ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2017 рокусправа № 337/2498/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Богданенка І.Ю.,

суддів:                     Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

на постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2017 року

у справі №337/2498/17

за позовом ОСОБА_1

до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,–

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся у Хортицький районний суд м. Запоріжжя з позовом до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними, зобов’язання призначити пенсію за віком з 26 червня 2017 року відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (2014-2016 роки) та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2017 року, прийнятою в порядку скороченого провадження, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26, частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; зобов’язано Правобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 26 червня 2017 року відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 роки) та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Правобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

ОСОБА_1 з 26 червня 2012 року перебував на обліку відповідача та отримував пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівник локомотивних бригад. Після призначення пенсії продовжував працювати.

26 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та надав підтверджуючі документи.

Як вбачається з повідомлення Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 05 липня 2017 року №4110/06, позивачу відмовлено в переході на пенсію за віком згідно з заявою від 26 червня 2017 року, з тих підстав, що при розрахунку пенсії за віком її розмір зменшується, що є недоцільним (а.с. 9).

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком та застосування при її розрахунку показника середньої заробітної плати по Україні за 2011 рік неправомірними, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у подальшому при розрахунку пенсії за віком за вказаним Законом, такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно частиною 2 статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар’єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи, зокрема, для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення», особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов’язку.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», однак у випадку із заявою ОСОБА_1 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Так, судом установлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а саме як працівника локомотивних бригад.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія за вислугу років має призначатись згідно з окремим законодавчим актом, через професійні та корпоративні фонди, проте на даний час такий законодавчий акт не прийнято, тому пенсії призначаються в разі наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, питання щодо виплати пенсії за вислугою років не входить до правового поля Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а регулюється іншим законодавством.

В даному випадку позивач з 2012 року користувався спеціальною пенсією за вислугу років, як працівник локомотивних бригад, і пенсія за віком йому не призначалась.

Оскільки пенсія позивачу згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» повинна призначатись вперше, то у нього виникає право на застосування формули визначення розміру пенсії, яка використовується при призначенні пенсії вперше, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не з тих формул та граничних розмірів коштів, які використовуються при переході з одного виду пенсії на інший, як зазначає відповідач.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що в даному випадку пенсія призначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а тому у Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя не було підстав для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у зв’язку з її зменшенням в порівнянні з одержуваною позивачем пенсією за вислугою років.

Крім того, судом першої інстанцій вірно стягнуто з бюджетних асигнувань Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору при зверненні до адміністративного суду в розмірі 640,00 грн., оскільки стаття 94 Кодексу адміністративного судочинства України містить імперативну норму за якою, здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати повертаються йому за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, яким у даній справі є Правобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,–

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя – залишити без задоволення.

Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                            І.Ю. Богданенко

           суддя                                                            С.А. Уханенко

           суддя                                                            Ю.М. Дадим