КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16506/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

12 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Грибан І.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідачів Коваленко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, Артемівського відділу Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулася до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, Артемівського відділу Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила:

визнати незаконним та скасувати наказ МВС України № 1667 о/с від 26.08.2014 року та наказ МВС України № 879 від 11.08.2014 року в частині звільнення Позивача, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органом внутрішніх справ;

визнати незаконним та скасувати наказ МВС України № 879 від 11.08.2014 року в частині звільнення Позивача, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

поновити на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України та зобов'язати ГУМВС України в Донецькій області поновити ОСОБА_2 на вказаній посаді;

в разі неможливості поновити позивача на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про національну поліцію" згідно з п. 9 Перехідних положень Закону, у зв'язку з тим, що Позивач виявила бажання працювати в органах Національної поліції, просить поновити її або перевести на посаду слідчого Артемівського відділу Головного управління Національної поліції України в Донецькій області або на вищу чи нижчу посаду;

зобов'язати Артемівський міський відділ (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області нарахувати та виплати грошове забезпечення з 11.08.2014 року по 26.08.2014 року в розмірі 1887,72 грн.

негайно стягнути з Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області на користь позивача суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.08.2014 року по 02.02.2016 року в розмірі 57103,53 грн. та розрахувати по день винесення судового рішення, конкретну кількість днів вимушеного прогулу позивача та конкретну суму грошового забезпечення, які підлягають виплаті з урахуванням розміру середньоденного грошового забезпечення в розмірі 157,31 грн. та негайно стягнути з Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області конкретну загальну суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу;

в разі неможливості стягнути грошове забезпечення за період з 11.08.2014 року - 26.08.2014 року та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, стягнути вказані суми з Артемівського відділу ГУ Національної поліції України в Донецькій області.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 року апеляційна скарга Міністерства внутрішніх справ України задоволена. Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2015 року скасована та постановлена нова, якою у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 року касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково. Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2015 року, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 року скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції вказав судам на необхідність дослідити обставини, які залишилися поза їх увагою, зокрема звернути увагу на те, що ані в оскаржуваному наказі від 26.08.2014р. № 1667 о/с, а ні у висновках службового розслідування, яке проведено 28.10.2014 (тобто після видання наказу № 1667 о/с) не вказано, який саме вчинок ОСОБА_2 або факт вчинення ряду дій став підставою для її звільнення з органів внутрішніх справ за дискредитацію звання рядового і начальницького складу. Зазначив, що з судових рішень та з матеріалів справи неможливо встановити чи накладалось на позивача наказом від 11.08.2014р. № 879 дисциплінарна відповідальність за порушення службової дисципліни.

Також ВАСУ наголосив на необхідності під час нового розгляду справи врахувати правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові 30.09.2015 (справа № 803/1216/14), за змістом якої, звільнення особи за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу є окремою підставою для звільненні зі служби та не пов'язується з притягненням особи до дисциплінарної відповідальності. Крім того, у даній постанові Верховний Суд України, встановивши, що особу фактично за порушення службової дисципліни, а не за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, вийшов за межі позовних вимог та для повного захисту прав позивача скасував не лише оскаржуваний позивачем наказ по особовому складу, а й наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

За результатами нового розгляду, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2017 року позов задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 879 від 11.08.2014 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Краснолиманського МВ, Дзержинського МВ та УДАІ ГУМВС України в Донецькій області" в частині накладення на старшого лейтенанта міліції - слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ;

визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1667 о/с від 26.08.2014 року "По особовому складу" в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 (М-161892), слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області;

поновлено ОСОБА_2 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області з 26 серпня 2014 року;

зобов'язано Артемівський міський відділ (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 12 серпня 2014 року по 25 серпня 2014 року у розмірі 1415,79 грн. (одна тисяча чотириста п`ятнадцять гривень 79 копійок);

стягнути з Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу (з 26 серпня 2014 року по 16 червня 2017 року) у розмірі 111 060,86 грн. (сто одинадцять тисяч шістдесят гривень 86 копійок).

постанову в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 3460,82 грн. (три тисячі чотириста шістдесят гривень 82 копійки) допущено до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На вказане судове рішення відповідачами подано апеляційні скарги, у яких скаржники просять зазначену постанову скасувати та прийняти нову - про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи вимоги своїх скарг, апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У частині відмови у задоволенні позову, постанова суду першої інстанції сторонами не оскаржена, тому суд апеляційної інстанції не переглядає судове рішення у цій частині.

У судовому засіданні представник відповідачів підтримала апеляційні скарги та просила їх задовольнити. Позивач заперечувала проти задоволення апеляційних скарг та просила залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено, що Наказом від 11.08.2014 № 879 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Краснолиманського МВ, Дзержинського МВ та УДАІ ГУМВС України в Донецькій області" за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст.. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міліцію" та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, керуючись ст..ст. 2,5,7,12,14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2, слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області, звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Поряд із цим згідно з Наказом МВС України від 26.08.2014 № 1667 о/с (по особовому складу) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 (М-161892), слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області на підставі Наказу МВС від 11.08.2014 № 879.

З Наказом № 1667 о/с від 26.08.2014 позивач ознайомлена 08.10.2014, про що свідчить її підпис у листі ознайомлення працівників Артемівського МВ (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області.

Судом встановлено, що Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 879 від 11.08.2014, на підставі якого виданий Наказ МВС України № 1667 о/с від 26.08.2014, винесений на підставі висновків службової перевірки за фактами неправомірних дій окремих працівників Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, виявленими у ході відпрацювання зазначеного підрозділу від 28.10.2014, за результатами якої встановлено, що у ході проведення перевірки діяльності Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області в період перебування у місті представників незаконних збройних формувань, працівниками Департаменту внутрішньої безпеки МВС України виявлено численні випадки безвідповідального ставлення на той час діючих працівників міського відділу до своїх службових обов'язків, факти відвертого нехтування інтересами служби на фоні ідеологічного протистояння, сприяння та співпраці з представникам незаконних збройних формувань в умовах збройних конфліктів, порушення вимог діючого законодавства України та інші факти порушень у службовій діяльності, що значною мірою вплинуло на захист національної безпеки та державного устрою України, безпеки людини і громадянина в цілому, що в умовах правового громадянського суспільства не може залишатись без належного реагування та притягнення винних до відповідальності.

Вважаючи свої права порушеними, а звільнення - незаконним, позивач звернулася до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наказ МВС України № 879 від 11.08.2014 та наказ МВС України від 26.08.2014 № 1667о/с в частині звільнення позивача є протиправними та підлягають скасуванню, а тому позовні вимоги у частині поновлення позивача на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку на час вимушеного прогулу також підлягають задоволенню.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ (далі за текстом - Дисциплінарний статут) затверджений Законом України 22 лютого 2006 року № 3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ"

За визначенням статті 1 Дисциплінарного статуту службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції України і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Положеннями статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. (частини 1, 2, 6, 8 - 10, 15 статті 14 Дисциплінарного статуту).

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу встановлені пунктами 63-65 Положення проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України УРСР від 29.07.1991 року № 114.

Відповідно до пункту 66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Верховний Суд України у своїх постановах від 30 вересня 2015 року та від 20 жовтня 2015 року у справах № 21-1288а15 та № 21-2440а15 відповідно, висловив правову позицію, за змістом якої, звільнення особи за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу є окремою підставою для звільнення зі служби та не пов'язується з притягненням особи до дисциплінарної відповідальності. Крім того, у справі № 21-1288а15 Верховний Суд України, встановивши, що особу звільнено фактично за порушення службової дисципліни, а не за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, вийшов за межі позовних вимог та для повного захисту прав позивача скасував не лише оскаржуваний позивачем наказ по особовому складу, а й наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

У розглядуваному випадку на підтвердження наявності факту скоєння ОСОБА_2 вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, МВС України посилається на порушення позивачем ст.. 65 Конституції України, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міліцію", а також присяги працівника органів внутрішніх справ, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіально цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про міліцію" передбачено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Відповідно до тексту присяги працівника внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, кожний громадянин України, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, склав Присягу і урочисто поклявся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Поклявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Разом з тим, судом попередньої інстанції правильно встановлено, що Висновок службової перевірки за фактами неправомірних дій окремих працівників Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, виявленими у ході відпрацювання зазначеного підрозділу складений та затверджений Міністром внутрішніх справ України 28 жовтня 2014 року, в той час, як позивача звільнено з посади слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області Наказом № 1667 о/с від 26.08.2014 на підставі Наказу МВС України від 11.08.2014 № 879.

З урахуванням того, що згадуваний висновок службового розслідування був складений після прийняття наказів про звільнення позивача, викладені у ньому обставини не можуть бути прийняті судом до уваги при оцінці правомірності оскаржуваних наказів.

Стосовно наданого відповідачем апеляційному суду висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУ МВС України в Донецькій області, який затверджено Міністром внутрішніх справ 11.08.2014, то колегія суддів звертає увагу на те, що такий висновок не надавався відповідачем під час попереднього розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також під час нового розгляду справи судом першої інстанції.

У зв'язку із цим, відсутні підстави вважати, що такий висновок існував станом на час звільнення позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Наразі у колегії суддів відсутні правові підстави для визнання обґрунтованим ненадання відповідачем згадуваного висновку до суду першої інстанції, з огляду на незазначення відповідачем мотивів щодо існування обставин, які об'єктивно унеможливили його надання як під час попереднього розгляду цієї справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, так і під час нового розгляду справи Окружним адміністративним судом міста Києва.

У зв'язку із цим, апеляційний суд не приймає до уваги зазначений висновок.

У матеріалах справи відсутні будь - які інші висновки службових перевірок або службових розслідувань, які б встановлювали випадки безвідповідального ставлення та порушення вимог діючого законодавства України або службової дисципліни безпосередньо ОСОБА_2

З приводу висновку суду першої інстанції про ненадання відповідачами судових рішень, якими встановлено скоєння Позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу відносно позивача, колегія суддів враховує доводи апелянтів про те, що вчинки, які дискредитують звання рядового та начальницького складу, можуть бути доведені не лише іншим судовим рішенням.

Разом з тим, судова колегія відзначає, що факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, у будь-якому разі повинен бути доведеним, і, враховуючи наявні у справі матеріали, у повній мірі погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що відповідачами, не був доведений факт скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.

Зі змісту Наказу МВС № 879 від 11.08.2014 вбачається, що під час звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ на підставі п. 66 Положення, Міністерство внутрішніх справ України керувалося положеннями Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", зокрема: ст..ст. 2,5,7,12,14, які передбачають накладення на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни.

Водночас, судом встановлено, що у розглядуваному випадку службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, не проводилося. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення, не з'ясовувалися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Отже, висновки відповідачів щодо скоєння позивачем вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу є безпідставними та не підтверджуються наявними у матеріалах справи документами.

Міністерство внутрішніх справ України у запереченнях проти позову, а так само в апеляційній скарзі зазначав, що спірний наказ винесений на підставі наказу МВС України від 11 серпня 2014 року № 879, в якому були встановлені обставини безвідповідального ставлення працівників Артемівського МВ (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області, у тому числі ОСОБА_2 до виконання службових обов'язків, неналежного реагування на факти протиправного захоплення приміщень державних установ, органів внутрішніх справ, які свідомо зрадили інтереси служби, що виразилося у сприянні та співпраці з представниками незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угрупувань, найманцями інших держав, які посягають на цілісність України та ведуть бойові дії на території нашої країни.

Водночас, судом першої інстанції правильно встановлено, що Наказ МВС України № 879 від 11.08.2014 та Наказ МВС України від 26.08.2014 № 1667о/с не містять жодних посилань на підтвердження цих обставин.

Також, спірні накази не визначають дату звільнення позивача з органів внутрішніх справ, що не узгоджується із приписами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Крім того, судом першої інстанції з наявних матеріалів встановлено, що, не зважаючи на накази про звільнення № 879 від 11.08.2014 та № 1667 о/с від 26.08.2014, позивач до 08 жовтня 2014 року, тобто до моменту свого ознайомлення з Наказом МВС України від 26.08.2014 № 1667 о/с, залучалася начальницьким складом Артемівського МВ (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області до виконання покладених на неї, як на працівника міліції (органів внутрішніх справ), службових обов'язків. Будь-яких Наказів щодо недопустимості виконання нею цих обов'язків відповідачами суду надано не було, також не було надано документів, що спростовували б або скасовували наявні у матеріалах справи Накази № 606 від 01.09.2014 та № 698 від 01.10.2014, тобто фактично Позивач до 08.10.2014 перебувала на посаді слідчого відділення розслідування злочинів карного розшуку слідчого відділу Артемівського МВ (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів МВС України від 11.08.2014 № 879 та від 26.08.2014 № 1667о/с в частині звільнення ОСОБА_2, старшого лейтенанта міліції, з органів внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

У зв'язку із цим, позовні вимоги у частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також підлягають задоволенню.

Так, судом встановлено, що Наказ МВС України про звільнення ОСОБА_2 не визначає дати, з якої останню звільнено з органів внутрішніх справ, а тому, днем звільнення є дата видання наказу, тобто 26 серпня 2014 року.

Згідно з приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" (в редакції чинній на момент розгляду справи), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки про доходи, виданої Артемівським МВ ГУМВС в Донецькій області 08 жовтня 2014 року, грошове забезпечення за останні два місяці роботи ОСОБА_2 складає 6607,11 грн. (червень 2014 року - 2982,17 грн., липень 2014 року - 3624,94 грн.).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік" кількість робочих днів у червні 2014 року складала - 19 днів, у липні 2014 року - 23, що загалом становить 42.

Отже, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає 157,31 грн. (6607,11 грн./42).

Відповідно до листа начальника міського відділу № 17938 від 16.10.2014 року грошове забезпечення позивачу нараховане та виплачене включно до 11 серпня 2014 року, при цьому, позивача звільнено 26 серпня 2014 року.

Таким чином, грошове забезпечення за період з 12 серпня 2014 року по 25 серпня 2014 року у розмірі 1415,79 грн. підлягає виплаті позивачу.

Щодо суми стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 26.08.2014 року по день винесення судового рішення, то, судом правильно встановлено і відповідачами не спростовано, що тривалість вимушеного прогулу позивача загалом складає 706 робочих днів, відповідно сума грошового забезпечення, яка підлягає стягненню з Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області на користь позивача за час вимушеного прогулу становить: 111060,86 грн. (розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає 157,31 грн. * кількість робочих днів вимушеного прогулу 706 = 111 060,86 грн.).

У частині відмови у задоволенні позову, судове рішення сторонами не оскаржене, а тому суд апеляційної інстанції не переглядає постанову суду у цій частині.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, Артемівського відділу Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська

СуддяА.Б. Парінов

СуддяІ.О. Грибан

Повний текст ухвали виготовлено 17 жовтня 2017 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.