У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/312/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

11 жовтня 2017 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 25 лютого 2015 року між позивачем ОСОБА_3 та ПАТ "Дельта Банк" укладений договір банківського вкладу "Найкращий від Миколая" № 003-01518-250215, сума вкладу за яким складала 3500 доларів США (а.с.14).

За вказаним договором банком відкритий на ім'я позивача вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1.

Нараховані проценти за вкладом виплачуються щомісячно шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_2, відкритий на ім'я вкладника в установі банку. По закінченню строку дії договору вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_2, відкритий на ім'я вкладника в установі банку.

Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних .

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51, яким розпочато з 03 березня 2015 року процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" В.В.Кадирова.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 квітня 2015 року № 71 внесені зміни до рішення від 02 березня 2015 року № 51 щодо строку запровадження тимчасової адміністрації - на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 серпня 2015 року № 147 строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" та повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" В.В.Кадирова продовжено до 02 жовтня 2015 року включно.

Постановою Національного банку України № 664 від 02 жовтня 2015 року відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "Дельта Банк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Наказом тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" від 29 травня 2015 року № 408 "Щодо продовження роботи Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб ПАТ "Дельта банк" та створення Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" призначено здійснення перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав передбачених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії з питань перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк", призначеної наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" № 408 від 29 травня 2015 року договір № 003-01518-250215 від 25 лютого 2015 року укладений між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" визнано нікчемним.

Визнання вищезазначеного договору нікчемним та не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стали підставою для звернення позивача до суду.

За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон).

Частиною 1 статті 3 Закону зазначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 3-1) призначає працівників, до повноважень яких належить проведення моніторингу стану дотримання банком вимог порядку формування та ведення баз даних про вкладників, проведення банком банківських операцій, у тому числі збір інформації та копій документів, необхідних для підготовки проекту плану врегулювання, забезпечення проведення оцінки активів банку в порядку, встановленому Фондом (у тому числі заборгованості за кредитами перед банком, наявності та вартості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, заборгованості за цінними паперами, що є у власності банку, вимог банку до клієнта за списаною безнадійною заборгованістю та наявності і вартості забезпечення виконання зобов'язань за такою заборгованістю тощо); 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб; 8) встановлює додаткові вимоги до порядку розкриття банками інформації для вкладників про умови надання банківських послуг із залучення вкладів.

Частиною 1 статті 26 Закону визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до частин 1-3 статті 27 Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Згідно з частиною 5 статті 27 Закону протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з пунктами 2-6 Розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09 серпня 2012 року №14 фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Колегією суддів встановлено, що наказом від 29 травня 2015 року №408 уповноваженою особою Фонду створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "Дельта банк".

Під час перевірки робочою комісією встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надходили внаслідок так званого "дроблення" рахунку іншого клієнта, на якому була розміщена сума коштів, розмір якої становив не більше 200000 грн., тобто позивач не вносив готівки до каси, операції виконувались за домовленістю вкладника, який подрібнював свій вклад, з працівниками банку.

Робоча комісія прийшла до висновку про те, що вказані дії відбувались з метою отримання коштів не від банку і не за рахунок банку, який в той момент вже не міг виконувати свої зобов'язання перед вкладниками щодо повернення належних їм коштів, а отримати кошти від Фонду, тобто за рахунок державних коштів. За таких обставин, витрати Фонду значно збільшуються без будь яких законних на те підстав.

Відповідно до частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в статті 228 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Викладене означає, що уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави вважати правочин, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ "Дельта Банк" нікчемним відсутні, оскільки договір вкладу № 003-01518-250215 від 25 лютого 2015 року укладений до винесення Правлінням Національного банку України постанови № 150 від 02 березня 2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", тобто позивач не був обізнаний на момент укладення договору про неплатоспроможність банку, а договір вкладу укладений позивачем з банком за формою є стандартним, який пропонувався до укладення невизначеному колу осіб, умови розміщення такого вкладу були публічно оголошені.

Апелянтом не надано доказів того, що позивачем укладено договір №003-01518-250215 від 25 лютого 2015 року з метою порушення публічного порядку, що дії позивача спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини чи громадянина, знищення, пошкодження та/або незаконного заволодіння державними коштами, тобто не надано суду належних доказів нікчемності такого договору.

Посилання апелянта на те, що кошти перераховані на вкладний рахунок позивача з вкладного рахунку третьої особи, з метою отримання таких коштів останнім позачергово за рахунок коштів держави в межах суми, передбаченої частиною 1 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оцінюються судом критично, оскільки не підкріплені належними доказами існування такого наміру.

Також апелянтом не наведено вимог чинного законодавства, які було порушено саме позивачем при укладанні договору.

Відповідно до положень статті 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України.

Однак, належними доказами підтверджується, що дані кошти перебувають на рахунку позивача.

Відповідачем не надано суду допустимих доказів, які б вказували на недобросовісність позивача та його обізнаність щодо можливих неправомірних дій особи.

Таким чином, на момент укладення договору вкладу №003-01518-250215 від 25 лютого 2015 року, банк не було визнано неплатоспроможним, позивачем дотримано вимоги цивільного законодавства щодо можливості перерахування на вкладний рахунок коштів від інших осіб, тобто дії позивача були вчинені в межах норм та правил, встановлених законодавством та договором.

Щодо посилань апелянта на те, що банку відповідно до постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ було заборонено здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в даному випадку з 25 лютого 2015 року, суд зазначає, що позивач не знав та не зобов'язаний був знати про таку заборону при укладенні ним відповідного договору.

Окрім цього, в силу положень частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Така ж правова позиція зі спірного питання вже була висловлена колегією суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалах від 21 січня 2016 року у справі № К/800/35721/15 та від 02 лютого 2016 року у справі № К/800/30158/15.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача щодо зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ''Дельта Банк'' включити ОСОБА_3 до переліку вкладників ПАТ ''Дельта Банк'', які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" №003-01518-250215 від 25 лютого 2015 року підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.