Справа № 22ц-2351/2009 Головуючий у 1 інстанції –
Категорія – цивільна Бараненко С.М.
Доповідач – Позігун М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2009 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ПОЗІГУНА М.І.
суддів: ГУБАР В.С., РЕДЬКИ А.Г.
при секретарі:
з участю: Рачовій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції у Чернігівській області на ухвалу судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2009 року про відмову у відкритті провадження у справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції у Чернігівській області про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань, -
в с т а н о в и в:
Ухвалою судді Новгород-Сіверського районного суду від 25 вересня 2009 року відмовлено у відкритті провадження за поданням державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1. – боржникові за виконавчим провадженням, відкритим за виконавчим листом, виданим Новгород-Сіверським районним судом 20 серпня 2007 року, про стягнення аліментів.
В апеляційній скарзі відділ державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції просить ухвалу судді місцевого суду скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом вимог процесуального закону. Апелянт вважає, що подання належить розглядати у порядку, передбаченому ст. 373 ЦПК України, оскільки має вирішуватись питання, що виникло у зв'язку з виконанням рішення суду у цивільній справі.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
З наявних матеріалів вбачається, що подання державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження громадянинові ОСОБА_1. у праві виїзду за межі України обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 являється боржником у виконавчому провадженні про стягнення аліментів, отже відповідно до ст. 217 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може вжити заходів для забезпечення його виконання. Обмеження виїзду боржника ОСОБА_1. за межі України ВДВС вважає способом забезпечення виконання рішення про стягнення аліментів. Подання ВДВС містить також посилання на ст. 6 Закону України „Про порядок виїзду з України та в’їзд в Україну громадян України”.
Відмовляючи у відкритті провадження на підставі ст.122 ЦПК України, суддя суду першої інстанції виходив з того, що зазначене подання державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження громадянинові ОСОБА_1. у праві виїзду за межі України підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до ч.4 ч.1 ст.17 КАС України, на спори за зверненням суб’єкту владних повноважень у випадках, встановлених законом, поширюється компетенція адміністративних судів.
Проте, такий висновок судді про правові підстави відмови у відкритті провадження, не ґрунтується на вимогах закону.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв’язання спорів у цій сфері регулює Закон України „Про порядок виїзду з України та в’їзд в Україну громадян України” ( далі –Закон). Положеннями ст. 6 Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання, або він ухиляється від зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням.
Пунктом 8 ст.19 Закону України „Про Державну прикордонну службу” встановлено, що на Державну прикордонну службу відповідно до визначених законом завдань, покладається запобігання та недопущення в’їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно з законодавством не дозволяється в’їзд в Україну, або, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, в тому числі і за дорученням правоохоронних органів. За змістом п.4 ст.20 цього закону, саме на органи прикордонної служби покладено завдання з’ясовувати підстави в’їзду або виїзду з України, не пропускати через державний кордон України осіб, яким за мотивованим рішенням суду (а не судовим рішенням, яким є ухвала) та правоохоронних органів не дозволяється або тимчасово обмежено право виїзду з України.
З системного аналізу вищенаведених правових норм та ст. 373 ЦПК України, вбачається, що питання, поставлені на вирішення суду в поданні ВДВС не є процесуальними питаннями, пов’язаними з виконанням судових рішень у цивільних справах, що регулюються Розділом VI ЦПК України.
Слід також зазначити, що в порядку ст. 373 ЦПК України судове рішення з таких питань постановлюється у вигляді ухвали. Ухвалювати рішення суду, як самостійний процесуальний документ про тимчасове обмеження громадян України у праві їх виїзду за кордон, наведеною нормою процесуального закону не передбачено, отже, виходячи з буквального тлумачення п.4 ст.20 Закону України „Про державну прикордонну службу України”, ухвала суду, як процесуальний документ, що постановлюється відповідно до ст. 373 ЦПК України в порядку виконання вже ухвалених судових рішень, не може бути підставою для вжиття заходів органами Державної прикордонної служби щодо недопущення перетину кордону України відповідними особами.
Крім того, вирішуючи питання щодо розгляду подання, суддею порушено порядок вирішення питань, зазначених в поданні. Так, відповідно до п.3.3.6 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68 ,зареєстрованої в МЮ України 24.07.2006 року подання державних виконавців реєструються в журналі обліку подань, заяв і клопотань у порядку виконання судових рішень у цивільних справах . Усі матеріали справ за такими поданнями і заявами долучаються до відповідних цивільних справ. З наведеного вбачається, що питання щодо відкриття провадження у справі за таким поданням не підлягало вирішенню в порядку ст. 122 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 п.3 ст.312 ЦПК України оскаржувана ухвала судді підлягає скасуванню з передачею вирішення питання до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.3, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції у Чернігівській області задовольнити частково.
Ухвалу судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2009 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: