Справа №2-310/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

08 лютого 2007 року Оболонський районний суд м.Києва в складі :

головуючого                                                         судді Пшонка P.M.

при секретарі                                                                  Лемеш Т.О.

Тищенко І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУМВС України в м. Києві, Державного казначейства України про виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв»язку з затримкою видачі трудової книжки, повного розрахунку при звільненні, внесення змін в запис в трудовій книжці про звільнення та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2006 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом з тих підстав, що на службу в органи внутрішніх справ він був прийнятий у серпні 1995 року.

27 червня 2001 р. наказом НОМЕР_1 був призначений на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 ГУ МВС України в м. Києві.

З 15.06.2003 р. наказом НОМЕР_2 від 18.03.2003 р. позивач був звільнений з органів внутрішніх справ згідно з Положенням «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» за ст. 64, п. «є» (порушення дисципліни).

З Наказом ГУ МВС України в м. Києві НОМЕР_3 від 10.06.2003 року, а також НОМЕР_4, від 18.06.2003 року стосовно звільнення, позивач не згодний у зв'язку з тим, що вони є незаконними і без достатніх на те підстав, про що свідчить постанова Оболонського районного суду м. Києва, від 05.04.2006 року, де вказано: рішення Керівництва ГУ МВС України в м. Києві в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі ст. 64 п. «є» Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» (порушення дисципліни), і відповідні накази про його звільнення с незаконними.

При звільненні позивачеві в установлений законом строк, не було належним чином оформлена й видана трудова книжка. Вона не тільки своєчасно не була оформлена, її, як такого документу, не існувало взагалі, із-за відсутності бланків трудових книжок в ГУ МВС України в м. Києві ,чим було порушено ст. 47, 48,117 КЗпП України , п.п. 4.2, 2.25 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок», затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 58, від 29.07.1993 року , п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 310 від 27.04.1993 року

Позивач неодноразово з цього питання звертався до ГУ МВС України в м. Києві, однак доводи відповідача стосовно причин затримки трудової книжки були різними:

•   відсутність на роботі працівника, що відповідає за їх видачу з причин знаходження його

у відпустці, у відрядженні, на лікарняному...;

·       Ваше питання про доцільність подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ вирішується і перебуває під контролем у керівництва ГУ МВС України в м. Києві;

·       чекайте, Вас викличуть офіційно;

Ваше питання буде розглядатися після розслідування кримінальної справи № 50-3229 прокуратурою Подільського району м. Києва; відсутні бланки трудових книжок і т. і.

З ініціативи позивача, наполяганню й багаторазовій вимозі, 20.05.2005 р. позивачу була видана на руки трудова книжка, котру він особисто купив на книжковому ринку.

У зв'язку із незаконним звільненням і затримкою видачі на руки трудової книжки, позивач не працював й постійно зіштовхується із проблемами і труднощами на предмет подальшого свого працевлаштування.

У результаті неправомірних дій з боку власника, позивач був поставлений у дуже скрутне матеріальне становище.

Крім цього, у зв'язку з довгостроковими тривалими душевними й психічними переживаннями позивачу і його сім'ї, відповідачем заподіяно значну моральну шкоду.

У зв'язку з цим, до відповідача позивач пред'являє відшкодування матеріальної і моральної шкоди, яка визначається:

·        Характером, довго тривалістю і глибиною душевних страждань.

·        Значним порушенням душевної рівноваги, яка проявилася у появі страху незахищеності, невпевненості у справедливості.

·        Глибиною       психологічного       дискомфорту,        душевними переживаннями та негативними емоціями.

·        Постійному відчутті приниження та людської образи.

·        Ступенем   неправомірних  дій   Відповідача  та   його   вини   за наслідки, що настали.

·        Істотністю  вимушених  змін  життєвих та ділових  стосунках позивача, які проявляються у втраті місця роботи, поширенням неправдивих відомостей про якість його роботи.

·        Приниження честі, зниження ступеню ділової репутації серед друзів, колег по роботі і в оточенні ділових зв'язків.

·        Втраті ділових взаємовідносин з друзями і знайомими.

·        Із-за втрати роботи погіршилися взаємовідносини з близькими, рідними і товаришами.

·        Постійний життєвий дискомфорт, глибина душевних переживань позивача, його сім'ї і близьких.

Необхідністю додаткових зусиль для   сприятливої організації власного життя та життя його сім'ї.

Цілодобові докори сумління І постійне відчуття себе людиною третього сорту.

•    Незаконне        звільнення       залишило        позивача       змоги

працевлаштуватися за спеціальністю.

Розрахунки    на    відшкодування    спричиненої    матеріальної    і моральної шкоди позивачу полягають у наступному:

1.          З вини Відповідача у позивача був вимушений прогул і він не працював з

15.06.003 по 20.05.2005, що складає 23 місяці І 6 днів.

2.                                    У зв'язку із відсутністю грошових коштів на проживання, відповідно розписок і двохсторонніх домовленостей, позивач 4 (чотири) рази у своїх знайомих вимушений був позичати гроші в борг. Загальна сума боргу, відповідно наданих документів, складає 50 000 (п»ятдесят тисяч) гривень.

З огляду на те, що дружина позивача, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 по догляду за дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, а ОСОБА_1 є єдиним годувальником в сім'ї, він повинен і зобов'язаний вчасно оплачувати комунальні послуги, вносити оплату за дитсадок і навчання в садку-ліцеї за доньку. На задоволення   необхідних життєвих потреб,          придбання послуг,    продуктів харчування на всю родину, в місяць необхідно витратити 2 тисячі гривень. Відповідно, за 23 місяці загальна сума фінансових витрат на проживання родини із трьох осіб складає 46 (сорок шість) тисяч гривень.

4.         Проживання    серед    знайомих,    друзів    і    колег    протягом    23    місяців    і

відчуваючи        себе       людиною       третього     сорту,         позивач        переніс        глибокі

психологічні і душевні переживання, страждання разом зі своєю родиною і

батьками,        котрі         ніякими        рамками        не         можна        визначити.       Душевні

переживання, нервові стреси, приниження і страждання, а також страждання всіх близьких, позивач оцінює в 25 тисяч гривень.

Загальна сума спричиненого моєму довірителю моральної шкоди складає 71 тисячу гривень, в тому числі:

·       46 тис. грн. - проживання у кредит і повернення позичених в борг коштів під гарантію.

·       25            тис.            грн.           -           душевний           дискомфорт,           постійні переживання, психологічні стреси, переживання              за здоров'я його батьків, в результаті чого батько вимушений був проходити курс лікування (довідка додається), і постійне відчуття себе людиною третього сорту протягом 23 місяців і 6 днів.

46 тис. грн. (проживання в кредит) + 25 тис. грн. (душевний дискомфорт) = 71 тис. грн. Загальна сума моральної шкоди складає 71 тис. грн.

Грошове утримання позивача на момент звільнення на період 15.06.2003 року, відповідно довідки НОМЕР_5 Управління фінансових ресурсів та економіки ГУ МВС України в м. Києві, складало 611 грн. 50 коп. в місяць.

Вимушений прогул з вини відповідача складає 23 місяці і 6 днів. -     звільнений 15.06.2003 (наказ НОМЕР_4 від 18.06.2003);

трудова   книжка   видана   БТ-11    0422855   оформлена   і   видана 20.05.2005;

20.05.2005 -15.06.2003 = 23 місяців і 6 днів

Виходячи із вищевикладеного, позивач робить наступний розрахунок:

1.    Заробіток за один робочий день:

611 грн. 50 коп. : 22 робочі дні = 27 грн. 80 коп.

2.   Заробіток за 23 місяці:

611 грн. 50 коп.   23 місяці = 14 тис. 64 грн. 50 коп.

3.   Заробіток за 6 робочих днів:

27 грн. 80 коп.    6 днів = 166 грн. 80 коп.

4.   Середній заробіток за 23 місяці і 6 днів - 14 тис. 231 грн. 28 коп.

14тис. 64 грн. 50 коп. + 116 грн. 80 коп. = 14 тис. 231 грн. 28 коп.

Згідно довідки Державного комітету статистики України № 11/1-8/18 від 31.01.2006 року, з червня 2003 року по травень 2005 року включно, індекс споживчих цін (індекс інфляції) становив 123.0% . Відповідно, втрата середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу з вини відповідача, з урахуванням індексу інфляції, складає 17 тис. 504 грн. 47 коп.

(14 тис. 231 грн. 28коп.    123.0%): 100% = 17 тис. 504 грн. 47 коп.

Середня заробітна плата за вимушений прогул з вини відповідача з урахуванням індексу інфляції за 23 місяці і 6 днів складає 17 тис. 504 грн. 47 коп.

Загальна сума позову з урахуванням індексу інфляції складає 88 тис. 504 грн. 47 коп.

Виходячи з наведеного, позивач просить суд :

1      Стягнути з ГУ МВС України в м. Києві на користь позивача середню

заробітну                        плату з врахуванням індексації, відповідно ст. ст. 2, 8 Закону

України                        «Про індексацію грошових доходів населення», від 03.07.1991

року, за                        весь період вимушеного прогулу, у зв'язку із затримкою видачі

трудової                     книжки з вини власника та повного розрахунку при звільненні

за період                        з 15.06.2003 року по 20. 05.2005 року, що складає 17 тис. 504

грн. 47 коп. (14 тис. 231 грн. 28 коп. - середня заробітна плата за 23 міс. 6 днів, без урахування

індексації);

17 тис. 504 грн. 47 коп. - середня заробітна плата за 23 міс. 6 днів, із урахуванням індексації, що складає за період з червня 2003 року по травень 2005 року включно - 123, 0%, відповідно до довідки Держкомстату України за № 11/1-8/18 від 31.01.2006 року.)

2      Відшкодувати за рахунок відповідача на користь позивача моральну

шкоду, в розмірі 71 тис. грн.

3. У зв'язку з тим, що рішенням суду від 05.04.2006 року звільнення

відповідача      визнано                    незаконним,                            запис           в      трудовій книжці                                              визнати

недійсним. Днем звільнення позивача враховувати дату видачі трудової книжки, тобто 20.05.2005 року. А також, наказ НОМЕР_4 від 18.06.2003 ГУ МВС України в м. Києві визнати недійсним та скасувати.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав викладені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю підтримав викладені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю підтримав викладені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ГУ МВС України в м. Києві позовні вимоги не визнала в повному обсязі з наступних підстав.

Рішенням наради керівництва ГУМВС України в м. Києві від 10.06.2003 року НОМЕР_6, за грубе

порушення вимог вказівки Головного управління від 27.06.2000 року НОМЕР_7, проявлену

безпечність  та  неналежне  використання  службових    повноважень,      що      призвело      до

надзвичайної події, було вирішено   звільнити      ОСОБА_1   з   ОВС   за   ст.   64   п.   „є"

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, за порушення дисципліни, що і було доведено до відома останнього.

Рішення наради керівництва оголошено наказом Головного управління від 10.06.2003 року НОМЕР_3.

Наказом ГУМВС України в м. Києві від 18.06.2003 року НОМЕР_4 ОСОБА_1            з органів

внутрішніх справ було звільнено з 15 червня 2003 року.

У зв'язку з тим, що останній на службу не виходив та не відповідав на телефонні дзвінки,

07.07.2003 року за НОМЕР_8 ОСОБА_1 було повідомлено про його звільнення з ОВС та

запрошено прибути у відділ роботи з персоналом для розрахунку зі службами, отримання трудової

книжки та військового квитка,         втім останній на запрошення не з'явився.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним      орган

зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену      трудову книжку    і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 4.1-4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок

працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінсоцзахисту, Мінюсту України від 29.07.1993 № 58, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або   уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Представник відповідача вважає, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині   стягнення   заробітної   плати   у   зв'язку   з   затримкою   з   вини   Головного

управління видачі трудової книжки та повного розрахунку при звільненні не        має, оскільки відсутня вина відповідача.

Позивач з моменту звільнення не звертався до Відповідача за трудовою книжкою

20.05.2005 до УБОЗ Головного управління за отриманням трудової      книжки звернувся

його батько,  представник по даній справі ОСОБА_4

Оскільки в особовій справі ОСОБА_1 трудової книжки не було (на службі в органах

внутрішніх справ позивач з 1995, в УБОЗ - з 2001 року), він придбав    чистий бланк, який в

цей же день був в присутності нього був заповнений і       виданий на підставі доручення.

04.07.2005 ОСОБА_1 у зв'язку з втратою трудової книжки звернувся за видачею її дубліката, який був виданий також ОСОБА_4 на підставі доручення. За розрахунком ОСОБА_1 звернувся лише в 2006 році.

В частині відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої неналежним

розрахунком, просимо суд взяти до уваги, що відповідно до ст. 1167 ЦК України підставою для відповідальності за завдану моральну шкоду є       неправомірність дій та вина відповідача.

У зв»язку з відсутністю вини відповідача та факту неправомірних дій, підстав для

відшкодування моральної шкоди відсутні. Крім того, позивач всупереч вимогам ЦПК

України, жодних доказів в підтвердження розміру            завданих йому моральних страждань до суду не надає.

Враховуючи вищевикладене просимо суд відмовити в повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_1.

Представник залученого в якості співвідповідача Державного казначейства України просить суд винести рішення відповідно до законодавства України.

Суд, вислухавши покази сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до витягу з наказу ГУМВС України в м. Києві НОМЕР_1 від 27.06.2001 року, ОСОБА_1 був призначений на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 ГУМВС України в м. Києві. / а.с. 10 /

Відповідно до витягу з наказу ГУМВС України в м. Києві НОМЕР_4 від 18.06.2003 року ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ за ст.. 64 п. «є» ( за порушення дисципліни ). / а.с. 11 /

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1, остання була йому видана 20 травня 2005 року. / а.с. 12-14/.

Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 05 квітня 2005 року, залишеною без змін Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУМВС України в м. Києві, Державного казначейства України, треті особи : ОСОБА_5, ОСОБА_6 про поновлення на службі в органах внутрішніх справ, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про відшкодування моральної шкоди було відмовлено. / а.с. 50 - 54 /.

Відповідно до довідки про розрахунок з колишнім оперуповноваженим ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_1, останній станом на 10.03.2006 року за розрахунком до управління ресурсів та економіки ГУМВС України в м. Києві не звертався.

Відповідно до довідки відділу документального забезпечення та режиму ГУ МВС України в м. Києві, ОСОБА_1 звертався до ГУ МВС України в м. Києві 04.04.2005 року, 26.05.2005 року, 05.07.2005 року, 07.03.2006 року, 12.07.2006 року с приводу оскарження звільнення з органів внутрішніх справ, поновлення на службі та зміни підстав звільнення. / а.с. 87 /.

Відповідно до повідомлення заступника начальника УБОЗ ГУМВС України в м. Києві, 07.07.2003 року за НОМЕР_8, ОСОБА_1 був повідомлений про своє звільнення, відповідно до наказу ГУМВС України в м. Києві від 18.06.2003 року НОМЕР_4 та було запропоновано з»явитись до УБОЗ ГУМВС України в м. Києві для отримання трудової книжки та військового квитка. / а.с. 88-89/.

Відповідно до повідомлення начальника УБОЗ ГУМВС України в м. Києві від 30.11.2005 року за НОМЕР_9, ОСОБА_1 був повідомлений щодо необхідності з»явитись до УБОЗ ГУМВС України в м. Києві для отримання розрахунку, трудової книжки. / а.с. 91 /.

Відповідно до ст.. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов»язані в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов»язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Відповідно до ст.. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.. 233 КЗпП України, працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу ГУМВС України в м. Києві НОМЕР_4 від 18.06.2003 року ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ за ст.. 64 п. «є» ( за порушення дисципліни ). Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1, остання була йому видана 20 травня 2005 року. Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 05 квітня 2005 року, залишеною без змін Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУМВС України в м. Києві, Державного казначейства України, треті особи : ОСОБА_5, ОСОБА_6 про поновлення на службі в органах внутрішніх справ, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про відшкодування моральної шкоди було відмовлено. / а.с. 11,12-14,50-54/.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, строки звернення до суду з приводу оскарження дій щодо видачі трудової книжки та проведення остаточного розрахунку з відповідачем ним були пропущені в зв»язку з його зверненнями до керівництва МВС України, Генеральної прокуратури України, комітету Верховної Ради України щодо незаконного звільнення та поновлення на роботі.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду без поважних причин, оскільки перешкод щодо звернення до суду у нього не було. Факти звернення до керівництва МВС України, Генеральної прокуратури України, комітету Верховної Ради України щодо незаконного звільнення та поновлення на роботі не перешкоджали позивачу звернутись до суду з приводу відновлення свого порушеного права.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним відмовити позивачу у задоволенні всіх позовних вимог у зв»язку з пропуском строку звернення до суду з приводу зміни дати і формулювання звільнення, оплати часу вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст..ст. 47, 116, 233 КЗпП України, ст..ст. 10,60,209,212,213,214,215,218,294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ГУМВС України в м. Києві, Державного казначейства України про виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв»язку з затримкою видачі трудової книжки, повного розрахунку при звільненні, внесення змін в запис в трудовій книжці про звільнення та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.