які здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Жодного посилання на те, що ПАТ "ХК "Енергомережа" має перераховувати кошти ВАТ "Запоріжжяобленерго" на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання спірний Договір не містить.

При цьому, виконання споживачем свого зобов'язання за договором №26 від 12.02.2015р. не є тотожним виконанню зобов'язання за договором поставки, оскільки в даному випадку фактично кошти за спожиту електроенергію були отримані третьою особою, яка не є постачальником, проте яка взяла на себе зобов'язання зі сплати коштів за відступлене право вимоги за договором уступки, тобто з іншої підстави (інше цільове призначення коштів), ніж підлягають сплаті постачальнику відповідно до вимог законодавства.

Посилання відповідачів на приписи ЦК України, в яких відсутня заборона та/або не передбачено дозволу на укладення договорів про відступлення права вимоги, яке виникає в зобов'язаннях з постачання електричної енергії, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки ПАТ "ХК "Енергомережа" не набуло статусу постачальника електричної енергії у розумінні Закону України "Про електроенергетику".

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку, що спірний договір суперечить приписам ст.ст.15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику", п.1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію та п. 6.3. ПКЕЕ.

Разом з тим, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що зміст Закону України "Про електроенергетику" свідчить, що встановлений ним порядок розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію спрямований на забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики, відповідальності суб'єктів електроенергетики та споживачів за порушення цього порядку, надійного (безперебійного) постачання споживачам електричної енергії і енергетичної безпеки як складових економічних основ держави України, у чому безперечно є інтерес держави і суспільства.

Отже, порушення відповідачами встановленого Законом України "Про електроенергетику" і ПКЕЕ порядку розрахунків за поставлену електричну енергію не відповідає інтересам держави і суспільства щодо забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики і відповідальності суб'єктів електроенергетики та споживачів за порушення цього порядку, забезпечення надійного (безперебійного) постачання споживачам електричної енергії і енергетичної безпеки України.

Частина 1 статті 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 3 статті 228 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін (аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Як вбачається з вище викладеного, завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення спірного правочину щодо відступлення права вимоги і його наслідки полягала у тому, щоб обійти встановлений Законом України "Про електроенергетику" і ПКЕЕ порядок оплати поставленої електричної енергії, оплатити її без використання передбаченого цим порядком рахунку із спеціальним режимом використання енергопостачальника і тим самим уникнути перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що призведе до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії України своїх частин від цієї суми коштів згідно з алгоритмом.

Наявність таких намірів у відповідачів є очевидною, оскільки вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність відступлення права вимоги в спірних правовідносинах і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули настання вказаних вище протиправних наслідків.

Доводи відповідачів про те, що порядок розрахунків за поставлену електричну енергію не було змінено, колегією суддів відхиляються, з огляду на таке.

Колегією суддів не встановлено обставин, які б засвідчували, що умови спірного договору визначають обов'язок боржника вносити грошові кошти на рахунок зі спеціальним режимом використання; натомість умови спірного договору (про порядок проведення розрахунків) встановлюють зобов'язання сторін здійснювати розрахунки за договором в безготівковій формі шляхом зарахування коштів на поточні рахунки сторін (п.3.1.).

Крім того, відносини між ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (боржник) та ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" (новий кредитор), що виникли з укладення спірного договору, не регулюються договором про постачання електроенергії та приписами ст.ст.15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику" та пункту 6.3. ПКЕЕ, а отже на боржника, враховуючи приписи ст.19 Конституції України, не покладаються і нормативно визначені обов'язки на проведення розрахунків з енергопостачальною організацією у визначений законодавством спосіб.

Відповідно спірні правовідносини порушують інтереси держави, оскільки нівелюють законодавчо визначені механізми та заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання ПАТ "ХК "Енергомережа" зобов"язань за спірним договором , оскільки зі спливом понад 2 роки з моменту укладення договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015р. №24 та перерахування ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" грошових коштів в сумі 38 823 520, 49 грн. на рахунок ТОВ "ХК "Енергомережа", останнім не сплачено кошти в сумі 39 323 520, 49 грн. на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго", а останнім такі кошти не отримано ні від ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат", ні від ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", що є підтвердженням того, що ПАТ "ХК "Енергомережа" допускало настання протиправних наслідків.

Положення чинного законодавства України не вимагають від позивача доведення розміру збитків, завданих внаслідок вчинення правочину, який оспорюється позивачем з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства.

Зважаючи на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення в матеріалах справи були наявні належні докази на підтвердження розміру збитків, завданих Державному бюджету України, висновки суду про недоведення позивачем розміру заподіяних державі збитків, внаслідок укладення оспорюваного правочину, не відповідають дійсним обставинам справи.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Місцевий господарський суд не з'ясував всі істотні обставини справи та не звернув уваги на вказані норми чинного законодавства, а тому без належних правових підстав відмовив повністю у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м.Києва від 06.04.2017р. у справі №910/1421/16 підлягає скасуванню у відповідності до п.2 ч.1 ст.103 ГПК України з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України на рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2017р. у справі №910/1421/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2017р. у справі №910/1421/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Визнати недійсним договір №24 про відступлення права вимоги від 12.02.2015р., укладений між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат".

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" (01001, м.Київ, вул.Володимирська, буд.12, ідентифікаційний код 32113410) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м.Київ, вул.Сурікова, буд.3, ідентифікаційний код 39751280) 459,33 грн. судового збору за подання позову, 551,20 грн. судового збору за подання касаційної скарги, 505,27 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, Запорізька обл., м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд.14, ідентифікаційний код 00130926) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м.Київ, вул.Сурікова, буд.3, ідентифікаційний код 39751280) 459,33 грн. судового збору за подання позову, 551,20 грн. судового збору за подання касаційної скарги, 505,27 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат"(69600, Запорізька обл., м.Запоріжжя, вул.Теплична, буд.18, ідентифікаційний код 38983006) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м.Київ, вул.Сурікова, буд.3, ідентифікаційний код 39751280) 459,33 грн. судового збору за подання позову, 551,20 грн. судового збору за подання касаційної скарги, 505,27 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

9. Матеріали справи №910/1421/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

С.А. Гончаров