Справа № 2-246/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

08 лютого 2007 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:

головуючого                                                                судді Пшонка P.M.

при секретарі                                                                          Лемеш Т.О.

Тищенко І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ,

ВСТАНОВИВ:

В 2006 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідачів з тих підстав, що 20.06.1998 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2.

Впродовж спільного життя було відчужено особисті квартири, що належали кожному із них на праві приватної власності, як такі, що були набуті кожним із них до моменту реєстрації шлюбу.

16.09.1998 року позивач продав квартиру АДРЕСА_1. Відповідач продала квартиру АДРЕСА_2.

За вилучені кошти сторони придбали в 1998 році у власність квартиру АДРЕСА_3 в якій проживали як одна сім'я позивач - ОСОБА_1, відповідач-1 - ОСОБА_2 та її неповнолітня дочка від попереднього шлюбу ОСОБА_3 - відповідач-2,

В цьому ж таки 1998 році позивачем та ОСОБА_2 було придбано автомобіль „Фольсваген-Пассат" 1989 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та за спільні кошти збудували автогараж (бокс) НОМЕР_2 в кооперативі „Промінь-2" за адресою АДРЕСА_4 який допомагали будувати його рідні брати ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

У 2001 році за 8 тис. дол. США позивачем та ОСОБА_2 спільно було придбано квартиру АДРЕСА_5, яку згодом, після здачі будинку в експлуатацію, сторонами спільно було продано по ринковій ціні за 18 тис. дол. США.

В кінці квітня на початку травня 2002 року, тобто за місяць до продажу квартири АДРЕСА_3 в сім»ї почались конфлікти, які були зумовлені не бажанням позивача продавати зазначену вище квартиру.

22 травня 2002 року позивачем та ОСОБА_2 була продана квартира АДРЕСА_3. Згоду на продаж ОСОБА_2 цієї квартири позивач дав тільки при умові, що за вилучені від продажу зазначеної вище квартири, а також квартири АДРЕСА_5, кошти сторони придбають дві двокімнатні квартири, а саме: одну квартиру, що по АДРЕСА_6, а другу квартиру, що по АДРЕСА_7.

Однак, враховуючи підняття цін на нерухомість в м. Києві, грошей для придбання житла сторонам вистачило тільки на одну квартиру (квартиру АДРЕСА_6), яку і домовились придбати у спільну власність та для спільного проживання, доки не назбирають грошей на другу квартиру.

Зважаючи на прохання дружини, ОСОБА_2, щодо окремого проживання її дочки ОСОБА_3. у придбаній квартирі АДРЕСА_6 до її одруження, після чого ОСОБА_3, повинна була залишити цю квартиру, позивач погодився на проживання останньої в новопридбаній квартирі. З часу придбання квартири на АДРЕСА_6 позивач із ОСОБА_2 тимчасово проживали у його старшого брата ОСОБА_5, після цього орендували житло для проживання у кількох орендодавців, а також періодично у новокупленій квартирі у періоди відсутності ОСОБА_3.

В день продажу квартири АДРЕСА_3, дружина позивача, укладає ще один договір купівлі квартири АДРЕСА_6. Про те, що покупцем цієї квартири є дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 -відповідач 2, яка на момент придбання зазначеної квартири власного прибутку не мала, позивача дізнався лише в кінці травня 2006 року.

Про те, що квартира АДРЕСА_6 була придбана 22 травня 2006 року у приватну власність та на ім'я дочки його дружини -ОСОБА_3 позивач дізнався лише в кінці травня 2006 року, коли ОСОБА_2 пішла від нього.

Про те, що квартира АДРЕСА_6 належить ОСОБА_3. на праві власності позивач не знав і не міг знати, тому що, вважав, що ця квартира, яка придбана за спільні його і ОСОБА_2 кошти, належить їм обом на праві спільної власності, а договір купівлі квартири АДРЕСА_6 оформлений на ім'я ОСОБА_2.

Крім того, з червня місяця 2006 року Головою правління автокооперативу „Промінь-2", позивача було обмежено в користуванні автогаражем НОМЕР_2 в автокооперативі „Промінь-2", будівництво якого велося за його спільні з ОСОБА_2 кошти, навіть, незважаючи на те, що він був членом кооперативу "Промінь-2" з 01 грудня 1999 року.

11 травня 2006 року шлюб між сторонами було розірвано.

За взаємною згодою розділити майно відповідач-1 відмовляється. Однак зазначені вище обставини, дають підстави для висновку про умисне порушення відповідачем-1 та відповідачем-2 йогох майнових прав як одного із подружжя у спільній сумісній власності.

Таким чином, обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, тобто на 11 травня 2006 року складає: автомобіль „Фольсваген-Пассат" 1989 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, оціночна вартість якого згідно Акту оцінки складає 21352,20 грн., квартира АДРЕСА_6 та автогараж (бокс) НОМЕР_2, що розташований в автокооперативі „Промінь-2" по АДРЕСА_4.

Виходячи з наведеного, позивач просить суд

1.  Визнати квартиру АДРЕСА_6 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

2.          Визнати автогараж (бокс) НОМЕР_2, в кооперативі „Промінь-2", що на АДРЕСА_4, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

3.          Постановити рішення, яким поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно,                 яке       що було придбане ними у період шлюбних відносин і є спільної сумісною власністю у наступний спосіб:

 

1)  визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_6;

2)         виділити ОСОБА_1, автомобіль „Фольсваген" 1989 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, оціночна вартість якого згідно Акту оцінки складає 21352,20 грн.

3)         визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_6;

4)         виділити ОСОБА_2 автогараж (бокс) НОМЕР_2, в кооперативі „Промінь-2", що на АДРЕСА_4.

А також просить встановити порядок користування відособленими приміщеннями (кімнатами) квартири АДРЕСА_6 і виділити йому в користування кімнату площею 11,4 кв.м., підсобні приміщення - кухню, ванну кімнату, туалет, кладову, балкон та коридор квартири АДРЕСА_6 залишити в загальному користуванні, та прийняти рішення про вселення його за спірною адресою.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав викладені в позові вимоги та просив їх задовольнити.

Представник позивача повністю підтримав викладені в позові вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 проти заявлених вимог заперечує в повному обсязі та пояснила, що спірне майно яке указане у позовній заяві, автогараж та квартира АДРЕСА_6, придбано ОСОБА_3., у встановленому законом порядку , що підтверджується довідкою Автокооператива «Промінь-2» в якій вказано, що згідно рішення загальних зборів членів ГБК , протокол НОМЕР_3 від 03 листопада 2001 року, затвердженого рішенням ВК райради від 05 грудня 2001 р. НОМЕР_4, гр-ка ОСОБА_3., є власником гаражного боксу НОМЕР_2, поверх 1 ряд 5 площею 18,6 кв. м по АДРЕСА_4.

Не суперечить вимогам чинного законодавства і придбання ОСОБА_3., у власність квартири АДРЕСА_6, що підтверджується договором купівлі - продажу від 22 травня 2002 року.

Вище названі документи в установленій законом строк ніким не оскаржувалися і є чинними на даний час.

Стосовно продажі квартири АДРЕСА_3, то відповідач та позивач домовилися, що отримані за продаж квартири гроші вони поділять порівну.

22 травня 2002 року після посвідчення договору купівлі - продажу даної квартири відповідач ОСОБА_2, передала позивачу 10 тисяч доларів США у присутності з його сторони його братів, після чого позивач поїхав на квартиру до брата.

З того ж дня позивач переїхав проживати до свого брата, а відповідач на квартиру до своєї дочки, яку остання купила і нотаріально оформила в той же день.

Факт купівлі ОСОБА_3. квартири і став причиною проживання в різних місцях сторін по справі.

ОСОБА_6, хрещений батько ОСОБА_3 і її рідна тітка, ОСОБА_7, купили квартиру АДРЕСА_6, оформивши договір купівлі-продажу на ОСОБА_3.

Не зрозумілим є і позовна вимога про виділення позивачу автомобіль «Фольсваген-Пассат» 1989 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, оскільки ним володіє і користується сам позивач, предметом спору цей автомобіль не являється і перешкод у володінні і користуванні даною автомашиною відповідачі не чинять.

Відповідно до ст. 76 ЦК України ( в редакції 1963 року, оскільки правовідносини сторін мали місце в період дії даного Кодексу ) , перебіг строку позовної давності опинається з дня виникнення права на позов .

Право на позов виникає з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається із змісту позовних вимог , що позивач вказує про те, що квартира АДРЕСА_6 була придбана 22 травня 2006 року (такий указаний рік ) у приватну власність та на ім'я дочки своєї дружини - ОСОБА_3, він дізнався лише в кінці травня 2006 року , коли ОСОБА_2, пішла від нього..

Все вказане не відповідає фактичним обставинам по справі.

Так позивач у своїй заяві в РАГС м. Києва Оболонського району, зареєстрованій І посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21 травня 2002 року, зареєстрованій в реєстрі НОМЕР_5, робить заяву з проханням зареєструвати розірвання шлюбу з позивачкою і запевняє, що матеріальні (в тому числі спір про майно) чи будь-які інші претензії один до одного у нас відсутні.

Тобто є офіційний доказ, що позивачу про розірвання шлюбу відомо і ніяких претензій він до відповідача не має. В той же час в позовній заяві вказує, що відповідачка заявила в кінці травня 2006 року , що шлюб розриває і тільки тоді він начебто довідався про порушення його права на майно.

До пояснення позивача стосовно того, що він протягом тривалого часу не знав про те хто являється власником спірного майна, слід віднестися критично з огляду на те, що при оформленні і проведенні купівлі-продажу спірного майна, позивач знаходився у шлюбних відносинах з відповідачем - проживали разом до травня 2006 року і тільки в кінці травня 2006 року (як вказує позивач) різко змінилося до нього ставлення Позивача.

В той же час дома постійно проходять конфліктні ситуації на грунті зловживання спиртними напоями, за що позивач звільнений по відповідній статті КЗпП України, не бажанням працювати. Як правило ці сварки закінчувалися нанесенням тілесних ушкоджень.

Однак своїм правом оспорити свої майнові права у визначений законом строк позивач не скористався.

Відповідно до ст. 75 ЦК України (в редакції 1963 року) позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін по справі, а ч.1 ст. 80 ЦК України передбачено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову, є підставою для відмови в позові.

З урахуванням вище наведеного відповідач ОСОБА_2 вважає, що позивач втратив можливість оскаржувати дії відповідачів, оскільки пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності, та не навів обґрунтування поважності причин пропуску даного строку. За таких обставин відповідач ОСОБА_2 вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 повністю підтримала викладені заперечення та просила в позові відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав викладені заперечення та просив в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_3. в судовому засіданні підтримала заперечення на позов, які виклала ОСОБА_2 та просила в позові відмовити..

Представник ОСОБА_3. в судовому засіданні повністю підтримала заперечення на позов та просила в його задоволенні відмовити.

Суд, вислухавши покази сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано 11 травня 2006 року. / а.с. 14 /.

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 07.09.1998 року, квартиру АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. / а.с. 83 /.

Згідно договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 16.09.1998 року продав квартиру АДРЕСА_1 / а.с. 15/.

Згідно договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 22.05.2002 року продала квартиру АДРЕСА_3. / а.с. 52 /

Згідно договору купівлі-продажу, ОСОБА_3. 22.05.2002 року купила квартиру АДРЕСА_6. / а.с. 16 /.

Згідно довідки від 08.07.2004 року, ОСОБА_3. є власником гаражного боксу НОМЕР_2 в авто кооперативі «Промінь-2» по АДРЕСА_4. / а.с. 36,37,106-131 /

Допитані в судовому засіданні якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_4 пояснили, що сімейні відносини між склались. Сторони на весні 2002 року попросили приїхати до них на квартиру АДРЕСА_3. Крім них в квартирі знаходились родичи відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7. На вказаній квартирі відбулась розмова щодо поділу майна мирним шляхом, а саме розділити гроші від продажу квартири порівну.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що в 2005 році позивач звертався до неї з приводу реєстрації його за адресою проживання свідка, але з незалежних причин вказана подія не відбулась.

Відповідно до ст. 75 ЦК України (в редакції 1963 року) позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін по справі.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦК України, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову, є підставою для відмови в позові.

З   урахуванням   наведеного   суд   вважає,       що   позивач   втратив   можливість оскаржувати дії відповідачів, оскільки пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності, та не навів обґрунтування поважності причин пропуску даного строку.

Твердження позивача щодо його необізнаності    щодо реєстрації спірного майна за відповідачами, спростовуються показами сторін та дослідженими матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.75,80 ЦК України ( в редакції 1963 року ), ст.ст. 10,60,88,209, 212,213,214,215,218,294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.