Справа №2-192-07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2007 року Кіровський районний суд міста Кіровограда в складі:
· головуючого судді Завгороднього Є.В.
· секретаря Болокан Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної льотної Академії України , третя особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2. про стягнення добових, середнього заробітку, моральної шкоди ,суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить стягнути з відповідача добові , середній заробіток, моральну шкоду. Вважає що керівник учбового закладу порушив його права тому одночасно з стягненням визначеної в позові суми, необхідно стягнути такий же розмір коштів і з ОСОБА_2. на користь Державної льотної Академії України. Вжити заходи судового реагування щодо неправомірних дій ректора.
В судовому засіданні позивач, представник позивача вимоги підтримали .
Представник відповідача вимоги не визнав, пояснив що всі види нарахувань виплачені, підстав задоволення позову нема.
Судом прийнято відмову позивача від частини заявлених ним вимог про стягнення компенсації за витрачений представником позивача час по наданню безоплатної правової допомоги.
3"ясовані наступні факти та відповідні їм правовідносини :
· 01.10.2001 року ОСОБА_1 прийнято на посаду сторожа бази відпочинку «Тарханкут».
· 16.03.2006 року позивача звільнено по ст. 38 КЗПП України з посади директора бази відпочинку «Тарханкут». (а.с. 12 )
· Нарахування і виплата добових витрат позивачу припинено з 01.10.2005 року. Останній достовірно знав про це . Вказані обставини доводяться листуванням між сторонами по справі.
· З вимогами про стягнення добових позивач звернувся до суду 14.06.2006 року. ОСОБА_1 і її представник не змогли надати поважних підстав пропуску строку звернення з заявою про вирішення трудового спору до суду, клопотання про поновлення строку не заявили, тобто не дотрималась строків передбачених ч. 1 ст. 233 КЗПП України в вирішенні трудового спору. Враховуючи що добові не є складовою заробітної плати, на вимоги про стягнення добових витрат розповсюджується дія ч.І ст. 233 КЗПП України .
· Про касування наказу стосовно припинення виплат добових витрат вимог не заявлявлено , що також є підставою для відмови в стягненні цих виплат.
· При прийнятті на роботу позивач знав про істотні умови праці і що його постійним місцем роботи буде база відпочинку «Тарханкут», яка знаходиться за межами міста Кіровограда . Особливості умов оплати праці сторони окремо не вирішували. Таким чином з позивачем укладено безстроковий трудовий договір і останній добровільно погодився що по роду своєї діяльності він буде постійно виконувати покладені на нього посадові обов»язки в АР Крим на базі відпочинку «Тарханкут» , яка є діючим структурним підрозділом відповідача.
· Наказ Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 року «Про затвердження інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» визначає що добові витрати виплачуються працівникам направленим у відрядження. Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника на певний строк до іншого населенного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Згідно п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999 року термін відрядження в межах України не може перевищувати 30 календарних днів. Таким чином враховуючи постійний характер роботи позивача, який не підпадає під ознаки роботи працівника у відрядженні і встановлені обмеження в строках перебування у відрядженні суд зробив висновок що ОСОБА_1. виконував свої посадові обов»язки по місцю постійної роботи . У відрядженні не знаходився тому не має підстав для нарахування , оплати добових витрат.
· Не підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток в порядку ст. 117 КЗПП України тому що зазначена норма закону розповсюджується на заробітну плату, яку йому була своєчасно виплачено . Підставою ініційованого відповідачем перерахунку заробітної плати позивача після його звільнення був наказ № НОМЕР_1 Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства Охорони здоров»я України, яким передбачалось збільшення з 01.01.2006 року окладів - в тому числі і ОСОБА_1. Оскільки вказаний наказ на день звільнення позивачки не був опублікований в офіційних виданнях, відповідач не міг знати про нього . Дії відповідача в цій частині не суперечать закону, тому стягнення середнього заробітку не може бути задоволено.
· Моральна шкода задоволенню не підлягає тому що вказану вимогу позивач не довів, обставини на які посилається ОСОБА_1 мають характер припущень і викладені суб»єктивно . Сумнівні доводи ОСОБА_1. і його представника що «в осінньо-зимові періоди 2005-2006 років в часи розбудови демократії позивач по місцю роботи піддавався катуванням в наслідок неправомірних дій ректора ОСОБА_2.». ОСОБА_1. примусово не працював , при наявності підстав і бажання мав можливість з власної ініціативи розірвати трудовий договір з відповідачем.
· Статті 27,31 ЦПК України не надають прав позивачу, представнику позивача заявляти вимоги за відповідача і на користь відповідача . Законом передбачено інший порядок відшкодування шкоди підприємству, установі, організації завданої працівником при виконанні ним трудових обов»язків. З цих підстав не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про стягнення з третьої особи на користь відповідача заподіяної шкоди.
· Постановления окремої ухвали є правом суду . Підстав для вжиття заходів судового реагування під час розгляду справи не встановлено відтак не можуть бути винесені окремі ухвали з зобов»язанням до вчинення певних дій . Позивач може реалізувати своє право і окремо звернутись з заявами до відповідних органів щодо перевірки обставин які його зацікавили.
· Сторони звільняються від оплати судового збору , витрат на інформаційно технічне забезпечення тому що вина відповідача не доведена, а позивача звільнено від оплати судових витрат по трудовим спорам.
На підставі ч.І ст.233 КЗПП України , наказу Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 року «Про затвердження інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999 року, керуючись ст.ст. 10-11,27,31,213-215 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ: Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної льотної академії України про стягнення добових витрат, середнього заробітку за затримку повного розрахунку по добовим витратам і заробітній платі, стягнення моральної шкоди , в тому числі відмовити в постановленні окремих ухвал наступного змісту : про зобов»язання ОСОБА_2 відшкодувати майнову шкоду на користь Державної льотної Академії України ; про зобов»язання Міністра освіти і науки Ніколаєнко CM вжити заходи реагування відносно порушення законності ОСОБА_2; про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2. за порушення законності і зобов»язання правоохоронних органів проводити слідчі дії.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляцію протягом 10 днів та подачі в наступні 20 днів апеляційної скарги .
Суддя Кіровського
районного суду
міста Кіровограда підпис Є.В.Завгородній