ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
29.10.09р.
Справа № 1/306-09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд Сервіс", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Каскад", м. Дніпропетровськ
про зобов'язання укласти договір
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: Меркович Д.В., дов. № 22 від 14.09.09р.;
від відповідача: Шведченко О.В., дов. б/н від 10.01.09р.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобуд Сервіс" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Каскад" укласти договір надання комунальних послуг від 15 квітня 2008р. у редакції позивача.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач на підставі договору міни від 15.04.2008р. отримав у власність приміщення, розташоване на 5 поверсі в будівлі комерційного призначення за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 1-а та фактично почав отримувати житлово-комунальні послуги, що надає позивач, але від укладання договору про надання комунальних послуг відмовився.
Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позов вказує, що договір міни був нотаріально посвідчений 27.05.2008р., а тому вважається укладеним з цієї дати. Крім того, з моменту придбання вказаного приміщення, воно відповідачем не використовується жодним чином, а тому комунальні послуги ним не споживаються. Одночасно, відповідач зазначає, що не відмовлявся від укладання договору, у зв’язку із чим неодноразово звертався до позивача з пропозицією вирішити питання щодо укладання договору, узгодження переліку послуг, економічного обґрунтування тарифів на них, оскільки вважає умови запропонованого позивачем договору такими, що суперечать вимогам діючого законодавства. Просив в позові відмовити, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження права надання запропонованих житлово-комунальних послуг, наявності ліцензій, тощо.
В порядку ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд –
встановив:
Як зазначає позивач, він є виробником житлово-комунальних послуг та надає їх власникам приміщень, які розташовані в будівлі комерційного призначення з торгівельними приміщеннями за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 1-а.
Відповідно до договору міни від 15.04.2008р., укладеного між ТОВ „Будівельна група” Ратибор” та відповідачем, останній отримав у власність нежитлове приміщення, загальною площею 283,5 кв. м., розташованого на 5 поверсі, в будівлі комерційного призначення з торгівельними приміщеннями за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса. 1-а.
18.12.2008р. позивачем направлено Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Каскад" проект договору обслуговування будинку № 501 від 15.04.2008р. з додатками.
Як зазначає позивач, вказаний проект договору відповідачем, у визначений ч. 3 ст. 181 ГК України строк, не підписаний, протокол розбіжностей сторонами не складався.
Предметом даного спору є вимоги позивача про визнання договору обслуговування будинку № 501 від 15.04.2008р. у редакції позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Закон України "Про житлово-комунальні послуги" та зазначає, що в контексті ст. 1 вказаного Закону являється виконавцем житлово-комунальних послуг, оскільки надання житлово-комунальних послуг є предметом діяльності позивача і він може надавати такі послуги споживачам.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, серед яких вказано й договори, визначено статтею 11 Цивільного кодексу України.
Статтею 67 Господарського кодексу України та статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
В силу ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" , відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
За змістом п. 1 ч. З ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Виконавцем, згідно з ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору.
Згідно положень ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо його усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Частинами 4 і 5 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Згідно ч. 6 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено судом, при направленні проекту спірного договору, листуванні сторін на предмет його укладання, обидві сторони не дотримувались порядку та строків, встановлених статтею 181 Господарського кодексу України.
З урахуванням вищевикладеного, розбіжності, які виникли між сторонами, не можуть бути вирішені судом в примусовому порядку, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, тому у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд Сервіс" про визнання Договору надання комунальних послуг укладеним у редакції позивача слід відмовити.
Решта доводів відповідача відхиляється судом, як такі, що не впливають на вищевказану юридичну оцінку спірних правовідносин.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя
І.А. Рудь
Рішення підписано - 12.11.2009р.