АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1528/17 Номер провадження 22-ц/786/2617/17Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :

головуючого судді : Кузнєцової О.Ю.

суддів : Одринської Т.В., Дорош А.І.

при секретарі Рибак О.О.

за участі відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Глобинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами та розстрочення сплати заборгованості за аліментами, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом та просив частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, що стягуються за виконавчим листом № 2-358 від 20.07.2010 року і визначити її у розмірі 30 000 грн. замість 67 014 грн. та розстрочити сплату цієї заборгованості, зобов'язавши відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області утримувати з усіх видів доходів 30% щомісячно до повного погашення заборгованості у розмірі 30000 грн. з вирахуванням вже здійснених виплат.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що з 2005 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від якого мають доньку ОСОБА_4. У вересні 2009 року їх шлюб було розірвано, донька залишилася проживати з матір‘ю.

Вказував, що з 2010 року він був позбавлений можливості забезпечувати дитину та спілкуватися з нею.

Зазначав, що наприкінці червня 2017 року, отримавши за місцем роботи постанову Глобинського районного відділу ДВС від 26.05.2017 року, він дізнався про стягнення з нього аліментів та існування заборгованості по їх сплаті у розмірі 67 014 грн.

Вказував, що з 07.09.2012 року він перебуває в зареєстрованому шлюбі від якого має двох малолітніх дітей, а його дружина з вересня 2017 року буде перебувати у відпустці по догляду за дитиною. Вказує, що є єдиним працюючим членом сім'ї, отримує лише заробітну плату, крім того у нього існують боргові зобов'язання за кредитними договорами, що свідчить про його скрутне матеріальне становише.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3, просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26.05.2017 року, у Глобинському районному ВДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебуває виконавче провадження № 21848347 по примусовому виконанні виконавчого листа № 2-358 виданого 20.07.2010 року Глобинським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частини доходів. Заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів станом на 26.05.2017 року складає 67 014 грн. Боржник працює в Селецькій сільській раді, в зв'язку з чим державним виконавцем постановлено здійснювати відрахування із його доходів у розмірі 50 % до виплати загальної суми боргу (а.с. 4, 5).

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України, ОСОБА_3 працює в Селецькій сільській раді. Нарахована заробітна плата за місцем роботи за період з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року становила 25 268,79 грн. (а.с.18). Відомості про розмір доходу на час розгляду справи у суді позивачем не надані.

ОСОБА_3 з 07 вересня 2012 року перебуває у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_5, а також має двох дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6-8).

Крім того, судом встановлено у позивача існують кредитні правовідносини з ПАТ «ОСОБА_8 ОСОБА_4» (а.с. 9-13, 15-17). Згідно довідки про стан кредиту, ОСОБА_3 заборгованості за кредитом, а також прострочених платежів не має (а.с.14).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 197 Сімейного кодексу України, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність істотних обставин, які унеможливлюють належну сплату заборгованості по аліментам, а її зменшення суперечить інтересам його неповнолітньої доньки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.

Заперечуючи правильність оскаржуваного рішення, ОСОБА_3 вказує, що заборгованість по сплаті аліментів виникла з вини відповідача, яка не давала можливості для матеріального забезпечення дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Всупереч вказаним вимогам, апелянт не надав жодних доказів, які б свідчили про те, що в період з 2010 по 2017 рік ОСОБА_2 на давала йому можливості сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки.

При цьому, ст. 180 СК України встановлює обов‘язок батьків утримувати дитину, а не обов‘язок дитини, чи одного з батьків на вчинення дій з метою отримання матеріального забезпечення від іншого з батьків.

Таким чином, позивачем не наведено поважних причин для утворення заборгованості по сплати аліментів, що свідчить про те, що він фактично ухилявся від свого обов‘язку з утримання своєї дитини.

Наявність у позивача інших неповнолітніх дітей жодним чином не може бути підставою для обмеження права його доньки ОСОБА_4 на утримання, оскільки виконання обов‘язку позивача з утримання малолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не тягне за собою зменшення обов‘язку з утримання ОСОБА_4.

Наявність у ОСОБА_3 боргових зобов‘язань за кредитними договорами не звільняє його від обов‘язку з належного утримання своєї дитини. При цьому, відповідно до статті 6  ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, укладаючи кредитні договори, ОСОБА_3 усвідомлюючи наявність обов‘язку з утримання своїх дітей, вільно розпорядився своїм правом на укладення договорів та набув передбачених ними обов‘язків із повернення кредитних коштів.

Окрім того, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 розпочалось з липня 2010 року, у той час як кредитні договори із ПАТ «ОСОБА_8 ОСОБА_4» були укладені у червні та липні 2016 року, тобто жодним чином не могли вплинути на накопичення заборгованості зі сплати аліментів.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість, ОСОБА_3 наведено не було.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: --//-- ОСОБА_1

Судді --//-- ОСОБА_9

--//-- ОСОБА_4

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: ОСОБА_1