Справа № 2- 364

          2011 р.

          РІШЕННЯ

Ім’ям України

22 лютого 2011 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

                    головуючого-судді            -                    Плотникової Н.Б.                     

                    при секретарі -                     Логвиненко Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення боргу по договору позики, в якому просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 3500 грн., інфляційні збитки в сумі 749 грн., три відсотки річних в сумі 748,65 грн., проценти від суми позики в сумі 2467,75 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 14.02.2009 р. він уклав з відповідачем договір позики, відповідно до якого позичив відповідачу 3500 грн. строком до 17.02.2009 р., відповідач позику не повернув, тому просить стягнути з нього суму позики, інфляційні збитки, відсотки.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просять стягнути з відповідача заборгованості по договору позики, яка складається з боргу в сумі 3500 грн., інфляційних збитків в сумі 749 грн., трьох відсотків річних в сумі 748,65 грн., процентів від суми позики в сумі 2467,75 грн. Свої вимоги мотивують тим, що 14.02.2009 р. він –ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в борг 3500 грн. на строк до 17.02.2009 р., що підтверджується розпискою. До вказаного терміну відповідач позику не повернув, посилаючись на відсутність коштів, обіцяючи повернути їх при наявності коштів, однак до цього часу позика йому не повернута, тому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по договору позики на загальну суму 2467,75 грн.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що в вересні 2008 р. взяв у боргу у ОСОБА_1 2500 грн. Згодом він віддав ОСОБА_1 1400 грн., а решту не зміг віддати через відсутність коштів. Під психічним тиском ОСОБА_1, який погрожував йому фізичною розправою, він написав розписку про те, що віддасть ОСОБА_1 3500 грн. з розрахунком , що останній вирахує 1400 грн., які він вже віддав. Тому позов визнає частково в сумі 2100 грн. основного боргу та просить здійснити перерахунок відсотків виходячи із основного боргу в сумі 2100 грн.

Заслухавши пояснення сторін, представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що між сторонами існують договірні відносини позики. Підтвердженням укладення сторонами договору позики є розписка ОСОБА_2 від 14.02.2009 р.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правчинів, передбачених ч.1 ст. 206 цього кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно розписки ОСОБА_2 від 14.02.2009 р. відповідач отримав від ОСОБА_1 позику –грошові кошти в сумі 3500 грн., які зобов’язався повернути до 17.02.2009 р.

Судом встановлено, що на даний час відповідачем позика (грошові кошти в сумі 3500 грн.) позивачу не повернута.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що він взяв у ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 2500 грн., а не 3500 грн., як вказано у розписці, та що на даний час ним частково повернуто борг ОСОБА_1 в сумі 1400 грн., і що розписку 14.02.2009 р. про повернення ОСОБА_1 позики в сум 3500 грн. він (ОСОБА_2В.) писав під психічним тиском з боку позивача, суд не бере до уваги з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредитору борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документу кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Всупереч ст. 60 ЦПК України відповідач не надав суду належних і допустимих доказів щодо повернення позивачеві 1400 грн., доказів, що грошові кошти ним були одержані від позикодавця в меншій кількості, ніж це зазначено в розписці та не довів, що договір позики ним був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Враховуючи викладене, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути суму позики в розмірі 3500 грн.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв’язку з тим, що відповідач не повернув позику, з нього необхідно стягнути три відсотки річних за період з 18.02.2009 р. по 31.01.2011 р. (в межах заявлених позовних вимог) в сумі 748,65 грн., виходячи з наступного:

3500 грн. х 713 днів х 3 % : 100 = 748,65 грн.

Крім того, з відповідач на користь позивача слід стягнути інфляційні збитки за період з 18.02.2009 р. по 31.12.2010 р. (в межах заявлених позовних вимог) в розмірі 638,56 грн., враховуючи індекси інфляції за 2009-2010 роки взяті відповідно до даних Міністерства статистики України, опублікованих у офіційному джерелі, виходячи з наступного.

Суд вважає, що право позикодавця було порушено з наступного дня після визначеної у розписці дати повернення коштів, а тому нараховувати інфляційні слід з лютого 2009 р., а не з січня 2009 р., як просить позивач.

За цей період, враховуючи величини індексів інфляції за даними Державного комітету статистики України, сума інфляційних нарахувань підлягає стягненню виходячи з наступного розрахунку:

3500 х 1,015 х 1,014 х1,009 х 1,005 х1,011 х 0,999 х 0,998 х 1,008 х 1,009 х 1,011 х 1,009 (індекси інфляції за період з лютого по грудень 2009 року) х 1,091 (індекс інфляції за 2010 рік) – 3500 = 638,56 грн.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути проценти за користування позикою в розмірі 2467,75 грн. за період з 18.02.2009 р. по 31.01.2011 р., враховуючи облікову ставку НБУ, виходячи з наступного розрахунку:

з 18.02.2009 р. по 14.06.2009 р. (118 днів, відсоткова ставка НБУ –12 %) сума процентів 3500 х 12 % / 100 х 118 = 495,60 грн.,

з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. (58 днів, відсоткова ставка НБУ –11 %) сума процентів 3500 х 11 % / 100 х 58 = 223,30 грн.,

з 12.08.2009 р. по 07.06.2010 р. (300 днів, відсоткова ставка НБУ –10,25 %) сума процентів 3500 х 10,25 % / 100 х 300 = 1076,25 грн.,

з 18.06.2010 р. по 07.07.2010 р. (30 днів, відсоткова ставка НБУ –9,5 %) сума процентів 3500 х 9,5 % / 100 х 30 = 99,75 грн.,

з 08.07.2010 р. по 09.08.2010 р. (33 днів, відсоткова ставка НБУ –8,5 %) сума процентів 3500 х 8,5 % / 100 х 33 = 98,17 грн.,

з 10.08.2010 р. по 31.01.2011 р. (175 днів, відсоткова ставка НБУ –7,75 %) сума процентів 3500 х 7,75 % / 100 х 175 = 474,68 грн.

Всього розмір процентів за час користування коштами складає: 495,60 + 223,30 + 1076,25 + 99,75 + 98,17 + 474,68 = 2467,75 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 всього заборгованість по договору позики в сумі 7354,96 грн. ( 3500 грн. + 748,65 грн. + 3467,75 грн. + 638,56 грн. = 7354,96 грн.).

Згідно ст. 88 ЦПК України –стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ст. 79 ЦПК України –до судових витрат відносяться судовий збір, витрати на правову допомогу та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Згідно додатку до постанови КМУ від 27.04.2006 р. № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” –граничний розмір витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судом рішення у цивільних справах, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Згідно квитанції від 22.03.2011 р. ОСОБА_1 сплачено 800 грн. за правову допомогу –500 грн. за складання позовної заяви, 300 грн. за представлення інтересів замовника в суді.

Враховуючи, що фахівець у галузі права ОСОБА_3 надавав правову допомогу ОСОБА_1 по складанню процесуальних документів (2 години) та представляв інтереси позивача в суді (20 хвилин), що підтверджується договором № 28/01/11 від 28.01.2011 р., та актами про надання послуг, журналом судового засідання, та керуючись постановою КМУ від 27.04.2006 р. № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави”, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 600 грн. судових витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, оскільки такі витрати є обґрунтованими і не суперечать граничним розмірам компенсації таких витрат.

Крім того з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути: судовий збір в сумі 73,55 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 208, 545, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 79, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 основний борг по договору позики в сумі 3500 грн., інфляційні збитки в сумі 638,56 грн., три відсотки річних в сумі 748,65 грн., проценти за час користування грошовими коштами в сумі 2467,75 грн., а всього 7354,96 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 793,55 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя:                                                                      Плотникова Н.Б.

З оригіналом згідно:                                                  /підпис/