Справа № 2-803/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 лютого 2007 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:

головуючого                                                                судді Пшонка P.M.

при секретарі                                                                          Тищенко І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 суми в розмірі 530,55 гривень у якості відшкодування понесених ним витрат на комунальні послуги за період з березня 2005р. по жовтень 2006р. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є наймачем квартири АДРЕСА_1, в якій були прописані чотири особи, в тому числі з жовтня 1977р. була прописана його донька ОСОБА_2, яка з 1995р. не сплачує за житлово-комунальні послуги, а всі витрати він ніс особисто.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 повинна нести усі обов'язки, які виникли з договору найму квартири АДРЕСА_1, де вона була прописана до 02.11.2006р., в тому числі, зобов'язана відшкодувати йому 530,55 гривень за комунальні послуги і квартплату.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав викладені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав викладені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Відповідачка проти позову заперечила, вважає, що раз вона в квартирі свого батька АДРЕСА_1 не проживала з 1995 року, а отже не повинна нести витрат по комунальним платежам.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує в повному обсязі та просить в його задоволенні відмовити.

Заслухавши позивача, відповідача, представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Згідно довідок ЖЕКу НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 06.12.2006р., наймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 Членами сім'ї наймача є ОСОБА_3, ОСОБА_4. Відповідачка ОСОБА_2 була зареєстрована в спірній квартирі з жовтня 1977 року і до 02.11.2006 рік.

З 23.06.1995 року ОСОБА_2 звільнила квартиру позивача і переїхала на постійне місце проживання в квартируАДРЕСА_2 до свого чоловіка ОСОБА_5, з яким перебувала у зареєстрованому шлюбі.

За вказаною адресою вона постійно проживає по даний час і цей факт не заперечується позивачем та підтверджується свідченнями наданими в суді свідками: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.

Згідно ст. 64 Житлового кодексу УРСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст.107 Житлового кодексу УРСР, у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання в інше жиле приміщення договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, статтею 33 Конституції України гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується те, що ОСОБА_2 з червня 1995року вселилася і по цей час постійно проживає в квартиріАДРЕСА_2, а з квартири позивача вона виселилась, то відповідно ОСОБА_2 згідно ст.107 Житлового кодексу УРСР втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 з моменту виселення у 1995 році.

Виїхавши на постійне місце проживання до свого чоловіка в квартируАДРЕСА_2, відповідачка втратила статус члена сім'ї наймача ОСОБА_1 і стала членом сім'ї наймача квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_5

Відтак, особа, яка не є членом сім'ї наймача згідно ст.64 Житлового кодексу УРСР, не несе обов'язків щодо сплати коштів за житлово-комунальне обслуговування і квартплату.

Відповідно до ч.З ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, дослідивши всі обставини справи та наявні у справі докази, керуючись ст.212 ЦПК України, в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог позивача, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст.64, ч.2 ст.107 Житлового кодексу УРСР, Главою 7 ЦПК України, ст..ст. 10, 14, 59, 60, 169,209, 212, 213, 214, 215, 292, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарженняю.