Ухвала

іменем україни

21 вересня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євграфової Є.П., Євтушенко О.І., Кадєтової О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про повернення грошових коштів, відсотків за банківськими вкладами, 3 % річних, пені, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідач відмовився повернути грошові кошти з відкритих нею у ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитних рахунків, виплатити проценти за вкладами.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просила стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь грошові кошти за банківськими вкладами у розмірі 454 760 грн 78 коп.; відсотки за банківськими вкладами у розмірі 394 955 грн 17 коп.; 3 % річних за час прострочення виконання зобов'язань, що становить 3 412 грн 79 коп.; пеню в розмірі 3 % за час прострочення виконання зобов'язань, що становить 1 249 082 грн 45 коп. та судові витрати.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1 045 547 грн 06 коп.

У решті позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2017 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що зобов'язання мають виконуватися належним чином, тому банк був зобов'язаний видати вклади або їх частину на першу вимогу вкладника, сплатити проценти за договорами. Оскільки відповідач не повернув грошові кошти з депозитних рахунків, не виплатив проценти за вкладами, останній повинен сплатити пеню і відсотки за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, зазначав, що під час розгляду справи сторонами не було надано, а судом не встановлено, що на рахунках позивача обліковуються грошові кошти відповідно до договорів банківського вкладу та нараховані і невиплачені проценти за ними, а також не підтверджено їх розмір, відтак, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача грошових сум за договорами.

Копії договорів та квитанцій посвідчені суддею з наданих позивачем копій, які суд помилково вважав оригіналами.

У судовому засіданні не досліджувалися безпосередньо оригінали цих документів, отже обставини укладання договорів, їх виконання та рух коштів за договорами судом першої інстанції належними доказами не перевірено, висновки суду ґрунтувалися на припущеннях, що є неприпустимим.

При цьому апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права: ст. ст. 1058, 1059, 1060 ЦК України, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (ст. 212 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити та залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є.П. Євграфова

О.І.Євтушенко

О.В.Кадєтова