ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 РІШЕННЯ 

від "31" липня 2006 р.                                                       по справі  № 6/79-38

 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас" , Одеськаобласть  

 До   ОСОБА_1, м.Луцьк 

Про стягнення 42 679,63 грн..

Суддя   Пахолюк Валентина Анатоліївна.     

Представники:

Від позивача не прибув     

Від відповідача  ОСОБА_2 - дов.  від 12.01.2005р.         

Суть спору:

  Позивач -  ТзОВ "Тірас"   звернулось до суду із позовом до   підприємця  ОСОБА_1  та просить стягнути   42679 грн.63 коп.  заборгованості   в т.ч. 33672.29 грн. основного боргу,  7407.91 грн.  індексу інфляції, 1599.43 грн. - 3 % річних.

   В підтвердження  позовних вимог товариство  посилається на  довіреність ЯИГ

№ НОМЕР_1,  видаткову накладну № НОМЕР_2 на підставі яких відповідачу було відпущено  морозиво в асортименті на загальну суму 33672.29 грн.

  Відповідач  на вимогу ухвали суду  подав письмові пояснення в яких суму боргу визнає частково  в розмірі 6039,52 грн., посилаючись на   проведену часткову оплату за отриманий товар. В підтвердження заперечень  подав суду  договір купівлі-продажу на основі дистрибуційної  угоди  № НОМЕР_3 ,  акт звіряння  розрахунків від 20.07.2006р.  та копії реєстрів  оплачених платіжних документів.

   Позивач в судове засідання не прибув, разом з тим направив  повідомлення телеграфом в якому просить розглянути справу без його участі та задовольнити позов частково,  в зв'язку з проведеною підприємцем  оплатою в сумі  19 000 грн.

       Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача судом встановлено:

       Фізична особа - підприємець  ОСОБА_1 отримав у позивача - ТзОВ "Тірас" згідно видаткової накладної  № НОМЕР_2 та на підставі довіреності  ЯИГ № НОМЕР_1 морозиво на загальну суму

 36 748 грн.

    Розрахунок за отриманий товар підприємець провів частково в сумі 27 632,77 грн. В тому числі 8 632,77 грн. до  подачі позову до суду, та 19 000 грн. в процесі провадження у справі.

      Дана обставина  підтверджується копіями платіжних документів, що подані

відповідачем:за18.07.2006р.,11.07.2006р.,24.05.2006р.,25.05.2006р.,26.05.2006р.,

30.05.2006р., 29.06.2006р.

   Залишок суми основного боргу відповідача  на день розгляду справи становить 6039.52 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаних підприємцем  ОСОБА_1 та ТзОВ "Тірас".   

     Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

      Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору купівлі-продажу № НОМЕР_3.

       Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона

( продавець) передає або зобов'язується передати майно ( товар) у власність другій стороні ( покупцеві) , а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно

( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

      Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Якщо строк  виконання боржником зобов'язання  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

     Враховуючи викладене, суд дійшов висновку , що сума основного боргу  в розмірі  6039,52 грн. підставна та підлягає до стягнення за рішенням суду.

       Водночас,згідно статті 549  Цивільного кодексу України , ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України,  право на  стягнення штрафу, пені, індексу інфляції та  процентів річних  у кредитора є тоді коли є  прострочення виконання грошового зобов'язання у боржника.

            Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу  боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

    Згідно п.2.2.3 договору купівлі-продажу, покупець- відповідач у справі зобов'язувався оплатити отриманий товар на протязі семи днів з моменту пред'явлення вимоги продавцем- позивачем у справі.  

        Разом з тим, позивач в обґрунтування   підстав   нарахування індексу інфляції та процентів річних не подав копії  вимог, що були направлені відповідачу для оплати поставленого товару відповідно до п.2.2.3 договору, згідно з якими суду можна було б визначити встановлений строк виконання відповідачем зобов'язання.

          Таким чином, оскільки позивачем не доведено та не обґрунтовано належними доказами про прострочення відповідачем-  підприємцем ОСОБА_1 грошового зобов'язання  , то  у суду відсутні правові підстави до застосування     відповідальності за порушення грошового зобов'язання  як це визначено статтями 549-552 , 625 Цивільного кодексу України та статтями 229-234 Господарського кодексу України.

           Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

     Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову  у стягненні  з відповідача  7 407,91 грн. - індексу інфляції, 1599,43 грн.  -  3 % річних.

   Оскільки спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати, які складаються зі сплати державного мита в сумі 250,39 грн. ( оскільки сума боргу на день звернення позивача до суду із позовом становила  25039,52 грн.) та витрат по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. , відповідно до ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на нього.   

     У стягненні адвокатських послуг  у сумі 1000 грн. господарським судом відмовлено, оскільки ці витрати не підтверджені належними  документами, а саме : відсутнє посвідчення адвоката, договір про надання послуг, документи, що підтверджують оплату цих послуг позивачем.

           Господарський суд, керуючись ст.ст. 526, 530,547,548, 639, 655 Цивільного  кодексу України, ст. 44,49, п.1-1 ст.80,82-85 Господарського процесуального кодексу України,

                                                             вирішив:

1.Позов задовольнити в сумі 6039,52  грн.

2.Стягнути  з підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_4 ВРУ КБ "Приватбанк" м.Луцьк, МФО 303440, код НОМЕР_5) 6039,52 грн. основного боргу, 250,39 грн. витрат по оплаті державного мита ,118 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас" ( 68610,Одеська область,м.Ізмаїл, вул.Гагаріна,40, р/р 26000080230001 у філії "УкрСиббанка" м.Одеси, МФО 328782, код 23858381) .

3.В позові на  суму 17640,11грн. відмовити.

4.Провадження у справі на суму 19 000 грн. припинити.

Перший заступник голови господарського суду

Волинської області, суддя                                                        В.А.Пахолюк